Георгій Крючков: «Такого бездарного МЗС в Україні ще ніколи не було»

Треба говорити народу правду, тому що в тих брошурах, які підготував МЗС, відсотків на 80 – це навішування локшини.   Георгій Крючков пояснює,  чому Україна повинна залишатися поза військовими блоками...

Георгій Крючков, який свого часу  очолював  в парламенті комітет з національної безпеки і оборони, сьогодні виступає одним з ініціаторів  нового громадсько-політичного руху за позаблоковий, нейтральний статус України. В інтерв`ю УНІАН він пояснює,  чому Україна має залишатися поза військовими блоками. Зокрема, поза НАТО. Його позиція, як комуніста – прогнозована. Але, не вислухавши ці аргументи, відкинути їх не можна.

КРАВЧУК І ЧАЛИЙ – В ОДНОМУ РУСІ

- Георгій Корнійович, 22 червня ви плануєте провести форум, на якому оголосите про розгортання  нового громадсько-політичного руху за позаблоковий, нейтральний статус України. Які задачі нового руху?

-  У ситуації, яка склалася в Україні, в Європі, в світі, все гостріше виникає питання - чи тим зовнішньополітичним курсом йде Україна. Ми бачимо - нинішня влада взяла односторонню орієнтацію не лише на європейську інтеграцію, що в принципі ні у кого питань не викликає, але і на євроатлантичну інтеграцію, тобто на вступ до НАТО. А це викликає все більше роздумів і стурбованості. Йдучи цим курсом, ми вже зіпсували донезмоги відносини з Росією, а  це б`є і по економіці, і по соціальній сфері, загрожує серйозними неприємностями для нашої національної безпеки. Ми також бачимо, що цей курс привів по суті до розколу України: східна частина, явно, безумовно, в переважній більшості негативно відноситься до вступу в НАТО, захід – більш менш позитивно, але теж починає роздумувати.

Якщо узяти в цілому все суспільство, як відомо,  були часи, коли до 30% населення України підтримувало вступ до НАТО. Зараз же кількість таких людей скоротилася до 12,3% (за даними опитування Інституту соціології НАНУ, проведеного в квітні 2006 р.). Причому це відбувається на тлі посиленої обробки громадської думки, розгортання масованої, широкомасштабної проНАТівської пропаганди. А народ все більше відвертається. Говорити, що це результат впливу радянської пропаганди, щонайменше, наївно.

Наведу такі цифри. У виборах, як відомо, взяло участь 45 політичних партій і блоків. 11 з них свою позицію по зовнішньополітичній проблематиці не висловили ніяк. Багато - в загальному плані за європейську інтеграцію, яка, повторюю, ні в кого не викликає заперечень. Лише два блоки - блок Ю.Костенко-И.Плюща і блок ПОРА-ПРП - декларували, що підтримують вступ України до НАТО. Вони обидва набрали 3,34% голосів виборців. В той же час 43,5% виборців, за результатами виборів, проголосували за партії, які або однозначно виступили проти членства в НАТО, або висловилися за позаблоковий статус України. З числа ж тих, хто взяв участь у виборах, а не всіх виборців, таких набралося більше 50%.

Крім того, ми маємо і солідну правову основу. Як відомо, в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року було записано, що Україна урочисто проголошує намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не входить ні в які військові блоки і дотримується трьох ядерних принципів: не купувати, не розміщувати і не виготовляти. Верховна Рада Української РСР приймала Акт проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, «здійснюючи Декларацію». 1 грудня 1991 року переважною більшістю народ України схвалив Акт проголошення незалежності. Суттєво і те, що, приймаючи Конституцію України в 1996 році, Верховна Рада послалася на Акт проголошення незалежності, схвалений всенародним голосуванням.

Тому ми маємо моральне і юридичне право розгортати рух за позаблоковий статус України.

 - Хто перший висловив ідею про створення руху?

  - Ідея народилася якоюсь мірою спонтанно. 22 травня ми проводили круглий стіл з проблем нейтралітету України. І там була висловлена пропозиція, що треба розвернути такий рух, там же був вибраний ініціативний комітет з підготовки форуму, який я очолив. Цей форум і призначений на 22 червня. Ініціатори – народні депутати, громадські і політичні діячі, які зараз не є депутатами, скажімо, Леонід Кравчук, колишні дипломати, серед яких я б особливо виділив Олександра Чалого. Він багато працював на різних дипломатичних посадах, був першим  заступником міністра закордонних справ і на якомусь етапі, на основі аналізу дійшов висновку, що тільки позаблоковий статус є для України найприйнятнішим в ситуації, в якій вона опинилася.

У форумі виявили бажання взяти участь представники 40 партій, зокрема всіх партій, які декларували на виборах рішучість реалізувати позаблоковий статус, багато громадських організацій. Ми плануємо прийняти звернення до народу України, обгрунтувати, чому ми виступаємо за позаблоковий статус.

ГРОШЕЙ ПОКИ НЕМАЄ – ВПЛИВАТИМЕМО ЧЕРЕЗ ГАЗЕТИ

 - Як можна реалізувати поставлені перед вашим рухом задачі?

 - В першу чергу, створимо  в парламенті міжфракційне об`єднання «За позаблокову, нейтральну Україну». Вже зараз на розгляд Верховної Ради внесено два законопроекти – Володимир Зубанова (Партія Регіонів), а також Петра Симоненка і Ігоря Алексєєва (обидва – КПУ) - про реалізацію позаблокового статусу.

Але головне - масове роз`яснення народу суті проблеми. Ми створимо відділення нашого руху у всіх регіонах України, максимально, наскільки це вдасться, використовуватимемо засоби масової інформації для роз`яснення нашої позиції.

Нас переконують,  що громадяни висловлюються проти членства України в Альянсі, оскільки не знають, що таке НАТО. Це зневажливе, якщо не сказати образливе ставлення до нашого народу. Якщо народ навіть при  масовій пропаганді на користь НАТО, зменшує підтримку, то робить це він під впливом реальних подій в світі. Я маю на увазі і бомбардування Югославії, і Ірак, до якого формально НАТО не має відношення, але всі ж розуміють, що США – це провідна країна НАТО. У Афганістані НАТО безпосередньо  бере участь. І ми  бачимо, що відбувається. На початку ніби-то йшло-йшло, а зараз, я думаю, НАТівці зав`язнули там так, як свого часу Радянський Союз. І Україну зараз явочним шляхом втягують туди. Без жодних законних рішень. Вже називали, що там більше 100 наших людей перебувають. Україна надає свій коридор – повітряний простір. Народ це все бачить, і розуміє, чим це загрожує Україні. Треба говорити народу правду, тому що в тих брошурах, які підготував МЗС, відсотків на 80 – це навішування локшини на вуха або замовчання правди.

-  Ви можете привести  конкретні приклади такої «локшини»?

-  На жаль, легко. Наприклад, нас запевняють,  що вступ до НАТО приведе до зменшення військових витрат. Але ж НАТО вимагає: військові витрати країн-членів Альянсу повинні становити не менше 2% від ВВП. Ми ж за 1,6% не виходили жодного разу. Вже з однієї цієї причини ми не можемо зменшити при вступі в НАТО свої військові витрати. Коли Угорщину прийняли в НАТО,  і вона не «дотягувала», у неї були великі неприємності.

Порівняємо нашу армію хоча б з армією Польщі. Тільки минулого року Польща на придбання військового обладнання і техніки витратила 833 мільйони  доларів. А ми?  28 мільйонів. І після цього говорити, що ми зменшимо витрати?!

Або, наприклад, МЗС стверджує, що ми зменшимо витрати на охорону кордонів. Але як це тлумачиться? Міністр закордонних справ пояснив таким чином: якщо ми зараз охороняємо кордон по всьому периметру, то у випадку членства в НАТО у нас не буде такої необхідності. Як я розумію, кордон з НАТО для нас буде відкритим. Як це сприйматиметься Росією? Тобто, вступом в НАТО ми по суті перетворюємо Україну на недружню по відношенню до Росії країну. Поки що недружню, а при тій русофобії, яка зараз розгортається, Україна може стати і  ворожою по відношенню до Росії країною. Чим це обернеться для України? Думаю, роз`яснювати не треба.

-  Для тієї ж роз`яснювальної роботи потрібні гроші. Хто фінансуватиме ваш рух?

- Основу руху складають партії, які виступили з відповідною програмою. Вони мають певний вплив на ряд ЗМІ, і ми  розраховуємо, що вони відповідно такі ЗМІ зорієнтують. Інших коштів у нас немає.

-  Не боїтеся, що вас обвинуватять у виконанні чергового замовлення Москви»?

-  Так скільки було таких звинувачень на адресу КПУ! Але хто б що ні говорив, ніхто ще не довів, що партія щось має і від когось одержує. Обвинуватять в тому ж Партію регіонів? Але вони настільки могутні, що навряд їм хтось ще буде чогось проплачувати. А говорити можна все що завгодно, тим паче, що по суті, створення нашого руху стане викликом тій політичній лінії, яку займає керівництво країни, пронатівські, проамериканські МЗС і Міноборони. Отже, нас це не лякає.

ЩО ДОЗВОЛЕНО ВАЛЄНСІ, НЕ ДОЗВОЛЕНО ЗАТУЛІНУ?

-  Якщо йдеться про НАТО, не можна обійти увагою недавні події у Феодосії, коли туди прибуло американське транспортне судно. Що відбулося, на вашу думку?

 -  Нам говорять: у Феодосії висадилися американські резервісти. Але це війська? Війська. Вивантажили вантаж, у тому числі і переносні зенітно-ракетні комплекси, іншу зброю, - ми бачили накладні. І все це відбулося в умовах, коли не було рішення Верховної Ради, яким був би схвалений Указ Президента про  допуск на територію України озброєних сил США і підрозділів інших держав для навчань. Так хто породив цю проблему?

Те, що відбулося у Феодосії, показало, що наш народ не бидло, наш народ піднявся. Скільки б ні говорив заступник міністра закордонних справ Володимир Огризко про те, що там зібралося два десятки бабусь, і ще крутив пальцем біля скроні  (це, до речі, взагалі безвідповідально, ганебно, незрозуміло, як такі люди можуть такі пости обіймати), реально вийшли тисячі людей. І вони показали, що вони цього не сприймають. Скористалася цим Росія? Так, скористалася, як і будь-яка держава користується.

Оголосили деяких російських діячів персонами нон-грата. Особисто моя думка, що ні Володимиру Жиріновському, ні Костянтину Затуліну, не треба було їхати до Криму, своєю поїздкою вони нічого корисного не принесли, проте обвинуватити Росію мотив дали. Але давайте задумаємося: коли була так звана «помаранчева» революція, Лєх Валєнса приїздив? Що він говорив? Проти тієї влади, яка була, хай вона злочинна, виступав? А хіба це не було нашою внутрішньою справою? Приїздив Борис Нємцов, приїздили інші, ніхто ж проти цього не заперечував. Чому ж тепер така реакція? Як це розуміти?

-  Чому попередня Верховна Рада не прийняла закон про допуск іноземних військ для навчань?

-  Так, парламент не підтримав рішення Президента, зібрали всього 217 голосів при мінімумі 226. Було три  спроби повернутися до розгляду, але Рада відмовилася. У чому справа? Ось, кажуть, проводили стільки літ навчання і не виникало ніяких питань. Так, але є одне уточнення. У 1997 році кримчани теж не допустили проведення навчань. Отже прецедент був. А далі навчання проводилися, але все було в правовому конституційному полі. Президент ухвалював рішення за поданням РНБО, Верховна Рада розглядала і приймала ухвали про схвалення рішень глави держави.

На цей раз не підтримали. І не підтримали, як я розумію, не випадково. Пропонувалося провести 6 навчань, з них 4 - на Півдні України. Ситуація на Півдні, як відомо, досить непроста. І у депутатів складається враження, що американці «утюжать» Південь,  цей вибухонебезпечний регіон, де не все спокійно і не все так добре. Працюють на перспективу, вони все там вже облазили, обстежили, а зараз  хотіли провести широкомасштабні навчання. І що ще додалося – привезли свою техніку, будматеріали. Все це супроводжувалося розмовами про те, що американці збираються будувати військову базу. Не думаю, що це дійсно так, хоча таке бажання є у деяких наших людей.

Скажімо, помічник голови Верховної Ради Юрій Щербак двічі в газетах пропонував розмістити в Україні американську базу як противагу Чорноморському флоту, хоча наша Конституція забороняє розміщення іноземних військових баз. Є такий Риженко – заступник начальника штабу ВМС України з питань євроатлантичної інтеграції. Він прямо заявив: треба розмістити американську військову базу, нам, мовляв, це вигідно, мало не по 10 млрд. доларів одержуватимемо щороку. Тобто,  розмови про розміщення бази були, і це підігрівало ситуацію і, напевно, вплинуло на настрій депутатів.

І ще одна обставина. У навчаннях мали брати участь більше 1500 військовослужбовців з різних країн, 900 з них – із США і Великобританії. Справа йшла до виборів і, звичайно ж, кожна політична сила озиралася на настрій виборців, а про них ми говорили спочатку. Отже невипадково тільки дві політичні сили ризикнули в своїх виборних програмах записати, що вони за вступ в НАТО.

ЧОМУ БУШ НЕ ЇДЕ ДО УКРАЇНИ

-  Чи є сьогодні шанс на позитивне рішення парламенту про допуск іноземних військовослужбовців?

-  На розгляд Верховної Ради Президентом внесений проект відповідного закону, і він повинен розглядатися. Але ви ж бачите, що відбувається з парламентом. Це ж пропрезидентські сили зірвали проведення засідань, адже малося на увазі поставити на обговоренні це питання.

Разом з тим, я не виключаю, що в ситуації, яка склалася, могло б просто не набратися 226 голосів для схвалення рішення Президента про допуск іноземних військовослужбовців для навчань. Тепер  уявіть собі:  попередня Верховна Рада не підтримала Президента, і нова Рада відмовилася схвалити рішення Президента. Як виглядала б в цьому випадку Україна і її політичне керівництво? Отже для цього керівництва вигідніше зараз зробити вигляд, що склалася така ситуація, при якій обвинуватити владу ніби-то і не можна. Фактично ж ми бачимо, що навіть нинішній парламент відвернувся від Президента.

-  Але ж зрив запланованих наперед навчань напевно негативно позначиться на іміджі України в світі?

-  Звичайно. Люди на Заході, зокрема в НАТО, замислюються, з якою країною їм доводиться мати справу. Як все відбувалося? Коли парламент відмовився схвалити рішення Президента, міністр оборони на засіданні РНБО підняв питання, як бути. Чи можна повідомити партнерів, що ми все одно навчання проводитимемо? І це  обговорювали.

Зараз, звичайно, перенесення навчань вплине на багато речей, зокрема  на відносини з Україною в цілому. До речі, напевно, це одна з обставин, що вплинули на рішення Президента США Джорджа Буша не приїжджати сюди, хоча наші власті вельми хотіли цього.

-  А хто конкретно ухвалив таке рішення продовжувати підготовку до навчань, не дивлячись на відсутність схвалення парламенту?

 - Це було рішення СНБО. Ніхто не заперечив, ухвалили рішення і завірили партнерів, що ми проведемо внутрідержавні процедури. Тоді, до слова, міністр оборони дуже ображався на проурядові фракції, які не підтримали пропозицію Президента. Адже це вони фактично провалили законопроект.

ХТО ПОВИНЕН БУВ ПОРАХУВАТИ МАЯКИ

-  Кажучи про кримські проблеми, не можна не пригадати проблеми, пов`язані з Чорноморським флотом. Уряд вже намагався почати процес інвентаризації майна, яким користується флот, проте так і не зміг цього зробити. У чому тут проблема?

 - Давайте подивимося ось на що. З чого почалося? Почалося з маяків. При підписанні великого Договору з Росією і трьох угод по флоту було визначено, що перелік навігаційних об`єктів і порядок їх використовування мав бути визначений окремими угодами. Пройшло з часу ратифікації 7 років, ніхто в цю сторону не дивився, нікого це не цікавило. Ну, добре, росіяни не зацікавлені, я припускаю, але чому ми нічого не зробили? А потім росіян обвинуватили, що вони захопили щось.

Зараз же, коли все увійшло до конфліктної фази, коли тут зав`язаний газ, молоко, труби і т.д., йде нагнітання пристрастей, і відносини все більше псуються, я не думаю, що росіяни поспішають щось робити. Вони якісь там гачки ставлять, і у наших, можливо, аргументів не вистачає. А заяви які? Одні говорять: ми переглянемо, підвищимо ціни на оренду землі, різних об`єктів в Криму, Президент говорить – ми не ставитимемо питання про перегляд угод. І стає взагалі незрозуміло, хто визначає державну політику. Та позиція, яку займає керівництво МЗС, Міноборони, йде на шкоду національним інтересам держави. І дивуєшся, чому таке є. З іншого боку, якби вказаних керівників не підтримував Президент, вони б вже давно позбулися своїх посад. Виходить, їх позиція відповідає його настрою, тільки він сам цього не декларує?

Взагалі, на моє переконання, влада, яка прийшла в результаті помаранчевої революції, у результаті виявилася банкротом зі всіх економічних, політичних питань, і на 200% виконує те, заради чого її поставили, - це зіпсувати відносини з Росією і втягнути Україну в НАТО.

Хоча, схоже,  навіть якщо конкретно стоятиме питання про членство в НАТО, там, напевно, замисляться, які у нас взаємини з Росією. І чи варто приймати державу, яка може посварити весь союз з Росією. Що, Європі вигідно сваритися з Росією? Напевно, невигідно.

І РОСІЇ НЕЛЮБІ, І ЗАХОДУ НЕМИЛІ?

-  Якщо вже ми говоримо про США і наші взаємини з цією країною,  чи не здається вам, що зараз, коли США, на думку багатьох, шукають зближення з Росією, зокрема, для врегулювання в Ірані, ми можемо і з Росією відношення зіпсувати, і Європа з США  почнуть відноситися до нас прохолодно?

-  Цей варіант можливий. Штати однозначно заявили, що вони підтримують Україну в газовому конфлікті. Ну і що? Це той випадок, коли Росії можна, як кажуть, тільки на хвіст солі насипати і не більше, тому що тут превалюють ринкові відносини, а ми ж самі заявили - ми за прагматичні ринкові відносини. А ринкові відносини – це ж завжди торгівля, чи ні? Європа зайняла цікаву позицію, вона абстрагувалася від цього конфлікту, і дивиться, що буде з нами, вимагаючи при цьому гарантій, щоб газ поступав. Як тільки з`явилися сумніви – німці підтримали будівництво Північного газопроводу, будується газопровід через Чорне море. Побудують - і ми залишимося на бобах, якщо не поміняємо політику. Треба міняти її в корінні. От чому ми і виступаємо за те, що повинна бути нейтральна держава, типу Австрії, Швейцарії або Швеції. Нейтралітет - це не значить усунення від всього, це активна участь в міжнародних справах, це співпраця з Європейським Союзом, і з ЄЕП, це можливість і вступ до ЄЕП, до ЄС, це все нормально, це і співпраця з НАТО, але не членство у військових союзах.

Дипломатія – це мистецтво, могутній інструмент в руках держав, який дає можливість не створювати нових ворогів і примножувати кількість друзів. Якщо дипломатія з цим не справляється – це не дипломатія. А ми маємо сьогодні таку дипломатію, яка посварила нас з Росією, з Білоруссю. Такого бездарного МЗС, як зараз, в Україні ще ніколи не було. Це трагедія для нашої країни і народу.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

УНІАН в Google News