Ігор Лікарчук: Мені погрожували ті, у кого є влада, депутатські посвідчення, гроші

Україна, незважаючи на численні дискусії, все ж таки запровадила обов`язкове зовнішнє тестування... Інтерв`ю з директором Центру оцінювання якості освіти..

Україна, незважаючи на численні дискусії, все ж таки запровадила цього року обов`язкове зовнішнє тестування. Міносвіти і Президент залишилися цілком задоволені його результатами. Реформа почала сприйматися суспільством. Але останнім часом на темі зовнішнього оцінювання знов почали спекулювати. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин нещодавно заявив, що Україна рано чи пізно повернеться до раніше існуючої екзаменаційної системи оцінювання знань. “Увесь світ починає відходити від тестування, а ми його тільки вводимо”, - сказав спікер. А одеський школяр подав на Міністерство освіти і науки до суду, мовляв, правила прийому порушують його права. І Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення задовольнити позов хлопця, а Міністерству освіти заборонив будь-які дії, пов`язані з проведенням незалежного зовнішнього тестування. Хто стоїть за цим школярем? Кому не вигідно проведення тестування? Чому останнім часом питання освіти стало настільки політизованим? З цими та іншими питанням УНІАН звернувся до директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука.

Ігоре Леонідовичу, одеський школяр спромігся “поставити на вуха” всю освітянську сферу і через суд домігся призупинення зовнішнього незалежного тестування в Одеській області. Випадок безпрецедентний. Ви думаєте, він дійсно “бореться за свої права” чи щось або хтось за ним стоїть?

Ніхто зовнішнього оцінювання не призупиняв. Ніхто не зміг “поставити на вуха” освітянську сферу. Про це свідчить успішне проходження реєстрації, бажаючих взяти в участь у зовнішньому оцінюванні. Станом на 25 грудня до баз даних нашого центру надійшло близько 8 тисяч заяв від майбутніх учасників тестування. Завершується укладання тестів. Проводяться інші регламентні роботи. Підстав для розмов про те, що тестування у 2009 р. не відбудеться - немає.

Ми навіть не очікували того, що реєстрація на зовнішнє оцінювання буде йти такими темпами, як вона йде сьогодні. Дивіться переді мною лежить 40 питань, і таких питань до нас щодня надходять на сайт по 50-80.

І Ви їх всі проглядаєте?

Я особисто на них відповідаю.

Одеського школяра (даруйте за вислів) просто використали певні політичні сили, а також представники одного відомого одеського вищого навчального закладу, які після запровадження зовнішнього оцінювання втратили можливість брати хабарі від батьків абітурієнтів, використовувати під час вступної кампанії “телефонне право”, родинні, службові та товариські зв`язки тощо.

Приводом для позову одеського школяра стала відсутність серед предметів, винесених на тестування, правознавства. Як вступатиме на юрфак людина, яка поняття не має, що таке правознавство. І чим аргументоване в цілому цьогорічне скорочення кількості предметів з 11 до 8?

Предмет “Основи правознавства” у масовій загальноосвітній школі вивчається як пізнавальний, факультативний курс упродовж кількох десятків навчальних занять у 9 класі. На відміну від, скажімо, математики, цей курс не дає систематичних знань. Тому першокурсник математику у вищому навчальному закладі починає вивчати не з “азів”. А на юридичних факультетах всі дисципліни починають вчити, як кажуть в народі, “з нуля”. Давайте не забувати ще про одне. Навколо вступного іспиту (і тесту) з основ правознавства була створена ціла індустрія репетиторства. У прайм-час вартість однієї години такого репетиторства коштувала від 50 доларів. Ці гроші платилися фактично ні за що...Тому й було прийнято рішення про те, що ні вступних випробувань, ні тесту з основ правознавства не буде.

Аналогічна ситуація з “Основами економіки”.

А стосовно скасування тестів з всесвітньої історії і зарубіжної літератури? Все ж таки ці предмети діти вивчають протягом тривалого часу...

Для участі в тестуванні із зарубіжної літератури у 2008 р. зареєструвалося всього 4380 осіб. Складати цей тест прийшло ще менше людей. Це свідчить про те, що вищі навчальні заклади не визначають цей предмет серед тих, які виносяться на вступні іспити. Аналогічна ситуація із всесвітньою історією. До речі, мені як учителю історії дуже жаль тих людей, які вирішили минулого року складати цей тест. Обсяг матеріалу, який вони повинні знати дуже і дуже великий, він систематизується з великими складнощами. Так що абітурієнти мають дякувати за те, що всесвітньої історії в переліку тестів немає

ЗНО славиться власне тим, що виключає наявність людського фактора чи зводить його до мінімуму. Але цього року з введенням тесту з іноземної мови, де передбачено читання і аудіювання, виходить, що все ж таки буде наявний цей людський фактор у вигляді вчителя іноземної мови...

Вплив людського фактора буде мінімізований і під час тесту з іноземних мов. Цей тест буде складатися з трьох частин: аудіювання, читання і письмова частина. Під час аудіювання учасники тестування слухатимуть аудіозапис та виконуватимуть завдання до нього; під час читання - письмовими відповідями покажуть, як вони зрозуміли прочитаний текст. Під час письмової частини учасники виконають одне з творчих завдань: написати есе, діловий чи особистий лист тощо. Де тут вплив людського фактора? Більше того, педагог, який буде проводити тестування з іноземних мов не буде вчителем іноземної мови.

Нещодавно спікер Верховної Ради Володимир Литвин виступив з критикою ЗНО і заявив, що “все повернеться до раніше існуючої екзаменаційної системи оцінювання знань”. “Увесь світ починає відходити від тестування, а ми його тільки вводимо”, - сказав спікер...

Я думаю, що політик будь-якого рівня має враховувати інтереси переважної більшості людей. Соціологічні дані стверджують, що 72% респондентів підтримують запровадження зовнішнього оцінювання. У той же час майже 60% опитаних обурені існуванням системи хабарництва в умовах функціонування “старої” схеми вступної кампанії. Якщо хтось із політиків її хоче повернути, тоді це його власна справа.

Тепер про твердження, що начебто від тестування світова педагогіка відмовляється. Можливо, академік Литвин знає більше від професора Лікарчука, але можу назвати лише одну державу, в якій від тестування відмовилися. Це колишній СРСР, де у 1936 році, виконуючи компартійні рішення, розпочали боротьбу з педологічними “перекрученнями” в педагогіці. Так от, педологія широко використовувала тести. Але тоді тисячі кращих педагогічних умів поплатилися за це життям і свободою...

У тих же Сполучених Штатах Америки система тестування існує більше 100 років, постійно удосконалюється і розвивається. Принагідно зазначу, що у першій десятці кращих університетів світу 8 американських університетів. А наші де?

Німеччина, Франція, Англія, Швеція, Чехія, Польща, Грузія, Росія, Литва, Латвія, Молдова, Киргизія, Казахстан і ще десятки краї світу давно замінили архаїку і хабарництво традиційної вступної кампанії зовнішнім оцінюванням. А у нас дехто й досі мріє повернутися назад...

Як на Вашу думку, чому останнім часом питання освіти стало настільки політизованим?

Мабуть, тому що в системі освіти відбуваються суттєві зміни. Запровадження зовнішнього оцінювання стало однією із найбільш ґрунтовних і значущих реформ освіти. Директори шкіл та рядові педагоги кажуть, що учні починають вчитися, а не “висиджувати” атестат. Звичайно, це не всім подобається. Насамперед тим, хто має за що купити і атестат, і вступ до вишу, і його диплом.

Уявімо, що абітурієнт після складання тестів отримує мінімальний прохідний бал – 124. І потім з цим сертифікатом завдяки тому ж самому телефонному дзвінку чи батьківському гаманцю вступає, куди треба. Ви завершуєте свою місію, видавши сертифікати, чи прослідковуєте, в якому порядку і за яких умов зараховуються абітурієнти до ВНЗ?

Це не наша функція. Це робить Міністерство освіти і науки. За його дорученням ми розпочали зіставлення інформації, отриманої від вищих навчальних закладів про зарахованих на перший курс, з нашою базою даних. У мене зараз на столі лежать перевірені дані по 228 закладах освіти, як вони зарахували абітурієнтів. Тут є і ті, хто спробував прийняти без сертифікатів, хто спробував прийняти сертифікати менше 124 балів. З ними зараз будуть розбиратися Міністерство освіти і правоохоронні органи.

І чи багато таких випадків?

На жаль, трішки є. Багато керівників вищих навчальних закладів у 2008 р. вважали, що зовнішнє оцінювання це якась кампанія, разова акція чи, можливо, НЛО. Мало хто із них вірив, що воно буде проведене. Бо мають досвід, коли багато важливих реформ не завершувалися. Із тестуванням ситуація інша. Воно відбулося. Воно дало позитивні результати. Його сприйняло суспільство.

Ще один важливий момент. Люди не повинні мовчати про випадки порушень. Ми створили всім однакові умови. Так не втрачайте свій шанс. Сидячи в аудиторії, бачачи, що хтось користується шпаргалкою, учасник тестування повинен розуміти, що він втрачає свій шанс. Це все одно, що комусь поступитися чергою і кудись не встигнути. Я був у дуже багатьох університетах світу, бачив як це робиться. Там у людини вистачає гідності не використати шпаргалку, але якщо все ж таки побачать, що хтось так робить, то обов’язково не промовчать. Адже втрачається твій шанс. Дай бог, щоб у нас зрозуміли, що за себе потрібно боротися. Тому що хтось хитріший, спритніший, нечесніший від тебе, може отримати переваги, а ти залишишся осторонь. Ми в таких випадках реагуємо негайно. І людина яка порушує правила проведення зовнішнього оцінювання взагалі залишиться без сертифікату. Таких людей минулого року було чимало.

Одна з основних цілей ЗНО – рівний доступ до освіти. Вам відомі випадки (можливо, проводите якийсь моніторинг), коли діти з простих сімей завдяки своїм балам змогли вступити до престижних українських вишів?

Ми отримуємо сотні листів із подяками. Ось один із останніх. “Ми дякуємо Вам за те, що наша сім`я цього року мала можливість відпочити в Іспанії. Бо п`ять років збирали кошти на вступ до університету. Але син став студентом завдяки ЗНО. То ми поїхали до Іспанії і за ці гроші відпочили”. Мені про це ж кажуть люди і під час прямих ефірів, зустрічей

Звичайно, що слів подяки багато. Але є й багато невдоволених. Чи надходили Вам дзвінки від впливових татусів, які хотіли дізнатися завдання чи погрожували? 

Були, є і думаю, що будуть. Зверталися і погрожували ті, у кого є влада, депутатські посвідчення, гроші... Але жодне прохання чи вимога, від кого б воно не надходило, залишилося без відповідної реакції. Були ситуації, коли й екс-міністру Станіславу Ніколаєнку, і діючому міністру Івану Вакарчуку я казав приблизно такі слова: “Я принесу вам тести, а Ви робіть з ними, що хочете...” Обидва міністри мені показали на двері своїх кабінетів...

Сподівання тих, що продамося - не виправдалися. Але я не думаю, що ті, кого ми не послухали, заспокоїлися. Вони тепер на всіх перехрестях кажуть, що тестування не потрібне, шукають у ньому вади, організовують перевірки, кількість яких підозріло збільшилася...

Хочу сказати, що зміст завдань, які включені до тестів в Україні знають лише 3-4 людини. Це працівники Українського центру. Зошити із завданнями друкуються на спеціальному обладнанні, в умовах суворої конфіденційності. Ті, хто займається друком, їхній зміст також побачити не можуть. Система безпеки, яку ми створили, минулого року довела свою ефективність. Ми постійно посилено працюємо над її удосконаленням. То ж усім, хто намагається роздобути зразки тестів, хочу сказати: “Не витрачайте дарма час і гроші. Вас неминуче ошукають”.

Цього року, незважаючи на попередження МОН, деякі ВНЗ проводили свої додаткові конкурси, випробування, тести. Голова приймальної комісії одного з найпотужніших осередків виховання української еліти – Києво-Могилянської академії сказав, що вони не визнають ніяких золотих медалей і тестувань, тому прийматимуть абітурієнтів за умови проходження своїх власних тестів. Чому деякі ВНЗ не визнають ЗНО?

Я не знаю, чому керівники цього університету зайняли подібну позицію. Але саме поняття “не визнають” не зовсім правильно вжито. Адже вони використали завдання наших тестів для проведення свого “так званого, внутрішнього тестування”. Це у будь-якій академічній спільноті називається не інакше, як плагіат. Більше того, учинивши так, вони показали свою непрофесійність. Адже склавши докупи кілька десятків завдань із різнопредметних тестів, збудованих за різною специфікацією, вони поставили абітурієнта в дуже складну ситуацію: він не міг показати валідний результат. Але “спеціалісти” університету спробували ще й порівняти цей результат із нашими. Зрозуміло, що вони не збіглися. І не могли збігтися. Хоча б тому, що визначалися за різною методикою: у нас - за рейтинговою, у них - за критеріальною. Це, мабуть, однаково, як порівняти середню температуру у хворих однієї лікарні, з такими ж показниками хворих у іншій.

9% або 40 тисяч з тих, хто складав тести з української мови, не подолали прохідного бар’єру і не змогли вступати до ВНЗ. Не завелика ціна нової вступної системи?

Мені здається, що це гарний результат. До університетів не потрапили ті, хто не має знань. Уявімо собі першу лекцію з математики. Професор каже “а у квадраті”, а першокурсник у зошиті пише літеру “а” та обмальовує її квадратиком... Чи буде з нього кваліфікований авіапілот? Чи хочемо ми лягти на стіл до хірурга, який у школі не вчив ази біології? І таких “чи” - безліч. Не можна підготувати якісного спеціаліста із першокурсників, які не мають базової освіти. Або давайте перетворювати наші виші ще в одну середню школу....

Деякі школярі цього року показали дуже гарні результати. 19 учнів набрали максимальну кількість балів – 200 - з двох предметів. І ви казали, що це не тільки вихідці з якихось престижних ліцеїв чи гімназій...

Скоріше, це не є вихідці з престижних закладів освіти і серед них нема тих, хто носить відомі прізвища.

Тож в якій глибинці вчаться наші юні генії і чи слідкуєте Ви за їхньою долею, куди вони вступили?

Головне, що вони всі стали студентами. Правда, у деяких були труднощі, передусім зумовлені тим, що у нашій країні діє архаїчна система пільг, встановлених чинним законодавством. Завдяки їй студентом може стати не той, хто має знання, а той, хто користується цими пільгами. Це абсурд. Однак, це наші реалії.

Але виникає інше питання: “Чи хочуть їх бачити наші вищі навчальні заклади?”. Улітку, після завершення тестування, на селекторній нараді я запропонував ректорам вищих навчальних закладів дати списки тих, хто показав найкращі результати в України. Іншими словами, ми запропонували ректорам запросити цих абітурієнтів до університетів. Як це робить Росія, Білорусія, інші країни. Як Ви думаєте, скільки ректорів звернулося за такими списками? Жоден! Ось в чому біда...

Але пан міністр заявляв, що всі привілеї при вступі до ВНЗ скасовані, крім однієї категорії вступників - діти-сироти та ті, хто підпадає під дію закону “Про підвищення престижності шахтарської праці”…

Міністерство освіти і науки не може скасувати пільги, встановлені чинним законодавством. Це мають зробити депутати Верховної Ради.

Я не проти надання пільг. Людям необхідно допомагати. Але це не може бути пільга на вступ до вищого навчального закладу. Давайте уявімо ситуацію. Дитина-сирота не має належного рівня знань тому, що була позбавлена умов для їх отримання. Чи не краще буде, якщо держава дасть їй можливість безплатно навчатися на підготовчих курсах, одягатиме, годуватиме. А потім - нехай, отримавши базові знання, стає студентом університету. Такою має бути практика.

Ви казали, що ніколи не брали участі у розв’язуванні тестів. Невже не було спокуси згадати давнину і хоча б заради цікавості пройти випробування, які Ви пропонуєте десяткам тисяч абітурієнтів? 

Я цього не робив і не раджу цього робити ні академіку, ні професору. По-перше, тести розраховані на тих, хто закінчив школу. Я закінчував школу дуже давно. Змінилася шкільна програма.

Колись один телеканал запропонував академіку в прямому ефірі розв’язувати завдання з біології. Відомий мікробіолог, керівник одного з інститутів НАН не розв’язав. Потім сказав, що це погані тести і їх не можна розв’язати. Наступного дня я йому зателефонував і сказав: “Шановний колего, цей тест розв’язали десятки тисяч випускників шкіл, бо вони з курсу ботаніки пам’ятають, що таке маточка і сім`ядоля, але ви вже забули, бо знаєте свою мікробіологію”. Кожен має займатися своєю справою.

Я не розв’яжу тест з математики - я давно забув шкільний курс з математики. Я не розв’яжу тест з фізики. Я не є поліглот. Але розв’яжу тест з історії, бо я є історик. Мабуть, досить пристойно справлюся з тестом з української мови та літератури. Кожен має займатися своєю справою. Наші справа - запропонувати такі тести, які учні могли б розв’язати.

Дивіться, у мене лежать підручники історії за середню школу. У нас зараз закінчується робота над тестами з історії України. Я сам особисто перевірю кожне питання, щоб воно не виходило за межі шкільної програми. Хтось це зробить з математики. Хтось це зробить з фізики. Ми зробимо такі тести, що ті, хто їх будуть складати, будуть відчувати себе комфортно, за умови, що вони будуть готуватися для складання тестів. Нас не цікавить, де чий батько працює, хто на якій машині їздить, хто в чому прийде одягнений, нас цікавить, щоб вони знали.

Розмовляла Анна Ященко