Александр Квасневський: Росія робить величезну помилку, тиснучи на горду Україну
Європарламент продовжив дії місії Пета Кокса та Александра Квасневського до самого саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі 28-29 листопада. Після оголошення цього рішення у середу ввечері, Квасневський дав інтерв'ю кільком польським ЗМІ і агентству УНІАН, заявивши, що наразі розцінює шанси на асоціацію як 50 на 50.
Пане Квасневський, отже, Ваша з паном Коксом місія працюватиме до самого Вільнюса?
Так, місія продовжує свою роботу. Парламент України має ухвалити рішення, які є обов`язковими для підписання Угоди про асоціацію – маю сподівання, що у вівторок вдасться більше. Ситуація зараз є напруженою. Треба пробувати підходити з усіх боків. Сильний емоційний заряд існує. Але працюємо, хочемо довести справу до того, щоб ті умови, які були сформовані рік тому, були виконані, і щоб у Вільнюсі можна було підписати Угоду про асоціацію з Україною.
Але, чи не вичерпується терпіння?
Я займаюся Україною вже понад двадцять років і терпіння тут є найважливішою рисою. Той, хто втрачає терпіння – не має шансу! Багато є труднощів, емоційної напруги – побачимо... Не хочу робити прогнози, але, що підготують той проект про лікування за кордоном – тут, на моє переконання, шанси є 50 на 50. Але без праці немає результатів. Будемо далі працювати.
Чи можливі якісь зміни в тих законах по Тимошенко, щоб справа зрушилась з місця?
Над законом де-факто зараз працюють. Натомість, якби вдалося підготувати той проект про лікування за кордоном, тоді б то означало, що досягнуто консенсус між опозицією та Партією регіонів. І тоді то мало би шанс пройти через парламент, навіть якби частина парламентарів не дотрималася фракційної дисципліни.
А вівторок 19-те листопада – то вже останній термін?
Ну, вівторок – то початок сесії. Тож, направду повинні ми казати – вівторок, середа, четвер. Але то вже, напевно, є остання сесія перед Вільнюсом. Якщо щось не вийде протягом цих трьох днів – тоді справа кепська. Але тут ведемо мову про три закони – про прокуратуру, виборчий закон і закон, який би міг вирішити проблему пані Тимошенко.
Ті два перші закони вже пройшли перше читання і тому там не повинно бути великих труднощів у другому читанні. Натомість закон спеціальний (щодо лікування за кордоном, - УНІАН) перебуває в процесі розробки. То була пропозиція президента, бо ми, спочатку, – Кокс і я – були прихильниками іншого шляху вирішення питання – через часткове помилування. Президент Янукович постановив піти іншою стежиною, щоб поділити відповідальність з парламентарями, і запропонував таке вирішення. Воно, очевидно, є важким, ну, і несамовиті емоції вирують у Верховній Раді.
А які шанси все ж таки на підписання Угоди про асоціацію?
Шанси пів-на-пів. Тобто, як кажуть, фіфті-фіфті.
А чи не водять вас за ніс – може, Путін вже запропонував кращі умови Україні, ніж ЄС?
Для мене немає жодної несподіванки у тому, що Російська Федерація докладає усіх зусиль, щоб Угода про асоціацію не була підписана. То є їхній стратегічний інтерес і президент Путін не приховує, що його метою є створення Євразійського Союзу. І Україна в тому проекті є надзвичайно важливим партнером для нього. Той Союз без України виглядатиме по-іншому. Але, з іншого боку, я знаю, що раніше – в тому числі, і в українському парламенті, – приймалися заяви, і президент Янукович говорив про два пріоритети України. Перший – інтеграція з Європою, а другий – модернізація країни. А для модернізації країни інтеграція з Європою є конче необхідною. Не має у мене приводів не вірити у щирість українського бажання долучення до європейської сім'ї, а, з іншого боку, розумію українців, які не хочуть псувати собі стосунки з Росією. І історично, і культурно, і економічно українці пов'язані з Росією, і для них утримання добрих стосунків з Росією є дуже важливим. І ми, Євросоюз, це поважаємо. Ніхто не очікує, що, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна повернеться спиною до Росії і раптом втратить інтерес до Росії – свого великого сусіда.
А як бути з економічним тиском, який чинить Росія на Україну через вільнюський саміт?
Вважаю, що Росія останнім часом робить помилки – та блокада, яку вона проводить проти українського експорту, має за наслідок багато негативних думок серед українців. Навіть серед тих, хто гарно ставиться до Росії і говорить російською мовою. Жоден народ, – а українці є гордим народом! – не любить, коли його принижують. А ті економічні блокади і таке ставлення до українців б'є по українській національній гордості. Тому вважаю, що Російська Федерація робить тут помилку. Але немає також сумніву, що мова йде і про геополітичну битву, в якій вирішується майбутнє цілої Європи, України, ЄС та Росії. Тому багатьом речам, які відбуваються, я не дивуюсь. Це все пов'язано з великим значенням того, що нас очікує у Вільнюсі.
А президент Янукович, взагалі, на ваш погляд, хоче підписати Угоду про асоціацію?
Я переконаний, що президент Янкович, як і опозиція, щиро прагнуть інтеграції з Європою.
Але мова йде про одну справу, яка виходить за межі політики і права. Вона також маж психологічні підтексти, але не вистачить мені часу, щоб це пояснити.
Багато українців кажуть, що їм соромно перед панами Коксом та Квасневським – бо вони приїздять В Україну раз за разом, а остаточного рішення немає.
Не треба бути аж таким критичним тут. Якщо нам вдасться все вирішити, то забудемо про те, що було і що мало місце, і немає сенсу про те пам'ятати. Але треба віддати належне Україні, бо вона протягом останніх кількох років зробила дуже багато у справі європейської інтеграції. Навіть візьміть ті зміни, які стосуються прокуратури і погодження відповідного закону з Венеціанською комісією. То великі історичні здобутки! Раніше кримінальний кодекс, наприклад, розробляли, чи інші закони – про адвокатуру, наприклад. Все це доводить, що є прогрес. І тут не можна впадати в песимізм. Залишається нам кілька гарячих справ, залишається потім втілення в життя цих законів, але, як кажуть – не одразу Краків будувався! Чи в цьому контексті – не одразу Київ будувався! То все вимагатиме виходу на авансцену молодої генерації українців, яка позбавлена радянського багажу. Ми то знаємо, бо так само все виглядало свого часу і в Польщі. І знаю, як можна багато речей насправді змінити. І та європейська перспектива – то є найкраще, що можемо запропонувати Україні. Бо в такий спосіб можна істотно перебудувати і країну, і суспільство.
Є побоювання, що якщо не підпишемо Асоціацію у Вільнюсі, то буде тоді дуже песимістичний сценарій...
Українські еліти мають розуміти, що непідписання у Вільнюсі означатиме перенесення Асоціації на не відомо скільки років. Бо, скажімо, можна точно прогнозувати, що в найближчі два роки ніхто не займатиметься асоціацією з Україною. 2014 – це рік виборів до Європарламенту, потім обрання нової Єврокомісії. Тоді голова не болітиме тим, щоб займатися Україною. А 2015 рік – то рік нових президентських виборів в Україні. Буде виборча кампанія, самі вибори, – себто, принаймні два роки ми б тоді втратили. А по тих двох роках ми б повернулися до ситуації, яка вже буде іншою. І не обов'язково та ситуація буде кращою. А, можливо, навіть і гіршою, аніж у 2013-му році. І те усвідомлення, наскільки високою є ставка цієї гри, є не лише з боку Кокса і Квасневского чи ЄС, але також розуміння є і в українських лідерів. Тут триває битва неймовірного значення і ваги.
Ростислав Хотин, Брюссель