Як Мінфін перетворився на Міністерство вибивання траншів

26 грудня минає рік бюджету-2009. Тоді дві мегафракції в таємниці для тодішнього міністра фінансів Пинзеника злилися в лобістському унісоні... Топ-п’ятірка бюджетних “передоліків”

26 грудня минає рік бюджету-2009. Тоді дві мегафракції в таємниці для тодішнього міністра фінансів Пинзеника злилися в лобістському унісоні... Топ-п’ятірка бюджетних “передоліків”...

Моя п’ятирічна донька схрестила два слова – «перевагу» з «недоліком», винайшовши ємкісний неологізм – «передолік». Під визначення «передоліку» підпадає більшість того, що робив уряд у бюджетній сфері впродовж 2009 року. Робив щиро і з ентузіазмом, однак безсистемно, гіпертрофовано роздуваючи здобутки й ховаючи невдачі.

26 грудня сповнюється рік бюджету-2009. Того дня 2008 року дві мегафракції в таємниці навіть для тодішнього міністра фінансів Віктора Пинзеника злилися в лобістському унісоні, породивши гомункулуса з біркою «бюджет 2009 року». Про генетичну ущербність його ДНК вже написано чимало, тож краще зосередимося на найпомітніших ознаках його деградації впродовж 2009 року. Жити йому, здавалося б, від сили тиждень, хоча насправді він невмирущий – переходить у рік 2010-й з усіма своїми вадами й дефектами, адже його наступник так і лишився в зародковому стані.

Ось п’ятірка бюджетних “пердоліків” 2009 року:

1. Міністерство фінансів без міністра

Від часу відставки міністра фінансів Віктора Пинзеника (лютий 2009 року) Мінфін так і не здобув свого нового повноцінного голову. А навіщо? Першим особам Кабміну вигідний обезголовлений Мінфін, оскільки за браком керівника цього відомства легше вручну керувати видатками бюджету – «цьому дам, а цьому не дам».

2. Засекреченість інформації

Наприкінці березня, коли стало остаточно зрозуміло, що гіпертрофований бюджет іде шкереберть, уряд ухвалив розпорядження під грифом ДСК («для службового користування»), згідно з яким уся інформація про поточне виконання бюджету не підлягала розголошенню. Першими зникли з сайту Казначейства дані про баланс казначейського рахунку. Відтоді країна та експерти могли довідуватися про перебіг бюджету виключно з повідомлень особисто прем’єр-міністра, а також прес-релізів Казначейства, ДПА й Мінфіну, які розповідають про бюджет стилем Інформбюро. Лише в останніх випусках з’явилися натяки на те, що «наші доходи після важких боїв з бюджетним планом залишили свої позиції».

Право громадянина знати, як держава використовує стягнені в нього кошти – таке ж святе, як і право визирнути у вікно, аби довідатися, яка там погода. Побоюючись про психічне та електоральне здоров’я такого громадянина, Кабмін відібрав у нього право на бюджетну інформацію. Під час одного з останніх ток-шоу, коли допитливий журналіст випитував у Тимошенко, де ж можна розживитися на економічну статистику, прем’єр-міністр пообіцяла підказати адреси офіційних сайтів. Адреси залишаються невідомими, тільки не стверджуйте, що це www.kmu.gov.ua, www.sta.gov.ua, www.minfin.gov.ua чи www.trеasury.gov.ua.

3. Нафтогаз оплачує рахунки за бюджетні кошти

«Ми вчасно розраховуємося з Росією та Газпромом за газ» – це твердження речитативом звучить щомісяця. Таки розраховуються, однак лише 35 відсотків своїх газових рахунків Нафтогаз спромігся за 11 місяців цього року оплатити власними коштами. Усе решта – банківські кредити, товарний кредит Газпрому і бюджетна підтримка, в т.ч. шляхом викупу облігацій зі статутного фонду Нафтогазу. Контракту з Газпромом, що ще більше зашкодив би фінансовому станові НАКу, годі й придумати.

4. Мінфін живе від траншу до траншу 

Міністерство фінансів перетворилося з Міністерства прогнозування доходів на Міністерство прогнозування траншів від МВФ

Як приємно почуваються, напевне, чиновники Мінфіну, коли, прийшовши вранці на роботу у свої кабінети на Грушевського, вони помічають у ранкових зведеннях про доходи велетенські суми, що були зараховані до бюджету напередодні. Скажімо, 11 з половиною мільярда гривень на початку травня. А потім 25,5 млрд. грн. наприкінці липня.

Невже це так потужно працює українська економіка? Ні, це на казначейський рахунок дзвінко надходить черговий транш МВФ, за рахунок якого уряд може звітувати про вчасну виплату зарплат бюджетникам і пенсій. Варто було цій наркотичній ін’єкції припинитися, як заволали одне за одниммісцеві бюджети – від Львова до Черкас: «Де наші гроші?» А грошей – катма. Хоча і є запис на рахунку, фізично ці кошти урядом уже витрачені.

З цієї ж опери – славнозвісні «дивіденди від МВФ». Два мільярди спеціальних прав запозичень, недоторканного валютного запасу, який проїдають лише країни-невдахи на кшталт Сомалі чи Судану, українська влада оголосила «дивідендами від МВФ, уперше виплаченими з 1970 року».

5. Плата за адміністративні послуги

Пані Кужель уже оголосиласьогодні про чергове «унікальне» фіскальне рішення – сама лише зміна технічних норм при виробництві бензину принесе буцімто до бюджету додаткові чотири мільярди гривень. Про які лише «абсолютно унікальні» рішення не доводилося чути впродовж 2009 року. Усередині квітня як бюджетну революцію було піднесено рішення уряду про справляння плати за адміністративні послуги, що надаються органами влади і що підлягають обов’язковому зарахуванню на казначейський рахунок. Чимало шуму було піднято навколо студентської плати за перескладання іспитів та прогули, а кабмінівська постанова про платні медичні послуги була невиліковно заветована Президентом. Головне ж – від уряду ані слова, скількома ж додатковими мільйонами гривень поповнився в результаті цих заходів бюджет.

Тому що звітувати фактично нема про що, оскільки навіть далеко не всі державні органи підкорилися наказові перевести свої рахунки до Казначейства.

До чергової п’ятірки найпомітніших бюджетних «передоліків» 2009 року мають усі шанси потрапити: 1) пенсійні «сертифікати» заробітчан; 2) облігації для населення; 3) борг і державні гарантії; 4) дефіцит бюджету і 5) зарплати шахтарям за кошт бюджету.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News