Чи має рацію Азаров, вихваляючи діяльність свого уряду?

Український політикум не здатний проводити економічні реформи... Економіка не залежить від уряду... Заяви Азарова – підміна понять... Підприємства займають позицію вичікування... Економіка спокійно сприйме зміну уряду... Експертні оцінки

“Хто б не став новим прем’єр-міністром України, він одержить наповнену казну, великий запас газу й зерна. До зими країна підготовлена, газу в газосховищах 32 мільярда кубів. Ось я приблизно в такому ж стані передавав справи у 2005 році. Темпи економічного зростання – 7,5% за підсумками восьми місяців. Дай Бог такими темпами йти далі”.

Такими словами звітувався перед своїми наступниками перший віце-прем’єр-міністр – міністр фінансів України Микола Азаров. Його опоненти, звісно, дотримуються іншої думки.

Отже, які плюси та мінуси нинішнього уряду? Це запитання ми поставили економічним експертам.

Борис Кушнірук, експерт у галузі економіки

УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИКУМ НЕ ЗДАТНИЙ ПРОВОДИТИ ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ...

Коли на будь-яке підприємство приходить нова команда менеджерів, перше, що вона робить – проводить аналіз. Не можна до його проведення говорити, що підприємство погано працює.

Аби давати аналогічні оцінки стану економіки, треба мати реальну картину: те, що багато грошей на єдиному казначейському рахунку, – ні про що не говорить... Треба знати, які є зобов’язання, скільки залучено коштів – тобто скільки коштів у даному випадку належить Україні, скільки залучено і скільки не виплачено. Адже уряд Януковича, й Азаров зокрема, був прихильником великих міжнародних запозичень. Треба дивитися на динаміку розмір зовнішнього боргу країни, які проблеми з виконання зобов’язань всередині країни.

У випадку газового боргу в 1,3 млрд гривень ніхто не може точно відповісти, яка природа цього боргу. Бо ситуація може бути різна. Так само і з зерновими, яких (за заявою Азарова. – Авт.) чимало завантажено у сховища.

В українських реаліях суспільство не має реальної можливості спостерігати за виконанням бюджету, реальними державними резервами. Тому одні кажуть, як усе погано, інші – як усе добре. Як кажуть, точку зору визначає точка сидіння.

Щодо плюсів і мінусів стану економіки... Українська економіка розвивається, що, безперечно, є плюсом. Але це не залежить від жодного уряду. Тобто маємо тренд зростаючої економіки, яка відходить від падіння, що відзначалося протягом десятиріччя. Це не заслуга уряду Януковича, її не можна приписати до звершень і всіх попередніх урядів. Питання було лише в одному: чи не робить той чи інший уряд чогось такого, що може зашкодити економіці.

Бо насправді всі ключові реформи не проведені. І не факт, що їх проведе наступний уряд. Я не вірю, що нинішній політикум здатний проводити економічні реформи. Бо для цього потрібно мати уявлення, що треба зробити, мати уявлення куди йдемо. І до того – мати бажання впроваджувати ці реформи.

Як відомо, люди, що приходять в український уряд, мають абсолютно інші плани... Головне, скільки вони можуть заробити на країні. 

Отже, у мене немає на цей рахунок жодних ілюзій – ні позитивних, ні негативних.

З точки зору міжнародних експертів, ще роки 3–4 українська економіка матиме екстенсивне зростання незалежно від того, який буде уряд. А потім почнуться серйозні проблеми. Оскільки ми нічого не робимо в соціальній і комунальній сферах, абсолютно не розв’язуємо проблему того, що регіони живуть за залишковим принципом, досі не проведено територіально-адміністративну реформу та пенсійну реформи тощо.

Володимир Лупацій, виконавчий директор Центру соціальних досліджень "Софія"

ЗАЯВИ АЗАРОВА – ПІДМІНА ПОНЯТЬ

Коли Азаров робив цю заяву, треба розуміти: є “красива” бухгалтерія і є реальний фінансовий стан, реальна конкурентноздатність.

На 70% заяви Азарова мають підстави, але ці заяви формально бухгалтерські. Якщо дивитися на рівень конкурентноздатності України, ніяких великих досягнень немає. І це не тільки проблема уряду Януковича. Справа в тому, що ця інерційна модель діє не один рік. Жодної корекції моделі сировинного експорту не відбулося. Це є один із ключових факторів, який постійно підриватиме міжнародну конкурентноздатність економіки України, провокувати національний розкол, соціальну напругу тощо. Оскільки така модель нездатна забезпечити соціальну віддачу й економічний ефект в загальнонаціональному масштабі. Економічна модель, що не передбачає розвитку на власній основі з опорою національного потенціалу – не ресурсного, а більш широкого – весь час зумовлюватиме згадані проблеми.

Те, що каже Азаров, – підміна понять. Якби він прийняв конкурентноздатну модель економіки, він міг би сказати: передаємо, нормально експлуатували... Оскільки цей уряд прийняв модель, що базується на сировинному експорті й відновлювальному зростанні, модель, не забезпечену інвестиційно-інноваційним фундаментом, то й передавати немає чого.

Прориву ніякого не відбулося. Розмови про другу хвилю реформ тільки виникли, та не були навіть адекватно сформульовані.

Якби уряд сказав: ми напрацювали повний реформаторський пакет, напрацювали старт нової хвилі економічних реформ, могли б казати про якийсь результат. Або сказали: ми здійснили найважчі й найбільш непопулярні кроки реформування, є що передати наступникам, і хотіли б щоб вони продовжили...

У нас позитив один: більш-менш наведено лад у системі державних фінансів з точки зору поточного функціонування та звітності. Немає дефолту.

Але це не має жодного стосунку до подолання кризи, перспективи, до зміни Україною статусу в міжнародних рейтингах щодо конкурентноздатності, індексу розвитку людського капіталу...

Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень

ПІДПРИЄМСТВА ЗАЙМАЮТЬ ПОЗИЦІЮ ВИЧІКУВАННЯ

Навряд чи є сенс сперечатися з першим віце-прем’єром. Маємо динамічне економічне зростання, дуже активну інвестиційну діяльність, активну експортну діяльність українських компаній (це, щоправда, не перешкоджає формуванню негативного сальдо зовнішньої торгівлі). У принципі, щодо поточних параметрів економічної ситуації, думаю, ситуація нормальна.

Є певні проблеми. Перша – цінова. Перед виборами на центральному рівні вживалися заходи щодо стабілізації цінової динаміки. Це не завжди вдавалося, оскільки традиційно в перші осінні місяці були прискорення інфляційної динаміки через подорожчання продукції нового врожаю. Закінчення виборів розв’яже руки тим, хто хоче добитися подорожчання будь-яких товарів та послуг – чи то хліба, чи то квитків на поїзд.

Новий політичний чинник стримування цін наразі припинився, і новому урядові потрібно: або вишукувати власні політичні чинники, або йти на певний компроміс – тобто враховувати, що економічно обґрунтовані ціни мають зрости.

Інший момент пов’язаний із ситуацією зовнішньої торгівлі – наростає негативне сальдо. Справа в тому, що зростання внутрішнього попиту перевищує спроможність національної економіки щодо його задоволення. У разі, якщо новий уряд плануватиме продовжити й прискорити темпи зростання внутрішнього споживання – а я підозрюю, що він так і робитиме, – йому треба думати, що робити з мінусовим сальдо, яке ще більше погіршиться. А це зокрема – негативний тиск на курс національної валюти.

Наступна проблема – бюджет, прийнятий на наступний рік. Політсили, що протистояли коаліції, заявляли, що незгодні з таким бюджетом. Отже, виникає гостра проблема терміново коригувати бюджет, пропонувати власну версію, щоб устигнути його розглянути й прийняти у ВР.

Зараз, у ситуації політичної невизначеності, економічні суб’єкти займають позицію вичікування. Якщо невизначеність затягнеться, це може відбитися погіршенням інвестиційних показників, зокрема щодо іноземних інвестицій, активізацією виведення капіталу за кордон... Надалі все залежатиме від того, які пріоритети проголосить новий уряд. Зараз про це гадати дуже важко. 

Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку

ЕКОНОМІКА СПОКІЙНО СПРИЙМЕ ЗМІНУ УРЯДУ

Економіка зменшує темпи, але це в рамках нормальних коливань, не пов’язаних з політичними факторами. У цьому сенсі економіка переходить від уряду сьогоднішнього до уряду наступного в спокійному стані. А скільки ж такий стан триватиме? Я б сказав, економістів дивує, чому так довго економіка розвивається без таких стимулів, як нова ліберальна реформа?

З іншого боку, можна говорити про те, скільки ж іще економіка терпітиме неправильні витрати коштів державою. Їх – зокрема, у соціальному секторі – можна було б витрачати значно ефективніше. 

Якщо дії нового уряду враховуватимуть природу економки – а вона не любить, коли її розхитують різкими політичними заявами, конфліктами з суб’єктами господарювання – якщо ці дії будуть достатньо спокійними і збалансованими – я навіть не кажу про зміст, а лише про стиль управління, – економіка достатньо спокійно сприйме зміну уряду. 

Не відчує суттєво це й населення України. Усі протилежні сили не прийматимуть принципово відмінні рішення від тих, що вже приймалися. Оскільки соціальна частина кардинально не зменшуватиметься. Радше це відчують суб’єкти господарювання – через можливі зміни у фіскальній частині.

Дмитро Стаховський

УНІАН в Google News