Шевченко, Ющенко, Тимошенко... Хто такі генії, і чи є вони в Україні?

Серед геніальних українців я назвав би Ігоря Сікорського, який створив перший вертоліт... У політику йдуть люди, які не вірять у себе... Я став на першу сходинку до геніальності... Інтерв’ю з Валентином Бадраком – фахівцем з геніальності 

Автор двох книжок – «Стратегії геніальних чоловіків» і «Стратегії геніальних жінок» –  журналіст, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, колишній працівник УНІАН  Валентин Бадрак відповів на запитання агентства.

Валентине, що таке геніальність взагалі і чи є критерії геніальності?

Геніальність складається з трьох речей: поява ідеї, наявність волі, використання технологій для просування ідей у світ.

Можу навести приклади…

Ідея народжується, по-перше, на свободі, по-друге, – у стресовій ситуації і після певної фрустрації.

Скажімо, Фрідріх Ніцше жив з божевільним батьком, який вив... Така ситуація призвела до перезбудження мозку, стимулювало до пошуку й народження ідеї.

Від Леонардо да Вінчі відмовився батько, він усе своє дитинство боровся за любов батька й матері, і це його теж штовхнуло до пошуку.

Ідея – це найбільш чутлива річ. Вона може не народитися, якщо людина живе в тепличних умовах. Але може бути й навпаки…

Друга річ – це воля. Безумовно, що без волі нічого не може бути…

Карл Маркс залишив після себе 55 томів, Вангог працював доти, доки не падав непритомний на підлогу. Пікассо майже щодня малював по картині. Така наполегливість, така праця – це вираз волі.

І третє – технологія – найбільш чутливий рівень самовираження. Можна бути великим талантом, зробити багато речей, але не довести суспільству, світу, що ці речі справді геніальні. Наприклад, Олена Блавацька для того, щоб довести, що вона геній, робила певні кроки: створювала товариства, організації, видання, провокувала скандали…

Чи багато в Україні геніальних людей?

Геній – це людина, яка примусила на рівні планети визнати свій талант.

Тож навіть такі постаті, як Леся Українка, Тарас Шевченко, опинилися поза моєю увагою... Бо геній – це людина, яка залишила по собі цілий напрямок діяльності, який потім може надихнути велику кількість людей рухатися цим напрямком.

Саме такі жорсткі дефініції геніальності дали мені можливість відібрати лише 27 геніальних чоловічих портретів і 16 жіночих.

Тобто Ви вважаєте, що Тарас Шевченко не залишив після себе “напрямку діяльності”?

Я так не вважаю... Велика заслуга Шевченка в тому, що він змінив сприйняття людей до свободи, до свободи взагалі. Це його найбільша заслуга...

І підтвердження цього я знайшов у Вашингтоні, коли в центрі міста випадково натрапив на пам’ятник Шевченкові зі словами пошани тій боротьбі за свободу, яку він пройшов. Але в кожній країні світу були такі борці за свободу, які схожі на Шевченка…

Шевченко – наш безумовний український символ, але, працюючи з планетарним масштабом, я намагався відібрати постаті, які б не викликали жодних сумнівів.

Кого Ви вважаєте генієм сучасної України?

Серед геніальних сучасних українців я передусім назвав би Ігоря Сікорського, з ім’ям якого пов’язано початок вертольотобудування у світі. Це людина, яка реально створила вертоліт і підняла його в повітря.

А з нинішніх політиків? Що б Ви сказали про Юлію Тимошенко?

Я вважаю Юлію Тимошенко креативною, та аж ніяк не геніальною. Вона ще нічого не зробила для того, аби вважатися такою.

Жоден український політик ще нічого не зробив такого, щоб його можна було розглядати хоча б при якомусь приближенні до геніальності.

Кого з українських політиків можна назвати антигеніальним?

Знаєте, моя третя книжка вийде в лютому наступного року, і вона називатиметься «Стратегії злих геніїв». У ній будуть представлені Гітлер, Сталін, Садам Хусейн тощо.

Я не порівнюватиму сьогодні наших, політиків з якимось злими геніями.

Але якщо говорити про конструктивність і деструктивність, то деструктивність в українській політиці переважає...

Візьмемо Юлію Тимошенко… Вона є креативною, тому що здатна формулювати оригінальні інформаційні приводи, наприклад, щодо зустрічі з Маргарет Тетчер, просування свого імені на рівні журналу «Форбс», здатна під час відвідання якогось поля зняти свої дорогі туфлі й пройтися по цьому полю босими ногами. Це такі епатажні виклики суспільству – для того, щоб її помітили.

Це і є здатність володіти аудиторією за рахунок створення певних асоціативних, колоритних картин.

Але в цьому її креативність перетинається з деструктивністю, її підходи дуже схожі на підходи відомих “злих геніїв”, зокрема у володінні аудиторією, формулюванні промов. Ви можете знайти підтвердження цього, якщо раз прослухаєте відеозапис телезвернення Тимошенко після відставки її з посади глави уряду…

Якщо брати найбільш конструктивну постать в українській політиці, то це, безумовно, Віктор Ющенко. Але ця постать навряд чи колись претендуватиме назватися генієм, тому що брак волі для рівня генія тут очевидна. І ми ніколи не зможемо зіставити Ющенка, наприклад, з Бісмарком або з Черчіллем.

В українській політиці немає геніальних людей не лише тому, що в нас немає передумов для цього, а ще й тому, що політика як сфера самовираження сьогодні втратила можливості для реалізації своїх талантів. Я сказав би більше: людина, яка йде в політику, швидше за все, не вірить у свої можливості, не вірить, що може самореалізуватися як творець, як особистість, здатна продукувати якісь цікаві ідеї.

Ким тоді можна назвати Віктора Януковича?

Безумовно, не генієм...

Я залишу цю фразу без коментарів.

(Іронічно.) А себе Ви часом не вважаєте геніальним?

Я ще нічого такого не створив, аби за критеріями геніальності розглядати себе як постать, що претендує на якісь високі речі.

Але кожна особистість має можливість розвиватися, і мій підхід до життя такий – щоб намагатися максимально себе реалізувати.

Я вважаю, що кожна людина може претендувати на те, щоб бути геніальною. І логіка цього така: якщо навіть ви не станете генієм, то досягнете певного рівня майстерності в якісь справі, високого рівня самовираження.

І це дуже часто є такою собі заміною геніальності. Таких людей досить багато серед учених, дослідників…

Я вважаю себе людиною, яка стала на першу сходинку до геніальності.

Якщо керуватися критеріями, які ви навели вище, то, напевне, Ви згодні з оцінкою Володимира Ульянова як генія?

Так, я вважаю Леніна геніальним тому, що він дав світові оригінальну ідею – змінити світ. І йому вдалося змінити світ, він реалізував свою ідею, йому вдалося досить вдало захопити владу й довести, що революція пов’язана саме з його іменем.

Безумовно, пізніше ми маємо справу зі злим генієм Сталіним, який здійснив таку персоніфікацію та міфологізацію особистості Леніна проти його волі, але той факт, що Ленін і за життя сприймався як великий політичний діяч, не викликає жодних сумнівів, він змінив суспільство повністю.

Чи можете назвати якісь геніальні кроки в історії України?

Щоб відповісти на це запитання, трохи краще треба знати історію... Я працював більше з особистостями, ніж з історичними фактами.

Але найгеніальніший крок України – це здобуття незалежності. Проте, на жаль, виконавців цього кроку я аж ніяк не можу назвати геніальними.

Сам крок – незалежність – справді дуже важливий, він подарував Україні нову реальність.

А Помаранчева революція – не геніальний крок?

Сам по собі крок на Майдані незалежності – це видатний крок, але я не наважуся визначити, чи він геніальний… Він видатний у тому плані, що продемонстрував: суспільство змінюється.

Було чимало факторів, які мене стримують назвати цей крок геніальним.

Наприклад?

Були прояви того, що вписується в теорію Гюстава Лебона «Психологія мас і народів». Маси самі по собі ніколи не можуть бути геніальними, психологія мас перебуває на більш низькому рівні – де працюють інстинкти. Тому рівень однієї людини, завжди вищий, ніж психологія мас. Це все доведено тим же Лебоном.

До прикладу, можна побачити як поводиться маса під час стихійного лиха або під час військових дій. У такій масі все залежить від того, хто перший на себе візьме ініціативу, зробити якийсь крок.

Наші маси підхопили ініціативу – стояти до кінця, – і це, безумовно, позитивне використання енергії.

Чому я не називаю цей крок геніальним? Тому що політики, які не є геніальними, скористалися цією позитивною енергією мас і не змогли її перевести в конструктивне русло, аби довести свою політичну велич. Тобто маси делегували свою геніальність, свій імпульс, свій геніальний поштовх політикам, котрі не впоралися з цим завданням. Тож і сам крок мас я не можу назвати геніальним.

Нещодавно американська консалтингова компанія Synectics  назвала 100 геніальних людей сучасного світу, і серед них – на 72-му місці –  українського художника Івана Марчука. Ви згодні з такою оцінкою?

Нічого про нього не можу сказати, але той факт, що, вивчаючи художників, я на нього не натрапляв, – це свідчення того, що він ще не дійшов до рівня генія.

Я поясню…

Можна вважати мене, як дослідника неосвіченим, тобто людиною, яка не знає геніїв своєї країни. Але я хочу сказати, що геній – це та людина, ім’я якої на планетарному рівні не викликає жодних сумнівів. Наприклад, якщо сказати слово Гітлер – то всі знають, хто це. Він злий геній, але його знають.

Чи Мадонна… Вона насправді нічого не зробила, вона не є жінкою, якою я б пишався, але її всі знають, у неї є певні технології, які дозволили віднести її до геніальних жінок.

А як би оцінили на цей предмет Володимира Путіна?

Путін – це створений міф.

Я не вважаю Путіна геніальним. Через якихось п’ятдесят років ім’я Путін буде таким самим, як і ім’я Брежнєв чи Горбачов.

Путін нічого не зробив великого чи видатного, і боюся, що нічого й не зробить. Його спосіб мислення, його рамки колишнього офіцера ФСБ не дають тієї широти, того діапазону мислення, який потрібен генієві для великого самовираження.

Аби він зміг претендувати на звання генія, йому доведеться багато працювати над собою, щоб трансформуватися і продемонструвати величезні зміни...

Згадаємо того ж Нобеля… Протягом життя він був усього-на-всього класним ученим, який винайшов динаміт, але його б не вважали генієм, якби він не розкрився в останню мить – якби перед смертю не заснував Нобелівську премію.

Цим одним геніальним кроком Нобель увіковічнив себе.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News