Між Україною та Росією починається шторм, незважаючи на тимчасове газове затишшя
Між Україною та Росією починається шторм, незважаючи на тимчасове газове затишшя

Між Україною та Росією починається шторм, незважаючи на тимчасове газове затишшя

10:23, 06.07.2006
6 хв.

Напередодні саміту G8, Росія робить спробу довести, що є відповідальним газопостачальником... Публікація в Energy Business Review

Газову угоду між Росією та Україною, укладену в січні 2006 року, було подовжено на осінь. Але це тимчасове затишшя, здебільшого пов’язане з роллю Росії як країни, що приймає саміт G8. На обрії – дві події з потенційно серйозним значенням щодо надійності постачання газу до Європи: призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром України та рішення Туркменистану різко підняти ціни на газ для Росії.

Торік Росія розпалила кризу в європейській системі постачання газу, намагаючись у односторонньому порядку розірвати довготерміновий газовий контракт з Україною та підняти ціни на міжнародний рівень. У листопаді 2005 року Росія запропонувала підняти ціни з $50 за 1000 м. куб. до $160, але наступного місяця вона раптом підняла ціни до міжнародного рівня (близько $230 за тисячу кубометрів газу). Це було удвічі більше за те, що платять Вірменія, Грузія та балтійські держави, а також набагато більше, ніж нинішня спеціальна ціна - $50, - яка поки що  зберігається для колишніх сателітів – таких, як Білорусь.

Замість того, щоб поетапно здійснювати підняття цін або ж звернутися до міжнародного арбітражу, як просила Україна, контрольований державою Газпром заявив, що він просто вимкне постачання газу 1 січня 2006 року, якщо Україна не підкориться. Україна не підкорилася і продовжувала брати газ із трубопроводів згідно з первинною угодою, отримуючи звинувачення в крадіжках з боку Газпрому.

Відео дня

Близько 80% російського газу, що транспортується до Європи, проходить транзитом через Україну, тож коли подачу справді було припинено, сім європейських країн оголосили, що протягом кількох годин тиск газу впав на 30%.

Росія під тиском

Ці події були дивним чином розраховані Росією в часі - так, щоб збігтися з її головуванням на саміті G8, де спеціальний акцент буде зроблено на питаннях енергетичної безпеки. Євросоюз вдався до дипломатичного тиску для вирішення цього спору, і відразу після того, як втрутилися США, 4 січня 2006 року було досягнуто угоди. Це було зроблено через змішування дешевшого туркменського газу з російським, щоб на виході ціна для України становила $95 за тисячу кубометрів.

Ціни на газ, згідно з цим новим контрактом, мали бути переглянуті з 1 липня. До самого дня „дедлайну” Росія не вирішила, підніме вона цінові нормативи чи ні. Водночас колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко чекала свого нового злету, роблячи різкі заяви про необхідність переглянути контракт загалом. Буря, що назрівала, стихла в останню хвилю через угоду між адміністраціями Києва та Москви: умови січневої угоди подовжуються до кінця третього кварталу 2006 року.

Мало сумнівів у тому, що саме саміт G8 „з проблем енергетичної безпеки”, який почнеться 15 липня у Санкт-Петербурзі й на якому головуватиме Росія, є провідним чинником у цій раптовій капітуляції Росії та Газпрому.

Ця нова угода є, проте, перемир’ям, але не вирішенням спору. Завдання розробки нової довготермінової угоди залишається невирішеним. Через це досі ще можуть об’єднатися дві взаємопереплетені змінні та створити потенційні серйозні труднощі в майбутніх поставках газу до Європи.

Чинник Тимошенко

По-перше, колишня запальна прем’єр-міністр Юлія Тимошенко перебуває на вістрі реформування уряду, і вона вже закликала до перегляду російсько-українського газового контракту. Січнева компромісна газова угода стала можливою лише тому, що раніше пані Тимошенко була зміщена з посади прем’єр-міністра України. Під час і після весняних виборів вона неодноразово закликала до скасування січневої газової угоди.

Повертаючись, пані Тимошенко, думає виключити РосУкрЕнерго з російсько-української угоди. 2004 року, в останні дні уряду колишнього Президента Леоніда Кучми, ця темна компанія забезпечила собі полюбовну роль посередника, який доправляє наданий Газпромом газ із Середньої Азії до України через газпромівські газопроводи, щоб продавати його Нафтогазові України.

Комерційне обґрунтування ролі РосУкрЕнерго є незрозумілим. Але спочатку компанію як монопольного постачальника газу до України залучили ще перед Помаранчевою революцією через проросійський уряд Президента Кучми, якраз напередодні організації ним масових фальсифікацій, коли він робив спробу утриматися при владі за допомогою президентського кандидата Віктора Януковича. Отже, компанія розглядається багатьма і, що найважливіше, Юлією Тимошенко - як рештки старого режиму. Це має пряме значення для безпеки газових поставок до Західної Європи.

Туркменистан розвертає столи

За іронією долі, Росія перебуває нині в тому становищі, у якому торік була Україна. Туркменистан, навчившись жорсткої стратегії в Росії, заявив, що хоче підняти ціни, за якими він продає свій газ РосУкрЕнерго (з $65 за 1000 м. куб. до $100), інакше він відключить постачання. Туркменистан погрожує зробити це до вересня, а якраз до цього часу, як очікується, буде виконано поточний контракт із Газпромом на постачання 30 мільярдів кубів.

Переговори з Газпромом нещодавно зайшли в глухий кут, і українська делегація негайно розпочала перемовини з метою укласти нову угоду. Така угода могла б скоротити залежність України від російського газу й зламати монополію Газпрому на середньоазійський газ (хоча Україна все ж повинна буде використовувати російські газопроводи для транспортування газу).

Цей невирішений спір загрожує посилитися в найближчому майбутньому й мати серйозні наслідки для забезпечення газових поставок у Європу через Росію та Україну.

Стримуванням для цієї потенційної колотнечі є головування Росії на саміті G8 в Петербурзі 15 липня. Бажання Росії згладити напруженість і довести, що вона є відповідальним лідером у галузі енергетики, визначає її поточну позицію. Проте, незважаючи на акценти, які буде зроблено на саміті, наступні кілька місяців покажуть нам ескалацію ворожнечі щодо структури та цін головних газових контрактів, що матиме серйозні впливи на безпеку газового постачання.

Energy Business Review Online

З англійської переклав Микола Писарчук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся