Шредер висловився так, як йому доручили в Газпромі

19 червня колишній канцлер Німеччини вдався до антиукраїнських випадів, які, на думку експертів, продиктовані проблемою його працевлаштування...

19 червня Герхард Шредер, голова комітету акціонерів компанії з будівництва Північноєвропейського газопроводу, виступаючи на 10-й щорічній конференції в Москві, вирішив висловитися на тему російсько-українських газових відносин. Суверенна держава має платити за газ ринкову ціну - оголосив Шредер. Обсяги газу, що експортуються через Україну, треба зменшувати і у зв`язку з цим - необхідне будівництво Північноєвропейського газопроводу. Нагадаємо, що до того, як Шредер влаштувався працювати в Газпром, він працював канцлером Німеччини і чомусь ще тоді активно підтримував цей проект (про сумнівну участь у ньому канцлера активно писала німецька преса).

Ми звернулися до українських експертів з проханням прокоментувати висловлювання Шредера.   

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

Транзит енергоресурсів - це одна зі складових геополітики 21 століття. Зараз триває боротьба за нову енергетичну архітектуру Європи, а можливо, не тільки Європи, а й Азії.

Що стосується московської заяви Шредера, то вона недивна, оскільки Шредер давно вже є лобістом Росії, я б при цьому уточнив - путінскої Росії. Останнім часом він перепрофілювався в лобіста Газпрому, зокрема - Північноєвропейського (обхідного) газопроводу.

Такі заяви свідчать і про те, що в деякої частини європейського істеблішменту зберігається скептичне ставлення до України й до нинішніх українських еліт. Заява Шредера – коктейль різних резонів і розрахунків, фобій, скепсису та інших емоційних станів, що їх викликає сьогодні як Україна, так і українсько-російський газовий діалог, який насправді є діалогом глухого зі сліпим.

Олексій Мушак, експерт Інституту національних стратегій України:

Ми повинні розглядати Шредера не як колишнього канцлера Німеччини, а як главу компанії, яка займається будівництвом Північноєвропейського газопроводу. Його відразу було запрошено в цю структуру для лобіювання та фінансування цього газопроводу в Європі. Він виконує те, що йому доручили: створює альтернативний шлях постачань російського палива на європейський ринок. Тому й пропонує поступово відмовлятися від транзитних послуг України.

 

Шредер працює на бізнес-проект, який, за задумом керівництва Газпрому, перетягне на себе частину потоків, деякі з яких ідуть через Україну, і для того, щоб переконати західних партнерів у його необхідності, Шредер підкреслює «надійність Росії». Перспектива цього проекту безпосередньо залежить від того, чи зуміє Шредер переконати своїх європейських колег у його розвитку.

Думаючи про розвиток проекту, Шредер уже на цьому етапі намагається якось дискредитувати Україну як транзитного конкурента.

У найближчі п`ять років Україні нічого не загрожує, оскільки лише 2010 року буде збудовано першу гілку. Але далі нам можуть загрожувати проблеми, якщо ми втратимо транзитний «імідж».

Як ми можемо протистояти цьому? Максимально нарощувати обсяги експорту, і словом і ділом вибивати експортні потоки російського газу, паралельно розігруючи карту постачань середньоазіатського газу в обхід Росії.

У Європі є кілька груп газових лобістів: одні - за те, щоб збільшувати постачання з Росії, інші вважають, що потрібно брати в Казахстані й Туркменистані. Є декілька проектів постачань середньоазіатського газу в обхід Росії. Побудова такого обхідного газопроводу оцінюється від 4 млрд. доларів. У разі його реалізації ми могли б самі продавати середньоазіатський газ до Європи, обійшовши Росію. Дії нашого керівництва мають, з одного боку, засвідчити, що ми надійні партнери, ми нарощуємо експорт і не відбираємо газ, з другого - підтримувати інтерес до обхідного газопроводу і в Європи, і в Середньої Азії, щоб вони самі побачили доцільність газових постачань в обхід Росії.

Іван Полтавец, експерт Інституту політичних досліджень і політичних консультацій:

З одного боку, такі заяви резонні, тому що ніхто не заперечує, що суверенна держава має платити ринкову ціну за продукт, який їй поставляють. Проте ніде у світі не робиться так, що ціна зростає відразу в чотири рази на такий критично важливий товар для економіки, як енергоносії. Відомо, що таке підвищення може зіграти злий жарт з економікою і країни-постачальника.

Зрозуміло, Україна готова платити світову ціну, але мало йтися про поетапне підвищення ціни.

Панові Шредеру варто було розуміти, що основне питання полягало не в ціні на газ, а шоковості підвищення.

У будь-якому разі потужностей Північноєвропейського газопроводу буде недостатньо, щоб розвантажити європейський експорт. Можна стверджувати, що в найближчому майбутньому обидва газопроводи – і український, і північний - будуть завантажені. Адже споживання газу в Європі зростатиме, і якщо Україна доведе, що вона стабільний транзитер газу, то цілком може розраховувати на збереження сьогоднішніх обсягів транспортування.

Маша Міщенко