Хто зупинить Бечваржа? Або український енергетичний  бліцкриг  в Європі
Хто зупинить Бечваржа? Або український енергетичний бліцкриг в Європі

Хто зупинить Бечваржа? Або український енергетичний бліцкриг в Європі

09:53, 01.12.2008
14 хв.

Очолили міністерство Плачков та Продан - пішов в гору Берчварж. Віддали міністерський пост Бойку - Бечварж “посипався”, а в шоколаді виявився Фірташ...

Листопадовий вечір в Будапешті. Респектабельний п’ятизірковий готель Corinthia Grand Hotel Royal. Зал прийомів. З добрих півсотні вишколених офіціантів лавірують з підносами між гостями. Гостей ненабагато більше, ніж офіціантів.  Шампанське вишуканих сортів, а сукні дам витримали б конкуренцію з паризькими показами.

На невеличкому концерті під завісу вечора на скрипці роботи Страдіварі для гостей гратиме суперпопулярний   в Європі скрипаль-шоумен Едвін Мартон.

Ключові ролі в цьому дійстві мають скромні вихідці з України, зокрема, 39-річний Василь Бечварж. В Corinthia Grand Hotel Royal презентується підприємство Ukrenergy trade. Ми прийшли продавати електроенергію. Енергія – українська. Продаватиметься в Європу. Розмах, антураж, рівень представництва (посли, чиновники, представник українського Президента)  самі по собі вже мають свідчити про масштаб наступу на Європу.

Відео дня

Василь Бечварж

На презентації

Зірка-скрипаль Едвін Мартін грає для українських енерготрейдерів

Але характерна прикмета – угорських партнерів Бечваржа  немає. І це невипадково. Якщо не смерті, то гучної поразки амбітного українця бажало б чимало людей. При чому,  по обидва боки кордону – і в Угорщині, і в самій Україні.

Кому ж перейшов дорогу Бечварж, і що дасть Україні енергетичний наступ на Європу?

Як пан Василь образив пана Ласло, або вороги Бечваржа в Угорщині

В Угорщині Василь Бечварж та його фірми, м’яко кажучи, зіпсувала життя далеко не останнім людям. Скажімо, Ласло Капої, за даними ЗМІ, найбагатшому члену парламенту країни. Протягом останніх років в країні жила-діяла схема постачання електроенергії на ринок, за якою енергію в Україні державна компанія  MVM  закупляла, насамперед,  через зовсім недержавну структуру  – компанію System Consulting, контрольовану паном Капої. Мінялись ціни на електроенергію, чиновники, але на кордоні Угорщини з Україною, незмінно стояла System Consulting,  що, звісно, залишала собі дещицю від кожної кіловатт-години електроенергії. 

Здавалося б, нічого не віщувало зла для фірми, патронованої першою особою правлячої в Угорщині Соціал-демократичної партії, яким  є Ласло Капої. Але Василя Бечваржа це не дуже задовольняло. І фірми Ласло Капої були відсунуті від роздачі: основні потужності експорту електроенергії з України були віддані контрольованим Бечваржем фірмам  Energy Capital та Ukrenergy trade. Чи любитимуть після цього угорці в особі пана Ласло та його компаньйонів пана Василя з його компаньйонами? Так ото ж.

Ласло Капої та інші впливові люди, втративши контроль над потоками електроенергії з України, не подарували цього новим фаворитам. Вищезгадана державна  компанія MVM усіляко демонструє небажання мати справу з новим партнером. Під різними приводами вона блокує транспортування енергії до Угорщини. Компанія Бечваржа змушена за таких розкладів транспортувати енергію не напряму з України до Угорщини, а, роблячи добрий гак (гляньте на карту) через Словаччину.

Але Бечварж хлопець затятий, вирішив, що так цього угорцям не подарує. І подав на MVM до суду ( до речі, угорського) за те, що своїм блокуванням прямого експорту електроенергії  з України, MVM наносить збитки фірмі Бечваржа. Готують свої позови проти MVM до суду також споживачі української енергії в Угорщині, вважаючи, що своїми діями проти експортера державна компанія невиправдано підвищує ціну електроенергії для них, а отже, має відшкодовувати ці втрати. І, як пліткують злі язики, підбиває на бунт угорських споживачів проти угорської ж компанії не хто інший, як той же Бечварж. Чи любитимуть після цього Бечваржа в Угорщині? Так отож -  ще два рази.

Втім, як людину азартну та амбітну, судячи з усього, це лише “заводить” його. Схоже, таким як він, адреналіну ніколи забагато не буває.

При цьому Василю Бечваржу доводиться вести війну на два фронти. В Україні він також примудрився перейти дорогу зовсім не останнім людям. Досить назвати лише два прізвища – Дмитро Фірташ та Юрій Бойко.

… і  вороги Бечваржа в Україні

Поза сумнівами, бізнес-хижаки такого масштабу, як Фірташ та Бечварж люди прагматичні. Май вони можливість, домовились би про мирне співіснування на одному ринку. Однак експортна українська електроенергетика – той Болівар, що не винесе двох. Основна частина української енергосистеми від`єднана від Європи, а, відповідно, який би надлишок електроенергії в ній не генерувався, продавати її в Європу технічно неможливо. Експорт можливий лише з так званого Бурштинського острова, що в загальних рисах включає в себе три західні  області – Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську.  А тут вся потужність енергії, яку можна експортувати до Європи, коливається в межах 500-550 МВт. За ці потужності і пішла битва. Вже кілька років вона й триває з перемінним успіхом.

У 2006 році, після того, як Юрій Бойко очолив Мінпаливенерго, поряд з System Consulting різко пішли вгору також фірми, що, за даними ЗМІ, контролюються Дмитром Фірташем. Зокрема, одномоментно 100 із 105 МВт від фірми Василя Бечваржа було передано фірмі Emfesz Kft, після чого Бечваржу з його фірмою залишились крихти у вигляді 5 МВт. Але невдовзі вже уряд Віктора Януковича був відправлений у відставку, Юрій Бойко втратив міністерський пост. І фаворитом став  Василь Бечварж. А тандем Фірташ-Бойко втратив «ключ» від експорту української електроенергії на терени Європи.

Втім, зовсім неважко передбачити, що переможені так цього переможцям не подарують,  і поведуть боротьбу на всіх фронтах,  аби повернути втрачене. Юрій Бойко вже, зокрема, дав безліч інтерв’ю, де розповідає про фірму-спрут, що «обплутала весь енергоекспорт України». 

Хто стоїть за Бечваржем?

Хто ж він, Василь Бечварж, звідки, і, головне, хто за ним стоїть?

ан Василь виїхав з України до Європи у 24 роки. Освіту отримав у Словаччині, невдовзі разом з партнерами купив тут фірму Korlea Invest  і почав активно займатись торгівлею електроенергією. У 2006 році став радником тодішнього глави Мінпаливенерго Івана Плачкова, а його першим заступником працював Юрій Продан. Відтоді і`мя  Бечваржа тісно “прив’язують” до імені Продана.

А першим заступником Продана працює Олег Бугайов, який свого часу очолював державну структуру  “Укрінтерненерго”. Саме він і приїхав на презентацію  до Будапешту, і саме він, як стверджує багато хто, є ключовою зв`язуючою ланкою  між Проданом та Бечваржем.

Олегу Бугайову наливають чарчину за успіх українських енерготрейдерів

Едвін Мартін грає для Олега Бугайова

А, зрештою, за всіма цими фігурами, подейкують,  стоїть постать ще крупніша – мільярдер та власник компанії “Індустріальний Союз Донбас” Віталій Гайдук. Його інтерес до експорту електроенергії в Європу простежується більш ніж очевидно – Гайдук та ІСД є власниками двох металургійних комбінатів в Гуті та Дунайвароші, отже,  зацікавлені в експорті дешевої електроенергії на підприємства. Не дивно, що свого часу, в бутність віце-прем`єром, саме Гайдук виступив головним ідеологом реалізації проекту Бурштинського енергоострова, а, отже, й батьком українського енергоекспорту до Європи. Він же став і неформальним батьком фірм-посередників, що зайнялись цим експортом. Але далі фірми вже повели свою війну за ринок.

Як і слід було прогнозувати, виходячи з українських реалій, ключову роль практично завжди відіграє той факт, хто контролює Мінпаливенерго. Очолили міністерство Плачков та Продан - пішов в гору Берчварж. Віддали міністерський пост Бойку - Бечварж “посипався”, а в шоколаді виявився Фірташ. Відставили Бойка, повернули Продана – практично все отримав Бечварж. І на сьогодні, як бачимо, саме він банкує.

Більше того, він доклав всіх зусиль, аби не просто вирватись вперед, а ще й заплутати своїх опонентів.

Протягом останніх кількох місяців вівся активний “промоушн” фірми Ukrenergy trade. Саме її відповідні служби “піарили” як  ключового гравця в Європі, їй було присвячено вже згадувану презентацію в Будапешті. Відповідно, опоненти значні зусилля кинули на знищення цього гравця, його розвінчання як “енергетичного спрута”, що “обплутав країну”. А тим часом, йшла робота по отриманню дозволу Антимонопольного комітету України на придбання державою в особі фірми “Укрінтеренерго” контрольного пакету акцій в холдингу Ukrenergy Holding AG. І в середині жовтня дозвіл було отримано. Тобто, опоненти  не туди били. “Спрут” розвінчали, а на арену вийшла фірма, зареєстрована у Швейцарії, і держава має в ній контрольний пакет акцій. Цих вже розвінчуй не розвінчуй, дістати їх важко. Поїзд фактично пішов.

Тут ми підходимо до ще одного, чи не ключового питання. А навіщо, власне, державі всі ці посередники? Чому вона сама не може продавати вигідний товар, яким є електроенергія, за кордон, отримувати з цього зиск, і ділитися цим зиском з нами, громадянами?

Чому не держава, а посередники?

Логічної відповіді на це питання немає. Всі аргументи, які ми чуємо від батьків фірм-посередників та їх власників, далеко не є незаперечними.

Скажімо, посередники мають численну клієнтську базу, а держава її не має. Але ж можна напрацювати. Не за день-два, звісно, трохи часу знадобиться. Але цілком реально.

Посередники можуть надати фінансові гарантії під крупні проекти, а у держави, як водиться, завжди грошей немає. Не факт. Якщо держава може взяти під свої гарантії мільярдні кредити для куди масштабніших та ризикованіших проектів, то що заважає, провівши певну роботу, взяти гарантії під гарантовано прибуткову справу? Так, звісно, треба  конкретним чиновникам попотіти, напружити мізки, але результат був би.

Або такий аргумент. Вже півтора десятки років урядовим декретом державі заборонено виходити на зарубіжний ринок в цій сфері. Але  хіба не в силах тієї ж держави відмінити декрет? Звісно, теж потрібна певна робота уряду, парламенту, але кому сьогодні легко?

Директор “Укінтеренерго” Андрій Іванчук прораховує доходи держави від експорту електроенергії. “Малувато буде”?
Відповідь полягає в тому, що посередникам невигідно, аби “Укрінтеренерго” ( читай – держава) напряму виходила на закордонні ринки. Їм вигідно мати за партнера державу-імпотента, якого можна використати так, як буде вимальовано у “схемі”. Іншими словами, в експорті електроенергії, як і в газовій сфері, є своє «Росукренерго», тільки цю роль періодично виборює хтось один з двох-трьох непримиримих конкурентів. Вчора – це Фірташ, сьогодні – Бечварж. Завтра… Завтра покаже.

Що робити?

За великим рахунком, є два виходи.

Або держава перестане бути імпотентом. Але, відверто кажучи, судячи з нинішніх реалій та дій суб’єктів української влади, розраховувати на це можуть лише ідеалісти.

Або порятунком для нас стане те, що наші бізнес-хижаки пішли на експорт, тобто, завойовувати Європу та світ. Бо якщо тут, в Україні, вони вже звикли до того, що, достатньо перегризти горлянку конкуренту, і ти отримуєш все, то в Європі буде трохи складніше. Необхідна прозорість бізнес-структур, прозорість власності, прозорість бухгалтерії, сплата належних податків, неухиляння від різноманітних законодавчих “рентгенів”.

І в цьому сенсі, очевидно, не є трагедією те, що холдинг Василя Бечваржа зареєстровано у Швейцарії, а діятимуть його фірми на території доброго десятка країн – Угорщини, Польщі, Німеччини, Румунії, Італії та інших. Певною мірою, ці країни виступлять гарантом законності дій наших “представників”.

Звісно, не слід ідеалізувати бізнес-середовище Європи, особливо, Східної. Приклад тієї ж Угорщини, де досі корупційні схеми працювали не менш ефектно, ніж в Україні, багато про що свідчить. Але зі вступом до Євросоюзу, ці країни змушені входити до правового поля Європи, а тут, поза сумнівами, судова система є на порядок менш корумпованою. Відтак, купити потрібне рішення буде непросто. І, як на автора цих рядків, найпозитивнішим фактом в усій цій історії є те, що посланці нашого бізнесу та яскраві представники клану посередників в особі Василя Бечваржа подають до угорського суду на угорського енергомонстра MVM. В розмові з автором цих рядків в Будапешті Василь Бечварж висловив переконаність, що рішення угорського суду буде будуватись на законі, а не прийматись під впливом певних сум чи певних людей.

Отже, він справді впевнений у своїй правоті. І це вселяє надію.

Ще одне.

Головним мотивом жорсткої боротьби українських бізнес-структур за експорт електроенергії була суперрентабельність цієї справи. Електроенергія в Україні була відчутно дешевшою, ніж в Європі, відтак численним посередникам було за що битись. Але “шара закінчується”. Через зростання цін на енергоносії, дорожчання робочої сили в Україні, ціни на енергію в Україні та Європі вирівнюються,. Отже, схема “взяв у держави дешево – продав дорого” приносить все менше прибутку. Падає і споживання енергії в Європі, до чого напряму причетна криза. Як наслідок – посередники змушені ставати виробниками. Дмитро Фірташ заявив про масштабний проект  створення нових енергопотужностей в Молдові. Василь Бечварж, у свою чергу, оголосив про намір збудувати каскад гідроелектростанцій на річці Тересва у Закарпатті потужністю 24 МВт. Дмитро Фірташ повів переговори про купівлю генеруючих активів в Україні, Василь Бечварж взявся за проект геотермальної електростанції в Словакії.

Чи означає це, що бізнес-хижаки стануть травоїдними?

Навряд чи. Але в цій боротьбі, принаймні, мало буде одного - здобути право доїти державу. Слід буде створювати й самому.

Зрештою, вже очевидно, що важко буде зупинити Бечваржа.  Та чи й варто, якщо натомість отримаємо іншого Бечваржа.

Олександр Калініченко

P.S.  Автор розуміє дискусійність власних висновків. Його самого гнітить  відсутність віри в те, що найближчим часом держава стане ефективним власником. Не дуже надихає й теза про те, що наші бізнес-хижаки вийдуть на західні ринки, стануть там  цивілізованішими та моральнішими, а потім витягнуть за собою і всю країну. Але де аргументи на користь того, що буде якось інакше?

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся