Страх спровокувати Москву, яка тільки нещодавно погрожувала Україні стягуванням військ до кордонів, абсолютно невиправданий.
Минулого тижня сталося немислиме: реальність вразила політика, і він висловився про це без порожніх фраз.
"Україні важко відмовити у зброї для самозахисту", - сказав лідер "Зелених" Роберт Хабек після поїздки на лінію фронту поблизу Маріуполя.
Нажаль, наслідки такого раптового контакту політика з реальністю були дуже промовистими. Однопартійці в Німеччині поблажливо почали пояснювати, що Хабек, вочевидь, був надто вражений знищеними селами й травмованим населенням. Так, ніби він зробив помилку, коли дозволив собі отримати досвід, який поставив під питання позицію партії. В даному випадку йшлося про експорт зброї, - пише Die Zeit.
Кандидат в канцлери Німеччини від партії "Зелених" Анналена Берборк сказала, що її колега лише хоче зміцнити моніторингову місію ОБСЄ в Україні. Хоча Хабек жодним словом не згадував місію. Але він і сам почав змінювати свої твердження. Зрештою, "оборонна зброя" перетворилася в прилади нічного бачення й медичні засоби для поранених. Ще ніколи "мечі" не переплавляли в "плуги" так швидко.
Читайте такожBild: Лідер "Зелених" в Німеччині потрапив в скандал через заклик озброїти Україну
Разом з тим, замовчувати цю проблему теж не правильно. Німеччина наближається до переломного моменту, оскільки Ангела Меркель завершує свою політичну кар'єру. "Зелені" мають хороші шанси здобути перемогу на виборах. А отже може статися так, що вони дуже скоро будуть визначати німецьку зовнішню політику, завоювавши позицію міністра закордонних справ чи може навіть канцлера.
Але за що вони виступають? Що вони хочуть продовжити, а що - змінити? Це цікавить Вашингтон, Пекін, Париж, Москву й Мінськ. І німецькі виборці теж мають право знати. Але відмова їм у дебатах про війну на межі Європи, яку Україна веде вже 7 років, - це зневага до них. І заяви про те, що на Донбасі "не може бути військового рішення" (наприклад, від Юргена Тріттіна з партії "Зелених") - це така зневага.
Такі риторичні трюки - одна з причин, чому в Німеччині немає дебатів про зовнішню політику, попри те, що країна має справу з численними викликами. Люди завжди ховаються за зручними формулюваннями й фразами про "відповідальність", коли політика стосується насильства, війни, армії й інтересів. Будь-хто, хто згадує про неприємні факти, буде придушений. Так сталося, наприклад, з президентом Горстом Келлером, який почав говорити про німецьку зацікавленість у вільних морських маршрутах. Або з міністром оборони Карлом цу Гутенбергом, який заявив, що німецька армія веде "війну" в Афганістані.
Читайте такожDie Welt: Німеччина на словах підтримує Україну, але догоджає Кремлю
У випадку України, часто говорять, що постачання зброї підірве Мінські угоди, домовитися про які допомогла Німеччина. Але ці угоди порушуються від самого початку і не в останню чергу через те, що Москва перекидає зброю на захоплені території.
"Також є страх, що той, хто буде постачати Україні зброю, спровокує Росію. Але кілька тижнів тому Росія погрожувала Україні, стягнувши масивні війська до кордону. Може дипломатії й Мінським угодам допоможе зміцнення слабшої сторони - України?" - йдеться в статті.
Першим тему військової допомоги для України підняв лідер партії «Зелених» Роберт Хабек. За його словами, Києву «важко відмовити» в озброєнні, яке йому потрібне для самозахисту.
Ці його слова спровокували серйозну дискусію в Берліні. Хабека розкритикували політичні суперники, а також деякі «Зелені». Адже він фактично відступив від давнього принципу пацифізму, якого дотримується партія. Хабек пояснив, що мав на увазі оборонні й нелетальні засоби, такі як прилади нічного бачення й техніку для евакуації поранених.
Після цього у «таборі» канцлера Ангели Меркель теж заговорили про потребу озброїти Україну. Однак, там наголосили, що Україні потрібно більше, ніж нелетальна військова техніка. Зокрема, в ХДС/ХСС вказали на ослаблені українські ВМС і ВПС.
На тлі цих дебатів міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас відкинув заклики озброїти Україну. Він наголосив, що конфлікт на Донбасі можна вирішити лише політичними методами.