Альтернативна енергетика як драйвер зростання для України

Поки держава обмежується деклараціями, ми змушені витрачати на імпортний газ ті ресурси, які мали б піти на інновації та оновлення країни...

Альтернативна енергетика здатна стати не меншим драйвером зростання для України, ніж сільське господарство або металургія...

У минулому році альтернативна енергетика стала одним з напрямків, що найбільш стрімко розвиваються у світовій економіці. 60% від нових встановлених потужностей у Європі і 50% - у США припали на частку поновлюваних джерел енергії. Інвестиції в галузь в світі становили $ 162 млрд., а кількість зайнятого населення в секторі «чистої» енергії - 3 млн. чоловік. За підсумками 2010 року і ці рекордні показники цілком можуть потьмяніти: у деяких країнах прогнозоване зростання очікується на рівні 40-50% як у обсягах інвестицій, так і в кількості встановлених потужностей. Україна, незважаючи на свій величезний потенціал, не готова похвалитися такими перспективами.

 

Держава в поміч

Основною причиною стрімкого зростання сектору альтернативної енергетики фахівці називають державну підтримку. Більшість країн розуміє важливість цього питання. За даними аналітиків Міжнародного енергетичного агентства, оприлюдненими в дослідженні World Energy Outlook 2010, до 2035 року інвестиції в альтернативну енергетику складуть близько $ 5,7 трлн. У світовому енергобалансі поновлювані джерела вже займають частку в 5% і це зростання прискорюється. Експерти МЕА відзначають, що чим дорожчими будуть ставати традиційні енергоресурси, тим більше значення для розвитку «чистої» енергетики буде мати державна підтримка. Від неї залежить не стільки сам факт використання поновлюваного потенціалу, скільки швидкість переходу світу на новий рівень розвитку. «Ми оцінюємо вкладення урядів у розвиток альтернативної енергетики в 2009 році в $ 57 млрд. З яких $ 37 млрд. - це виробництво електроенергії і $ 20 млрд. - підтримка біопалива. До 2035 році загальний обсяг щорічної держпідтримки «чистої» енергії зросте до $ 205 млрд. і досягне 0,17% глобального ВВП», - сказано в звіті.

Для України енерговиробництво саме з поновлюваних джерел могло б стати тією самою точкою зростання і драйвером ВВП. По-перше, нові технології завжди дають підвищений рівень доданої вартості. По-друге, «зелений» тариф, який діє до 2030 року, є привабливим стимулом для інвестицій, у тому числі й іноземних. По-третє, правильно позиційована і політично підтримана ідея енергетичної незалежності від Росії могла б підігнати перехід на альтернативні джерела енергоресурсів цілих регіонів. Втім, якщо навіть Європа, яка розвиває поновлюваний сектор десятиліттями, не може обійтися без державного субсидування для цієї галузі, Україні навіть не варто думати про можливість швидкого росту в цьому секторі без ефективних урядових інвестицій. «Ми розуміємо, що навіть якщо фактичне дотування виробників енергії з поновлюваних джерел закінчиться, заслуга держави буде в тому, що вона дає бізнесу можливість стати на ноги», - говорить один із співавторів «зеленого» тарифу, народний депутат Олег Зарубінський.

Є з кого брати приклад

Є кілька можливих способів стимулювання розвитку альтернативної енергетики. Перший і найпростіший - пропаганда і просвітництво заради збереження екології та енергетичної безпеки. Виробникам палива з відновлювальних джерел значно складніше достукатися індивідуально до кожного споживача, чим державі. Навряд чи населення Швеції, Бразилії чи Німеччини самостійно переходило б на споживання біодизеля для своїх автомобілів, а швейцарці прославилися б настільки ретельними сортувальниками сміття, якби не загальнодержавні інформаційні кампанії з просування «зеленого» способу мислення. В Україні цей напрям виглядає досить розрізнено: незважаючи на прийняті програми енергоефективності, цільної ідеології з просування альтернативної енергетики так і не вироблено. Більш того, неоднозначно сприймається і політика скорочення споживання традиційних енергоресурсів. «З одного боку, з держбюджету 50 млрд. грн. до 2015 року планується витратити на програму енергоефективності, з іншого - «Нафтогаз» нарощує обсяги закуповуваного в Росії газу, а Мінпаливенерго інтенсивно газифікує села в тих регіонах, які вже цілком могли б обходитися твердим альтернативним паливом. Інвестори не сприймають таку політику як послідовну», - каже голова Української асоціації виробників твердого альтернативного палива Іван Надєїн.

Досвід європейських держав показує: більше половини країни можна перевести на відновлювальні джерела енергії. Незважаючи на наявність «під боком» багатої газом Норвегії, Швеція вже перевела на «чисті» ресурси 51% економіки. Данія з одного тільки вітру виробляє 25% всього струму. Китай ставить завдання довести частку «альтернативних» енергоносіїв у загальному енергобалансі до 15% до 2020 року. Усього тільки почавши використовувати «підніжні» ресурси, Україна реально може досягти показника в 5-7%. Якщо ж зібрати всю волю в кулак, впровадити всі можливі стимули і задіяти всі механізми, цілком можна досягти частки виробництва енергії з поновлюваних джерел (з урахуванням сьогоднішніх великих ГЕС) в 30% вже через якихось 20 років.

Другий механізм, який вже допомагає рухатися в цьому напрямку - «зелені» тарифи. Цей інструмент припускає, що держава за підвищеними цінами (наприклад, для вітру і сонця - в 3-4 рази) викуповує всю «чисту» енергію. Щорічно тариф знижується для нових гравців (у Німеччині, наприклад, на 9%), однак у цілому тримається на рівні достатньому для швидкого становлення бізнесу на ноги. В Україні це поки що єдиний ефективний інструмент для залучення інвесторів. Більше 50 компаній, які його вже отримали, заявляють про прозорість і порівняльній простоті процедури. «При розробці документа ми вивчали європейський досвід, і за великим рахунком, використовуємо схожі коефіцієнти і схожу класифікацію видів «чистої» енергії. Першочергова мета була - створення потужностей, які б серйозно вплинули на енергобаланс. І це завдання, в принципі, виконано», - говорить голова комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради, інший співавтор закону про «зелений» тариф Микола Мартиненко.

Плата за майбутнє

Третя можливість держпідтримки - субсидії та пільги для тих, хто виробляє, а також ввозить обладнання для виробництва «чистої» енергії. Це можуть бути як звільнення від митних зборів, так і пільгові кредити. У ряді країн Європи, наприклад, у Німеччині, діє механізм вільного ліцензування. Тобто всі дрібні (побутові) виробники енергії, наприклад, співвласники багатоквартирного житлового будинку, можуть встановити на даху сонячну батарею і не проходити складну процедуру підключення до мереж.

Більш того, в Іспанії, є навіть механізм «сонячних зобов`язань», коли нова або реконструйована будівля обладнується сонячною батареєю в обов`язковому порядку. Будинок сам споживає вироблений струм, а жителі просто отримують з бюджету різницю між звичайним і зеленим тарифом. Польський досвід показує, що уряд заради стимулювання переходу на альтернативні джерела згоден компенсувати не тільки ставку по кредиту, але і вартість самого обладнання. Наприклад, рядовим полякам компенсується 30% вартості котлів на біологічно чистому паливі, які вони встановлюють у власних будинках та квартирах.

Лідером же в цьому плані є Китай, який поставив значні ресурси на розвиток, в тому числі, сонячної енергетики. З кінця 2008 року геліонагрівачі увійшли до списку електроприладів, на які сільське населення отримує державні субсидії. У березні 2009 року китайський уряд приступив до реалізації програми «Установка геліоколекторів на дахах будівель». У липні 2010 - ввів субсидії, що складають 50% від загальної суми інвестицій у великі сонячні енергооб`єкти. Тобто компенсують інвестору половину витрат на будівництво електростанції. Завдяки цій програмі в найближчі 2-3 роки китайці планують побудувати цілий ряд станцій одиничною потужністю в 500 МВт (половина потужності стандартного для України блоку АЕС).

Прикладом одного з наймасштабніших проектів з державною підтримкою можна також назвати підприємство з виробництва електромобілів, яке відкриє Renault-Nissan в Ізраїлі, де в рамках проекту Better Place вже створена ціла інфраструктура для роботи такого транспорту. 

 

В Україні субсидування і пільги поки кульгають. Єдиним дієвим механізмом є тимчасове звільнення від податку на прибуток виробників відновлюваної енергії. Пільги по імпорту обладнання для виробництва «чистої» енергії поки працюють дуже погано. Про компенсації, пільгові програми кредитування поки зовсім не йдеться - тут би хоч якесь фінансування від комбанків або міжнародних організацій отримати. Складна система погоджень не дозволяє активно підключатися до мереж індивідуальним споживачам, наприклад, бажаючим використовувати вдома сонячні накопичувачі.

Четверта можливість державної участі - створення і підтримка інфраструктури, а також розробка проектів для використання потенціалу альтернативної енергетики. В Україні це начебто вже починає здійснюватися в рамках Національних проектів. Крім того, діють програми з реконструкції мереж, проте їх недостатньо для того, щоб прийняти в повному обсязі ту кількість енергії, яку здатні згенерувати альтернативні станції. За різними оцінками, мова йде про те, що тільки за рахунок вітру і сонця можна довести відсоток «чистого» струму в електробалансі до 20%.

До речі, до створення інфраструктури можна віднести і інвестиції в наукові дослідження, пов`язані з «альтернативним» потенціалом. Адже, як і в будь-якій інноваційній галузі виграє тут той, хто здешевлює та вдосконалює технологію. Світовим лідером у цьому напрямку є США. Одним з останніх досягнень Вашингтона є новостворене Агентство передових дослідницьких проектів в галузі енергетики (ARPA-E) і підкоряється йому система з 46 наукових центрів. У 2010 році США виділили $ 2 млрд. бюджетних коштів на співфінансування будівництва сонячних електростанцій. Така увага держави, природно, стає каталізатором для приватних інвестицій. Тільки за жовтень-листопад 2010 американська влада схвалили 7 проектів з будівництва великих сонячних станцій. Вже в кінці року в Каліфорнії почнеться будівництво найбільшої в світі такої станції потужністю в 1 Гвт вартістю $ 6 млрд. За словами міністра внутрішніх справ США Кена Салазара, каскад сонячних колекторів уже в 2012 році зможе забезпечити світлом і теплом понад 2 млн. домогосподарств.

А Об`єднані Арабські Емірати фінансують проект Масдар-сіті вартістю $ 22 млрд. - місто на 40 тис. жителів, повністю побудоване з екологічно чистих матеріалів буде застосовувати виключно альтернативні джерела енергії. Тут не буде звичайних автомобілів - тільки велосипедні доріжки і електромобілі. Буде максимально знижено витрати води, а всі побутові відходи перероблятимуть. Створене як лабораторія для світових компаній з розробки альтернативних технологій отримання енергії, Масдар-сіті стане демонстрацією можливості існувати зовсім без традиційних енергетичних джерел.

Комбінація всіх цих стимулів і механізмів могла б привести до відчутних результатів і Україну. Але поки держава обмежується деклараціями, ми змушені витрачати на імпортний газ ті ресурси, які мали б піти на інновації та оновлення країни.

Іван Зеленієв