Гетманцев розповів про склад ради з відновлення України / фото УНІАН

Голова комітету ВР з питань фінансів Гетманцев: Україна на найближчі десять років потребує 750 мільярдів доларів інвестицій

11:58, 04.07.2022
19 хв. Інтерв'ю

Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової, митної політики та секретар Національної ради з відновлення України Данило Гетманцев в інтерв’ю УНІАН розповів про деталі підготовленого плану з відновлення нашої країни, а також про те, що має отримати держава та громадяни з реалізацією цього амбітного документу.

Сьогодні у швейцарському Лугано презентований план відновлення України. Цей документ готувала Національна рада з відновлення, у якій ви були секретарем. Можете розповісти, як саме працювала Нацрада під час підготовки цього документу? Хто долучився до цієї роботи?

Національна рада з відновлення України була створена у квітні указом президента. У складі ради діяли 24 групи. Ці групи відповідним чином забезпечували роботу у 24 різноманітних напрямках життєдіяльності суспільства, починаючи від економіки, енергетики, екології і закінчуючи спортом і правами людини.

До складу цих груп увійшли різні експерти, кураторами груп стали представники органів виконавчої влади, Верховної Ради та Офісу президента. По певних питаннях ми приймали рішення на політичному рівні. Якщо говорити про склади груп, то в кожну входила досить велика кількість людей, включали всіх бажаючих. Це дало змогу забезпечити інклюзивність і отримати досить великий зріз пропозицій від різного кола експертів. Загальна кількість експертів склала 2500, що свідчить про те, що нам вдалося перетворити роботу ради у загальнонаціональний проект, до якого долучилися всі охочі.

Відео дня

Якщо говорити про закордонних експертів, то їх було близько 450 із біля 30 організацій, серед яких були Єврокомісія, Світовий банк, ОЕСР та іноземні експертні інститути. Крім того, в консультативну ради при Нацраді було включено 15 видатних економістів. Це – Френсіс Фукуяма, колишній заступник прем'єр-міністра, міністр фінансів, міністр економіки в урядах Словаччини Іван Міклош, директор ЄБРР у країнах Східної Європи і Кавказу Маттео Патроне, директор місії USAID в Україні Джеймс Хоуп, професор політичних наук Центру з питань демократії, розвитку та верховенства закону при Стенфордському університеті Майкл Мак-Фол.

Ми провели три засідання з ними, отримали ґрунтовні зауваження до нашого плану, які ми врахували.

На цих засіданнях була зроблена оцінка стану вітчизняної економіки?

Ми можемо говорити лише про приблизну оцінку. Це мінус 35 відсотків ВВП, якщо ми рахуємо по року. Якщо ми з вами подивимося структуру нашої Національної ради, то побачимо групу "Аудит збитків". Ми можемо констатувати, що ті висновки, до яких прийшли наші колеги, якщо не рахувати оборону та розмінування, ми говоримо про 165 млрд доларів збитків станом на середину червня. І це мається на увазі всі втрати економіки, пов’язані із втратами в ВВП від скорочення інвестицій, експорту, робочої сили тощо.

Що собою уявляє план відновлення? Можете дати його загальну характеристику?

Це проект, але із чіткою візією, побудований на наскрізних принципах і вже дуже глибоко пропрацьований в деталях. Це 24 томи, обсяг кожного складає від 100 до 400 сторінок. Це достатньо великий документ. Кожен том містить план на десять років у відповідній галузі. Це вперше в історії держави був розроблений настільки деталізований проект плану розвитку країни на десять років і настільки масштабна інклюзія була при його розробці.

Гетманцев розповів, з чого складається план відновлення України / фото УНІАН

У кожному томі ми маємо цілі по кожному з трьох етапів розвитку протягом десяти років, завдання на реалізацію цих цілей і конкретні проекти, яких загалом у плані більше тисячі, а також проекти нормативно-правових актів, які необхідно прийняти, щоб кожен з розділів плану був виконаний.

Перший етап – це стійкість – до кінця 2022 року. Це план на військовий час, план тих заходів, які ми повинні зробити вже зараз, аби встояти. Другий – це відновлення. Це період часу з 2023 по 2025 роки. І третя частина – це модернізація, зростання – з 2026 по 2032 роки, який ми вже плануємо провести у складі Європейського союзу.

А є якісь напрямки, які було визначено пріоритетними?

Мова йде про розвиток країни в цілому, тому в кожному напрямку є так звані проекти-каталізатори, тобто проекти, які ми будемо підтримувати більше, ніж інші, які повинні стати рушіями розвитку. Їх загалом близько ста, і вони є у кожній групі.

Можете назвати деякі з таких проектів-каталізаторів?

Найбільш вагомими з фінансової точки зору є різноманітні проекти із відновлення та модернізації фізичної інфраструктури, включаючи дороги, залізницю, морські і річкові порти, авіа порти, житловий фонд та об’єкти соціальної інфраструктури. 

Потім йде енергетика. Зокрема, розвиток атомної, відновлювальної, водневої енерггетики, що відповідає курсу на зелений енергетичний перехід в ЄС.  Це також проекти на посилення стійкості української енергосистеми та її інтеграцію в європейський енергопростір, зокрема через збільшення можливостей для перетоку електроенергії в/з ЄС, використання наших газових сховищ.

Значний акцент в плані зроблено на розвиток секторів та галузей економіки, що мають потенціал до зростання доданої вартості у промисловості, сільському та лісовому господарстві, секторі послуг, зокрема ITC. 

Якщо говорити в деталях, наприклад, про ліси та деревообробку, то це проект розвитку меблевої галузі, що передбачає створення великого кластеру на Західній Україні, який би забезпечував високий рівень переробки деревини, а не експорт лісу-кругляку за кордон. Що стосується сільського господарства, то ми говоримо про те, щоб забезпечити найглибший рівень сільськогосподарської переробки від вирощування зерна до ковбаси на поличках магазинів. Тобто ми вирощуємо зерно для комбікормів, на комбікормах вирощуємо свиней чи телятину, з яких виходять м’ясо та м’ясні вироби, які ми реалізуємо в Україні та за кордоном. Тобто, ми таким чином маємо від першого зернятка кратне здорожчання продукту до кінцевого рівня переробки.

Є такі проекти-каталізатори і в соціальній сфері, зокрема у медицині, освіті, культурі, спорті, поверненні та ре-інтеграції наших громадян.

Що стосується фінансів, то це створення банку реконструкції та розвитку економіки. Це – аналог KfW, банку, який було створено у Німеччині для відновлення після Другої світової війни, через який шли кошти в німецьку економіку. Ми плануємо створити його на базі одного з державних банків. Цей банк буде мати можливість кредитувати навіть там, де це пов’язано з підвищеними ризиками і тим самим давати можливість розвиватися підприємцям. Цей банк один з маленьких елементів системи фінансування. Фінансування буде здійснюватися не тільки через банк, будуть гроші у вигляді грантів, кредитів, інвестицій. Щось піде через державний бюджет, щось через фонди і рахунки МФО (Світовий банк, МВФ, ЕБРР тощо), щось через суверенні або приватні інвестиційні фонди тощо. Джерела фінансування будуть різні, але план – один. Проекти будуть реалізовуватися у межах цього плану.

Скільки фінансових ресурсів необхідно для реалізації плану?

Якщо ми говоримо загалом про необхідний рівень інвестицій для України на десять років, це 750 мільярдів доларів. Але це не тільки кошти донорів, а й приватні інвестиції. Не менше третини – це приватні інвестиції, які ми також прагнемо залучити.

Гетманцев поділився, скільки грошей виділятиметься за окремими напрямками / фото УНІАН

На першому етапі для підтримання стійкості планується залучили близько 60-65 мільярдів (не враховуючи кошти на безпеку і оборону). По-перше, ці кошти необхідні для забезпечення макрофінансової стабільності, фінансування дефіциту бюджету, і це напевно найбільша їх частина. Макрофінансова стабільність – це вимога номер один. Якщо ми не будемо отримувати гроші на наші соціальні зобов’язання чи на підтримку платіжного балансу, то будемо мати досить плачевні результати.

 Друге – необхідний розвиток логістики, ми повинні зруйнувати вузьке горлечко, яке не дає нам можливості постачати товари за кордон.

Третє – це опалення, підготовка до зимового сезону, модернізація житла та енергозбереження, насамперед у частині скорочення споживання газу, що є стратегічним для нас.

Загалом це 15 цілей, які потребують фінансування у 2022 році, і досягнення яких буде напряму впливати на стійкість держави у воєнний час.

Які суми необхідно залучити під час двох інших етапів?

З боку партнерів ми розраховуємо на внески і гранти на 2023-2025 роки у сумі 100-150 мільярдів доларів, на 2026-2032 – також 100-150 мільярдів. Кредитні гроші – 100-150 мільярдів так само на два етапи. А приватні інвестиції – 50 мільярдів на другому етапі і 200 мільярдів – на третьому. Це інвестиції, які нам необхідні, і ми розраховуємо саме на ці цифри.  Але в самому плані є і державні кошти. Ми розуміємо, що без них деякі програми взагалі не можуть бути реалізовані

А держава може щось зробити для покращення умов для потенційних інвесторів?

Ми маємо декілька викликів, і головний виклик – це війна. Аби інвестування здійснювалося в Україну, ми повинні убезпечити бізнес і його фінансовий інтерес. Це здійснюється за рахунок страхування та гарантування військових ризиків. Ми глибоко пропрацювали це питання. У плані передбачено декілька опцій, зокрема передбачено можливість створення трастового фонду, який би страхував бізнес, що заходить в Україну, від військово-політичних ризиків на базі MIGA, це велика міжнародна фінансова установа, яка займається страхуванням, або залучення іноземних страхових компаній, які б брали на себе такі ризики, зважаючи на те, що частина страхової премії може бути профінансована за рахунок або держави, або коштів платників. Можливим також є надання прямих гарантій як з боку держави, так і партнерів на покриття таких ризиків. 

Чи передбачена у проекті зміна податкової політики в державі?

Ми повинні зрозуміти штучність суспільної дискусії навколо податкової політики. Чому? Тому що податкова політика деякими блогерами подається, як якась панацея, яка повинна вирішити всі питання в цій країні. А план, який ми зробили, є дуже глибоким і професійним документом, який передбачає, як стати заможною країною протягом десяти років. Без міфів.

Не можна прийняти закон і зменшити ставку податку в десять разів, і через рік у нас буде черга з інвесторів, яких наша митниця буде пропускати за великі хабарі до України. Жодного нормального інвестора не з’явиться в країні, поки буде така митниця, така судова система, поки буде у нас недосконала інфраструктура.

Гетманцев поділився, скільки грошей виділятиметься за окремими напрямками / фото УНІАН

Все, що стосується інвестицій та привабливості нашої юрисдикції, лежить в площині верховенства права, антикорупції, інфраструктури, прозорої та ефективної держави, яка не створює проблеми, а допомагає. Все це необхідно, щоб країна процвітала. А щодо податкової системи, то в ній так само треба реалізувати принцип верховенства права. Бо набагато більша проблема податкової системи не у високому рівні податків, який є нижчим, ніж у Європі, а в рівності оподаткування, коли один повинен сплачувати всі податки, а інший може ухилятися від оподаткування, бо податкова закриває очі чи ухвалена поправка до якогось закону, яка дозволяє це робити. Ось ця нерівність оподаткування стримує розвиток України. І те, що ми передбачаємо у плані щодо податкової політики – це рівність оподаткування у межах тих рамок, до яких нас зобов’язує членство в ЄС. Бо перспектива членства – це рамки, яким ми повинні відповідати. Імплементація директив, а у сфері фінансів нам потрібно імплементувати 22 директиви, позбавляє нас будь-яких ілюзій у цій багатостраждальній країні ставити чергові експерименти.

Тому шлях, визначений рамками євроінтеграції, – це перша теза. Друга теза полягає у тому, що в рамках євроінтеграції ми будемо відстоювати найменші ставки, які можливі. Ми будемо підтримувати наш бізнес, не будемо сліпо інтегрувати те, що сьогодні є в ЄС. Ми розуміємо, що для бізнесу потрібен перехідний період. І ось цей перехідний період буде предметом дискусії, предметом обговорення. Тим, чим ми убезпечимо розвиток нашої економіки. Але хочу попередити, що в економіці не залишиться місця для тих, хто ухиляється від оподаткування.

Якщо цей план буде реалізовано, що відбуватиметься з економікою на практиці? Якою буде Україна у 2032 році?

Ми прогнозуємо не менше 7 відсотків середньорічного зростання ВВП, а економіка України буде в топ-25 країн світу за індексом складності товарів, що виготовляються в країні (Economic Complexity Index – прим.). Також Україна буде в топ-25 за рейтингом Світового банку щодо розвитку людського капіталу (Human Capital Index - прим.)

Одним із ключових частин цього плану є імплементація "грін діл" (Європейський Зелений курс – УНІАН). Ми повинні зменшити більш ніж на 65 відсотків від показників 1990 року викиди СО2.

Гетманцев заявив, що Україна має стати індустріальною країною з високою долею переробки / фото УНІАН

Якщо узагальнювати, то ми повинні побудувати нову індустріалізовану країну з високою долею переробки, івестиційно та експортно орієнтовану, капіталомістким сектором послуг та набагато більш продуктивною ніж зараз робочою силою. На виході це має бути країна комфортна і безпечна для проживання, в яку б повернулись наші громадяни. Країна, що відповідає високим екологічним стандартам Європейського союзу. Країна у складі ЄС, але країна-фортеця, бо загроза початку нової війни навіть у випадку припинення цієї буде з нами постійно. Країна-фортеця, країна з високими видатками на оборону – це те, що ми маємо передбачити і забезпечити.

Саме тому ми передбачаємо у нашому плані як локомотив розвитку економіки оборонну галузь, яка повинна бути, по-перше, орієнтована на забезпечення наших потреб оборони, а, по-друге, орієнтована на експорт. Ця галузь повинна бути приватною або широко використовувати державно-приватне партнерство, а не так, як зараз, перебувати у власності держави. Я не кажу про приватизацію стратегічних підприємств, а про нові проекти, які можуть створюватися в Україні приватними інвесторами і державою разом із приватними інвесторами.

Нульовий цикл для цього – це деолігархізація та руйнування кланово-олігархічної системи, яка є в державі. Мова йде не тільки про те, щоб відлучити кілька десятків прізвищ олігархів від впливу на владу. Більш важливим є руйнування кланів у державному апараті, правоохоронних органах, митних і податкових органах, у судовій владі. Кланів, які фактично керували цією державою протягом 30 років, фактично висмоктуючи кров з держави і роблячи її біднішою. У цьому контексті для нас важливо декілька напрямків. Це – верховенство права не на словах, а на справі, завершення судової реформи, перезапуск антикорупційної рамки, доведення до логічного завершення антиолігархічного інституту, антимонопольне законодавство і посилення Антимонопольного комітету, корпоративна реформа, підвищення ефективності публічного сектору.

А як саме планується змінити роботу публічного сектору?

Планується істотне скорочення кількості державних службовців, яке призведе до скорочення на 30 відсотків фонду оплати праці з одночасним залученням до державної служби професійних людей. Тобто, заробітні плати підвищаться, але кількість держслужбовців зменшиться. За рахунок цього ми отримаємо більш ефективний державний апарат. Передбачається створення центру уряду – це установа в уряді, яка опікується всіма господарськими та іншими питаннями роботи всіх міністерств. А міністерства і центральні органи виконавчої влади більше нагадуватимуть проектні офіси, а не великі юрособи–монстри, якими вони є зараз.

Гетманцев анонсував скорочення кількості держслужбовців / фото УНІАН, Олександр Кузьмін

Передбачається повне позбавлення міністерств та центральних органів виконавчої влади функції управління державними підприємствами та державною власністю. Це не стосується Фонду держмайна – будуть стратегічні підприємства, які будуть управлятися державою, як акціонером.

Держслужбовці вже висловлювали своє невдоволення на етапі обговорення, але жодна структура не може реформувати сама себе. Тому лідерство в цьому проекті має Михайло Федоров, і це планується зробити за рахунок цифровізації. Ми повинні на 2023 рік, відповідно до плану, мати державу в смартфоні, всі державні послуги повинні надаватися електронно.

Уявімо, що план було реалізовано. Як саме зміниться структура вітчизняної економіки, якщо порівнювати із сьогоднішньою?

Ми не робимо радянський план, де ми повинні розписати планові показники всіх галузей, а потім їх не досягнути або зробити за три роки п’ятирічку. Але ми знаємо точно, які напрями, які галузі ми будемо підтримувати і стимулювати. Це визначається навіть переліком груп.

Перше – оборонно-промисловий комплекс. Далі йде аграрна галузь, але це буде переробка, а не експорт сировини. Ми не будемо відмовлятися від сировини повністю, бо це виручка, дохід держави і податки, але ми точно не будемо її стимулювати. Також розвинена енергетика– ми хочемо стати великим експортером електроенергії в Європу, причому "зеленої" електроенергії і будемо розвивати і біопаливо, і водень. Крім цього, це зелене виробництво металу, вбудовування у глобальні ланцюги доданої вартості у машинобудуванні, деревообробка, IT та будівництво.

Що відбуватиметься з трудовими ресурсами? Як планується вирішувати проблему зайнятості населення?

У нас на сьогодні зайнятість є чи не найбільшою проблемою, бо 14 відсотків підприємств не працюють взагалі, а більше половини скоротили виробничі потужності більш ніж на 30 відсотків. Тому проблема безробіття для нас сьогодні є ключовою, тим більше, що велика кількість переселенців в західних регіонах, велика кількість людей не можуть знайти роботу.

Наш план – це не презентація на п’яти слайдах якоїсь ефемерної ідеї чи совокупності ідей, як ми це часто зустрічаємо. Це прорахована експертами покрокова інструкція, що робити.

Ми розуміємо, що проблема зайнятості не може бути вирішена якимось одноактовим дивним рішенням. Проблема зайнятості повинна вирішуватися з розвитком економіки, тому інвестиції в оборонну галузь – це зайнятість, розвиток переробки сільськогосподарської продукції – це також зайнятість. Інвестиції в освіту – це також ефективна зайнятість, але у більш віддаленій перспективі.

Проблема зайнятості проходить через весь план. Те, що ми закладаємо на перші роки у сфері зайнятості, це, насамперед, перекваліфікація. Це завдання номер один, воно повинно бути всеохоплюючим, і враховувати тенденції в трудовій міграції, потоках ВПО, структурні зміни в економіці.

Яким чином планується забезпечити контроль за використанням коштів, отриманих на реалізацію плану?

Поки ми ведемо дискусії щодо того, якою буде модель контролю за цією системою. Але моя особиста позиція полягає у тому, що ми обов’язково повинні забезпечити контроль за використанням цих коштів тими, хто ці кошти дає. Ми повинні робити це дуже прозоро. Наше найголовніше завдання – щоб не було жодного сумніву, що ці кошти будуть витрачені за своєю метою.

Дмитро Шварц

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся