МАРКУВАННЯ ПРОДУКТІВ МОЖЕМО НЕ ДОЧЕКАТИСЯ…

Протидія усім нововведенням, що стосуються   маркування продуктів харчування в Україні ,очевидна. Нормативні акти ухвалюються дуже важко і довго. Але легко і швидко відтерміновуються буквально напередодні набуття чинності…

Продукти, що містять ГМО (генетично модифіковані організми), повинні маркуватися з 1 липня. Про це йдеться в постанові Кабінету міністрів України від 13 травня 2009 р. № 468, опублікованому на сайті уряду.

Згідно з постановою, харчовий продукт, який містить ГМО, - це такий харчовий продукт, котрий повністю або окремі його складові містять генетично модифіковані організми, вміст яких становить понад 0,1%.

Кабмін своєю постановою затвердив Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням, і вводяться в оборот. Етикетування харчових продуктів з вмістом ГМО має здійснюватися виробником (постачальником) шляхом проставляння відповідної позначки.

Проте… Протидія усім нововведенням, що стосуються   маркування продуктів харчування в Україні очевидна неозброєним оком. Відповідні нормативні акти ухвалюються дуже важко і довго. Але легко і швидко відтерміновуються буквально напередодні набуття чинності.

Що стосується ГМО, то можна пригадати, що запровадження маркування такої продукції відкладалося багато разів, ще з 2007 року. У листопаді 2008 року в Україні нарешті набув чинності державний стандарт маркування харчових продуктів, згідно з яким усі продукти харчування, що містять ГМО, повинні маркуватися.

Згадана постанова Кабміну начебто набуває чинності з 1 липня 2009 року. Але тричі сплюньте й постукайте по дереву, оскільки є усі підстави сумніватися, що у перший день другого місяця літа продукти харчування в Україні виявляться промаркованими.

Щоб ясніше уявити перспективи цієї доброї справи, пригадаємо безславну історію іншого, не менш гарного починання – запровадження нового стандарту маркування продуктів харчування, згідно з яким на етикетці товару повинна вказуватися уся правда про нього.

Краще ніколи, аніж запізно?

Спочатку стандарт мав вступити в дію з 1 листопада  минулого року. Але Держспоживстандарт визначив перехідний період до 1 травня 2009 року. І що?

На сьогодні виконання його вимог, швидше, виняток, ніж правило. Основна маса виробників вичікує, попутно виконуючи «Плач Ярославни» з приводу того, що ці вимоги для них непосильні. Відгукнувшись на «біду», Держспоживстандарт  подовжив перехідний період, впродовж якого виробники можуть використовувати упаковку старого зразка, до 1 січня 2010 року.

Оскільки процес виробництва пакувального матеріалу займає чимало часу, раніше Дерспоживстандарт визначив перехідний період на новий стандарт до 1 травня 2009 року, впродовж якого виробники могли використовувати упаковку старого зразка. Проте, за декілька днів до закінчення перехідного періоду регулятор продовжив його дію до 1 січня 2010 року. Це було викликано скаргами  виробників з приводу неготовності перейти на нову упаковку.

Причин декілька. Перша – невиписаність стандартів. Наприклад, в асоціації «Укркондитер» скаржаться на неможливість нанести всю необхідну інформацію шрифтом 5 мм на обгортку цукерки, розмір якої всього 10 мм. Держспоживстандарт вже пообіцяв переглянути ці норми.

«Є ще одна причина, з якої необхідно перенести введення нових вимог - кризу. Виробники, як це практикується, замовили значну кількість упаковки для своєї продукції наперед, а в зв`язку з падінням продажів готової продукції її просто не встигли використати», - відзначив віце-президент Холдингу «Вітмарк» Віктор Станіславській. Його слова підтверджують і в «Укркондитері». За даними асоціації, підприємства замовили упаковку, виходячи з річного обороту продукції, проте в кінці 2008 року почався період спаду виробництва і реалізація продукції розтяглася у часі.

Але ряд виробників, зокрема, компанія «Вітмарк», не зважаючи на продовження перехідного періоду, вже зараз вносять зміни до текстових написів відповідно до нових вимог.

Не шукаємо легких шляхів

 В Україні законодавча база з захисту прав споживачів у принципі існує. У законах навіть прописано, що виробник повинен надавати повну, доступну, достовірну і своєчасну інформацію на зрозумілій споживачеві мові. Проте навіть не викликає подиву те, що вимоги цих законів, утім, як і багато інших, виконують одиниці. У зв`язку з цим Держспоживстандарт ініціював розробку стандарту маркування продуктів харчування. З листопада 2008 року він (Національний стандарт ДСТУ 4518 “Продукти харчові. Маркування для споживача”) вступив в дію.

За словами директора департаменту стандартизації і метрології Держспоживстандарту Андрія Нелєпова, необхідність запровадження цього стандарту була викликана тим, що у двох законах України містяться вимоги щодо маркування харчових продуктів – "Про захист прав споживачів" і "Про якість і безпеку харчових продуктів", але "вимоги законів дуже загальні, й у виробників виникало багато питань". Тому був розроблений стандарт, який рекомендував виробникам, яким чином виконувати вимоги законодавства.

"Сказати, що це щось нове для виробників не можна. У багатьох стандартах, які стосуються певних видів продуктів, розділ маркування вже існував. Цей стандарт враховує положення європейської директиви щодо маркування харчових продуктів, вимоги міжнародного документа Комісії кодексу аліментаріуса і положення міжнародних організацій стосовно інформації для споживачів", - відзначив А.Нелєпов.

Виходить, що новий стандарт – це не нові вимоги, а конкретизація норм вже існуючих законодавчих актів. Проте норми стандарту стали каменем спотикання у виробників і законодавців. Цікаво, що ж такого прописано у стандарті, з чим не можна погодитися і що нездійсненно для виробника?..

Хто житиме добре?

Введення стандарту маркування не вирішить усіх проблем із захисту прав споживача і поліпшення якості продуктів харчування, це, швидше, перший крок в цьому напрямку. Але маркування дозволить зробити зрозумілим, що нам пропонується на продуктових поличках.

«Усе має бути вказано, має бути чітким і прозорим. Тоді споживач буде сам обирати. Якщо його влаштовує дешева ковбаса, він знає, що туди входить, тоді він свідомо купує ковбасу, в якій мало м`яса. У такому разі він не матиме права прийти до виробника і сказати – «Ви мені дали неякісний товар, я хотів купити м`ясо, а купив сою». У нього все написано – що бачив, те і купив. А ось інший споживач готовий платити більше за ковбасу, у якій буде 90% м`яса, і він хоче бути упевнений в тому, що там дійсно 90% м`яса. А на сьогодні споживач, навіть купуючи найдорожчу ковбасу, не застрахований від того, що вона складається в основному з сої», - відзначила начальника аналітичного відділу Консалтингового агентства ААА Марія Колесник.

Окрім споживача у виграші від нового маркування будуть чесні виробники. «Порядні виробники дотримуються певних стандартів і випускають ковбасу, яка відповідає високим вимогам. Від цього вони виграють, тому що у результаті відсіються ті, хто випускає за високими цінами менш якісну продукцію», - додала М.Колесник.

На її думку, захист прав споживачів і рівень якості продуктів харчування у нашій країні залежить безпосередньо від бажання держави. «Якщо у неї до цього руки дійдуть, і вона захоче цим зайнятися, нові стандарти запроваджуватимуться усюди. Самі ж компанії почнуть це робити тільки у тому випадку, якщо будуть зацікавлені у зовнішніх ринках. Якщо вони матимуть можливість виходу на зовнішні ринки, вони робитимуть будь-яке маркування, яке задовольнятиме той ринок. Але це не означає, що на внутрішньому ринку вони будуть адекватно поводитися”, - вважає М.Колесник. Вона підкреслила, що головна проблема – позиція невтручання з боку держави. Український споживач не має свого лобіста, який би в парламенті і в Кабміні «проштовхував» закони про захист споживачів.

А поки державні мужі вирішують у парламенті і Кабміні власні питання і захищають власні інтереси, споживачам залишається хіба що уважніше читати упаковку. Та й то, бажана інформація там з’явиться невідомо коли...

УНІАН в Google News