Путін бере на озброєння українську карусель

Людей старшого покоління проголосувати закликали кіногерої відомих радянських фільмів, молодь – артисти «Comedy Club». «Не будь овочем, йди на вибори»,  - закликав з екранів резидент клубу Гарік Харламов...

Результат парламентських виборів до Держдуми РФ не має здивувати – перемогу стабільно прогнозують «Єдиній Росії», яку до перемоги веде особисто Володимир Путін. Склад Держдуми також не зміниться: з 11 партій до парламенту увійдуть ті ж сили, що знаходяться там зараз. Зміниться лише пропорційне співвідношення депутатських мандатів. А керівництво ЄР, чий список очолив президент, проголосило парламентські вибори "референдумом про довіру Путіну".

Володимир Путін. Фото АР

Передвиборній кампанії в РФ властиві всі риси виборчого процесу, характерні країнам пострадянського простору. Так, у ході виборчої кампанії використовувався адміністративний ресурс (приблизно в 60 регіонах виборчі списки ЄР очолюють губернатори, що призначаються президентом), виникали скандали з масовим переходом з однієї партії в іншу (із Справедливої Росії в ЄР), створені технічні партії для відбору голосів у партій, які не домовилися з владою («Громадська сила» і „Демократична партія” VS «Союзу правих сил», «Справедлива Росія» VS КПРФ).

Також здійснювалися спроби мінімізувати можливості інших партій, переважно опозиційних. У хід йшов «чорний піар», вилучення правоохоронцями агітаційних матеріалів, вплив на Інтернет-ресурси (сайт СПС періодично піддавався атаці, від імені партії розсилався спам і комп`ютерні віруси) . Зафіксовано навіть вбивство: у Дагестані убили лідера місцевого відділення партії "Яблуко" Фаріда Бабаєва.

Не обійшлося і без вуличних акцій – це і «Марші незгодних», і мітинги молодіжних прокремлівських організацій «Наші», «Молода гвардія» і навіть мігрантів.

Передвиборна риторика теж була багатою на щедрі обіцянки світлого майбутнього і популістські гасла типу «узяти із Стабілізаційного фонду гроші і роздати на зарплати/пенсії». Примітно, що передвиборні стратегії «полівіли» навіть у правих партій, наприклад у СПС.

Не все спокійно в королівстві

Володимир Чуров

Окрім опозиції, іншим «головним болем» для влади стала явка населення на виборах: розуміючи «віртуальність» виборів, громадяни можуть просто на них не прийти.

На самому початку кампанії голова ЦВК Володимир Чуров прогнозував, що на виборчі ділянки прийде близько 60% виборців, але експерти сумніваються у вірогідності таких прогнозів. Розуміючи це, голова Центрвиборчкому недарма на селекторних нарадах з регіональними комісіями вимагав від них високої явки.

Звідси також і масова агітація прийти на вибори 2 грудня найрізноманітнішими способами. Людей старшого покоління проголосувати закликали кіногерої відомих радянських фільмів, молодь – артисти «Comedy Club». «Не будь овочем, йди на вибори», - закликав з екранів резидент клубу Гарік Харламов.

До речі, саме на молодь, яка мало знає або пам`ятає про комунізм, але висловлює свої патріотичні почуття, робиться головна ставка в підтримці Володимира Путіна: він асоціюється одночасно в їхньому розумінні із стабільністю в країні і із змінами нової Росії.

Задля збільшення інтересу до політики на телеекрани повернулися навіть політичні теледебати. Вони, щоправда, проходили нудно і не викликали інтересу у населення: був обраний незручний для виборців час трансляцій, учасникам дебатів встановлені жорсткі рамки законодавчих обмежень, а телеведучі присікали полеміку у зародку. У плані публічності політики багато хто Україну хоч в чому та й ставив у приклад.

Прагнення до підвищення явки призвело в результаті, як це часто і трапляється, до волаючих перегинів і вилилося в адміністративний вплив начальників на підлеглих.

Звичайне диво

Результат парламентських виборів очевидний і головна причина тому – високий рейтинг серед  населення у президента країни, який особисто бере в них участь на боці однієї з партій.

У країні також відсутні дійсно альтернативні і рівноцінні Володимиру Путіну політики: вибудована впродовж кількох років політична система не заохочувала розвиток потужних конкурентів.

Але головне – створена передвиборна атмосфера в країні: напередодні виборів В.Путін серйозно загострив ситуацію, публічно оголосивши, що Росія знаходиться в оточенні ворогів – внутрішніх і, особливо – зовнішніх. А на переправі, як відомо, коней не міняють.

Гаррі Каспаров. Фото AP

Внутрішнім ворогом призначені комуністи, які «протягом десятиліть керували Росією, а наприкінці 80-х залишили людей без елементарних послуг і товарів» і своєю політикою «підготували розпад СРСР»; нинішні політики (СПС), які «у 90-х роках, обіймаючи високі посади, діяли на шкоду суспільству і державі, обслуговуючи інтереси олігархів», а також любителі мітингувати на вулицях (Г.Каспаров) – «підучилися у західних фахівців, потренувалися на сусідніх державах, тепер і тут провокації влаштовуватимуть». І взагалі всі ті, хто «шакалить у іноземних посольств і представництв».

Зовнішнім ворогом стали США і Англія. Швидше за все, з цим і пов`язано демонстративне встановлення російського прапора на дні Північного льодовитого океану, введення мораторію на Угоду про звичайні збройні сили в Європі, відновлення бойового чергування бомбардувальників з ядерною зброєю на борту, збільшення витрат на армію, обіцянка «врахувати у відносинах з США» їхню рекомендацію ОБСЄ не відправляти спостерігачів на російські вибори і багато чого іншого, що має свідчити про відновлення Росією минулої могутності СРСР в умовах кругової облоги ворогами.

Крім того, «білою ниткою» у російській пропагандистській кампанії проходило порівняння стабільної РФ з постійно вируючими Україною та Грузією: там і дострокові вибори, і безперервна боротьба за прем`єрство, і вуличні безлади. «Була одна надія на хлопців із України, але і ті просто повністю себе дискредитували, там справа йде просто до суцільної тиранії. Повне порушення Конституції, всіх законів і так далі», -ця фраза В.Путіна напередодні саміту країн G8 в німецькому Хайлігендаммі стала крилатою.

Правда, детально висвітлюючи розгін демонстрантів в Тбілісі, центральні російські телеканали наполегливо «не помітили» свої «Марші незгодних» у столиці і інших містах Росії.

Враховується також і «добрий» досвід українських виборів. Наприклад, для отримання „правильного” результату існує велика вірогідність використання, за аналогією з виборами 2004 року, відкріпних талонів. У регіонах йде їх масова видача з наполегливими проханнями голосувати не за місцем проживання, а за місцем роботи. Особливо це стосується бюджетників – лікарів, військових і вчителів. Прогнозується, що в цілому за відкріпними талонами можуть проголосувати близько 10% населення країни.

Экзит-пули, які в Україні стали підставою для перегляду підсумків 2 туру виборів, також довірені тільки перевіреним організаціям – ВЦІОМ, ФОМ і молодіжній організації «Наші» через її підрозділ «Наші вибори». Хоча останні нічого спільного з соціологією не мають, нотомість вони чітко орієнтовані на Кремль, а їхні результати мають «довести» переконливість перемоги ЄР і стати гарантією боротьби з «помаранчевою» загрозою.

Ну і оскільки вважається, що вся передвиборна кампанія в Україні і Грузії пройшла за гроші США, то контроль за фінансуванням російської опозиції також істотно посилений.

Голос народу

Фото AP

Абсолютно очевидно, що визначальною у боротьбі за уми населення стала наявність інформаційного ресурсу. Як продемонстрували дослідження, в ході передвиборної кампанії ЄР стабільно займала майже 2/3 обсягів інформаційно-політичного телепростору. Звідси й одностайне схвалення громадянами пропонованою владою політики.

«Я не розумію, чому в Росії так виросли ціни на продукти харчування і бензин, якщо влада рапортуює про дострокове погашення зовнішніх боргів, збільшення Стабфонду і виділення божевільних коштів на створення корпорацій»,  - дивується Олег, менеджер середньої ланки. Але голосувати він вирішив за Путіна, оскільки проти повернення нестабільності і невизначеності «лихих» 90-х, про які знає з фільму «Бригада» і розповідей батьків. Але і кращою формою державного управління вважає диктатуру. «Кращого керівника, ніж Сталін, у Росії бути не може», - упевнений він.

Бізнесмен Олексій також віддасть свій голос ЄР. Його аргумент - вести бізнес стало легше, оскільки визначені чіткі правила і взаємодія органів. «Так, бюрократія є, але і є куди поскаржитися», - вважає він.

У створених умовах люди хочуть одного – упевненості і стабільності, а в Росії зараз тільки ЄР (читай – Володимир Путін) зможе це гарантувати. Тому, як вважає президент Євразійської Академії телебачення і радіо Олег Попцов, «ясно, що у владі, обов`язково у владі залишиться Володимир Володимирович Путін». І вибудовувати ілюзії про можливу зміну політичних еліт в РФ найближчими роками не варто.

Тарас Галицький, Москва