Батіг та пряник: як зберуть нардепів для голосування за Кабмін

Не сьогодні-завтра кандидатура прем'єр-міністра таки буде внесена у Верховну Раду. І очевидно, що президент захоче провести голосування по ній без особливих затримок і, бажано, переконливою кількістю голосів.

Перемовини з МВФ, дебати в Брюсселі, Митний союз – тягнути з легітимним складом уряду просто ніколи.

В який спосіб будуть збиратися голоси для підтримки кандидатури прем'єр-міністра? Голосів фракції Партії регіонів не вистачає. Уявити, що опозиція у перший день, ще не зносивши взуття, в якому ходила по округах, сварячи «бандитський режим», проголосує за прем'єра разом з партією влади – важко. У Адміністрації президента та в Андрія Клюєва, які, ймовірно, будуть організовувати процес голосування по Кабміну, вибір невеликий. Або звернутися до КПУ (чиї апетити останнім часом зростають так стрімко, що, запрошуючи їх до, навіть ситуативної, коаліції – можна й без штанів залишитися) або підключити мажоритарників-самовисуванців плюс групу Балоги, яка здобувала мандати під брендом Єдиного центра. Чи вдасться об'єднати мажоритарників? Що стане предметом торгу для людей, які здобули мандат власною працею та на власний кошт? Про це ми поро змірковували разом із самими самовисуванцями та експертами.

По-перше, варто зазначити, що самовисуванець в наших реаліях – зовсім не синонім поняттю незалежний від влади кандидат. Весь список мажоритарників-самовисуванців це підтверджує. Скажімо, Давід Жванія кілька днів тому на одному з телеефірів відверто зізнався, що він підтримуватиме фракцію ПР. Мабуть, нікого не здивує, якщо після початку «плідної співпраці» само висуванця Жванії з керівною рукою регіонала Чечетова під час голосувань у програмі відродження торгового флоту України візьме участь суднобудівний завод пана Жванії. Так само цілком ймовірно, що у програмі підтримки ядерної галузі та подальшої кооперації із РФ проглядатиметься участь Давида Важаєвича.

Та й взагалі, хто краще голови Кабміну може завантажити виробничі потужності вітчизняних само висуванців-олігархів? Тобто, для представників великого бізнесу, що стали нардепами, питання домовленостей лежить у площині підтримки, або, принаймні, відсутності перепон для їх бізнесу – на час прем’єрської каденції, тривалість якої може бути невизначеною, і залежить, фактично, лише від волі президента (за нинішніх умов).

Таким чином, можна стверджувати, що голосування за прем'єр-міністра також не буде питанням важкого вибору для керівника компаній «Планета» Валерія Мошенського (колишній член Народної Партії), який активно будує мости за державний кошт і при Азарові.

Певно, що не дуже вагатиметься іще один самовисуванець, колишній мільйонер-бютівець Сергій Буряк.

Віктор Небоженко

«У кожного «незалежного» самовисуванця вже складений джентльменський лист побажань для кандидата в прем’єри, який мав би підвищити добробут окремих депутатів. Самі розумієте – чим більше людина заробляє, тим більше вона потребує, - вважає політолог Віктор Небоженко. – Мажоритарники висуватимуть негайні економічні вимоги Клюєву та Азарову. Але вони дуже мучаться думкою, щоб не продешевити. Бо купують кота у мішку. Коли депутати за гроші голосують певний лобістський законопроект, за який його автори можуть заплатити 10-12 мільйонів, то всі знають, що окремо взятий закон має обмежений вплив на економіку. А тут посада голови уряду! Ну, як прорахувати особистий інтерес? Тут лист побажань ширший – закрити кримінальні справи або дати можливість відкрити кілька нових АЗС (наприклад, в центрі Донецька), а також – субвенції, дотації, цільові програми підтримки окремих галузей бізнесу, що буде маскуватися як вкрай важлива суспільна діяльність».

До речі, ця думка експерта дещо підтверджується тим поспіхом, з яким депутати тепер вже минулого скликання взялися за бюджет: вочевидь, перед тим, як голосувати за прем’єра, обережні мажоритарними хочуть бачити закон, який гарантує їм на наступний рік кілька мільярдів державної допомоги…

«Важко сказати у яких випадках будуть використовувати шантаж, а в яких зобов'язання. Кожна бізнес-біографія обумовлює рівень та різновидність вимог. Головне, що можна стверджувати – зараз самовисуванці стоять перед проблемою отримати все саме до голосування, щоб потім не вийшло, як з Остапом Бендером», - підсумовує Небоженко.

Щодо шантажу, то тут йдеться про те, що з деякими новобраними нардепами-бізнесменами робота, якщо можна так сказати, проводилась заздалегідь. Наприклад, власник гіпермаркетів «Епіцентр» Олександр Герега навряд чи захоче повторення минулорічних перевірок та «маски-шоу» в офісах своїх магазинів. (Тоді правоохоронці стверджували, що в «Епіцентрах» торгують контрабандним товаром).

Так само є чим натиснути у влади і на акціонерів групи «Континіум» Степана Івахіва та Ігоря Єремєєва (мережа АЗС WOG), враховуючи, що не так давно рахунки кампанії арештовувались, і навіть авто Адміністрації президента, які заправляють два новоспечених нардепи, не могли виїхати з двору – бо, за версією деяких видань, бензин від WOG був настільки «поганим», що хтось хотів навіть ці АЗС експропріювати, аби терміново «покращити» пальне. 

Пережив серію наїздів на свій бізнес останнім часом і мільярдер Костянтин Жеваго. Навряд чи полтавський олігарх подасться в дисиденти – бізнес любить тишу і будь-яку владу, про що красномовно свідчать шість фракцій, у яких за свою, відносно не довгу політичну кар’єру встиг побувати Жеваго. А от щодо його підопічної Анжеліки Лабунської – питання «правильного» голосування – особливо цікаве, адже вона виграла вибори саме як опозиційний кандидат.

Однак, економіст Борис Кушнірук каже, що тиск як інструмент мобілізації нардепів для голосування – невдячний засіб: «аргументація віддати голоси в цілому може бути різною: від залякування прокураторю, податковою до торгівлі кадровими чи іншими рішеннями. Але, якщо використовувати шантаж, підключати бізнес-ворогів для тиску на певних нардепів, то тоді треба буде віддячувати чимось й ворогам. Для чого? Гадаю, будуть вестися переговори».

До того ж, серед цьогорічних мажоритарників є чимало діячів, які вже багато років поспіль відкрито демонструють наміри провадити власну політичну гру. У парламенті нового скликання є представники груп Балоги (трійка клану Балоги йде під брендом Єдиного Центру, а також їх однокашник Віктор Бондар – у списку само висуванців), групи Порошенко, ще на створення своєї групи замахнувся й координатор «тушок» Ради, що йде, Ігор Рибаков. Таких людей, швидше за все, спокушатимуть посадами – безпосередньо для них чи для їх протеже

Борис Кушнірук

«Мова йде насамперед про Порошенка та Балогу, - розмірковує Кушнірук. – Не уявляю, що можна купувати чи тиснути на Порошенка. Порошенко за минулий рік отримав лише по «Рошену» десь 300 мільйонів доларів чистого прибутку. З такими людьми так не справа не піде – прямий тиск неефективний та небезпечний. Гра навколо посади – буде грою навколо майбутнього. До речі, серед кандидатів у прем’єр-міністри розглядався і сам Порошенко.

Або, скажімо, як умовити Калетника? Чи можна його купити? Він навряд чи буде повертатися на посаду голови митниці. Головний митник може злетіти з посади у будь-який момент, й Калетник навряд чи захоче втрачати депутатську недоторканість. Однак, він був би не проти посадити на цю посаду свою людину.

Так само у поведінці із групою Балоги – повинна існувати якась довгострокова кадрова домовленість».

Проте, є й бізнесмени дещо нижчого рівня, та й депутати-небізнесмени, які провадитимуть менші за масштабами власні ігри, маючи на меті, перш за все, використати голосування по надважливим питанням для забезпечення своєї майбутньої електоральної платформи – тобто, вимагатимуть від зацікавлених осіб засобів для підтримки власного електорату (у дещо гіпертрофованому варіанті цим механізмом, готуючись до виборів місячної давнини, користувався спікер Володимир Литвин, на округ якого протягом останнього року держава заливала мільйони).

Олександр Волков

«Мажоритарники, які висувалися, брали на себе обов'язки. Дороги, освітлення, ремонт шкіл, відсутність ФАПів — неповний перелік проблем округів. Просто так прем'єр-міністр затверджений не буде. Кандидату доведеться зустрітися або з групами нардепів, або з усіма разом, і кожен скаже: «Дорогий, наприклад, Микола Янович! Відремонтуйте школу у такому ось районі, виділіть гроші з бюджету на ремонт дороги. Гадаю, що такий діалог можливий й гадаю, що такий діалог буде, - говорить обраний народним депутатом мажоритарник Олександр Волков. – Якщо діалог завершиться успішно, то кандидатуру, яку висуне президент згідно Конституції, вони підтримають. Депутати, звичайно, різні, можливо, хтось виставлятиме інші вимоги. Але, якби я, наприклад, не виконував свої обов'язки у цьому окрузі на Чернігівщині, мене б не обрали знову. Нагадаю, що я обирався там до цього разу двічі, і коли я працював депутатом, то вибивав по 15-20 мільйонів гривень державної підтримки на соціальні програми»

Одначе, деякі мажоритарними, з якими поспілкувався УНІАН, стверджують, що за прем’єра не голосуватимуть у будь-якому разі – принципово.

Сергій Міщенко

«Я за прем'єра від Партії Регіонів голосувати не буду, ким би він не був. Не хочу, щоб мені в окрузі в очі плювали. І не для того я пройшов цей шлях кампанії, щоб зараз оцим голосуванням загубити цю перемогу. Гадаю, що не буде голосувати й Олесь Доній. А всі решта самовисуванці – це, фактично, симпатики та прихильники Партії Регіонів. Так, вони пройшли важкий шлях принижень, в них забирали бізнес, на них тиснули, але вони прийшли в Раду не будувати майбутнє, а захистити свої статки. Вони думають про виживання», - говорить Сергій Міщенко, обраний народним депутатом України.

Поки що не домовились

Кілька днів тому регіонал Михайло Чечетов із властивою йому безпосередністю заявив, що майже всі самовисуванці вже написали заяви на вступ до більшості – тобто, до фракції Партії Регіонів. Утім, у це мало віриться: самовисуванці не побіжать до владної фракції швидко – не тому, що не хочуть цього, а тому, що ще є час для торгів, та й просто слід тримати фасон. Швидше, заява пана Чечетова, який повідомив, що для повноцінної більшості у парламенті його фракції не вистачає лише трьох багнетів, була покликана зробити мажоритарників менш вимогливими під час переговорів – мовляв, місця майже зайняті, поспішайте на потяг, що рушає.

Михайло Чечетов

Але новоспечені нардепи навряд чи дадуть ввести себе в оману. Тож, найближчим часом ми побачимо симптоматичні ознаки продуктивних перемовин, що добігають кінця – бюджет, нові обличчя на державних посадах (швидше, не першого рангу), та й, зрештою, сам список кандидатів у міністри, який президент може запропонувати разом з кандидатурою прем’єра. Чекати лишилось недовго.

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News