На кого працював «перевертень» Ігор Гончаров: нові свідчення

Дані, що з’являються на процесі у справі бандитів - колишніх працівників міліції, - змушують припустити, що скоро прозвучить багато цікавих одкровень і в справі Гонгадзе...

26, 27 і 29 червня відбулися чергові судові засідання у багатостраждальній (для суду і слідства) справі по звинуваченню «Свердлова О.А. та інших», більш відомої як справа «перевертнів». Це відповідно 54, 55 і 56 засідання. Слухання проходять у закритому режимі, в приміщенні районного суду, розташованого по вул. Кошиця, 5. З цієї причини в ЗМІ до цього часу не просочувалася інформація з цього резонансного процесу. Тим часом, підсудні дають вельми відверті свідчення. Зокрема, вони заявляють, що Ігор Гончаров до останнього працював на СБУ і УБОЗ МВС.

Слухання справи почалося ще 27 вересня минулого року (а до суду сама справа надійшла ще в січні 2005-го!). Весь цей час зачитували обвинувачувальний висновок, об`ємом більше 1300 сторінок друкарського тексту.

За чинним в Україні карно-процесуальним законодавством, за наявності клопотань сторін, суд міг обмежитися оголошенням тільки резолютивної частини обвинувачувального висновку (це, приблизно, одна п`ята всього тексту висновку). Проте суд вирішив інакше. В результаті, майже дев`ять місяців, рутинно три прокурори, що підтримують звинувачення у справі, по черзі читали текст. На одну сторінку йшло приблизно 3 хвилини.

Ажіотаж навколо справи спав, потерпілих на засіданнях фактично представляє лише матір одного з убитих (його тіло так і не було знайдене слідством). Вона мовчки сидить у залі (батько вбитого – відомий учений-академік - на засіданнях суду не з`являється); сама потерпіла - дочка колишнього секретаря Президії Верховної Ради УРСР).

Захист представляє понад дюжина адвокатів.

У клітці 8 підсудних, які знаходяться під вартою, ще четверо – на підписці про невиїзд; тринадцятий підсудний – померлий в результаті побоїв на досудовому слідстві Ігор Гончаров (справа відносно його смерті в даний час розглядається в Шевченківському районному суді Києва). Треба сказати, що коли справа надійшла до суду, то заарештованих було семеро, але в процесі суду головуючий був украй незадоволений поведінкою одного з підсудних – Мочарного, який постійно скаржився на болі в серці, що вимагало постійних викликів швидкої допомоги. Врешті-решт підсудний так «дістав» суд, що йому змінили запобіжний захід: тепер він сидить у клітці. Ще в процесі досудового слідства Мочарний провів декілька місяців у слідчому ізоляторі. За цей час померла його дружина, що згодом істотно відбилося на його здоров`ї.

Численна охорона оточує клітку і контролює вікна і вхідні двері. Також в оточенні охорони в залі сидить підсудний Юрій Нестеров, який став широко відомим після того, як в нього і його охоронця хтось кинув в під`їзді гранату.

Саме його свідченням (вони покладені в основу обвинувачувального висновку) звинувачення надає найбільше значення. У цьому немає нічого дивовижного, така тактика звинувачення. Адже в ході судового слідства переважна більшість підсудних відмовляються від визнання своєї провини, наполягаючи на застосуванні до них тортур в ході досудового слідства. А Нестеров, що знаходиться на волі, – мабуть, в обмін на «вдячливі» свідчення, - залишається в гордій самоті.

Власне, про його свідчення. Всупереч одвічному правилу «про мертвих або добре або нічого.», Нестеров звинуватив Гончарова в усіх смертних гріхах, перед цим позитивно оцінивши деякі його якості: розумний, спокійний, ніколи не допускав нецензурної лайки. Тим самим він підтвердив наміри слідства і звинувачення зробити «крайнім» саме Гончарова (підсудні розповідали, що ще за життя Гончарова їх переконували «валити все» на нього, мовляв, «йому вже не жити»).

Зокрема, Нестеров розповів про нібито арсенал зброї, який слідство не знайшло. У обвинувачувальному висновку, що оголосили в суді, дуже яскраво описані дії «банди», учасники якої «мали на озброєнні і іншу невстановлену слідством вогнепальну зброю, яку було придбано в невстановлений слідством час в невстановленому слідством місці у невстановлених слідством осіб і яка зберігалася в невстановлених слідством місцях». Коротше - рівняння з п`ятьма невідомими.

Розповів він і про те, що дуже боявся Гончарова: що написав явку з повинною, яка зберігалася тривалий час у його співмешканки. І все це на тлі довгої розповіді про те, як він мучився, прагнучи піти з банди.

З поведінки Нестерова видно, що той явно бажає сподобатися суду. «Посадив» його на місце підсудний Гайдай В.П. (колишній слідчий ГУВС Києва), який поставив Нестерову питання про його поїздку до Німеччини. Дуже незручне питання вийшло. Коли Нестеров спробував ухилитися від відповіді, Гайдай пояснив, що за офіційними даними Нестеров за два дні пребування в Німеччині примудрився скоїти 33 факти шахрайства, а коли його затримала поліція, відрекомендувався українським журналістом. До речі, про численні факти шахрайства з кредитними картами в Німеччині, скоєні Нестеровим, повідомляв у своїх листах Ігор Гончаров. З того часу минув не один рік, але про перевірку цих фактів і порушення кримінальної справи нічого не чути.

Нестеров (як, втім, і головуючий) був також незадоволений  питанням адвоката Гончарова про те, чи мали місце «замовлення» відносно окремих потерпілих, а також про роботу Ігоря Гончарова в органах СБУ.

Вже не є секретом, що більшість підсудних в останні роки знали Гончарова саме як старшого офіцера СБУ. Зокрема, вони розповідали, що писали заяви, давали розписки про нерозголошування, надавали фотографії – нібито для оформлення на роботу в правоохоронних органах.

Підсудний Лисенко В.В., що служив начальником відділу кадрів зовнішнього состереження, підтвердив, що знав про роботу Гончарова як в КДБ (ще з 1984 року), так і в СБУ. За його словами, навіть після того, як Гончаров вже був офіційно звільнений з органів внутрішніх справ «за станом здоров`я», він фактично працював в розвідці ГУБОЗ. За словами Лисенка, Гончаров неодноразово возив своє керівництво в центральну будівлю СБУ по вул. Володимирській, на конспіративні квартири для зустрічі з агентами. Крім того, Лисенко свідчить, що Гончаров часто відвозив документальні матеріали особисто Едуардові Фере та іншим високопоставленим чиновникам.

Свідчення, які починають оголошувати учасники процесу вже на початковому етапі, примушують припустити, що в ході слухань може прозвучати ще багато цікавих одкровень, здатних перевернути все з ніг на голову не тільки в справі «перевертнів», але і в справі Гонгадзе. Так, за деякими даними, якими вже давно володіє слідство у справі Гонгадзе, начальник Головного управління кримінального розшуку МВС генерал-лейтенант Олексій Пукач, під чиїм керівництвом здійснювалося стеження за Гонгадзе і який особисто вбивав Георгія, консультувався зі своїм попередником, а на той час – керівником апарату МВС Едуардом Фере. На жаль, з літа 2003 року Фере перебуває в комі без надії на поліпшення стану. Крім того, Пукач нібито консультувався з високопоставленим співробітником АП, а раніше – замміністра внутрішніх справ Юрієм Дагаєвим на предмет перепоховання тіла Гонгадзе. Як відомо, Дагаєв помер за сумнівних обставин.

І ось тепер, в ході слухань у справі «перевертнів» з`являються нові вельми цікаві факти, які дають шанс одержати важливу інформацію з абсолютно інших джерел. І можливо, закрите слухання цієї справи виведе слідство у справі про вбивство журналіста на інше коло керівників злочини, які, можливо, будуть змушені дати свідчення і на замовників вбивства. Адже до останнього часу вважалося, що зі зникненням генерала Пукача зв`язок між замовником вбивства і його виконавцями урвався.

До речі, ще про слід УБОЗ у справі Гонгадзе: за нашими даними, сьогодні Генпрокуратура має в своєму розпорядженні документи, які підтверджують, що Олексій Пукач був агентом УБОЗ. І є підстави підозрювати, що керівництво столичного УБОЗ має відношення до організації втечі Пукача з країни, що зафіксоване в матеріалах іншої вельми скандальної справи.

Довідка

Гончаров Ігор Ігорович

(багатьом представлявся як Микола Петрович) - колишній старший оперуповноважений УБОЗ м. Києва, потім - заступник начальника відділу УБОЗ Київської області, підполковник МВС, за деякими даними – офіцер СБУ. Можливо, очолював так звану "банду перевертнів", що складалася зі співробітників міліції. У своїх листах, опублікованих після його смерті, Гончаров стверджував, що викрадення і вбивство Гонгадзе було здійснене бандитами київської організованої злочинної групи Киселя. Також Гончаров повідомив журналістові Єльцову, що тіло Гонгадзе перепоховали співробітники СБУ. Це підтверджує в своїх свідченнях слідству член банди Мельников. Останній також заявляв, що Гончаров і його "шеф" Євгеній Марчук були в курсі, що "з кабінету Президента, інших вищих посадовців держави стаціонарно і впродовж тривалого часу знімається інформація", що нібито Гончаров порадив Гонгадзе написати заяву в Генпрокуратуру про стеження за ним. Гончаров, якщо вірити Мельникову, був також інформатором Ельцова. Проте представники міліції вважають заяви Гончарова спробою обілити себе, а також політизувати свою справу. Гончаров незабаром після зникнення Гонгадзе повідомив журналістові Єльцову прізвища співробітників служби кримінального пошуку, що стежили за Гонгадзе, а також про те, що невдовзі після касетного скандалу в службі, яку очолював Пукач, палили документи і переписували журнали виїздів.

Нестеров Юрій - проходить як свідок і обвинувачений у справі "банди перевертнів", яка, за деякими даними, причетна до викрадання і вбивства Гонгадзе. За твердженням Гончарова, Нестеров був одним з безпосередніх учасників викрадення і подальшого вбивства журналіста. У лютому минулого року в Києві на нього було здійснено замах - невідомий кинув гранату у Нестерова і співробітника УБОЗ Києва, який його охороняв. Нестеров вижив.

Пукач Олексій Петрович - в серпні 2000-го - начальник Головного управління кримінального розшуку, генерал-лейтенант міліції. Одна з ключових фігур "справи Гонгадзе". Був затриманий за генпрокурора Піскуна, проте відпущений на свободу за генпрокурора Васильєва. За його наказами "зовнішнє спостереження" стежило за Гонгадзе. За словами його підлеглої Левченко Л.Р., Пукач наказав їй раніше покладеного терміну знищити справи з табелями по пільговому підрахуванню робочого часу співробітників кримінального пошуку і частину бухгалтерських документів за 2000 рік. За словами Чеменко - члена одного з екіпажів, що стежили за Гонгадзе, Пукач особисто брав участь у стеженні. Також, за словами обвинувачених у вбивстві журналіста співробітників кримінальної розвідки, він власноручно задушив Гонгадзе.

Фере Едуард Вадимович - колишній начальник ГУКР, генерал-полковник міліції. За даними директора радіо «Континент» Сергія Шолоха, Фере і генерал-лейтенант Холондович говорили про те, що вони збираються "розірвати його (Шолоха) бізнес, забрати у нього ліцензію, а потім пустити по грузинському варіанту" за те, що Шолох не послухався їх попередження і звернувся в міліцію. Фере, що вважався за Юрія Кравченка «чорним кардиналом» МВС, керував апаратом міністерства. З липня 2003 року перебуває в центральному госпіталі МВС у стані коми. Він підключений до апарату штучного дихання, і сподівань на те, що його стан покращає, практично немає.

Олег Єльцов, “Тема” (tema.in.ua), спеціально для УНІАН