Улюблений губернатор Кучми хоче повноважень Жукова

Йти зараз у виконавчу владу – це спалитися. Мені потрібні повноваження маршала Жукова.  У односельця Президента просто запаморочлива кар`єра. Інтерв`ю з Сергієм Гриневецьким...

Один з «антигероїв» Помаранчевої революції Сергій Гриневецький вибраний народним депутатом за списком Блоку Литвина. Один з улюблених губернаторів Леоніда Кучми впродовж семи років очолював Одеську область. Після революції, точніше після своєї відставки, був обраний головою Одеської облради. Через декілька місяців Гриневецький подав у відставку з цієї посади з формулюванням «з етичних міркувань».

Новообраний депутат відповів на запитання УНІАН.

ЙТИ ЗАРАЗ У ВИКОНАВЧУ ВЛАДУ – ЦЕ СПАЛИТИСЯ.

Сергію Рафаїловичу, лідер вашої політсили Литвин так довго не хотів в демкоаліцію, що пропустив момент, коли треба було погоджуватися. Навряд чи широка коаліція потребуватиме голосів вашої фракції так, як в них має потребу демократична. Через те, що ви так довго торгувалися за крісло спікера, вам тепер доведеться задовольнятися разовими «бонусами» за голосування?

Я не став би стверджувати, що Володимир Михайлович торгується за крісло спікера. Він не торгується. І це так само вірно, як і те, що я ніколи не дозволю собі опуститися до «бонусів» за голосування. Інакше я б не був собою. Повірте, я міг би бути депутатом будь-якого попереднього скликання, зі мною велися серйозні переговори.

Розуміючи дещо в питаннях партійного будівництва, державного будівництва і будучи відповідальним політиком, головною подією року я вважаю те, що непарламентська партія стала парламентською.

Ви пройшли, але що означатиме ваша перемога, якщо ви не опинитеся в уряді, в керівництві парламенту?

У такій виконавчій владі, якою вона є зараз, я і не хочу бути присутнім в принципі. Виконавча влада перетворюється на закрите акціонерне суспільство з обслуговування тієї або іншої олігархічної структури, які розташовуються або на Грушевського, або на Банковій.

У мене склалося враження, що коли вибирали голову робочої групи парламенту, то проходили вибори прем`єра. У що перетворили абсолютно рядову подію? Соромно перед народом. І хто відповідальний за цей сором? Люди, котрі сидять за двома вищезазначеними адресами. І чому питання з робочою групою затягували? Ролі не розподілили. Домовилися про систему стримувань і противаг. Адже зараз потрібні актори, щоб наповнити систему, артисти – бажано заслужені. А у нас навіть студентів театрального училища немає.

Яке місце для політика ви вважаєте гідним? Там де крадуть? При нинішній політичній системі виконавча влада – можливість дерибану. Крім того, я чудово розумію, що при цій системі все буде недовговічним, все зводитиметься до виборів Президента. Йти зараз у виконавчу владу – це спалитися.

Найвища посада – це народний депутат України. Нашій політсилі є чим займатися в парламенті. Литвин дуже правильно сказав, що десяток депутатів нашого списку коштує двох сотень інших.

Ми виконуватимемо резолюцію ПАРЄ чи ні? Аналізуючи нашу політичну кризу, вони видали резолюцію, де чітко було сказано: передбачити систему змін виборів у Верховну Раду. Закриті партійні списки є тільки в Молдові і Україні. Нам чітко вказано прийти до системи відкритих партійних списків. Ми не претендуємо на посади, ми претендуємо на роль того цементуючого ферменту, якого так бракує Верховній Раді.

Проблема кадрів стала проблемою національної безпеки. Тому що глава РНБО представляє губернаторів.

МЕНІ ПОТРІБНІ ПОВНОВАЖЕННЯ МАРШАЛА ЖУКОВА І ДВА ГОЦМАНИ

До речі, говорили, що Іван Плющ запрошував Вас перед виборами на посаду в.о. губернатора Одещини.

Мене запрошувала група товаришів в Секретаріат Президент для того, щоб обговорити питання по регіону, і зробили таку пропозицію. Я сказав, що мені потрібні повноваження маршала Жукова і два гоцмани поруч (Давид Маркович Гоцман – начальник відділу по боротьбі з бандитизмом післявоєнної Одеси, герой фільму «Ліквідація». – Авт.). Якби я став губернатором, я вже через двадцять хвилин знав би, які кнопки натискати і які розпорядження віддавати. Але для цього мені потрібні повноваження. Я тоді в Секретаріаті сказав, чому ви не хочете пройти процедуру, щоб облрада мене рекомендувала, Кабмін як колегіальний орган розглянув, вніс би цю кандидатуру Президентові? Ну, і Президент би запросив спершу, поговорив. Я відповів, що я сім років був повноцінним губернатором, і йти тепер на в.о. – я цього не розумію.

Після Помаранчевої революції губернатором Одещини став Василь Цушко, Ви ж тоді зуміли перебратися в Одеську облраду, більше того, стали її головою. Василь Петрович спочатку публічно заявив, що він прийшов працювати з Гриневецьким. Але незабаром Ви пішли з посади. Що ж відбулося – Ви не спрацьовували з Цушком?

Так, він прийшов працювати зі мною. Але його примусили по-іншому. І він сказав мені про це в одній розмові, про яку доречно буде запитати у нього самого.

В ОДНОСЕЛЬЦЯ ПРЕЗИДЕНТА – ПРОСТО ЗАПАМОРОЧЛИВА КАР`ЄРА

А як Ви оцінюєте всіх подальших губернаторів Одещини?

Василь Петрович Цушко не був готовий до цієї посади, тому що потрібна школа. Як, втім, не був готовий до цієї посади і Іван Плачков. Як, втім, жоден міністр незалежної України не відбувся як губернатор. З тієї простої причини, що губернатора треба готувати до цієї посади років п`ятнадцять-двадцять. Він повинен знати і відчувати регіон. Потрібно знати менталітет області, а особливо важливо це на Одещині, де компактно проживають сто тридцять три нації і народності, де проходить державний кордон, є диппредставництва. Тут потрібні і широта погляду і внутрішнє чуття.

Чим Ви пояснюєте призначення в.о. губернатора Миколи Сердюка?

Він народився з Президентом в одному селі. У Миколи Дмитровича Сердюка просто запаморочлива кар`єра державного чиновника. З командира військової частини - у голови Київської райадміністрації міста Одеси, потім – заступник губернатора Одеської області, перший заступник і виконуючий обов`язки губернатора.

Іноді Президент говорить про політичну корупцію. Так основою політичної корупції став квотний принцип. Дуже сумно, що зараз уряд не впливає на формування кадрів в регіонах. Зараз на ці питання впливає РНБО.

Пригадайте недавнє засідання уряду і Президента щодо цінової політики. Зібралися обговорити і що? Що далі? Адже коли проходили засідання уряду при тому ж Януковичі (йдеться про його перший прем`єрський період – авт.), він жодне засідання без губернаторів і голів облрад не проводив. З кожного питання вислуховувалася думка регіонів, і виходили на консолідоване рішення. Тоді ми приїжджали в регіони, і говорили: буде ухвалене таке рішення – давайте готуватися.

Чи правда, що у фракції Литвина сімох чоловік контролюють регіонали, ще сімох – помаранчеві, і лише шістьох сам Володимир Михайлович?

А чи правда, що союз БЮТ і НУ–НС міцний і нероздільний?

Про єдність нашої фракції можна буде говорити після того, як почнуться голосування. Після прийняття присяги.

Я БУВ КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ ТОГО, ЩОБ ЯНУКОВИЧ ЙШОВ НА ТРЕТІЙ ТЕРМІН

Чому Ви не пішли до парламенту за списком Партії регіонів?

Щодо мого членства в партійних списках є своя історія.

Будучи губернатором області, я був категорично проти того, щоб Віктор Федорович йшов на третій термін. Я до сьогоднішнього дня вважаю, що це було стратегічною помилкою Партії регіонів, йти на так званий третій тур. В результаті компромісів пішли на дикі поступки, рівнозначні знущанню з Конституції. Якби він не пішов на третій тур, то справа б дійшла до міжнародних судів.

До речі, давайте порівняємо листопад 2004 року Києва і листопад 2007 року Тбілісі. І хто тоді Леонід Кучма? - Він просто Махатма Ганді. Що заважало йому вчинити так само, як Саакашвіллі? Нічого. Він міг виконати закон.

Розстріляти Майдан?

Навіщо? Воду вивезти... Але він-то цього не зробив. І ми, до речі, йому цього не радили (насправді, в розпал революції багато хто з губернаторів наполягав, щоб Кучма застосував силу – авт.). Але в результаті відбувся цивілізаційний розкол, посилений подальшими виборами за партійними списками.

Я – прихильник сильної регіональної політики. Тернопіль і Луганськ – це одна Україна, але, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Але, повертаючись до питання мого членства в списках. Перед третім туром губернатори східних областей говорили: та ми їх (помаранчевих) порвемо. А я відповідаю: не можна – центр здався, столиця прогнила, МЗС переметнувся, Захід підтримує Ющенка. Після третього туру все стало так, як стало. Допити Генпрокуратури, обшуки будинку. Але ви знаєте, слідчі у особливо важливих справах добре вчилися в школі і інституті. Вони чітко розуміли, що таке державна регіональна політика, федералізація і сепаратизм. Допити продовжувалися по три-чотири години, але радянська школа юриспруденції це – серйозно. Мені дали спокій. І я тоді єдиний з губернаторів став головою Одеської облради. Хоча «любі друзі» рекомендували не виходити на сесію і не обиратися. Сесія була призначена на 8 лютого, а 7 лютого увечері спочатку мені подзвонив Зінченко, потім Червоненко, потім Порошенко. Тоді побоювалися, що багато колишніх губернаторів по моєму прикладу підуть на голову облради і «триматимуть» нових губернаторів двома третинами голосів.

А я говорю: що ви дзвоните вночі? Завтра всі з`їдуться, порядок денний визначений, комісії засідали, всі співбесіди я пройшов. Все згідно із законом. Обрався. Почалися гоніння. Я виглядав, як біла ворона. В Одесі кажуть, що білі ворони зазвичай в чорних списках. А вже 22 липня я подав у відставку з етичних міркувань.

Я просто не хотів нести відповідальність за все, що відбувається: бачив, як припинилося фінансування комплексної програми розвитку Придунав`я, острова Зміїний, будівництва каналу Дунай – Чорне море. Це все були дії проти держави.

Я подав у відставку, але сказав, що Кабмін Тимошенко протримається до 10 вересня – не більше, адже це зафіксовано в стенограмі засідання облради. Вони пішли 8-го.

Потім були вибори в місцеві ради за партійними списками. Запрошення від Партії регіонів на той момент не було, мене запросив Володимир Литвин. Ми обговорили з ним мою участь, і я розумів, що буде важко. Але знаєте: не торгую собою нижче за собівартість. Я не балотувався в 2006 році у Верховну Раду, ми провели у всі райони області блок Литвина, а в деяких районах ми перемогли навіть Партію регіонів. Що стосується виборів в облраду, то комісія до цих пір не може знайти 200 тисяч бюлетенів. Моїх бюлетенів – я в цьому не сумніваюся. Я був делегатом з`їздів Комуністичної партії, першим секретарем районного комітету партії, членом бюро обкому партії. Я знаю, що таке партійна робота, робота з первинними.

ОМЕЛЬЧЕНКО ПОДЗВОНИВ МЕНІ І СКАЗАВ: ТАК, СТОЛИЦЯ ТАКИ ПРОГНИЛА

Зараз регіонали загрожують провести черговий з`їзд в Сєвєродонецьку. Ви не жалкуєте, що стали делегатом попередніх ганебних зборів?

З`їзд, що планується, не більше, ніж аргумент в переговорному процесі.

У тому, що я брав участь в Сєвєродонецькому з`їзді – не жалкую. Це – історія. Що я такого там сказав? Що Київ прогнив і до влади йде політична шпана? Так всі ці слова журналісти цитують із задоволенням. І Олександр Омельченко після того, як переміг Черновецький, подзвонив мені і сказав: так, столиця таки прогнила.

Якщо серйозно, то з`їзд протверезив діячів Майдану. Що спонукало людей зібратися в Сєвєродонецьку? Коли Львівська облрада зібралася і ухвалила рішення про те, що не прийматиме укази Президента, а виконуватиме декрети Майдану. Чому ви на це не реагуєте?

Чому Львівська облрада ухвалює рішення розпустити Одеську міськраду тому, що там поставлений пам`ятник засновникам Одеси?

До речі про Катерину. Ви знаєте, чому поставлений пам`ятник? У 1995 році Президент Кучма видав указ, яким дав доручення Кабміну і Одеській облдержадміністрації підготувати проект закону про історичну частину міста Одеса. Щоб Одеський оперний театр, Воронцовський палац, філармонію і ансамбль «Приморський бульвар», біржу ввести під егіду ЮНЕСКО, потрібна була законодавча база. Але коли приїхали експерти ЮНЕСКО, вони сказали: потрібно відновити все так, як було. А з 1900-го по 1920 рік там стояв пам`ятник Катерині. Комуністи його не знищили, зняли і виставили в краєзнавчий музей. Щоб прийняти закон і потрапити в списки ЮНЕСКО, потрібно було відновити все, як було. І ми цим займаємося, тому що любимо свій край.

Тут недавно нагороду Сергію Ківалову вручили...

Я вас прошу: без коментарів.

БОДЕЛАН – МОЛОДША ЯСЕЛЬНА ГРУПА У ПОРІВНЯННІ З ТИМ, ЩО ЗАРАЗВІДБУВАЄТЬСЯ В ОДЕСІ

Я хочу запитати про ще одного знаменитого одесита. Руслан Боделан хорошим був керівником?

Він зараз заступник керівника Санкт-Петербурзького морського торгового порту, працює, одержав російське громадянство.

Я змінив його на посту губернатора, а потім він став мером. До речі, в спільній роботі він ніколи не дозволяв собі навіть натяком відповідати на мої прохання в такій тональності, що, мовляв, теж був губернатором. Він виконував всі доручення краще, ніж будь-який інший чиновник. Ми ображалися на Боделана, але все пізнається в порівнянні.

Те, що зараз відбувається в Одесі... та він просто молодша ясельна група.

Був губернатором України, і тут же бігом прийняв громадянство іншої країни?

В цілях самозбереження. Йшла дуже серйозна боротьба...

Порівнюючи Боделана і Гурвіца, один одеський кавеенщик сказав так: Боделан зробив дешевий дотаційний хліб, а Гурвіц – дешеві квитки в кіно і на спектаклі для інтелігенції. Кажуть, що саме при Гурвіці Одеса стала такою карнавальною.

Цим всім займався Боделан. Я б сказав, що всі ми цим займалися.

Ви кажете, Гурвіц зробив Одесу Південною Пальмірою? У мене є аналогія. Нова влада на Одещині не побудувала жодного садка, жодної школи. Але, коли Василь Цушко змінив мене, він незабаром оголосив: прийшла нова влада, ми за сім місяців побудували сім нових шкіл. Мені так хотілося поправити: Василю Петровичу, ви здали сім нових шкіл. А будуються вони три роки.

Говорять, що колишній губернатор Іван Плачков купив такий маленький виноробний заводик на Одещині, який буквально підняв з руїн.

Так, він мене запрошував – це його особистий завод, там хороші виноградники. Ще б фахівцями його наситити... 

 Після революції був галасливий скандал, пов`язаний з контрабандним каналом в Одесі...

Канал існує, він активізувався останнім часом... Силові структури забезпечують його функціонування.

У своїй книзі Леонід Кучма дуже тепло пише про Вас і про Кушнарьова. Пише, що з таких губернаторів варто було ростити президентів. Ви не жалкуєте, що раніше не перебралися до Києва?

Мене кликали до Києва багато разів. Останній раз у 2002 році Леонід Данилович пропонував мені очолити Адміністрацію Президента. Тоді все пішло б по-іншому. І, перш за все, кадрова політика. Зараз починаю розуміти, що, напевно, потрібно було погоджуватися. Але мені тоді не відповіли – хто очолить замість мене область.

З цієї нагоди є анекдот. Бідного українського актора запрошують зніматися до Голлівуду, а він відповідає: добре, але не в січні, у мене в січні шкільні ялинки.

Ви жартуєте, адже в області пішли серйозні напрацювання: будівництво траси Київ–Одеса, каналу Дунай – Чорне море, серйозно підняли виноградарство і овочівництво, в тваринництві створили сто двадцять племінних ферм. Ми вже підходили до комплексної програми кормовиробництва. Мені було шкода залишати це все.

І зараз, щоб якось рятувати ситуацію, між кожним регіоном і урядом потрібно укладати угоду. Обласна влада планує, що робитиме протягом року: хто за що відповідає, джерела фінансування, що притягується з місцевого бюджету, що з державного, що за рахунок інвестицій. Повинні бути стабільність, упевненість. А якщо вісім місяців не працює парламент...

Хто зможе забрати у Молдови сім кілометрів нашої землі, яку нам обіцяли замість української ділянки біля села Джуржулешти?

Вкрай складно. Дуже бездарно віддали. Але вирішити якось можуть дійсні патріоти, один з яких перед вами. Потрібні серйозні підходи. Я готовий сьогодні всім цим займатися, але мені потрібні повноваження. Щоб творити регіон, потрібні функції, виписані законом. І право формувати команду. Нічого хорошого – коли про призначення начальника обласної міліції губернатор дізнається з газет.

Розмовляла Лана Самохвалова