НА ВІЗОВОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН

Питання віз – це передусім питання пі-ару... Відновлення Україною візового режиму з країнами ЄС одемонструвало б європейцям готовність захищати інтереси громадян...

Писати про візові відносини України з ЄС – справа невдячна. В першу чергу тому, що українська влада залишається байдужою до цього чутливого для простих українців питання. А недолугі намагання МЗС голосно “кукурікати” в Києві можуть викликати лише обурення фактичною бездіяльністю зовнішньополітичного відомства – того інституту, який, власне, і мав би займатися передусім захистом співвітчизників. І тим не менше...

Почнемо з історії. Третього липня 2006 року Кабінет Міністрів України за пропозицією тодішнього міністра закордонних справ Бориса Тарасюка та особистої підтримки Президента Віктора Ющенка схвалив зміни до Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, якими, фактично, запровадив безвізовий режим для громадян країн-членів ЄС. Тоді українські посадовці чомусь розраховували на схожу відповідь Брюсселя. Однак, європейці не поспішали, і погодилися підписати угоду про спрощення візового режиму лише через рік – у червні 2007-го. І то з умовою: для набуття чинності Україна повинна була погодитися не лише на угоду про реадмісію (за яку, якби не політичні та власні піарні мотиви київських політиків, також могла “виторгувати” значно більше, ніж 30 млн. євро на облаштування центрів утримання нелегальних мігрантів, чого явно недостатньо), а й на скасування візового режиму для громадян Румунії та Болгарії, які з 1 січня 2007 року приєдналися до Євросоюзу.

Новий двосторонній документ, про що і ми неодноразово писали, не зміг вирішити практично жодної з ключових проблем діяльності європейських консульських відділів в Україні. Зокрема, це стосувалося переліку документів, які необхідно подавати для отримання віз та залучення посередників – практика, до якої вдалися посольства Бельгії, Нідерландів, Франції, Німеччини та Італії – при видачі віз, які за свої послуги вимагають додатково від 5 (за призначення часу зустрічі в консульстві) до 25 євро (за виконання функцій кур’єра – передати до консульства готовий пакет документів та повернути паспорт з відповіддю). Єврокомісія тривалий час обіцяла виправити ці проблеми у новому Візовому кодексі ЄС, однак схвалений наприкінці червня документ лише закріпив існуючу практику. Український МЗС і цього разу обійшовся без критики. Принаймні, публічної. “В цілому ми вважаємо, що це добре, що нарешті ЄС опрацював документ, який по суті регулює багато питань, пов’язаних з процесом отримання короткотермінових віз”, - заявив 26 червня заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв, пообіцявши детально вивчити цей документ та попросити роз’яснень окремих його положень в Єврокомісії. На якому етапі перебуває процес – так і невідомо. Точніше, відомо, що у підготовлених в МЗС висновках міститься негативна оцінка ряду положень Візового кодексу з точки зору невирішеності проблем, в тому числі тих, про які йдеться вище, однак оприлюднити їх українські дипломати не наважуються.

Говорити правду про стан справ у візовій сфері взагалі не належить до чеснот українського політикуму та чиновництва. Воно ж бо й зрозуміло: питання віз – це передусім питання пі-ару, на якому завжди можна заробляти додаткові бали. Однак, деякі речі взагалі викликають подив. Так, того ж 26-го червня пан Єлісєєв повідомив про те, що Україна запропонувала ЄС розширити перелік пільгових категорій громадян, які матимуть право на безкоштовні візи. “Україна нещодавно внесла пропозицію до Брюсселя щодо подальшого розширення категорій осіб, які матимуть право на безкоштовне отримання віз. Йдеться про представників релігійних громад, представників неурядових організацій, представників організованого туризму, представників професійних спілок і об’єднань”, - сказав він. Однак, дивно, що при цьому дипломат “забув”, що точно такі самі слова він говорив більше, ніж півроку тому, а саме, 28-го листопада 2008-го. Ба й більше: тоді ж, у листопаді, Єлісєєв повідомив і про пропозицію української сторони взагалі скасувати плату за візи для всіх українців. От тільки європейці цю пропозицію відкинули. За тиждень до третього червня цього року, коли в Люксембургу відбулося засідання Трійки ЄС-Україна на рівні міністрів з питань юстиції свободи і безпеки, європейська сторона викреслила з проекту фінального документу фразу про можливість скасування плати за візи. Український міністр юстиції Микола Оніщук розповів УНІАН, що представники Комісії пояснили це... кризою і психологією бюрократів країн-членів ЄС, для яких легше сприймати поступове розширення переліку пільговиків, ніж одразу скасовувати плату за візи... Як кажуть, “no comments”.

Черговий приклад безпорадності МЗС не змусив себе довго чекати. Днями у консульстві Греції в Києві відмовили у туристичній візі Валентині Малєй на підставі того, що вона, мовляв, підозріло часто їздить до Греції. Консул Дімітріос Міхалопулос, розповіла постраждала, ”ляпнув моїм паспортом по столі, гепнув рукою... І раптом – я ледве повірила власним очам: консул витягнув шию, вирячився й почав до мене кривлятися, розтягнув губи й очі пальцями... Тоді він різко підскочив до скляної перегородки, що нас розділяла й кілька разів стукнув по ній рукою навпроти моїх очей, спочатку кулаком, ніби бив мене в обличчя, а потім долонею – наче намагався дати ляпас... Я була шокована й не могла вимовити ні слова... Почувши лайку й гупання, до нас із іншої кімнати визирнув якийсь консульський клерк – схоже, це був охоронець, – він занепокоєно глянув на консула. Я забрала паспорт і покинула приміщення”. 15-го липня пан Єлісєєв так прокоментував інцидент: «На жаль, доти, доки існуватиме візовий режим, навіть суперлібералізований, подібні прикрі випадки будуть траплятися». Правда, повідомив також про те, що в посольстві Греції відбувається розслідування того, що сталося, а також про те, що поінформує про інцидент європейських чиновників під час свого візиту до Брюсселю 16-го липня. Однак, є великі сумніви, що такі історії можуть вразити європейських чиновників, і кому, як не українському дипломату, який до отримання посади заступника міністра сам працював в Представництві України при ЄС, знати про це.

Практичні європейці розуміють лише сильних партнерів, оскільки і самі завжди готові діяти силовими методами. Яскравим прикладом тому – візова проблема, що виникла між Чехією та Канадою. Оттава вирішила відновити візовий режим для громадян Чехії, оскільки, за її словами, останнім часом зростає кількість ромів-вихідців з цієї країни, що просять притулку в Канаді. Прага відреагувала негайно: запровадила візовий режим для канадських дипломатів та відкликала свого посла для консультацій - запровадити візовий режим для канадців Чехії завадило лише європейське законодавство. Так само швидко надійшла і відповідь зі Стокгольму: міністр з питань міграції та політики притулку головуючої в ЄС Швеції Тобіас Біллстрьом заявив, що підтримує запровадження візового режиму з боку ЄС для канадців. “Як головуюча в ЄС країна, ми за таку взаємність”, - заявив він.

Здається, навіть просте порівняння дій європейських та українських дипломатів в питаннях візового режиму дає чітку відповідь на запитання, що треба зробити, щоб насправді покращити ставлення до українців в консульствах європейських країн. Відновити візовий режим. Повністю на принципах взаємності та рівного ставлення. Звичайно, не можна не погодитися із заступником міністра закордонних справ України Єлісєєвим, який, щоправда з приводу інциденту в грецькому консульстві, заявив, що кращим виходом із ситуації було б скасування Євросоюзом віз для українців. Але це – питання довгострокової перспективи, адже, навіть в Єврокомісії ніхто не знає, коли Україні запропонують справжню “дорожню карту” для лібералізації візового режиму на зразок такої, що її мали країни Балкан. Відтак, відновлення Україною візового режиму, звичайно з урахуванням положень угоди про спрощення оформлення віз (якою таке відновлення не виключається), могло б продемонструвати європейцям справжню готовність української влади не лише шукати передвиборчої чи просто піарної підтримки в Брюсселі, а серйозно захищати інтереси своїх громадян. Все дуже просто: якщо політикам ЄС доведеться щодня пояснювати своїм громадянам, чому вони мають стояти у чергах перед українськими консульствами, чому мають подавати довідки про прибутки, запрошення, поліси медичного страхування, купу документів, які не входять до офіційного переліку, та ще й бажано з перекладом на українську, тоді переговори проходитимуть зовсім по-іншому. Справа за маленьким “але”: в Україні нема кому приймати такі рішення. Уряд, якій за компетенцією мав би це робити, сьогодні вже працює на президентські вибори, для перемоги в яких прем’єру знадобиться вся підтримка, яку вона зможе знайти, як в Москві, так і в Брюсселі (навіть постояти в одному телевізійному кадрі з європейськими чиновниками – вже “плюсик”), у Президента, якому вже в принципі все одно, не має на це повноважень, а обезголовлений МЗС, який, як і слуга двох панів славнозвісний Труффальдіно із Бергамо, не має ні повноважень, ні бажання занадто проявляти ініціативу, щоб не дай Боже, не впасти в немилість. Тому... на візовому фронті без змін. І, скоріше за все, надовго.

УНІАН в Google News