Київ проспав чергове подорожчання життя

2 гривні за поїздку. Для здатних купити річний проїзний - 50 копійок. Але бійтеся його загубити! Ані відновлювати картку, ані повертати вам гроші ніхто не збирається...

У якомусь сенсі численні акції протесту проти чуток про ймовірне підвищення цін на проїзд в столичному метро принесли користь. Коли грім, нарешті, пролунав – Київ навіть хреститися не став, не те, що бунти влаштовувати. Реакція киян на (який жах!) цілих 2 гривні за один сеанс безкоштовного масажу в громадському транспорті була... нульовою.   

Ранок «першого дня з новими цінами» (31 жовтня в КГГА запевняли, що вартість проїзду виросте в чотири рази з 1 листопада) для мене почався з «рейду» по зупинках і  довколишніх кіосках з продажу квитків. Очікуваних стихійних «мітингів» з приводу чотирикратного подорожчання проїзду не було. А спроба ознайомитися з новими цінами закінчилася таким от діалогом:

- Скільки тепер коштують проїзні? – питаю у касира «квиткового» кіоску.

- Чому тепер? Все за старими цінами: і проїзні, і талони, - неквапливо і упевнено віщує бабуся у віконці.

- Так вчора ж заявили про підвищення цін з 1 листопада. Коли ж буде нова ціна?

- Я не знаю, нам поки ні про яке підвищення не говорили, - згортає тему касир і видає проїзний. 

У інших кіосках теж все спокійно, ніхто нічого не знає, ні про яке підвищення мови не йде, талони і проїзні - за старими цінами.

До речі, вчора в метро панувала не менш благодушна атмосфера. Там взагалі ні сном, ні духом не відали про щастя, що «звалилося» на них, – економічно обґрунтовані тарифи, без яких, як стверджувалося, метрополітен помре в страшних муках.

Пані у віконці касира на станції метро “Майдан Незалежності” у відповідь на прохання продати одразу 20 жетонів, не виявила здивування, та звичним жестом відсипала потрібне. Не в міру підозріла я припустила, що напередодні введення нових жетонів працівники метро просто позбавляються як можна більшої кількості старих. А право розбиратися після подорожчання з шматочками пластмаси, що не мають вже жодної цінності, “делегують” недалекоглядному пасажирові...

- А хіба ви нічого не чули про завтрашнє підвищення ціни на проїзд?

- Ні, ці жетони діятимуть до 16 числа.

- Тобто до 16 числа можна буде купити жетон за старою ціною за 50 копійок?

- Так, - упевнено відповідає касир.

До речі, жодних оголошень про майбутнє підвищення вартості проїзду в метро не знайти досі. Та й звідки їм узятися, якщо в прес-службі метрополітену про заяву Басса дізналися... після дзвінка УНІАН.

Нагадаємо, що вчора перший заступник київського мера Денис Басс на питання УНІАН про те, коли ж киянам чекати підвищення тарифів на проїзд в метрополітені упевнено відповів:

- З 1 листопада будуть збільшені тарифи на громадський транспорт, у тому числі і метрополітен. Ми виконуємо рішення, яке місяць тому прийняла Київрада в тій частині, яка стосувалася гостей міста. Що стосується жителів, то для них проїзд в 50 коп. збережеться в “довгих” проїзних - доведеться купувати проїзні талони на рік. Ми розраховуємо, що до 80% продажів будуть проїзні, тому що велика частина жителів Києва користуються метро весь рік.

Він також зауважив, що ціна на проїзд в наземному транспорті залежатиме від місця придбання талона: у кіоску на зупинці він вам обійдеться в 1,5 грн., а усередині салону автобуса, трамвая або тролейбуса доведеться викласти вже 2. (Отримати зрозумілу відповідь на питання про причини такої дискримінації, і що ж тоді робити тим пасажирам, які сідають в транспорт на зупинках, де немає кіосків з продажу талонів, або вони розташовані дуже далеко від зупинки, нам не вдалося).

Попри те, що про прийдешнє підвищення цін на проїзд говорили давно, ефект несподіванки від заяви Басса не поступався удару мішком із-за рогу. Адже лише за день до цього начальник київського метро Петро Мірошніков на прес-конференції, в черговий раз розповідав про проблеми столичного метро і необхідності підвищення тарифів. На питання журналістів, коли ж будуть нові ціни, Мірошників тоді сказав, що не знає.

- Якби це залежало від мене, це рішення було б підписане 3 роки тому, - заявив він.

До речі Мірошников стверджує, що досі не бачив підписаного документа. Але вже відрапортував, що столична підземка готова обслуговувати пасажирів за новими тарифами.

Щоправда, і в КМДА вже не такі упевнені в даті введення нової плати за проїзд.  Начальник Головного управління з питань цінової політики Василь Яструбинський уточнив, що розпорядження столичної влади про підвищення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті вже підписане і набере чинності після публікації в офіційних ЗМІ київської влади. Коли це станеться? Чи це має стати черговим сюрпризом?

Природно, що пасажири, які звикли купувати проїзні, вже давно запаслися ними на листопад. Мірошників стверджує, що ними можна користуватися. А от жетони скуповувати все-таки не варто, - з введенням нових тарифів старі жетони будуть анульовані, хоч і якийсь час обмінюватимуться «за курсом»: один новий жетон за 4 старих. За таким самим «курсом» обмінюватимуться і старі квитки в наземному громадському транспорті. 

Планується, що річні проїзні квитки, у яких закладено збереження вартості проїзду на рівні 50 копійок, надійдуть у продаж з грудня і діятимуть до грудня наступного року. Такий проїзний коштуватиме 365 грн., і число поїздок в ньому буде не обмежена.

Попри вельми помітну різницю у вартості однієї поїздки, влада стверджувала, і продовжує стверджувати, що всі пасажири перебувають у рівних умовах.

Скажімо, Мірошніков особливо підкреслював, що підземка не вводить ніяких “національних, статевих, релігійних, етнічних утисків”.

- Якщо громадянин Зімбабве захоче купити річний проїзний квиток, він його купить за 365 грн. і йому поїздка коштуватиме 50 коп. Якщо киянин захоче купити жетон, він заплатить 2 грн. і його отримаєш. Принцип один: користуєшся частіше - платиш дешевше.

Мер Києва Леонід Черновецький, як справжній космополіт, не став обмежувати «загальну зрівнялівку» географією планети Земля. Він також у введенні річного проїзного (який далеко не всякому по кишені) не вбачає ніякої дискримінації:

- Влада не ділить пасажирів метро на киян і не киян. Вона дає можливість людям самим визначатися: кияни вони, або не кияни. Кияни купують проїзний квиток на рік і їздять за 50 коп. А якщо людям, незалежно від того, з Місяця вони прилетіли  або з Марса, з іншої країни або міста, подобається платити разові ціни на транспорт, які в кілька разів вище, це означає, що вони - не кияни.

Нагадаємо, що Київрада доручила КМДА зберегти для «киян» в довгострокових проїзних квитках вартість проїзду 50 коп.

Згідно ухваленого 30 вересня Київрадою рішення «Про ситуацію в транспортній галузі м. Києва», депутати рекомендують вартість місячного проїзного квитка на метро встановити у розмірі 80 грн.; на один вид наземного транспорту (трамвай, тролейбус або автобус) – 60 грн.; на два види транспорту, одне з яких метро – 130 грн.; на два наземні види транспорту – 110 грн.; на три наземні види транспорту – 140 грн.; на чотири види транспорту (у тому числі і метро) – 199 грн.

Проїзні на квартал: на метро – 199 грн.; на один вид наземного транспорту (трамвай, тролейбус або автобус) – 150 грн.; на два види транспорту, одне з яких метро – 325 грн.; на два наземні види транспорту – 275 грн.; на три наземні види транспорту – 350 грн.; на чотири види транспорту (зокрема метро) – 499 грн.

Проїзні на рік: на метро – 365 грн.; на один вид наземного транспорту (трамвай, тролейбус або автобус) – 275 грн.; на два види транспорту, одне з яких метро – 575 грн.; на два наземні види транспорту – 495 грн.; на три наземні види транспорту – 660 грн.; на чотири види транспорту (зокрема метро) – 799 грн.

Разом з цим кожному охочому їздити за 50 копійок доведеться врахувати, що у разі втрати або крадіжки проїзного, наприклад річного за ціною 365 грн., його відновлення не передбачене.

- Якщо його буде загублено – це будуть ризики пасажира, ми не повертатимемо гроші за втрачені проїзні квитки, оскільки ми не знаємо, як це зробити. Немає сьогодні механізму, - заявляв Мірошніков, додаючи до цього, що не бажає «стимулювати кишенькових злодіїв».

Єдине, що зміг порадити начальник київського метро - ставитися до проїзних квитків «як, наприклад, до кредитних карток і інших цінностей». (Хоча втрачені кредитні картки  можна легко заблокувати і потім відновити).

Але метро, на відміну від банків не має наміру ідентифікувати своїх «постійних користувачів». Виявляється, на це теж є причина. Пан Мірошників підозрює киян в просто неземній підступності:

- Якщо ви подивитеся на картку свого сусіда побачите номер, завтра прийдете і скажете, що втратили. Ми її заблокуємо, у людини будуть проблеми, а ви отримаєте задоволення, - поділився своїми роздумами глава метрополітену. – А ми не можемо відновити картку, тому вона не персональна.   

Директор КП “Київпастранс” Микола Ламбуцький також повідомив, що на наземному транспорті мешканці столиці зможуть їздити впродовж листопада по тих місячних проїзних квитках, які вони купили, а з грудня будуть введені річні проїзні, в яких також збережена нинішня вартість проїзду. Зараз друкуються нові талони вартістю 1,5 і 2 грн.

Коли писався матеріал, з`явилася інформація  про введення нових тарифів на проїзд з 4 листопада. Напевно, пригадали в Київраді, що офіційні столичні ЗМІ у суботу і неділю не виходять (розпорядження вступає в силу тільки після публікації в них). Але пасажирів засмучувати не поспішають. Ніякої інформації про підвищення цін, що чекає не киян, ані в метро, ані в автобусах, тролейбусах і трамваях, ані на офіційному сайті метрополітену як не було, так і немає... 

P.S. До середини дня суботи в касах метро вже неможливо було купити проїзні на листопад. Як за старими, так і по новими цінами.

Від автора: підсумовуючи все, що довелося почути у процесі підготування цього матеріалу від столичних чиновників про киян, можна окреслити для себе портрет столичного мешканця очима влади. По-перше: справжній киянин достатньо жадібний, щоб отримати проїзд по 50 копійок, сплативши за проїзний від 365 до 799 гривень. По-друге: він достатньо забезпечений, щоб одноразово викласти таку суму. По-третє: він принципово не здатен відстоювати свої інтереси, й у разі втрати картки вартістю від 50 доларів до сотні євро не побіжить у мерію чи ще кудись вимагати відновлення картки. Й нарешті по-четверте: він достатньо підступний, аби підглядати номери карток у сусідів, та отримувати моральне задоволення, позбавляючи їх можливості дістатися будь-куди.

У сухому залишку отримуємо портрет "справжнього киянина": безініціативний, боязкий та підступний скнара із середнім статком.

А я вже думала, що більшої образи ніж реклама на станції метро: “розумний бідним не буває” не придумаєш...  

Ганна Ященко