Хто відповідальний за Україну?

Хто відповідальний за Україну?

Через три місяці після парламентських виборів в країні її лідери виглядають безпорадними та безталанними, неспроможними керувати країною навіть тоді, коли вона стикається з найбільш складними випробуваннями у своїй новітній історії...

Переговори помаранчевих партій (блоку Юлії Тимошенко, Соціалістичної партії) щодо формування нового українського уряду знову було призупинено в суботу, після виходу з них партії президента Віктора Ющенка  "Наша Україна".

Через три місяці після парламентських виборів в країні її лідери виглядають безпорадними та безталанними, неспроможними керувати країною навіть тоді, коли вона стикається з найбільш складними випробуваннями у своїй новітній історії. І тепер, після багатьох раундів переговорів, президент Ющенко раптово усунув себе з цього процесу, заявивши, що він не несе відповідальність за допомогу у формуванні уряду.

В 2006 Україна стала парламентсько-президентською республікою. Кабінет міністрів тепер відповідальний за більшість аспектів внутрішньої політики, проте за президентом залишається загальний контроль, зі значними повноваженнями прийняття рішень, а також контроль служб безпеки та міністерства закордонних справ. В суботу Ющенко натякнув, що цей правовий устрій звільняє його від обов’язку допомагати у формуванні нового уряду. Президент неочікувано зробив цю заяву після того, як протягом трьох місяців був тісно залучений в цей процес.

Після парламентських виборів країною управляв виконуючий обов’язки уряд, який проявляв мало зацікавленості у реформах. Економічне зростання сповільнилось, борги внутрішнього постачальника газу в країну за деякими повідомленнями сягнули 1 мільярда доларів, іноземні інвестори трималися подалі через політичну нестабільність, виникла хвиля протестів через плани підвищення тарифів на електроенергію, доставка матеріалів для військового будівництва в Крим американським вантажним судном призвела до довготривалих акцій протесту проти США та НАТО, американський президент Джордж Буш відмінив запланований візит у країну, а Росія оголосила, що ціни на газ для України можуть збільшитись з 1 липня.

Проте, ані Ющенко, ані його партія "Наша Україна" не поспішають з формуванням нового уряду. Насправді, Ющенко та "Наша Україна" провели більшу частину останніх двох місяців відмовляючись прийняти те, що оскільки Блок Юлії Тимошенко випередив на виборах "Нашу Україну" більш, ніж на 8 відсотків, а отже є найбільшим коаліційним партнером, Тимошенко стане прем’єром. Переговори не один раз було призупинено "Нашою Україною" в протест проти цієї вимоги. Два тижні тому прес-служба Ющенка розповсюдила заяву, в якій йшлося про те, що президент має подати кандидатуру прем’єра на затвердження парламентом, і що за законом він може відмовитись подавати кандидатуру, запропоновану коаліційною більшістю. Ця заява очевидно була призначена для Тимошенко.

Однак, зрештою, в п’ятницю, майже через три місяці після виборів, президент Ющенко оголосив, що він підтримує ідею про висування кандидатури прем’єра найбільшою партією в коаліції.

Наступного дня, раптово і без попередження, "Наша Україна" вийшла з переговорів; президент Ющенко заявив, що формування коаліції є справою Тимошенко, а не його.

„Я вважаю, що політики, які хочуть стати прем’єр міністром, мають перебрати на себе відповідальність за створення коаліції”, - заявив він у своєму щотижневому радіо зверненні. „Це – європейська практика, це здоровий глузд, це норма Конституції України.”

Очевидно, що Ющенко намагався сказати, що провал коаліційних переговорів буде на совісті Тимошенко, а не його.

Якби ж він сказав їй раніше.

За Конституцією України парламентська коаліційна більшість має бути сформована протягом 30 днів після першого зібрання новообраного парламенту. Таким чином, кінцевим терміном є 25 червня. І, що важливіше, парламент не спромігся успішно зібратися, оскільки не існує більшості.

На наступному засіданні 14 червня, коли заплановано обговорення важливих питань, серед яких дозвіл на участь України в міжнародних військових навчаннях, без коаліційної більшості цей захід не пройде, що потенційно призведе до порушення Україною кількох великих міжнародних угод. Через відсутність схвалення  парламентом вже було відкладено спільні українсько-британські навчання, незважаючи на той факт, що витрати Британії вже, за деякими повідомленнями, сягнули 200 000 доларів.

Оскільки Ющенко та "Наша Україна" погодились на прем’єрство Тимошенко лише 8 червня, вона фактично має 7 днів для формування працездатної коаліції. І вона має зробити це з партією, чий почесний лідер усунув себе з процесу. Не дивно, що Тимошенко виглядала дещо шокованою на прес-конференції, яка відбулася після цієї заяви президента.

То чому ж "Наша Україна" вийшла з переговорів? Нібито тому, що партія не змогла погодитись з вимогою Соціалістів про те, що їхній лідер Олександр Мороз став спікером парламенту. Ця аргументація, однак,  здається непереконливою.

Мороз з першого тижня після виборів чітко заявив про те, що його партія претендує лише на одну основну посаду, посаду спікера. Ця вимога не завадила переговорам; в дійсності, після тижнів переговорів, лідери Нашої України оголосили про те, що всі учасники коаліції узгодили програму дій з приблизно 100 сторінок. Протягом всіх цих переговорів вимога Мороза залишалася чіткою.

Тепер "Наша Україна" наполягає на тому, щоб один з її членів отримав посаду спікера. Прес-секретар "Нашої України", Тетяна Мокріді, заявила, що Соціалістична партія твердо наполягає на тому, щоб її голова, Александр Мороз отримав посаду спікера. Однак, Наша Україна наполягає на пропорційному розподілі, основаному на результатах виборів. Іншими словами, Мокріді заявила, що оскільки Наша Україна мала другий результат серед трьох коаліційних партнерів, вона має право на другу найвищу посаду, на яку претендують коаліційні партнери.

У повній парламентській республіці це мало б сенс. Однак, Україна є парламентсько-президентською республікою, тому не можна ігнорувати посаду президента. Українська система правління дає однаковий рівень влади в руки президента та прем’єр міністра, хоча історичні повноваження президентської посади роблять її більш значною, якщо використовувати їх в повному обсязі.

Незважаючи на спроби помічників президента переконати у протилежному, Президент Ющенко безсумнівно представляє "Нашу Україну". Він фігурував у передвиборчих роликах партії, яка розповсюджувала матеріали кампанії під слоганом „Партія Ющенка”. Сам Ющенко виступав на організаційній конференції "Нашої України" в 2005 році, його найближчі друзі є лідерами партії, а його брат та племінник представляють партію як депутати.

Якщо країна прагне правлячої коаліції, основаної на рівновазі та чесності, позицію і посаду Ющенка, як представника інтересів "Нашої України", не можна не помічати.

До того ж, українська Конституція дозволяє президентові одноосібно призначати секретаря потужної Ради національної безпеки та оборони, голову Служби безпеки, Міністра закордонних справ, Міністра внутрішніх справ, Міністра оборони та 24 регіональних губернаторів. Ющенко наполіг на тому, щоб ці посади було виключено з коаліційних переговорів. Більшість цих посад, якщо не всі, посядуть представники "Нашої України".

Чому тоді, маючи своїх представників на більшості посад в уряді країни, "Наша Україна" виступає проти Олександра Мороза на посаді спікера?

Тимошенко відкрито заявила в суботу, що причина, наведена Нашою Україною, - це просто привід приховати той факт, що лідери "Нашої України" не хочуть реформувати помаранчеву коаліцію. Замість цього, сказала вона, її лідери радше сформують коаліцію з партією переможеного суперника президента Ющенка по президентським виборам, Віктора Януковича. Цій заяві надає вагу нещодавнє створення міжпартійного парламентського  альянсу деяких членів "Нашої України" та Партії Регіонів Януковича. Більшість членів "Нашої України" в цьому альянсі мають бізнесові або фінансові інтереси, які співпадають з інтересами Партії Регіонів.

Якщо це так, тоді атаки "Нашої України" проти Мороза викликають ще більше занепокоєння, якщо брати до уваги довгу історію боротьби Мороза проти корупції та за демократію.

Ні Ющенко, ні Тимошенко не були тими, хто вперше публічно звинуватив президента Леоніда Кучму в залученості до  загибелі журналіста Георгія Гонгадзе: ними були Олександр Мороз та соціалісти. Саме Мороз очолив протести проти Кучми тоді, коли більшість інших вичікували свого часу. Подобається він чи ні, не має сумнівів в тому, що Олександр Мороз відігравав таку ж важливу роль, як Ющенко та Тимошенко, у русі протесту, який згодом призвів до Помаранчевої Революції та президентства Ющенка.

Питання полягає у тому, стане Мороз знову життєво важливою частиною опозиції чи йому дозволять використати його здібності на посаді спікера парламенту. Відповідь покаже, чи справді Україна серйозно ставиться до вибору демократичного управління, створення коаліції та прозорості.

 

Теммі Лінч, Інститут вивчення конфліктів, ідеології та політики, Бостонський університет (США)

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter