Александр Квасневський: Росія робить величезну помилку, тиснучи на горду Україну

Європарламент продовжив дії місії Пета Кокса та Александра Квасневського до самого саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі 28-29 листопада. Після оголошення цього рішення у середу ввечері, Квасневський дав інтерв'ю кільком польським ЗМІ і агентству УНІАН, заявивши, що наразі розцінює шанси на асоціацію як 50 на 50.

Пане Квасневський, отже, Ваша з паном Коксом місія працюватиме до самого Вільнюса?

Так, місія продовжує свою роботу. Парламент України має ухвалити рішення, які є обов`язковими для підписання Угоди про асоціацію – маю сподівання, що у вівторок вдасться більше. Ситуація зараз є напруженою.  Треба пробувати підходити з усіх боків. Сильний емоційний заряд існує.  Але працюємо, хочемо довести справу до того, щоб ті умови, які були сформовані рік тому, були виконані,  і щоб у Вільнюсі можна було підписати Угоду про асоціацію з Україною.

Але, чи не вичерпується терпіння?

Я займаюся Україною вже понад  двадцять років і терпіння тут є найважливішою рисою.  Той, хто втрачає терпіння – не має шансу! Багато є труднощів, емоційної напруги – побачимо... Не хочу робити прогнози, але, що підготують той проект про лікування за кордоном – тут, на моє переконання, шанси  є 50 на 50. Але без праці немає результатів.  Будемо далі працювати.

Чи можливі якісь зміни в тих законах по Тимошенко, щоб справа зрушилась з місця?

Над законом де-факто зараз працюють. Натомість, якби вдалося підготувати той проект про лікування за кордоном, тоді б то означало, що досягнуто консенсус між опозицією та Партією регіонів.  І тоді то мало би шанс пройти через парламент, навіть якби частина парламентарів не дотрималася фракційної дисципліни.

А вівторок 19-те листопада – то вже останній термін?

Ну, вівторок – то початок сесії. Тож, направду повинні ми казати – вівторок, середа, четвер.  Але то вже, напевно, є остання сесія перед Вільнюсом.  Якщо щось не вийде протягом цих трьох днів – тоді справа кепська. Але тут ведемо мову про три закони – про прокуратуру, виборчий закон  і закон, який би міг вирішити проблему пані Тимошенко.

Квасневський каже, що спочатку Європа була прихильником часткового помилування Тимошенко

 

Ті два перші закони вже пройшли перше читання і тому там не повинно бути великих труднощів у другому читанні. Натомість закон спеціальний (щодо лікування за кордоном, - УНІАН) перебуває в процесі розробки. То була пропозиція президента, бо ми, спочатку, – Кокс і я – були прихильниками іншого шляху вирішення питання – через часткове помилування. Президент Янукович постановив піти іншою стежиною, щоб поділити відповідальність  з парламентарями, і запропонував таке вирішення. Воно, очевидно, є важким, ну, і несамовиті емоції вирують у Верховній Раді.

А які шанси все ж таки на підписання Угоди про асоціацію?

Шанси пів-на-пів. Тобто, як кажуть, фіфті-фіфті.

А чи не водять вас за ніс – може, Путін вже запропонував кращі умови Україні, ніж ЄС?

Для мене немає жодної несподіванки у тому, що Російська Федерація докладає усіх зусиль, щоб Угода про асоціацію не була підписана. То є їхній стратегічний інтерес і президент Путін не приховує, що його метою є створення Євразійського Союзу.  І Україна в тому проекті є надзвичайно важливим партнером для нього.  Той Союз без України виглядатиме по-іншому. Але, з іншого боку, я знаю, що раніше – в тому числі, і в українському парламенті, – приймалися заяви,  і президент Янукович говорив про два пріоритети України. Перший – інтеграція з Європою, а другий – модернізація країни.  А для модернізації країни інтеграція з Європою є конче необхідною. Не має у мене приводів не вірити у щирість українського бажання долучення до європейської сім'ї, а, з іншого боку, розумію українців, які не хочуть псувати собі стосунки з Росією.  І історично, і культурно, і економічно українці пов'язані з Росією, і для них утримання добрих стосунків з Росією  є дуже важливим. І ми, Євросоюз, це поважаємо. Ніхто не очікує, що, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна повернеться спиною до Росії і раптом втратить інтерес до Росії – свого великого сусіда.

Квасневський та Кокс впевнені: для модернізації країни інтеграція з Європою є конче необхідною

 

А як бути з  економічним тиском, який чинить Росія на Україну через вільнюський саміт?

Вважаю, що Росія останнім часом робить помилки – та блокада, яку вона проводить проти українського експорту, має за наслідок багато негативних  думок серед українців. Навіть серед тих, хто гарно ставиться до Росії і говорить російською мовою.  Жоден народ, – а українці є гордим народом! – не любить, коли його принижують.  А ті економічні блокади і таке ставлення до українців  б'є по українській національній гордості.  Тому вважаю, що Російська Федерація робить тут помилку.  Але немає також сумніву, що мова йде і про геополітичну битву,  в якій вирішується майбутнє цілої Європи, України, ЄС та Росії.  Тому багатьом речам, які відбуваються, я не дивуюсь.  Це все пов'язано з великим значенням того, що нас очікує у Вільнюсі.

А президент Янукович, взагалі, на ваш погляд, хоче підписати Угоду про асоціацію?

Я переконаний, що президент Янкович, як і опозиція, щиро прагнуть  інтеграції з Європою.

Але мова йде про одну справу, яка виходить за межі політики і права. Вона також маж психологічні підтексти, але не вистачить мені часу, щоб це пояснити.

Багато українців кажуть, що їм соромно перед панами Коксом та Квасневським – бо вони приїздять В Україну раз за разом, а остаточного рішення немає.

Не треба бути аж таким критичним тут. Якщо нам вдасться все вирішити, то забудемо про те, що було і що мало місце, і немає сенсу про те пам'ятати. Але треба віддати належне Україні, бо вона протягом останніх кількох років зробила дуже багато у справі європейської інтеграції.  Навіть візьміть ті зміни, які стосуються прокуратури і погодження відповідного закону з Венеціанською комісією. То великі історичні здобутки!  Раніше кримінальний кодекс, наприклад, розробляли, чи інші закони – про адвокатуру, наприклад. Все це доводить, що є прогрес. І тут не можна впадати в песимізм.  Залишається нам кілька гарячих справ, залишається потім втілення в життя цих законів, але, як кажуть – не одразу Краків будувався! Чи в цьому контексті – не одразу Київ будувався! То все вимагатиме виходу на авансцену молодої генерації українців, яка позбавлена радянського багажу. Ми то знаємо, бо так само все виглядало свого часу і в Польщі. І знаю, як можна багато речей насправді змінити.  І та європейська перспектива – то є найкраще, що можемо запропонувати Україні.  Бо в такий спосіб можна істотно перебудувати і країну, і суспільство.

Квасневський (праворуч) каже, що українцям не треба впадати у песимізім  - прогрес у питанні євроінтеграції України є наявним

 

Є побоювання, що якщо не підпишемо Асоціацію у Вільнюсі, то буде тоді дуже песимістичний сценарій...

Українські еліти мають розуміти, що непідписання у Вільнюсі означатиме перенесення Асоціації на не відомо скільки років. Бо, скажімо, можна точно прогнозувати, що в найближчі два роки ніхто не займатиметься асоціацією з Україною. 2014 – це рік виборів до Європарламенту, потім обрання нової Єврокомісії. Тоді голова не болітиме тим, щоб займатися Україною. А 2015 рік – то рік нових президентських виборів в Україні.  Буде виборча кампанія, самі вибори, – себто, принаймні два роки ми б тоді втратили.  А по тих двох роках ми б повернулися до ситуації, яка вже буде іншою. І не обов'язково та ситуація буде кращою.  А, можливо, навіть і гіршою, аніж у 2013-му році. І те усвідомлення, наскільки високою є ставка цієї гри, є не лише з боку Кокса і Квасневского чи ЄС, але також розуміння є і в українських лідерів. Тут триває битва неймовірного значення і ваги.

Ростислав Хотин, Брюссель

УНІАН в Google News