Віктор Сорока – батько одного з полонених Росією моряків ВМС України, Василя Сороки \ УНІАН

Батько полоненого українського моряка Віктор Сорока: Серце підказує, що поранений в ноги – саме наш син

Віктор Сорока – батько одного з полонених Росією моряків ВМС України, Василя Сороки, розповів УНІАН про допомогу кримських татар після захоплення наших хлопців росіянами, чому родини військовополонених не бажають спілкуватися з пресою, як Росія не надає повної інформації про стан здоров’я в’язнів та чому відмовляється від обміну.

Віктор Сорока – батько одного з полонених Росією моряків ВМС України, Василя Сороки \ УНІАН

Вранці 25 листопада російський прикордонний корабель протаранив рейдовий буксир «Яни Капу», коли той, разом із двома малими броньованими артилерійськими катерами «Бердянськ» і «Нікополь» здійснював перехід із порту Одеси до порту Маріуполя. Російські кораблі відкрили прицільний вогонь по українських кораблях, які вже поверталися до Одеси, у нейтральних водах. Ба більше, це не завадило Росії ще й звинуватити українців в тому, що вони, мовляв, «незаконно перетнули державний кордон РФ».

Після зухвалого піратського нападу на українські кораблі, російські окупанти взяли у полон 24 українських військовослужбовців, троє з яких були поранені. Усі полонені були на два місяці «заарештовані» у Криму, після цього їх перевезли до московських слідчих ізоляторів «Лефортово» і «Матроська тиша». Відкриту агресію Росії засудили лідери європейських країн та міжнародні організації, після чого весь світ почав вимагати від Росії негайного звільнення українців під загрозою нових антиросійських санкцій. Втім, усі пропозиції щодо повернення та обміну захоплених на кораблях хлопців Росія відхиляє та називає їх безпідставними.

УНІАН поспілкувався з батьком одного з поранених військовослужбовців, офіцера з Одещини, співробітника Служби безпеки України 27-річного Василя Сороки – паном Віктором.

Вікторе Петровичу, днями ви, разом із родинами інших полонених моряків, побували на зустрічі із президентом, а також у офісі омбудсмена. Розкажіть про це докладніше.

У вівторок ми були запрошені до секретаріату президента на зустріч із ним. Перш за все, ми отримали гарантію того, що наші діти герої не тільки для нас, але й і для усієї країни. Президент завірив нас, що все, що можна зробити на найвищому державному рівні, сьогодні робиться.

Наші хлопці виконали свій обов’язок військовослужбовців до останнього. І ситуація нині складається так, що весь механізм держави працює на те, щоб різними способами консолідувати суспільство і витягнути наших військовополонених. Для нас це зараз найголовніше.

На жаль, наразі ми маємо інформацію тільки про те, що 21 моряк знаходиться у «Лефортово» та троє поранених, серед яких і мій син, знаходяться у «Матроській тиші». І якщо інших хлопців бачили хоча б на суді, то поранених досі ніхто не бачив.

Також у вівторок омбудсмен Людмила Денісова нам повідомила, що омбудсмен РФ Тетяна Москалькова відвідала наших поранених хлопців. Та, знову ж таки, інформація про цей візит досить суха – ми тільки знаємо, що двоє з хлопців мають поранення кисті та сухожилля, а третій має поранення в ноги. Причому той, хто поранений в ноги, ще не може пересуватися самостійно. Медична допомога, наскільки нам повідомили, їм надається «у необхідному обсязі». Але нам не назвали ні прізвищ, нічого. Та серце підказує, що поранений в ноги саме наш син (ледь стримує сльози).

Трохи раніше озвучувалася інформація про можливий обмін моряків. Чи є у вас зараз якісь дані про це?

Саме про обмін нам поки що нічого невідомо. Ми знаємо, що під час розмови з президентом, командувач ВМС Ігор Воронченко говорив про те, що усі можливості вже включені в процес звільнення і зараз важливо певні процеси хоча б розпочати. На різних майданчиках і щаблях, куди ми зверталися, якраз і пропонують почати цей обмін.

Перше, що було запропоновано – обміняти поранених. Їх є на кого міняти, але зрозумійте правильно, всі військовополонені, які зараз знаходяться на території України – російські офіцери, десантники, працівники спецслужб - Володимира Путіна не цікавлять. І саме цей фактор, на мою думку, ускладнює початок процесу обміну.

Якщо повернутися до того дня, коли захопили хлопців, як ви дізналися, що син отримав поранення? Хто саме вас повідомив?

Я дуже уважно слідкую за інтернетом. Та, як тільки з’явилася інформація про те, що наш буксир був атакований, вже через годину мені зателефонував начальник сина. Як тільки я побачив, від кого дзвінок, то одразу зрозумів, що мій син - там. Коли я відповів, він тільки сказав, що ми пишаємося вашим сином, що наші моряки - герої, повертаються назад і з ними все нормально. Вони, як я зрозумів, вже мали інформацію про те, що буксир був обстріляний з вертольотів. По хлопцям вівся вогонь на ураження...

Востаннє  Віктор Сорока бачив свого сина за тиждень до цієї ситуації \ УНІАН

Далі я вже слідкував за всім повністю в інтернеті. Найважче було, коли з'явилася інформація, що хлопців почали штурмувати. Коли штурмували «Бердянськ» (захоплений РФ катер, - УНІАН), було відчуття, що син там. Потім те саме відчуття було, коли з'явилися новини про поранених. І все, більше нічого.

Чи згадував ваш син про те, куди має відправитися? Тобто, всі ці ваші передчуття, ґрунтувались на тому, що ви знали – він на одному з атакованих росіянами кораблів?

Востаннє я його бачив за тиждень до цієї ситуації. Коли Василь приїздив за своєю дружиною та онуком.

Від самого початку, коли він став офіцером, він знаходився у складі Військово-морських сил. Робота в них така – сьогодні вони можуть бути на військово-морській базі, а завтра, наприклад, піти в похід. Наскільки я розумію, в них було просте завдання – пройти через Керченську протоку, загнати два малих катери на військово-морську базу в Маріуполь, а буксиру зробити ротацію, після чого автобусом вони мали повернутись додому.

Для мене у всій цій ситуації найбільш парадоксальне питання – за що розстріляли українські кораблі? Навіть якщо вони начебто зайшли на їх [російську] територію. Хоча хлопці, наскільки нам відомо, йшли чітко, згідно договорів про спільне використання Керченської протоки й Азовського моря. Вони зайшли у належну точку стоянки, відстояли там цілий день, за чотири години попередили росіян про намір пройти під Керченським мостом і йти далі до порту Маріуполя. І коли хлопцям росіяни загородили прохід баржею, то їм надійшла команда повертатися назад в Одесу. Вони пройшли майже 40 км від місця стоянки, мали броньовані катери, на яких могли б дістатися назад, але не покинули буксир і своїх побратимів самих у біді (як відомо, саме буксир зазнав першої «атаки», коли російський корабель розпочав його таранити, - УНІАН).

Чи часто Василь розповідав сім'ї про свою службу?

Ніколи. Ні після першої поїздки в АТО, коли він служив в 2015 році в 24 механізованій бригаді у Попасній (Луганська область, - УНІАН), ні після другої поїздки у складі іншої бригади. Він ніколи нічого не розповідав.

У нього специфіка роботи така – бути там, куди відправляли. Так само опинився і на буксирі – він виконував наказ і завдання, які доручило йому командування.

Перебуваючи в кримській лікарні, Василь, як ви раніше повідомляли, зміг додзвонитися своїй дружині…

Він подзвонив тоді дружині і сказав: «Живий-здоровий, руки-ноги цілі». І все, це був його єдиний дзвінок. Потім ще від нього надійшла смс-ка російською мовою такого плану: «Извини, разволновался». Але справа в тому, що Василь не говорить, і, тим паче, не пише російською. Тобто це була стандартна смс-ка, яку, скоріше за все, відправляли з ФСБ РФ.

Після затримання росіянами українських катерів і буксира, з Криму надійшла інформація, що українських моряків судитимуть, а захищати їх зголосилися адвокати з кримських татар. Ви про ситуацію дізнавалися зі ЗМІ, чи з вами зв'язувався хтось із цих адвокатів?

Зараз адвокатів до хлопців не пускають, ніякої інформації про поранених в нас немає вже десять днів.

А, загалом, на п’ятому році анексії Криму, багато кримських татар перебувають у СІЗО. Тому інформацію, яка надходила безпосередньо з СІЗО в Криму, ми отримували від кримських татар, лідери які першими стали на захист військовополонених моряків. З ними ми підтримуємо безпосередній зв’язок і все, про що вони можуть дізнатися, вони нам повідомляють.

Як зараз відбуваються пошуки адвокатів, зважаючи, що наших моряків перевезли до Москви?

Штаб Військово-морських сил, Адміністрація президента, офіс омбудсмена – зараз усі зациклені на тому, аби налаштувати захист, знайти кожній родині адвоката. Також багато допомоги надходить від волонтерів, недержавних організацій. Нині саме формується команда адвокатів, яка займатиметься наданням адвокатських послуг. Координує цю команду адвокат Микола Полозов. Ми з ним також зустрівалися у вівторок в офісі омбудсмена.

Станом на 4 грудня, до групи входять 13 адвокатів, які представлятимуть інтереси сімей – їх уже підібрали і затвердили. Усі інші - на шляху формування групи. Вони чекають спеціальної перевірки, яку мають пройти усі адвокати, аби з’ясувати, що вони не є співробітниками спецслужб РФ. Ми розуміємо, що таких адвокатів, щонайменше, близько 30-ти. Адже 8-10 адвокатів має бути «в запасі», бо слідчий на будь-якому етапі може просто відвести будь-якого з них, поки йдуть слідчі дії.

До речі, до цього всього я вже підписував договір з іншим адвокатом. Мій син – співробітник Служби безпеки України, військовий контррозвідки і, як тільки адвокат дізнався, кого захищає, одразу відмовився.

Наш новий адвокат учора вже вийшов на зв'язок, він чекає дозволу від слідчих ФСБ на зустріч із сином.

Той факт, що українських моряків вивезли до Росії, значно ускладнює отримання інформації про полонених. Хто зараз тримає вас в курсі того, що відбувається: представники МЗС або офісу омбудсмена, адвокати? І чому родини майже не спілкуються з пресою?

Зараз ми маємо всю інформацію, якою володіють державні органи, але її мало. Серед родин я обраний людиною, яка спілкується з пресою. Усі інші від цього утримуються. Найголовніше у нашій ситуації – не нашкодити. Спецслужби РФ навіть знають, як у кожній родині звуть кота, та нам все одно треба бути обережними. Адже ми маємо справу з країною, яка нехтує міжнародними угодами, законами. Цим захопленням вони порушили навіть власні закони, не кажучи вже про офіцерську честь.

У подальшому всю інформацію ми отримуватимемо від адвокатів. Процес ускладнюється ще й тим, що йдуть різдвяні канікули і, щонайменше, до 15-го січня ми знову опинимось у певному безінформаційному вакуумі. У цей час СІЗО не працюватиме, і будь-яку інформацію ми зможемо отримувати лише від адвокатів.

Кримськотатарські активісти вже в Москві передали хлопцям до «Лефортово» та «Матроської тиші» посилки від небайдужих людей. Чи вдалося сім'ї якимось чином передати Василю особисті речі, медикаменти?

Напередодні я спілкувався із Ахтемом-агою (один із лідерів кримських татар, колишній політв’язень Кремля Ахтем Чийгоз, - УНІАН), який завірив мене, що посилки доставлять навіть пораненим. Вони роблять усе, що можуть. Усе, що зібрали кримські татари в Криму, машинами перевезли до Москви. І у Москві також є небайдужі люди, незгодні з політикою Путіна, які так само підходять і передають хлопцям щось від себе.

Чи надавалася вам будь-яка допомога з боку держави, тому що раніше вже звучали заяви про виплату компенсацій сім'ям моряків? Чи виникають із цим якісь складнощі?

Військово-морські сили перерахували кошти всім. Знаю, що наша родина 50 тисяч гривень вже отримала. У сім’ях, де є якісь негаразди – наприклад, люди розлучені, то кошти на рахунках також є. Нас завірили, що планується надати нам ще грошову допомогу, і над цим зараз працюють.

В інтернеті вже з'явилися кілька різних спільнот, які нібито збирають допомогу для моряків. З ким із таких волонтерів насправді контактують родини полонених? Якщо люди хочуть надати допомогу, як це зробити? Чи готові родини її приймати?

Якщо говорити про те, хто звертався безпосередньо до нас, друзі, наприклад, то ми даємо номер картки Васі. Для тих, хто, окрім мого сина, хотів допомогти й іншим, я окремо відкрив рахунок у банку, куди люди можуть перераховувати кошти. Але я прошу вказувати, кому саме вони їх передають.

Також у нас в Одесі є люди, які підтримують зв’язок між волонтерами. Але ми в це не втручаємося, бо фінансова сторона зараз нас хвилює найменше. Сьогодні ми працюємо у своєму режимі і робимо все для того, щоб повернути дітей додому.

Анастасія Заремба

***

Перерахувати допомогу родинам затриманих росіянами українських моряків можна на картку «Приватбанку» Сороки Віктора Петровича 4731 2191 1512 8914, вказавши у призначенні платежу прізвище того з полонених, кому призначаються кошти

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter