Віхи тижня: Тимошенко привезла 4 млрд боргу, Янукович розібрався з Косово

Ющенко і Тимошенко продовжили спроби врегулювання газових відносин з Росією. Середній палець став пусковим механізмом чисток в ДАІ. «Наша Україна» сиплеться...

Ющенко і Тимошенко продовжили спроби врегулювання газових відносин з Росією. Середній палець став пусковим механізмом чисток в ДАІ. «Наша Україна» сиплеться, тортури опозиційністю для Януковича стають нестерпними...

Юлія Тимошенко і Володимир Путін. Фото Reuters

Українському прем`єрові вдалося таки долетіти до Москви і провести багатогодинні переговори з Президентом РФ Володимиром Путіном і головою правління Газпрому Олексієм Міллером, що викликало ревнощі на Банковій. Все, що змогла Юлія Тимошенко, – це презентувати себе представникам стратегічного партнера як главу українського уряду. Більшого їй добитися не вдалося, оскільки і в Кремлі, і в Газпромі відмовилися грати по партитурі тріумфу Юлії Володимирівни, а в енергетичній монополії навіть забули про джентльменське ставлення до леді Ю: їй повідомили про пропажу з газового балансу нашої країни 4 мільярдів кубометрів газу. Отже за підсумками вояжу варто пити не шампанське, а валер`янку.

Для російських візаві Юлії Володимирівни куди важливішими виявилися домовленості з Віктором Ющенком. Український Президент оцінив партнерське ставлення і не забув відвідати «дембельский» саміт президентів СНД, на якому Путін пред`явив нового кремлівського володаря – Дмитра Медведєва. Не виключено, що Віктор Андрійович тепер привітає Дмитра Анатолійовича з перемогою відразу після закриття останньої виборчої дільниці в Росії 2 березня. Цю телеграму точно ні відкликати, ні дезавуювати не доведеться.

До речі, українському керівництву пора б виробити загальну тактику відносин з тандемом Кремль – Газпром, який розводить своїх партнерів із спритністю шулерів, які грають на пару . Наші ж поки переважно б`ють по своїх: президентський Секретаріат минулого тижня неодноразово вибухав на адресу уряду і прем`єра заявами в тональності сварки на комунальній кухні.

Глава держави, який періодично гучно виявляє невдоволеність роботою того або іншого відомства, цього разу влаштував публічну прочуханку керівництву ДАІ. Приводом для спалаху президентського гніву став дорожній інцидент із спікером Арсенієм Яценюком, якому не виявив належної поваги один з «кобрівских» командирів. Втішно, що до численних талантів і здібностей Арсеній Петрович додав навики приватного детектива, розшукуючи свого кривдника, але загального авторитету голові парламенту це не додало. Та й революційні методи в процесі реформування правоохоронних органів (зірвати погони, спороти лампаси) навряд чи доведуть до добра. Юрій Луценко постарався відстояти підлеглих, але поки без особливого успіху. Для міністра внутрішніх справ, що пообіцяв розформувати «Кобру», інцидент з Яценюком став справжнім ударом під дих.

Сам спікер, одержавши сатисфакцію, демонстрував олімпійський спокій в парламентському переговорному процесі. Молодому вождеві законодавців довелося побувати на засіданнях всіх фракцій Верховної Ради, де він вислуховував пропозиції і висував зустрічні миротворчі ініціативи. Треба сказати, що Арсеній Петрович не дарма їв свій хліб в МЗС – він навчився не тільки шукати компроміси, але і оперативно закріплювати домовленості в проектах документів. Правда, в українських умовах ці безцінні для політика якості неабияк нівелюються: політична доцільність поглинає собою все.

Віктор Балога і Роман Безсмертний

Парламентський клопіт не помішав Яценюку нагадати, що він є безпартійним, і поки не збирається очолювати ніяких політичних проектів. Сумнівно, щоб ця новина сильно засмутила Віктора Балогу – шеф президентського Секретаріату продовжує акумулювати навколо себе незадоволених екс-нашоукраїнців. Вихід з партійних лав п`яти депутатів, що входять у фракцію НУ–НС, поставив дієздатність коаліції під загрозу. Схоже, Балога вибрав тактику війни нервів з урядом, незрозуміло тільки, чи вистачить у нього часу, щоб дочекатися власної перемоги. Хто-хто, а Тимошенко неодноразово доводила наявність у неї християнського терпіння в політичних інтересах.

«Наша Україна», що розвалюється, вустами свого керівництва не тільки піддала остракізму відступників, але і пообіцяла буквально з перших днів весни зайнятися таки процесом створення єдиної партії. Заради цього учасники пропрезидентського блоку хочуть поміняти нині чинний принизливий (через розпуск) механізм злиття політичних сил. Якщо задумане вдасться, то ми можемо стати свідками конкуренції двох партій в їх боротьбі за президентську прихильність. І статус почесного голови «Нашої України», яким володіє Ющенко, буде зовсім не визначальним. Вячеслав Кириленко, який захопився ліквідацією наслідку результату Балоги і К°, навіть пообіцяв привернути для зміцнення демократичної коаліції Блок Литвина, хоча лідер останнього на подібні пропозиції незмінно реагував саркастично.

Цікаво спостерігати в умовах політичної кризи за Віктором Януковичем. «Тіньовий прем`єр» помітно сумує за владними повноваженнями і раз у раз закликає до переформатування коаліції.  У протилежному випадку лідер Партії регіонів з рішучістю камікадзе готовий йти на дострокові парламентські вибори, від яких жоден експерт нічого хорошого для його партії не передбачає. Тортури опозиційністю посилюються для Віктора Федоровича сумнівами в лояльності партійних спонсорів. Намагаючись привернути до себе увагу, Янукович єдиним серед українських політиків першого ешелону звернув увагу на порушення положень Хельсінського пакту ОБСЄ проголошенням незалежності Косово. Але не варто чекати початку кар`єри дипломата від лідера «регіоналів» – він поки і в опозиції не сказав останнього слова.

Володимир Кличко

У вікенд країна не тільки відзначила день народження Президента Ющенка, але і перемогу Володимира Кличка в бою за чемпіонський пояс WBO. Політичні провидці вже бачать контури весняного наступу опонентів на позиції столичного мера Леоніда Черновецького, але тільки найоптимістичніші розраховують завершити цю сутичку нокаутом в першому раунді. Куди вірогідніше виснажливе для політиків і жителів столиці багатораундове протистояння. Адже недаремно Балога, не зважаючи на партійний клопіт, знайшов час, щоб прикрити столичну владу від перевірки урядовою комісією. У столиці будь-якого претендента на крісло мера чекає не бліцкріг, а позиційна війна.

Євген Магда