Голова правління ГО "Опора" Ольга Айвазовська: Щоб зберегтись як демократична країна, готувати вибори потрібно

Голова правління, координатор виборчих та парламентських програм Громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська розповіла в інтерв’ю УНІАН про самоочищення Ради та можливість проведення виборів під час воєнного стану, як провести голосування мільйонів українців за кордоном та чи зможуть потрапити у владу колаборанти.

Терміни, на які обиралися президент, парламент  та місцева влада в Україні підходять до завершення. Але чи можливо буде провести вибори в країні, з офіційно оголошеним воєнним станом, в якій точаться бойові дії, а населені пункти перебувають під ракетними обстрілами?

В нас є президентські, парламентські й місцеві вибори. В умовах війни припинення повноважень парламенту неможливе, і ця пряма заборона записана в Конституції. Основний закон визначає, що правовий режим воєнного  стану не дає можливості перезавантажувати Верховну Раду. Тобто безпосередньо заборони на проведення виборів парламенту під час воєнного стану немає, але мова йде про те, що Рада зобов’язана працювати весь період воєнного стану й бути дієздатною до обрання (після припинення режиму воєнного стану) нового складу депутатів. Мова йде про те, що вибори організовуються, коли закінчується воєнний стан. До того часу чинний і працює парламент, обраний у 2019 році.

Якщо говорити про вибори президентські й місцеві, то заборони на їх проведення в Конституції немає. Ця заборона передбачена в законі "Про правовий режим воєнного стану". На відміну від Конституції, в яку не можна вносити зміни під час воєнного стану,  парламент може голосувати за зміни до закону, який безпосередньо регламентує воєнний стан. Тобто, якщо виключити ці норми з закону, то теоретично, навіть в умовах правового режиму воєнного стану, організувати вибори президента й місцевих органів самоврядування можна. Але, на мою думку, такі вибори не можуть бути чесними й вільними, тому що в нас є обмеження прав і свобод, які викликані питаннями безпеки та оборони.

Проблема ж не лише в законодавстві. Вибори - це про демократію, це про права і свободи, які мають бути максимально захищені й убезпечені в період ротації влади. Для того, щоб була забезпечена конкурентна боротьба, має бути свобода словам, свобода пересування, можливість зустрічатися з виборцями, агітація, безпечний доступ до всіх територій та виборців. А в період війни це забезпечити неможливо.

В сьогоднішньому складі Верховної Ради понад сорок народних депутатів вже позбулися мандатів. Деякі – через скандали з відпочинком на дорогих курортах та власних віллах за кордоном. Чи може виникнути ситуація, що цей процес продовжиться і ми отримаємо недієздатний під час війни парламент через зменшення депутатського корпусу?

В чисто юридичному плані, парламент буде недієздатним при умові, що в ньому буде менше ніж 226 народних депутатів, тобто він не зможе збиратися й ухвалювати жодного рішення. В такому разі президент мав би право розпустити Верховну Раду, але під час воєнного стану такого права у нього немає. Таким чином, якщо ми говоримо про критичне зменшення кількості народних депутатів (менше ніж 226) й неможливість переобрати парламент, то варто розуміти – Рада просто не зможе збиратися й ефективно голосувати за закони, але у нас буде енна кількість депутатів. Проте сьогодні такий сценарій – дуже гіпотетичний. На сьогодні цієї загрози для парламенту немає.

Але останнім часом побільшало скандалів з депутатами, зокрема з монобільшості, які у відповідь на викриття – відпочинок поза межами країни при забороні виїзду – всього лише складають мандат.

В політичному плані, складання народними депутатами повноважень лише для того, щоб не повертатись в країну,  показує їх політичну "зрілість". Якщо вони брали собі представницький мандат лише заради влади, прибутку, лобіювання якихось поточних рішень, а в критичний для держави та суспільства момент не хочуть виконувати свої повноваження, то такі політики Україні не дуже й потрібні. Можливо, для парламенту й краще, що так відбувається. Адже це така форма очищення: коли люди не проходять вогонь, воду й мідні труби.

А з точки зору виборця - це великий урок на майбутнє, бо законодавча гілка влади в період війни повинна працювати. Партія "Слуга народу" у 2019 році була абсолютно новою, на той момент це була навіть не інституція, не партійна організація, а збірна "солянка" людей з різних регіонів і секторів, які мали шанс отримати повноту влади в парламенті. Зараз, схоже, суспільство має зробити висновки, що на виборах треба орієнтуватися, в першу чергу, на партії. Не важливо, нові чи старі, але ті, які є структурними організаціями.

Якщо легітимність чинної влади не викликає питань, чому взагалі зараз виникла дискусія щодо проведення виборів під час воєнного стану?

Навколо цієї теми дуже багато містифікацій. Як тільки хтось з експертів пише статтю, то всі  вже думають, що  вибори ось-ось розпочнуться. Та насправді є велика дискусія з приводу того, що вибори потрібно готувати навіть в умовах війни. Про це говорять наші партнери. Адже підготовку проведення повоєнних виборів потрібно починати вже.

Мова не йде про політичну боротьбу між партіями, групами. Мова йде про організаційний процес, вироблення бачення того, як вони будуть організовані… Готуватися до виборів нам доведеться роками: відновлювати державний реєстр, думати, як регламентувати участь в голосуванні наших виборців за кордоном. Також треба не допустити зміни виборчої системи в частині відкритості списків. Закриття списків або повернення до мажоритарки буде просто жахіттям з політичної точки зору, адже закриті списки приведуть до більшої авторитарності системи управління. Якщо списки закрити, то, по суті, декілька людей будуть визначати політику в державі. І це - великий ризик, особливо після війни…

Ви згадали про українців, які залишаються за кордоном. Навіть якщо не брати до уваги неповнолітніх, це мільйони людей. Як можна розв’язати проблему з голосуванням для них?

Ми провели опитування у восьми країнах. Наші громадяни за кордоном хочуть бути включені в політичне життя. Вони відчувають зв'язок з країною, і цей зв'язок треба зберігати. Але, наприклад,  для того, щоб на виборах українці змогли проголосувати в Польщі, треба відкрити в 100 разів більше виборчих дільниць, або продовжити день голосування на тиждень. І то, це не розв’яже проблему. Потрібно буде ухвалювати зміни до законодавства, шукати нові формули…

Зараз у нас 20% громадян проживають за кордоном. І ведеться дискусія, чи для них потрібно використовувати поштове, електронне голосування. Щодо електронного, то про нього багато говорилося і до війни, але воно є надзвичайно ризикованим. Тобто ми не маємо можливості його застосувати. Поштове голосування станом на сьогодні широко використовується за кордоном в різних країнах, але наші громадяни йому не довіряють. Довіра є  лише у 8%. Тому воно нам не підходить для того, щоб кінцевий результат виборів був легітимний, приймався й визнавався.

Є ще одна проблема -  неможливість включення в політичний процес жінок. Адже ті з них, які виїхали за кордон з дітьми на вісім місяців, не можуть бути кандидатками на виборах. Тому що вони порушили ценз осілості, тобто перебувають за межами України більше часу, ніж передбачено законодавством. 

Ще один момент – агітація за кордоном також неможлива. Наразі ЄС працює над більш жорсткими нормами, які обмежують право політичної реклами. Тобто наші партії не зможуть агітувати виборців за кордоном.

А як бути тим українцям, які змушені були через небезпеку покинути свої домівки й стати внутрішньо переміщеними особами (ВПО)? Вони не зможуть обрати своїх представників у владі?

Зараз виборці живуть в досить мобільному форматі. А в чинній виборчій системі мова йде про те, що явка впливає на кількість мандатів, які будуть розподілятися в регіональних округах. Округа переважно дорівнюють області. В регіонах, в яких ведеться активна фаза бойових дій, які ближчі до лінії розмежування, виїхала більша частина людей. То, очевидно, там явка буде низька навіть після закінчення правового режиму воєнного стану. І ці люди дійсно не матимуть представництва в парламенті.

На вашу думку, чи можна уберегтися від того, щоб до влади врешті не потрапили зрадники, які під час війни пішли на співпрацю з ворогом?

Згідно з чинним законодавством, всі мають рівні права. І ми маємо це розуміти, коли звільняємо території, окуповані з 2014 року.

А як нам розв’язати проблему подвійного громадянства, одне з яких - країни-агресора? Нам потрібен транзитний період. Коли люди будуть визначатися, в якій юрисдикції вони існують. Також має бути транзитне правосуддя. Бо якщо людина чинила воєнні злочини й буде обрана народним депутатом, то це стане предметом для розколу в суспільстві, для внутрішнього протистояння. Такого допускати не можна. Й справедливість має бути забезпечена через правосуддя. 

До таких речей треба готуватися. Ухвалювати якісь практики, які були в інших демократіях, шукати свої рішення.

Загалом масштаби наших проблем такі, що про них потрібно думати вже зараз, щоб повоєнні вибори були демократичними. Якщо ми хочемо зберегтись у статусі демократичної країни, готувати вибори потрібно, боятись цього не треба. Але маємо розуміти проблеми й ризики.

Якщо війна буде тривати в такій фазі роками, то змінності влади не буде. Але в умовах війни провести чесні, вільні й демократичні вибори неможливо.

Надія Пришляк

Надя Пришляк

УНІАН в Google News