КРИЗОВІ НЮАНСИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

Останні місяці, безперечно, найпопулярнішим словом є слово «криза».  Для багатьох суб`єктів господарювання від пошуку ефективних кризових управлінських рішень залежить, без перебільшень, вирішення гамлетівської ділеми «бути чи не бути».

Останні місяці, безперечно, найпопулярнішим словом, що вживається у найрізноманітніших матеріалах ЗМІ, є слово «криза» і безліч словосполучень із його похідними: «глобальна криза», «економічна криза», «криза неплатежів», «кризовий менеджмент»…

Для багатьох суб`єктів господарювання від пошуку ефективних кризових управлінських рішень залежить, без перебільшень, вирішення гамлетівської ділеми «бути чи не бути». І серед найпопулярніших підходів власників бізнесу (після скорочення витрат, за яким, як правило, матеріалізується неприємна для співробітників примара масових звільнень, а у кращому випадку, перспектива скорочення заробітної плати) є способи реорганізації цього самого бізнесу з метою збільшення його життєздатності в несприятливих економічних умовах.

З погляду суто формального реорганізація юридичної особи, згідно змісту, наприклад, статей 106-109 Цивільного кодексу України, може відбуватись у вигляді злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення юридичної особи. Проте, поняття «реорганізація юридичної особи» не завжди збігається із поняттям «реорганізація бізнесу». Бізнес, певна справа, якою переймається одна особа-власник (чи кілька осіб-власників) та наймані працівники всіх рівнів, цілком може включати в себе від двох до багатьох десятків структурних елементів. У ролі таких елементів можуть виступати не тільки юридичні особи, але і їх філії (представництва), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності тощо. Також, часто-густо у рамках одного бізнесу розглядаються його складові не тільки в межах України, але і компанії-нерезиденти.

Отже, реорганізація бізнесу може в широкому розумінні розглядатись як ціла низка найрізноманітніших заходів, які можуть включати, крім традиційних і застосовних до окремих юридичних осіб заходів злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення, також заходи, спрямовані на ліквідацію, перепрофілювання, тимчасову консервацію певних складових елементів бізнесових схем, зменшення кількості працівників, перехід на інші системи оподаткування, зміну цін на товари, роботи, послуги, переспрямування фінансових потоків тощо. Саме слово «реорганізація» трактується у доктрині достатньо широко, як, наприклад, згідно із Великим енциклопедичним юридичним словником (за редакцією акад. НАН України Ю.С.Шемшученка. – К.; ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – С.769): «перетворення або зміна структури чи організаційної форми підприємства, установи, організації, закладу тощо, а також перебудова будь-якої системи чи структури управління» . І перший крок тут – за прийняттям власником (власниками) бізнесу управлінського рішення щодо суті таких корпоративних і структурних перетворень, кінцевої мети названих перетворень тощо.

Завданням юристів, що обслуговують подібні управлінські рішення, є, насамперед, формалізація (документальне і представницьке забезпечення) всіх кроків на шляху реорганізації (в широкому розумінні), викриття супутніх ризиків, мінімізація накладних витрат (собівартості) і часу (строків виконання) для вчинення тих або інших відповідних дій. Також слід пам`ятати про майже гарантоване у процесі реорганізації бізнесу виникнення конфліктів – таких може бути чимало і різних: між самими власниками, між власниками і керівництвом окремих структур, між керівництвом окремих структур і між рядовими працівниками (як правило, в процесі звільнення), конфлікти із правоохоронними органами (насамперед, з органами податкової служби, прокуратури, органів Антимонопольного комітету тощо).

З огляду на матеріали, якими рясніють видання економічного, правового та іншого практичного спрямування у період кризи до найпопулярніших антикризових управлінських рішень у сфері надання професійних послуг належать: скорочення витрат на сплату заробітної плати (звільнення та/або зменшення розмірів заробітної плати), мінімізація «необов`язкових» витрат (іміджева реклама, представницькі витрати, «витрати на т.з. «соціальні пакети»), злиття невеличких компаній або добровільне приєднання невеликих компаній до більших, активізація пошуку нових клієнтів і розширення спектру послуг, що надаються клієнтам. Причому, злиття та приєднання консалтингових компаній не завжди передбачає саме злиття та приєднання у розумінні формальному, відповідному визначенню Цивільного кодексу України – часто-густо йдеться про перехід провідних фахівців з фірми, яка начебто «приєднується» на фірму, яка начебто «поглинає». Не рідко такий процес супроводжується зміною найменування: були, наприклад, фірми «Х,У та партнери» і «Z та партнери», а стала компанія «Х, У, Z та партнери».

Виробнича сфера, зрозуміло, також потерпає від нинішніх економічних реалій. До найпопулярніших антикризових кроків підприємств-виробників можна віднести активізацію стягнення заборгованостей з дебіторів, мінімізацію виробничіх витрат і витрат на оплату праці. Ряд фахівців прогнозує, що криза спонукає вітчизняних виробників більше уваги приділяти сучасним технологіям енергозбереження. Також зазначимо, що питання об`єднання активів, потужностей, капіталів не втрачає в умовах кризи своєї актуальності.

Нещодавно в новинах майнула інформація про те, що російська металургійна компанія "Газметал" домовилася про злиття з українською корпорацією "Індустріальний союз Донбасу" (ІСД), в яку входять більше 40 компаній. Йдеться про створення компанії з щорічним випуском 20 млн т сталі і 40 млн т концентрату. Об`єднана компанія може стати лідером на металургійному ринку Росії і СНД.

Як визначають М.Білопольський та А.М.Каббллу «Поглинання одного підприємства іншим може бути повним і неповним. Повне поглинання відбувається у випадку фактичного з`єднання промислових підприємств і злиття їхніх активів. Як приклад подібного виду поглинань можна навести поглинання ВАТ «Маркохім» (м. Маріуполь) потужним металургійним гігантом ВАТ «Азовсталь». Часткове поглинання відбувається тоді, коли одне підприємство (компанія) купує такий пакет акцій (часток, паїв) іншої компанії, що дозволяє їй повністю контролювати діяльність останньої, тобто утворюється холдинг і підконтрольна компанія стає дочірньою. При цьому фактичного злиття активів не відбувається, або відбувається частково. Наприклад, поглинання корпорацією System Capіtal Management ВАТ «Азовсталь».

Також нікуди не зник такий давно апробований в українських умовах метод перечікування скрутних часів, як порушення справи про банкрутство, яка при вмілому керуванні процесом може на тривалий час убезпечити підприємство від стягнень заборгованостей кредиторами завдяки передбаченому статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, згідно названому Закону підприємство, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство (звісно, не без участі своїх кредиторів і господарського суду…) може ступити на шлях санації (відновлення платоспроможності). Серед заходів по відновленню платоспроможності боржника у процесі санації закон передбачає реструктуризацію підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв тощо. Чим це не реорганізація бізнесу, цілком прийнятна та законна не тільки в умовах усезагальної кризи, але й в умовах кризи на певному окремому підприємстві?

Мабуть, слід також згадати і оптимістичний варіант (точніше, не стільки оптимістичний, скільки характерний для власників бізнесу, які, попри кризу, є оптимістами) – спроби залучення інвестицій (а для емітента такі інвестиції вже не просто інвестиції, а, принаймні, цілком відчутні кошти для поповнення обігових активів) під додаткову емісію корпоративних прав або під випуск таких фондових інструментів як, наприклад, облігації. Тут деякі вітчизняні «продвинуті» бізнесмени в умовах, коли на нашому ринку цінних паперів активність ледь жевріє, вже не перший рік розглядають і втілюють (хто вдало, а хто і не дуже) ідеї щодо виходу на іноземні фондові майданчики, очікуючи «золотої зливи» від багатих дук-нерезидентів. Чи можна в широкому сенсі вважати реорганізацією бізнесу додаткову емісію акцій з метою залучення коштів від їх розміщення? Вважаємо, що так, оскільки в результаті таких дій емітента та його акціонерів зміниться структура статутного капіталу, відбудеться перерозподіл голосів у вищому органі управління емітента тощо. А від цього недалеко й до «перебудови будь-якої системи або структури управління» - інвестору дуже кортітиме взяти участь у процесі «роботи» його коштів, сплачених за акції.

А втім, як зазначено в одній нещодавній публікації «Економічної правди», «Вітчизняні компанії, що збиралися йти на IPO, зрозуміло, відклали плани на невизначений термін. "Інтерпайп", Unitrade Group і близько 70 інших підприємств, які раніше заявляли про наміри провести публічні розміщення, в кращому випадку замінили їх пошуком стратегічного інвестора».

Чи можна спробувати винайти ідеальний рецепт використання реорганізації як антикризового заходу? Мабуть, ні. Хоча криза у нас, ніби то, у всіх одна, проте, породжені нею проблеми (саме їх, насправді, необхідно долати) – у всіх різні. І потребують різних заходів подолання. А життя покаже, які з обраних заходів і в якому випадку виявились правильними. Оскільки критерій оцінки один – або бути, або не бути.

УНІАН в Google News