Як, не маючи коаліції, урятувати парламент від розпуску

Для цього, виявляється, достатньо обрати всі керівні органи Верховної Ради, крім Голови. І президентське право розпуску провисає...

Незважаючи на обіцянки ось-ось підписати коаліційну угоду, дуже ймовірно, що до 24 червня жодної коаліції таки створено не буде.

Не дійдуть коаліціянти консенсусу щодо землі, структури Кабміну, місцевого самоврядування, а найголовніше – посад. Президент зберігатиме позицію „над бійкою”, не віддаючи переваги жодному з варіантів коаліції. Адже в нього вимальовується досить зручна позиція, широке поле для політичного маневру. Конституція надає йому право після 24 червня розпустити парламент (спливе місячний термін після першого засідання ВР, відведний для формування більшості). Але Основний Закон не зобов’язує його це робити. Тож Президент має всі можливості зберігати на невизначений термін право розпуску, тримаючи його над парламентом, немов дамоклів меч.

Водночас Віктор Ющенко, усупереч усталеним уявленням, цілком здатний розігнати найвищий законодавчий орган, який не виправдав довіри виборців. Адже він не раз демонстрував, що його політичні дії формальній логіці не піддаються. Взяти хоча б призначення Юлії Тимошенко главою уряду... Хіба не зрозуміло було з самого початку, що честолюбна леді Ю гратиме власну гру? А розпуском парламенту Президент може хоча б на деякий час сподобатися громадськості. Що для Віктора Андрійовича є неабиякою спокусою.

Отже, тим, хто не хоче нових виборів, доведеться шукати протиотруту. Є всі підстави вважати, що нових виборів абсолютно не хочуть „любі друзі”, оскільки „Наша Україна” стрімко втрачає навіть ядерний електорат. Та й скільки ж можна трусити капшуком, він же має дно. Не бездонним є навіть капшук „донів”. Кажуть, що, незважаючи на позірну готовність іти на повторні вибори речників партії Регіонів типу Євгена Кушнарьова, фінансисти ПР зовсім не в захваті від перспективи витрачати нові мільярди доларів.

Тому штабам цих сил доводиться мізкувати над тим, як відвернути ймовірність повторних парламентських виборів. Та ще й вирішити питання дерибану парламентських посад.

Отут і випливає один цікавий рецепт, заснований на конституційний нормі про те, що Президент здійснює розпуск парламенту „після консультацій з головою Верховної Ради”. Отже, якщо голови ВР не буде в наявності, то главі держави ні з ким буде проконсультуватися й розпустити ВР.

Тепер уявімо собі, що ті 230 парламентських штиків, про які впевнено говорив Віктор Янукович (Донбас порожняк не гонить!), справді обирають до 24 числа президію Верховної Ради і глав парламентських комітетів, але з „маленьким” уточненням. Голову ВР вони при цьому не обирають. Щоправда, попередньо вони мають скоригувати норму регламенту ВР, яка прив’язує вибори керівництва парламенту до створення коаліції. Але це легко зробити, маючи просту більшість голосів.

Надалі складеться цікава ситуація. Коаліції немає. Парламент працює під головуванням першого віце-спікера (наприклад, від ПР) та просто віце (скажімо, від НУ), приймає закони. А Президент цей безкоаліційний парламент розпустити не може, бо не може провести відверту чоловічу консультацію зі спікером.

Щоправда, при бажанні він може мститися – ветувати закони. Тим паче, що в такому разі слід очікувати законів украй популістського штибу. І ці закони не набиратимуть чинності, оскільки немає спікера, який, за Конституцією, має їх підписувати через певний термін.

А Конституційний Суд усій цій вакханалії тлумачення дати не зможе. На прийнятті присяги новими членами КС у парламенті мають бути присутні Президент, прем’єр і... спікер. Якого немає!

Ось така ситуація. На щастя, дуже й дуже гіпотетична: тричі відставлений уряд, безголовий парламент, відсутній Конституційний Суд, Президент без повноважень, відсутня парламентсько-урядова коаліція...

Микола Писарчук

УНІАН в Google News