Михайло Воронін одягав у нормальні костюми всю Україну

У суботу помер дизайнер чоловічого одягу, відомий на всю Україну майстер і просто хороша людина Михайло Воронін...

ВІН СТВОРИВ СВОЮ МАТРИЦЮ

Михайло Воронін

Якби мені довелося писати про нього книгу, то я б написала про його життя як про здійснену українську мрію. Про хлопчиська з київського Эвбазу, що почав шити з чотирнадцяти років, а вже в шістнадцять став майстром чоловічого одягу. Про те, що він за ніч, на заклад, міг зшити костюм (розповідав про це в різних своїх інтерв`ю, і авторові цих рядків зокрема). Про те, як отримав за часів тотального радянського дефіциту неймовірну популярність у клієнтів, які шикувалися до нього в чергу. І він, щоб, з одного боку, не відмовляти людям, а з іншої, не тримати їх в чергах, став замислюватися, як зробити процес пошиття швидким. Як швидко пошити костюм, що ідеально сидітиме, взагалі без примірки, тільки знявши з клієнта мірки…

Якщо за пальцем неандертальця можна відновити його зовнішність, то невже не можна створити матрицю, яка допоможе пошити костюм, міркував Воронін. Він став вивчати анатомію, розпитувати фахівців. І створив конструкцію типу жилета — свого роду заготовку на будь-яку фігуру. Його надягають на людину і пересувають по фігурі так, щоб всі ключові лінії були вертикальні і паралельні до лінії підлоги. Після цього визначають відхилення його фігури від типової. Коли лекала готові, залишається скроїти, зшити, і костюм сидітиме ідеально. Так з`явився безпримірочний макетно-жилетний метод Вороніна. Він не тільки прискорив процес пошиття, але і спростив технологію створення костюма.

Під час однієї з наших зустрічей Михайло Львович розповів, як на початку 90-х років він одержав із однієї з країн колишнього соцтабору велике замовлення на костюми за цим методом. Він його виконав, приїхав віддавати замовникові.

- Мене запросили в ресторан. Запропонував у подарунок відеомагнітофон, новий кольоровий телевізор, стали цікавитися, чи потрібно мені щось, - розповідав авторові цих рядків Михайло Львович. - Я відповів, спасибі, у мене все є. А у мене, і справді, все було. Я обшивав членів ЦК України. Тоді клієнти розплатилися і запропонували ще один контракт.

Цей, загалом, малозначний епізод насправді дуже показовий. Він демонструє те, як людина, що вийшла з радянської зарплати, зуміла зберегти професійну гідність. І національну гідність теж.

Його безпримірочний метод удосконалювався, був запатентований. Але саме його створення символічне – як важливий етап, як віха його діяльності.

Приходивши до Михайла Львовича на інтерв`ю для найрізноманітніших видань, я дивувалася і простій неформальній обстановці його офісу й ідеям, що звучали там. От уже воістину, чим більшим чоловік є, тим простіше з ним спілкуватися. Одна з ідей його персоналу полягала в тому, щоб знайти володарів костюму від Вороніна, пошитого в 70-их роках, і обміняти його на новий з великою знижкою. Навіщо? «Щоб зберегти ці старі зразки в музеї якості», - пояснив мені автор ідеї. Не знаю, чи дійшов цей задум до рівеня реалізації.

Згадуючи ці самі інтерв`ю з метром, подумала, що його заповітним бажанням було не тільки бажання утвердитися серед еліт (там він давно був своїм і визнаним), а бажання шити якісні костюми для бюджетників і студентів. «Учені, викладачі іноді виглядають так, що це сором», - казав він задумливо. - Люди повинні мати хороші костюми».

Його бажання збулося.

ВСІ АХНУЛИ ВІД КОСТЮМА, ЯКИЙ ПОШИВ ВОРОНІН

Ян Табачник

«Він одягнув у нормальні костюми всю Україну, - говорить в коментарі УНІАНу акордеоніст Ян Табачник. - Я Мішу знав останні сімнадцять років. Ви знаєте, що я був артистом, який і в радянські часи їздив по закордонах, і всі знали, що Табачник одягається по фірмі. І ось я вперше пошив у Вороніна один концертний костюм, один звичайний і пальто. І всі стали мене скрізь зацікавлено питати: звідки твої костюми. Я кажу: Воронін пошив. Всі тоді ахнули. Тепер у мене є багато десятків костюмів, але серед них всього два або три не від Вороніна, а інші — від нього. Він не тільки одягнув чоловіків, він на своїх підприємствах дав роботу жінкам.

Ще згадую таку Мішину рису. Мій будинок завжди був дуже гостинним. Де б із сім`єю не жили, в Чернівцях, Запоріжжі, Одесі до нас завжди приїжджали люди. Але, коли я перебрався до Києва, то вже на другий день всі забули, що я приїхав. Тільки з Михайлом Вороніним і Аліком Ноябрьовим ми зустрічалися постійно. Я коли дізнався про те, що Міша пішов з життя, то подзвонив Попову. Кажу: ти знаєш, видатна людина пішла, треба, щоб місце було на кладовищі. І Олександр Попов, перепитавши чи всі документи в порядку (адже у них там теж вимоги) сприяв, щоб родичі одержали для Міші останній притулок на Байковому кладовищі.

Світлана Батрак, завідувач відділом реклами міжнародного концерну «Воронін»:

У ВОРОНІНА ОДЯГАЛИСЯ ВСІ ПОПЕРЕДНІ ПРЕЗИДЕНТИ ( ПРО ЯНУКОВИЧА НЕ ЗНАЮ)

Костюм від Вороніна став справді народним. Але Воронін - це бренд, це міжнародний рівень. Фабрика входить у трійку кращих підприємств світу.

Ми активно працюємо за всіма напрямами. Михайло Львович завжди хотів розвивати свою справу в Україні. Хоча у нас є представництво і мережа магазинів у Росії, нещодавно відкрили найдальший магазин в Петропавловську-Камчатському. Відкрили магазини в Казахстані. У нас щодва-три місяці відкривається новий магазин. Але Михайло Львович завжди говорив, що для нього найважливіше: одягнути народ України в гідний одяг. І щоб могли одягатися гідно і студенти, і представники еліти. У Вороніна одягалися всі попередні наші президенти (про діючого президента не знаю), у нього одягаються депутати. Є навіть депутатська приказка: їдеш на округ або почнуться вибори - купуй костюм від Вороніна, це запорука успіху. Так само у нас одягалися величезна кількість артистів: Потап, Поплавський, Алесандро Сафіна та інші.

Леонід Кравчук, перший президент України:

ГОЛКА, НИТКА І ЛЕКАЛА – ЦЕ ЙОГО ЖИТТЯ

Леонід Кравчук

«Я знав Михайла з 1979 року. Його життя - це голка, нитка і лекала. Перший костюм я пошив у нього 1980 року. Останній - минулого, коли їхав до Парижа. Михайло був неймовірно працелюбною людиною. І він був нездатний нікого образити. Кожен його костюм - це мистецтво. Навіть фабричний костюм - це мистецтво, адже в нього вкладена душа і він завжди добротний. У Михайла ніколи не було проблем з бізнесом, але сам він вважав мале і середнє підприємництво основою для розвитку суспільства і прагнув допомагати людям. Я розмовляв з дружиною і дочкою, висловлював співчуття і сказав: головне, щоб ви змогли зберегти його справу.»

***

Проглядаючи старі інтерв`ю Вороніна, я шукала цитату Михайла Львовича, яка б точно його характеризувала. І знайшла.

На запитання журналістки чи можна українську еліту насправді такою назвати, Воронін чесно відповів: «На жаль, ні. Вона ще не готова. І не тому, що вони не розумні або не виховані, а просто щоденна боротьба за владу їх всіх принижує. А ми не можемо розібратися, хто з них хто, і це дуже прикро».

Маша Міщенко

УНІАН в Google News