Віктор Пилипишин: фінансовий стан ”сиріт” Кучми чомусь кращий, ніж наш...

"Нас критикували, що ми – діти Кучми. Решта – не діти. Що, сироти Кучми?.. Треба віддати належне Омельченку..." Інтерв`ю

П’ятий номер списку блоку Литвина, голова Шевченківської райдержадміністрації міста Києва Віктор Пилипишин люб’язно погодився дати інтерв’ю УНІАН.  Більше того, він запросив нас додому.

Віктор Пилипишин живе на Виноградарі. Будинок витриманий майже у всіх канонах архітектурної класики. Єдиний декор, привіт з українського барокко, - ковані балкони білого кольору. Моє материнське серце підкупили дитячі атракціони на подвір’ї (Віктор Петрович нещодавно втретє став батьком). За будинком – десь соток сім стриженої трави, і подалі – невеличка теплиця (як і належить піонеру тепличного бізнесу).

Розмова відбулася у вітальні, заставленій квітами, поряд – маленький зимовий сад. Чай, яким мене пригощали, виявився доволі смачним (одна з колишніх компаній Віктора Петровича виготовляла відомі всім чаї «Батік» та «Аскольд»).

 

Ви правильно робите, що запрошуєте журналістів додому. Ніхто не знімає ваше життя у парканну шпарину?

Все, що я маю, я заробив важкою працею. Починав з роботи на судноремонтному заводі, де крутив гайки в 20-градусний мороз. Були навіть такі часи, коли не міг забезпечити свою молоду сім’ю. Тому мені немає чого ховати і за що червоніти.

Вікторе Петровичу, ви вважаєтеся одним з неформальних керівників і фінансистів виборчої кампанії блоку Литвина до Верховної Ради. Вас ідентифікували як людину, яка працює Єрємєєвим... Наскільки впевнено Ви почуваєтеся у цій ролі?

Що мається на увазі, коли кажуть, що я працюю Єрємєєвим?

Загальний менеджмент та фінансове забезпечення кампанії...

Як будь-який партієць, я беру участь у фінансуванні партії, але я не є фінансистом виборчої кампанії. А те, що я перебуваю у першій п’ятірці і мене вважають одним з лідерів, це приємно. Хоч і дуже відповідально. Як голові міської партійної організації мені б хотілося показати високий результат у довіреному мені регіоні. 

Повертаючись до фінансування, я б хотів, щоб ми звернули увагу на кількість реклами, яку кожна партія розмістила на шпальтах газет, на біг-бордах, на телебаченні, а потім після виборів порівняти  фінансові звіти партій про те, скільки вони витратили на рекламу кампанії. Ми теж оприлюднимо бюджет нашої кампанії. І я переконаний, що партії, які перебувають в інформаційному просторі разів в десять більше, ніж  ми, задекларують, що вони витратили на кампанію стільки ж грошей, а може й менше.

Десятка Вашої політсили може стати лідером  із “різношерстності”. Ви легко знаходите спільну мову з усіма членами десятки? Наскільки Вам затишно працювати із Сиротою, з Гриневецьким?

Чому «різношерстна»? Цілком нормальна десятка. Суспільство невдовзі зрозуміє, чим патріотичні професіонали відрізняються від професійних патріотів. У нас зібралися патріотичні професіонали. Можна що завгодно говорити про Гриневецького, Литвина, Гаркушу, якого Президент повернув на посаду губернатора...

Повернув, бо так вони домовилися із Литвиним...

Ні, тому що дохазяйнувалися так, що область була на грані краху. Домовилися?! Невже ви думаєте, що хтось так хоче ділитися з нами відсотками чи посадами?! Просто чим далі, тим більше видно результати голосування за закритими списками, коли до влади приходять абсолютно далекі від неї люди. Пропорційна система – це обман людей і узурпація влади партійними лідерами. Це час, коли депутати думають не про виборця, а про те, як прогнутися під партійного лідера.

Слід було вводити пропорційну систему з відкритими списками на центральному, а на місцевому рівні – мажоритарну...

Округи знову будуть купуватися...

Я коли йшов вперше по київському округу, то за мене голосувало 25 відсотків виборців, потім – 50, а якби втретє була “мажоритарка”, то згідно з дослідженнями, мав взяти 75. Це я щоразу голоси купував?! Скільки ж їх можна купити?!

Це означає, що у вас не було могутніх суперників, яких би благословив Леонід Кучма...

Коли я балотувався вперше, то мого суперника благословив Омельченко. Втім я виграв вибори.

Народна Партія зобов’язала членів свого списку писати заяви про вихід з виборчого списку, якщо вони не впоралися із завданням під час виборів. Це була Ваша ініціатива документально зобов’язати людей?

Це спільна ініціатива. Це спротив пропорційній системі, за якої люди реально не впливають на вибори до Верховної Ради. На мою думку, людина має дати результат. І якщо її підтримали люди, то тоді вона має представляти людей у Верховній Раді. А якщо людина провалила вибори, то тоді, пробачте... Людина, яка відповідає за ту чи іншу територію, повинна принести сорок- п’ятдесят тисяч голосів.

Ваша партія  - права чи ліва?

Чистих течій не буває. Цивілізований бізнес - більш соціально відповідальний і більш лівий, ніж представники політичних партій, які декларують, що вони ліві. Головна ідея нашої політсили, щоб люди стали багатими. Ви скажете: всі цього хочуть. А я вам заперечу – ні. Бо якби сьогодні більшість населення не були бідними, вони інакше проголосували б. Заможних людей не підкупиш на популістські гасла про підвищення зарплат чи пенсій, про зниження ціни на м’ясо чи бензин… Йде експлуатація споживацьких настроїв бідних людей. Уявіть, щоби було з тими партіями, які експлуатують цю ідею. Ну хто б за них проголосував? Враховуючи бідність людей, їх просто обманюють. На Заході у випадку, якщо партія не справилась зі своїми завданнями, вона програє вибори і йде з політики. А в нас партії говорять: ”Ми були при владі, але нам не давали працювати, тому оберіть нас ще раз”. І люди обирають. Суспільство має розуміти: якщо менеджери, яких ви найняли для управління державою не впорались, на їх місце мають прийти нові люди. А в нас колода за 15 років майже не змінилася. Нас критикували, що ми – діти Кучми. Решта – не діти. Що, сироти Кучми? Але чомусь фінансовий стан «сиріт» значно кращий, аніж наш. Литвин був другої особою в країні, а його питають: “Хто вас фінансує?” Чому? Бо всі знають, що він не крав, і люди, які йдуть до списку, також не крали. Більше нікого з лідерів блоків не питають: хто вас фінансує, бо аналізуючи їх списки, і так все зрозуміло.

На минулих виборах, за Вашою версією, Народна партія не пройшла тому, що у вас просто відібрали голоси при їх підрахунку. Мені доводилося чути плітку, що ви цього разу хочете знайти грошові стимули для членів ЦВК, щоб було пораховано “без глупостей”. Як Ви це прокоментуєте?

У тому, що нас обрахували на минулих виборах, немає сумнівів. Ми  повірили, що країна йде іншим шляхом, і у останній день голосування ми підійшли до питання контролю за підрахунком дещо наївно. Плітки пускають ті, хто сам тим займається. Ми не стимулюємо, проте дуже жорстко будемо контролювати.

Уявіть, що Ви пройшли до парламенту. Ви вважаєте адекватною таку заміну: Вашу нинішню посаду - на депутатський мандат?

Я вважаю, що кожна людина, особливо чоловік повинен вміти робити вчинки. Вони можуть бути нелогічні, неприбуткові.  Я гроші заробляв своєю працею по двадцять годин на добу. Я пішов майже сімнадцять років тому з посади головного юриста державної податкової інспекції міста Києва. Була кар’єра, але були мутні роки раннього капіталізму. Багато хто із сьогоднішніх впливових людей зробив гроші на державних коштах, і я з такої “крутої”, а для людей, необтяжених принципами, дуже хлібної посади пішов, бо сім’ї не було на що жити. Я пішов, бо слід було їздити до Польщі, Румунії, Китаю, стояти на базарах, потім торгувати тут. Тому що на одній поїздці я міг заробити, більше, ніж на державній службі за півроку. Друзі, які мене знають, добре пам’ятають мене у той час. Я міг би сидіти в кабінеті, брати хабарі, але я стояв на базарі.

Чому сьогодні я став чиновником? Я дуже вірив, що після помаранчевої революції щось може змінитися. На виставковому комплексі КиївЕкспоплаза, засновником якого була одна з моїх компаній, жило сім тисяч чоловік. Їхнє проживання та харчування оплачували засновники. І тоді нам здавалося, що у наступив час, коли ми можемо змінити суспільство, можемо змінитися самі, коли підемо іншим шляхом розвитку. Мені здалося, що свій досвід, свої напрацювання я можу застосувати у державному будівництві. До речі, у Києві я вкладав гроші у сільське господарство. Де успішно, де не дуже. Але в сільське господарство. Не дуже рентабельний  бізнес у нашій країні. Для мене ж це ковток свіжого повітря. Я хочу жити у цій країні. Вирішивши питання для своїх дітей матеріального забезпечення чи освіти, але не створивши нормальних умов для збереження демократії, розвитку країни, ми можемо загнати себе у 1937 рік.  Мало часу пройшло, але ми все забули. Треба створювати цивілізоване суспільство. Я для себе вирішив, що треба йти у тому напрямку, щоб країна стала іншою. І я вважаю, що блок Литвина і ті люди, які перебувають у цьому списку, принесуть користь. І я не вірю, що чотириста п’ятдесят депутатів, які ні про що за два роки не могли домовитися, які побували і при владі, і в опозиції, що вони щось змінять. Повинні прийти нові люди. І ми маємо дати бій тій практиці, яка склалася в управлінні державою. Якщо політики не виправдали сподівань виборців, то їх слід відправляти у відставку.

Олександр Омельченко увійшов у список НУ-НС. Деякі аналітики вважають, що він - ймовірний керівник виборчого штабу на виборах майбутнього мера. Ви вірите у дострокові вибори мера?

Щодо виборів, не знаю... У нашій нестабільній ситуації може бути все.  Важко сказати, кого НУ -НС виставить на керівника штабу. Мої стосунки із екс-мером були робочими. Востаннє я бачив його, коли вітав його з днем народження. Погодьтеся, не дуже симпатично спочатку працювати із людиною, а потім, коли вона втратила владу, – відвернутися. Мені здається, що треба завжди мати якісь принципи і віддати належне Омельченку. Він людина, яка багато зробила для Києва.

Я не довго працював його заступником. Як нова людина в його оточенні, бачив помилки і завжди говорив про них. Якби вчасно виправляли помилки, то не було би поразки, яку він зазнав на минулих виборах.

Ви, мотивуючи це кодексом чиновника, наполегливо уникаєте оцінок господарювання Леоніда Михайловича у місті. А як щодо закидів опозиції та Секретаріату Президента про непрозорість виділення земель Черновецьким? Втім, питання виділення землі - це лакмусовий папірець чесності влади. Ви особисто за аукціони землі чи ні?

Я не сприймаю, коли дії своїх керівників оцінюють публічно. Те, що тобі не подобається, ти можеш сказати на робочій нараді, сам на сам. Оцінювати дії публічно ти можеш тільки у тому випадку, коли готовий написати заяву. Щодо аукціону... Коли кажуть про аукціони, то слід розуміти, що коли земля продана у власність, то завтра при вирішенні якогось питання життєдіяльності міста, це може обійтися місту у десятки та сотні разів дорожче. Уявіть собі, йде дорога, а потім раз – повертає, і ми робимо об’їзд, бо хтось  не захотів продати землю. Уявіть собі, що земля, там де будується новий міст через Дніпро, продана. Чи змогло б місто будувати новий міст?.. Тому до всього слід підходити розумно.

Що вдалося, а чого не вдалося Вам зробити на посаді голови Шевченківської РДА?

У цьому році район святкує своє 70-річчя. Ми перенесли це святкування з квітня на вересень, а тут взяли і вибори на вересень перенесли. Але ми намагаємося нікому не заважати, а просто дарувати киянам свято, адже нам є що показати. Ми відкриваємо дитячі клуби та нові стадіони, ми у школах та дитячих садках міняємо вікна, починаємо будувати для вчителів, лікарів та працівників правоохоронної сфери будинки. І працюємо над тим, щоб місто видало додаткові ділянки під забудову. Ми починаємо отримувати кількість подяк, рівну кількості скарг. Хоча, коли  я прийшов, подяк майже не було. Інколи, коли я йду із зборів мешканців, то мене проводжають аплодуючи.  І люди в районі повірили, що влада може бути іншою...

Кажуть, що ви йдете до Верховної Ради, бо вас планують восени відсторонити від справ. За що?

Я не думаю, що мене всі люблять...Звичайно, може комусь і хочеться мене відсторонити. Але мені здається, що я доволі успішно працюю на посаді голови району і поки я не бачу підстав для відсторонення. І не бачу посадових осіб, які б говорили про те, що вони хочуть це зробити.

Розмовляла Лана Самохвалова