Операція ”Мороз” як плід колективної творчості

"Хто ж це у вас придумав так усе вибудувати?" - "Це був плід колективної творчості", - хитро усміхається Кушнарьов... Чи траплялося вам бачити, як Партія регіонів удруге стає партією влади?

Чи траплялося вам бачити, як Партія регіонів вдруге стає партією влади? Рінат Леонідович в кулуарах поблажливо і звитяжно дивиться на всі боки, перешіптується з Колесниковим, цілує в щічку Тетяну Бахтєєву, народного депутата і ніби як лікаря Бориса Вікторовича. Його погляд випромінює упевненість. Євген Петрович Кушнарьов роздає коментарі, іноді натхненно, іноді втомливо. Ніна Іванівна Карпачова, здається, позбулася комплексу "омбудсмена, що продався", вона -  другий претендент на пост віце-спікера. А віце-спікерів не судять.

«Хто ж це у вас придумав так соціалістів дотиснути і все це вибудувати? Усім кажете, що блокуєте трибуну, а самі на сінник до СПУ - і переговори, переговори, переговори?” - цікавлюся у Кушнарьова, користуючись його хвилинною самотою.

«Це був плід колективної творчості», - хитро посміхається Євген Петрович.

«А хто з соціалістами переговори вів весь цей час?»

«Персоналії парламентерів не мінялися» (за попередніми даними, переговори кожен на своєму напрямі вели сам Кушнарьов і Богатирьова – від партії Регіонів, Волга, Рудьковський і Матвієнков – від СПУ).  

«А який блок портфелів хоче забрати собі ваша політична сила?»  

 «Весь соціально-економічний блок».

«Кого пропонуватиме ваша партія на пост прем`єра?», - продовжую діалог.

«У нас весь цей час була одна кандидатура - Віктора Федоровича Януковича».

«А Президент знає, що йому треба буде на затвердження парламенту подавати кандидатуру Януковича?»

«Реакція Президента нам поки невідома», - відповідає Євген Петрович.

«Кого Ви бачите у форматі нової коаліції?», - питаю вже перед самим відходом в зал.

“Регіони”, СПУ, КПУ плюс частина «Нашої України».

Від комуністів в кулуарах виступав Адам Мартинюк, з чуток, другий віце-спікер. Цікаво виступає, наші комуністи, виявляється, голосуватимуть за СОТівські закони, в ЄС вони теж хочуть і нічого реприватизовувати і націоналізовувати не будуть. І зовсім вони не проти в коаліції взяти участь разом з Морозом, “Регіонами” і частиною “Нашої України”. Ось що роки роблять з людьми. Приємно-дорого послухати, як наші ліві партії правішають на очах у всього чесного народу, коли мова заходить про долю в керівництві країною.    

Про те, що частина «Нашої України» готується до відходу в нову більшість, по секрету повідомляли члени БЮТ. Секрет насправді ні для кого не був таємницею. “Нашоукраїнці” нічого не підтверджують і не спростовують, доживемо до вівторка, подивимося, хто чого хоче.

«Ну що, Володимире Івановичу, ви програли?» - кажу популярному цього дня Володимиру Полохалу.

“Фактично колишня коаліція розпалася”.

“А ваші підприємці, які в список так непросто потрапляли, фракційної дисципліни дотримувались, і які на посади розраховували, не б`ються в істериці?”

“Ні. У нас повний спокій. І ми припускали обидва варіанти розвитку і готові перейти в опозицію”.

Окрема історія – СПУ. Микола Рудьковський, про якого в кучмівські часи говорили як про одного із спонсорів СПУ, не приховував свого торжества. Він – бізнесмен, він не хотів бачити Тимошенко прем`єром. Він ставив на спікера Мороза, а не на Вінського – першого віце-прем`єра. Мені здавалося, що вся решта соціалістів, випущених в кулуари, відчувала себе ніяково. Валентина Семенюк знову ласкаво вітала журналістів. Станіслав Николаєнко, міністр освіти,   активно роздавав коментарі.

«Скажіть, а вам не здається, що з такою поведінкою Мороза ліг останній бастіон політичної моральності?»

«Я вас розумію. Моральність – це важливо і актуально для нашої політики. А чи було етично, коли після виборів сила, що перемогла, була усунена від участі в керівництві країни?» - в тон питає міністр.

«Ай-яй-яй, - вже вимкнувши диктофон, хапаю за руку ще одного близького соратника нового спікера, - Відчуваєте, що погано зробили?»

«Що поганого? - відбивається соціаліст, - Мадам Джулія на нас насіла і тисне…»

«А тридцять п`ять мільйонів - це особисто Морозу дали чи взагалі на всіх, на партійне будівництво?»

«Не було ніяких тридцяти п`яти мільйонів. І  рішення щодо його спікерства і фактичного виходу з трійки було ухвалене в лічені хвилини», - відповів мій співбесідник.

«Воно було б правильним і чесним, якщо було б прийняте не в лічені хвилини, а півтора місяці тому, до підписання коаліційної угоди».  

«Це правильно, і це єдина помилка Мороза», - згодився співбесідник.

Отже, уранішнє засідання закрите. Блискавичні події останніх днів показали, що Партія регіонів навчилася не тільки блокувати трибуну, але і виявилася здатною на інтриги візантійського рівня, домовлятися і вступати в діалоги з опонентом до останнього дня.

Вони показали, що в країні немає жодної політичної сили, для якої дане політичне слово було твердим купецьким.

…При всій пошані до Президента, півтора місяці тому у нього була можливість створити таку ж широку коаліцію, але тільки зі своїм прем`єром. Як тепер він вестиме переговори з «Регіонами» уявити так само важко, як і те, що він подасть у Раду на затвердження на прем`єрській посаді Януковича.

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News