Чорний гумор Кремля: газ можуть відключити, коли Ющенко приземлиться в Москві

Громадяни Євросоюзу і українці гадають: якщо на цьому тижні в Києві знову зникне газ, чи не пов`язано це, принаймні частково, з просуванням України до вступу в НАТО...

Є в останній енергетичній суперечці між Росією і Україною гнітючий відтінок дежавю: Кремль знову загрожує відключити газ, "скоріше з тугою, ніж з гнівом".

І знову російський лідер Володимир Путін стверджує, що політика в цьому конфлікті ні при чім: якби Україна платила за рахунками, Росії не довелося б погрожувати крайніми заходами.

Можливо. Звичайно, є в конфлікті України з "Газпромом" і фінансовий аспект, і навряд чи дивно, що Москва намагається збільшити свої доходи від продажу  енергоресурсів.

Але Росії нікого винити, окрім себе, у тому, що світова громадськість сприймає пояснення Путіна скептично. Востаннє, коли "Газпром" погрожував заморозити українців в січні 2006 року, було очевидно, що Кремль хоче покарати виборців цієї колишньої радянської республіки: Росія до цих пір претендує на вплив в даному регіоні на правах метрополії. Українці "провинилися" в тому, що всупереч пораді Путіна мали нахабство вибрати прозахідний "помаранчевий" уряд.

Недивно, що громадяни Євросоюзу і українці гадають: якщо на цьому тижні в Києві знову зникне газ, чи не пов`язано це, принаймні частково, з просуванням України до вступу в НАТО.

Це може виявитися прекрасним зразком чорного гумору Кремля, якщо газ в плитах українців почне тріпотіти і згасне в той самий момент, коли президент Віктор Ющенко приземлиться в Москві і почне свій візит, який, на загальну думку, обіцяє бути нелегким.

Нам залишається тільки спостерігати за подіями і сподіватися на краще, повіривши запевненням Кремля, що західноєвропейські споживачі від поведінки України не постраждають. Сумно, що Європа дозволяє захопити себе все глибше в залежність від російських енергоносіїв і що такий стан речей вже обмежує наші можливості впливати на Кремль, не кажучи вже про критику. 

Плани з диверсифікації постачання Європи нафтою і газом за рахунок постачань з Азербайджану, що існували в 1990-х, були з дурості відкладені убік, а Росія тим часом щосили працювала на зміцнення своєї монополії. "Поділяй і пануй" – такий девіз Росії. Частково саме цим пояснюється будівництво газопроводу "Північний потік" до Німеччини, в обхід протестуючої Польщі. Цього року Кремль успішно виступив на Балканах, уклавши там декілька нових енергетичних договорів, – і це теж обмежує свободу маневру для Євросоюзу. Узяти хоч б минулий місяць, коли Росія викупила державну нафтову індустрію Сербії, NIS.

Політичні наслідки залежності Європи від російської нафти і газу очевидні: невпевненість у зв`язку з політикою шантажу, яку Кремль проводить з косовського питання, пасивна реакція на погрози в адресу країн Балтії. Коли мова заходить про Україну, мабуть, можна вважати, що сторони так чи інакше залагодять конфлікт. Але факт в тому, що ми тут мало що можемо зробити.

ИноСМИ, Independent

УНІАН в Google News