Макаревич відчув себе в Києві президентом США

«Нам показують по телевізору, що відбувається у вас, в Україні... Судячи з телевізора - жах, що твориться. Але ми бачимо, що це абсолютна неправда. - сказав Макаревич... Клюєву хотілося танцювати...

«Нам іноді показують по телевізору, що відбувається у вас, в Україні... Судячи з телевізора - жах, що твориться. Але ми бачимо, що це абсолютна неправда. - сказав лідер гурту «Машина времени»... Клюєву хотілося танцювати...

- Я себе відчув президентом Сполучених Штатів, як тільки вас побачив. - З явним відчуттям радості почав лідер гурту «Машина времени» Андрій Макаревич свою вчорашньою зустріч з київськими журналістами, приурочену до святкування 40-ліття гурту.

У травні 1969 року п`ятеро випускників московської школи №19 вирішили створити свій власний гурт. Тоді це відбувалося майже в кожній школі, але одна з них пережила всіх і вся. Так, у 2009 році одному з найлегендарніших гуртів на пострадянському просторі виповнюється 40 років.

За ці роки «Машина» не перетворилася на пам`ятник самій собі - вони як і раніше випускають альбоми, а в їх графіку немає вільних дат. «Машиністи» - тієї породи, які не люблять озиратися на минуле і святкувати усілякі ювілеї, але своє сорокаріччя вирішили все-таки відзначити, і почалося все з нашої столиці - з Києва, з Палацу спорту.

На прес-конференції запитання звучали різні. Ми вибрали тільки найцікавіші.

- Поїхали, часу мало, тому давайте одразу... - ввічливо-наполегливо вільний у спілкуванні з пресою, Макаревич вимагав почати діалог з собою і групою.

- З чим пов`язано святкування сорокаріччя? Кажуть, що сорок років не святкують. - запитав хтось.

- По-перше, ми - вороги забобонів. По-друге, ми не зробили якийсь один концерт, як ми робили зазвичай, ми зробили день народження довжиною увесь рік. І починається він сьогодні, саме тут. З чим ми вас всіх і поздоровляємо!

- Чому вирішили почати з Києва?

- Думаю, що просто київські організатори виявилися найзаповзятливішими. Поки інші чухалися, ваші нас вже запросили. І це нам дуже приємно. Ваше місто ми дуже любимо, як і городян, погода чудова, в Палаці цьому ми сто років не грали. Сподіваюся, що все буде добре. Хоча певний момент хвилювання присутній.

- Кого вважаєте хорошими музикантами в Росії?

- Це дуже суб`єктивний погляд. Це не той, хто краще грає на гітарі або краще співає, це команда, яка сказала своє слово і має обличчя, не схоже на інших, які мають дуже хороші вірші. Це «Ундервуд», «Несчастный случай», «Сплін», Земфіра. Є доволі багато хороших музикантів.

- Ви сказали, що відчуваєте себе президентом США, чому не Росії? - поцікавилася я.

- Не хотів якось Дмитра Анатолійовича (Медведєва) ображати. Він сьогодні так добре говорив по телевізору.

- У нас в Україні без політичних питань не обходяться, - почала, було, я.

- Так, я знаю! Перед виїздом сюди журналісти тричі запитали мене: «Те, що ваш тур починається з України - в цьому є якийсь політичний підтекст?» Я сказав: «Ну, звичайно, є» і зробив розумне лице. Ви це запитання хотіли поставити?

- Ні, не це. Як вам працюється, живеться, твориться за сьогоднішнього режиму в Росії?

Макаревича дещо збентежило це запитання. Слово узяв бас-гітарист групи Олександр Кутіков:

- Режим! Пробачте, а можна зустрічне питання - ви вважаєте, що в Росії режим?

- З України видно, що так.

- Я вам рекомендую помити вікна.

Макаревич нарешті придумав:

- Зараз я відповім. Нам теж іноді показують по телевізору, що відбувається у вас. І судячи з телевізора - жах, що твориться. Але ми бачимо, що це абсолютна неправда. Приїжджаєш сюди, бачиш, що відкриваються ресторани нові, ніхто нікуди не поспішає, і за хлібом черги не стоять. Тобто не можна судити про життя в країні за телевізійними репортажами. Ми не відчуваємо на собі того, що ви назвали! Жодним чином! Тому я не можу сказати, що є якийсь режим.

- А вам подобаються відносини Росії і України? - запитала я.

- Ні, мені дуже не подобаються відносини Росії і України. Вважаю, що в цьому винні уряди обох країн. Я радий тому, що люди, які живуть там і там, ці відносини не дуже поділяють.

- За сорок років на вас час не тисне?

- Ну звичайно, тисне, на будь-яку людину тисне. У двадцять років дівки молодші і почуваєшся краще.

Так, у віці 55 років не завжди просто тримати себе у формі. Макаревич, відомий також тим, що любить готувати, трохи наростив черевце. Але це зовсім не заважає легендарному «машиністові» бути популярним і улюбленим.

Зараз у багатьох артистів з`явилися програми під назвою «антикризові», але на відміну від них, «Машина» не хоче навіть чути про кризу. Як виявилося, про кризу говорять тільки ідіоти.

- А у вас є пісні про кризу? - запитали ми.

- Ні, ми поки не працюємо над цією темою. Хочу вам сказати, що коли всі тріскотять про одне і те саме, то хочеться цієї теми не торкатися, не хочеться ставати в загальний ряд ідіотів.

- Ви антинатовець?

- Ні, я не антинатовець. А чому ви вирішили? Схожий?!

- Вважається, що ви не любите журналістів.

- Послухайте, якби я не любив журналістів, я б тут не сидів і не розмовляв з вами. Я не люблю дилетантів, я не люблю молодих неосвічених людей, які думають, що світ обертається тому, що вони про нього пишуть. Сподіваюся, що серед вас таких, певна річ, немає.

- Хто вам подобається з українських рок-виконавців?

- Я вам чесно скажу, не дуже знайомий з тим, що сьогодні тут відбувається. Пам`ятаю час, коли в Білорусі було багато вокально-інструментальних ансамблів, а в Україні не було. Потім якийсь час був навпаки. А зараз, здається, порівну. Окрім «Океана Ельзи» і «Відоплясових», які у нас часто гостюють, я більше нікого з молодих не чув. Та й ці вже не молоді.

- Юрій Шевчук часто виступає з критикою російської влади. Ви з ним солідарні?

- Я не дуже стежу за його виступами. Якщо у мене виникне бажання покритикувати російську владу, то це зроблю сам, без допомоги Юри, - відповів Макаревіч  з властивою для сучасної російської інтелігенції обережністю.

На концерті «Машина» грала ті пісні, за які їх шанувальники голосують на сайті гурту.

- Хай живе Україна! Ми дуже раді, що наш тур починається саме з Києва, - сказав зі сцени Макаревич.

Публіка співала разом з «Машиною». Макаревич був задоволений:

- Чудово співаєте. Орли!

Публіка на концерті зібралася адекватна 40-річному ювілею групи – з почуттям ностальгії. Політичної «еліти» чомусь було негусто. У партері було помічено кількох «регіоналів» – Олександру Кужель, Ганну Герман, братів Клюєви, а також бютівця Андрія Кожем’якіна.

Пані Герман прийшла зовсім не тому, що їй подобається «Машина», а заради коханого чоловіка.

– «Машину времени» любить мій чоловік. – Ділиться депутатка з УНІАН. – Сьогодні я тут заради чоловіка. Що ж до мене, то «Машина времени» нагадує мені складні часи в студентському гуртожитку. Якраз у той час вона була в зеніті слави. Я до них дуже спокійно ставлюся...

Андрій Клюєв сам у юні роки грав у якійсь рок-групі.

– Відмінний концерт, – поділився він враженнями, – це моя улюблена група. Ми  з ними майже однолітки. Я ще досить молодий. Мені хотілося встати і танцювати. Майже всі їхні пісні знаю напам`ять, тому мені було легко підспівувати. Я колись у 80-х роках грав у рок-групі на соло-гітарі, ми грали практично лише їхні пісні.

...Насамкінець, після прощання, як і годиться, українці наполегливо попросили музикантів повернутися на сцену. Ті заспівали ще декілька пісень, одна з яких улюблений усіх «Поворот». Перед останньою піснею Макаревич попив води, сів за клавіші й заспівав «Пока горит свеча». Люди в залі запалили запальнички, сірники, свічки...

Ксеня Лесів

УНІАН в Google News