Олександр Рябченко: «Луганськтепловоз» продавали под «потрібного» покупця

До конкурсу були допущені тільки дві компанії з Росії. Держава знову створила прецедент непрозорого продажу. На жаль, компетентні органи, думаю, нічого не встановлять... Інтерв`ю

76% акцій одного з найбільших підприємства тепловозобудівної галузі – холдингової компанії “Луганськтепловоз” – на недавньому конкурсі були продані всього за 292,5 млн. грн. при стартовій ціні пакету 292 млн. До конкурсу були допущені тільки дві афільовані компанії з Росії – ВАТ "Демиховский машиностроительный завод” і ЗАТ “Управляющая компания “Брянский машиностроительный завод". У той же час від участі в конкурсі були фактично відчужені українські кампанії ВАТ “Дніпровагонмаш” і ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”. До речі, МГОК був готовий запропонувати за держпакет акцій “Луганськтепловоза” не менше 400 млн. грн. За попередніми ж оцінками Фонду держмайна, від приватизації  «Луганськтепловоза» держава повинна була одержати від 400 млн. до 2 млрд. грн.

Чому ж не одержала? І хто в цьому винен? Про це – наша розмова з директором Міжнародного інституту приватизації, власності і інвестицій Олександром Рябченком.

– Олександре Володимировичу, на думку експертів, 76% акцій «Луганськтепловоза» фактично було продано за півціни. Це вимушена була визнати і голова Фонду держмайна України пані Семенюк, яка, зокрема, сказала, що „ціна на акції виявилася нижчою, ніж та, яку чекали”. Як відомо, раніше вона заявляла, що чекає виручку від продажу об`єкту в діапазоні 1 млрд. грн. Чому ж цього не трапилося? І чому до участі в конкурсі не були допущені українські компанії?

– Бувають різні типи конкурсів і різні типи продажів. Є конкурси аукціонного типу з максимальним допуском учасників – для того, щоб була конкуренція. Приклад подібного конкурсу – продаж „Криворіжсталі”. Це був класичний випадок, а також класичний приклад рішення того, як одержати максимум грошей. Як відомо, до участі в тому конкурсі допустили всіх охочих. У фінансовому відношенні результат торгів по „Криворіжсталі” був прекрасним.

Є і інший тип конкурсу, коли із самого початку фігурує „бажаний” покупець, і тоді конкурс проводиться у такому вигляді, як це було в 2003 – 2004 роках – коли прописуються умови під конкретного покупця, або взагалі конкурс не проводиться, а питання вирішується по-іншому.

Що ж відбулося при проведенні конкурсу з продажу 76% акцій „Лугансктепловоза”? Торги були початі як конкурс з елементами аукціону – нібито для того, щоб в державну скарбницю надійшло більше коштів. Очікувалося, що буде жорстка сутичка, що за акції сперечатимуться. Подібний конкурс потребує найбільшої кількості учасників – для того, щоб забезпечити його результативність.

Проте закінчувався цей конкурс вже за інших умов – коли був відомий „бажаний” покупець. І саме це дуже погано – почали конкурс як класичний, прозорий, а закінчили тим, що акції купив „запланований” покупець. Конкурсу як такого фактично не було; всі знали, що обидва його учасники мають безпосереднє відношення до одного власника. І саме це дуже погано. Якби було визначено із самого початку, що ми не проводитимемо конкурентний конкурс, тоді стартова ціна була б іншою, набагато вищою, і ближчою до ринкової. У даному ж випадку ця ціна становить близько 450 млн. гривень. Таким чином, держава втратила більше 150 млн. гривень.

І тоді б продаж не викликав тих зауважень, які він викликає зараз.

Я не говорю про те, що покупець поганий, але продали акції так, що держава втратила ці гроші.

Якщо ви продаєте безпосередньо конкретному покупцеві – ви відповідаєте разом з ним за виконання узятих зобов`язань, за те, як він виведе завод на належний рівень економічного розвитку.

– Президент звернувся до Генпрокуратури і СБУ з проханням перевірити дотримання ФДМУ законодавства при продажі 76% акцій «Луганськтепловоза». Як Ви оцінюєте перспективи можливого перегляду результатів конкурсу?

Олександр Рябченко

– Можу сказати, що, виходячи з досвіду української приватизації, якщо вже за факти порушення закону при продажі „Криворіжсталі” за часів Кучми не покарали, то маловірогідно, що за „Луганськтепловоз” послідують якісь покарання. Швидше за все, це питання не буде переглянуто в судовому порядку, тому що відбувся перехід права власності від Фонду державного майна до покупця, і тому витребувати з володіння майно, навіть в судовому порядку, буде складно. Не думаю, що результати цього конкурсу будуть переглянуті. Але розслідувати все, що відбувалося, так, щоб це стало надбанням громадськості, і, щоб надалі не було подібних прецедентів – це необхідно зробити.

На жаль, держава знову створила прецедент непрозорого продажу. Хто тут в чому зацікавлений – це можуть встановити тільки компетентні органи. Втім, на жаль, думаю, що вони нічого не встановлять. Принаймні, до цих пір не було подібних прецедентів. Якщо хтось думає, що пані Семенюк мала повноваження на ухвалення такого рішення, то це не так. Голова Фонду не може вирішувати, кому продати той або інший важливий об`єкт. Якби таких об`єктів продавалися двадцять на рік, тоді можна було б думати щось подібне, проте, коли це трапляється один раз на квартал, то зрозуміло, що не голова Фонду вирішує ці питання.

– Ви достатньо песимістично відноситеся до того, що можливий перегляд цієї справи...

– Коли вже гроші надійшли на рахунок Фонду держмайна, акції передані покупцеві, то технологія оскаржень, яка існує в українських судах, не дає достатньо підстав для досягнення результату, оскільки у такому разі існує можливість блокувати виконання рішення. Це, зокрема простежується на прикладі судової тяганини навколо Нікопольского заводу феросплавів, щодо якого існує навіть рішення Верховного суду України на користь держави, але, як відомо, результат для держави – нульовий. І, швидше за все, так і буде в цьому випадку. Я думаю, що команда „Привату”, зацікавлена в перегляді результатів конкурсу, є однією з найбільш професійних і найсильніших в країні команд за рішенням корпоративних конфліктів. Думаю, що вони знають, як потрібно діяти в даній ситуації. Вони мають достатньо професійних працівників, які можуть відстоювати їх інтереси в судах. І якщо вони до цих пір не подали до суду і не загальмували передачу акцій покупцеві, значить, у них не було достатніх для цього підстав. Думаю, що досягнення позитивного результату зараз буде ускладнено. Але, проте, процес розгортатиметься.

– Як відомо, позовну заяву щодо результатів конкурсу «Луганськтепловоза" збирався подати „Марганецький ГОК”. Відповідачами, відповідно до даної позовної заяви, повинні були виступити Фонд держмайна і Брянський машинобудівний завод. Вам відоме щось про це?

- Можливо, позовна заява і подана, але мені про це невідомо. У будь-якому разі вони не встингли подати позовну заяву до того моменту, коли акції надійшли покупцеві на рахунок. А це головне. Треба було гальмувати цей процес, щоб покупець не вступив у права власності. Тоді боротися за ці акції було б набагато простіше, ніж зараз.

 -Деякі експерти не виключають того, що у випадку повторного проведення конкурсу, він може відбутися у тому числі і за участю донецьких бізнес-груп. Разом з тим, великий бізнес на події навколо “Луганськтепловоза” відреагував досить таки стримано. Чи не означає  це, що боротьба за право контролю над найбільшим підприємством галузі ще попереду?

- Думаю, що було вже достатньо часу для того, щоб з’ясувати інтереси всіх потенційних учасників цього процесу. Вирішення цього питання – достатньо політична річ. Якщо зараз розпочинати процес оскарження, то відмінити результати конкурсу юридично, за умови, коли акції вже знаходяться в покупця – важко. Це дуже складний і тривалий процес. Покупець буде захищати свої інтереси. Зрозуміло, що якщо політичний баланс зміниться, то це може вплинути й на ситуацію навколо “Луганськтепловоза”. Але якщо якась команда хотіла купити ці акції, то було достатньо часу, щоб діяти у цьому напрямку.

Записав Микола Куліш