ЯК ЛУЦЕНКО ВІДЧУВ КОРПОРАТИВНИЙ КАЙФ, АБО ПИТИ ТРЕБА МЕНШЕ

Наберіть у будь-якій інтернетівській пошуковій системі словосполучення Юрій Луценко англійською, і вам  вилізе не одна тисяча повідомлень з прикметником п`яний і словом аеропорт…

Що там і казати, ми дуже ситно «підгодували» після травневих свят європейські медіа. Наберіть у будь-якій інтернетівській пошуковій системі словосполучення Юрій Луценко англійською, і вам  вилізе не одна тисяча повідомлень з прикметником п`яний і словом аеропорт.  До речі, до слова “drunk” люб`язно видається інформація про ще одного міністра, який осоромився в лютому цього року. Японський міністр фінансів Соїті Накагава дозволив собі прийти на прес-конференцію з похмільним синдромом. Я навіть переглянула ролик  про  японського чиновника, насправді - нічого особливого. Підвипила людина – нікого не кривдив, відмітьте. Проте, пан Накагава провів бюджет і, вибачившись перед всіма, пішов у відставку. Але це Японія - нам так не жити...

Ми не ставимо за мету дружною медіа-сім`єю посміятися над Юрієм Луценком і обговорити деталі, як саме Юрій Віталійович з нащадком розминалися у Франкфурті-на-Майні, точніше в нейтральній зоні аеропорту. Хоча дуже цікаво, з якими все-таки боями треба було нашим хлопцям прориватися на борт Люфтганзи, щоб у рукопашному бою здолати чотирьох поліцейських ( двоє з них, до речі, на лікарняному).  Я б хотіла побачити, як керівник міліції кидає мобільником в колег, так би мовити, країни перебування. Це, напевно, особливий корпоративний кайф – бити полісменів країни, в якій їх ніколи не вдарить власний міністр. 

Ми також не ставимо за мету дізнатися, скільки потрібно було випити, щоб одержати три промілле алкоголю. Це, врешті-решт, вже теж неважливо. Але глибоко принизливою я вважаю подальшу офіційну реакцію челяді міністра. Таємницю скандалу вдалося берегти недовго. Хоча політичні опоненти Луценка знали про скандал в аеропорту того ж дня, і віддамо їм належне – мовчали. Вже шостого числа з посиланням на Більд всі європейські видання обійшла новина про міністра-бешкетника. І цього ж дня МВС дало офіційне спростування факту затримки міністра, а  представник МВС у Німеччині взагалі сказав, що винна насправді авіакомпанія. Нібито Люфтганза не хотіла пустити на борт непунктуальну, але абсолютно тверезу офіційну делегацію, яка пересідала з одного літака на інший. Цікаво, що між цими двома рейсами було три години, чому ж  Юрій Віталійович не поспішав?

Як реагували на інцидент українські офіційні особи, зрозуміло. Президент Ющенко зажадав звіту від МЗС, Партія Регіонів - негайної відставки міністра. Але соратники Луценка з депутатської групи Народна Самоборона, включаючи поважну людину Геннадія Москаля, так дотримувалися внутріпартійної солідарності, що не гребували ганьбити всю фракцію.  «Наскільки я знаю Луценка, неможливо, щоб він виглядав п`яним», - сказав політик. На запитання-уточнення, чи буде поведінка міністра розглядатися на засіданні фракції, він відповів : «Якщо кожного депутата, який з`являється на вулицях в нетверезому вигляді, розглядати на фракції, тоді вона через місяць перестане існувати, оскільки я знаю, що непитущих у фракції немає». 

 Цікаво, що всі ці коментарі Москаля, які з`явилися на блозі Юрія Луценка, дуже швидко зникли, з даного приводу залишилася тільки заява ще одного члена фракції Юрія Гримчака, який сказав, що ситуація в аеропорту буде використана для тиску на міністра. Я зайшла на інтернет-форуми, було цікаво, що скажуть в захист Луценка його симпатики. І знайшла тільки два гідні аргументи. Перший симпатик відзначив, що міністр Луценко летів не приватним і не чартерним літаком, а другий, що у Юрія Віталійовича складний характер, невластива йому стриманість дається йому так непросто, що він вимушений шукати втіху в алкоголі.

Еге ж, невинний він... Це його мама імпульсивним народила. А тепер я в думках прикину іміджеві втрати...

Сьогодні відкривається саміт ЄС, де Україна повинна долучитися до нової програми Східне партнерство. Єврочиновники багато раз повторювали, що не зважаючи на наші неуспіхи, ще вірять в Україну. Але Східне партнерство - це не тільки добробут, вчасно виплачувані зарплати і стандарти демократії. Це пристойна поведінка членів уряду і відповідальність за їх непристойну поведінку. І, напевно, має рацію Дмитро Видрін, коли каже, що Юрієві Віталійовичу пора вибиратися з штанців політичного хулігана.  Міністр, який публічно під хі-хі-ха-ха признається, що його дружина чотири рази в тиждень порушує правила вуличного руху, а він, бідненький, вимушений платити штрафи... Адже справа не тільки в штрафах, порушник ПДД створює аварійні ситуації, які не завжди можна виправити грошима.  І тепер зовсім по-іншому виглядає ситуація, над якою ми всі підсміювалися, коли Юрій Луценко дав ляпаса на засіданні РНБО мерові Леоніду Черновецькому. І тепер не важко повірити, що на закритому засіданні колегії МВС міністр закликав активніше стягувати з порушників штрафи, оскільки це їх зарплати.

Я пам`ятаю, що свого часу, коли всі дружно боролися проти Януковича, преса уважно відстежувала тему, кого, як, скільки разів і за яких обставин бив екс-прем`єр. По кожному відомому епізоду є своя легенда. Ви помітьте, що тема рукоприкладства Януковича вже зовсім не модна. По-перше, Янукович ніби як і виправився, а по-друге, він просто хлопчик в порівнянні з Луценком.  Янукович не дубасив нікого на РНБО у присутності преси, по-друге, він не дубасив іноземну поліцію в іноземному аеропорту.  По-третє,  серед жертв Януковича не числиться жінка. Юрій Віталійович, звичайно, здатний здобути пошану феміністок: жінці-полісменові, яка закликала міністра до порядку в німецькому аеропорту, дісталося нарівні з чоловіками-колегами. Напевно, Юрій Віталійович, хотів попутно хоч би таким чином продемонструвати прихильність до гендерних цінностей.

Тепер про інші цінності – сімейні. Справедливості ради треба сказати, що студенти Університету інформаційно-телекомунікаційних технологій, де вчиться син Юрія Віталійовича, не вірять у те, що Олександр міг влаштувати п`яний дебош. Викладачі категорично відмовилися говорити про свого студента, так що моїй колезі довелося розмовляти про Олександра біля будівлі самого Університету. З двох десятків опитаних найжвавіше відповідали дівчата. (Втім, і вони теж відмовлялися називати імена і лякалися диктофона). Вони вважають, що син міністра - завидний хлопець, дуже скромний і відповідальний. Також повідомили, що його машина (!)  завжди стоїть біля Університету, він не пропускає пар. А багато хто з них дізнався, що він син міністра Луценка, тільки через рік після вступу . Жіноча частина опитаних категорично відмовилися вірити, що Олександр Луценко міг когось побити, допускаючи це, тільки хіба що «якщо він свого тата захищав». За фактом опитування – ніхто не сказав про Олександра нічого поганого. Отже - синові поки залік.  Але сановного тата успіх у виховній батьківській діяльності і такий чудовий син все одно не виправдовують. 

Звичайно, Юрій Віталійович скоро вийде в люди, якось вибачатиметься, ліпитиме виправдання і навіть намагатиметься в своїй манері сипати дотепами. І якби люди міністра любили і підтримували, то наше звикле до алкоголізму суспільство якось би це прийняло. Але сума промахів дуже велика. А брехня прес-служби  і міністерських клерків, які живуть за рахунок платників податків, навряд чи викличе хоч щось окрім скепсису. Тому, Юрія Віталійовича ми вже і не поспішаємо побачити, хай відпочиває. Йому, напевно, нелегко. Пити треба менше...

УНІАН в Google News