"Окремі полиці для ВПО": бібліотекарі в Тернополі легалізували дискримінацію дітей

І у 2014-му, і у 2024-му бути переселенцем в Україні – проблема. Якщо ти ВПО – будь певен, обов’язково зіткнешся з дискримінацією. Але зараз її ще й намагаються "замаскувати" під турботу.

В обласній бібліотеці Тернополя нещодавно сталася історія, яка просто вражає своєю дикою абсурдністю. Святослав, 7-річний переселенець із Харкова, вибрав почитати дві старенькі книжки. Однак виявилось, що за них треба залишити заставу - по 300 гривень за кожну.

Батьки хлопчика дуже здивувалися, адже до цього він два роки ходив до іншої, міської бібліотеки, і жодних "рахунків" там не виставляли. Ще більше здивувало те, що, схоже, заставу беруть тільки у ВПО. А подальші пояснення бібліотекарів – батькам, а пізніше журналістам – змушують ставити питання геть не про суми "обов’язкової застави", а про дискримінацію.

"Довіри до нас нема"

Багато років росія проводила в Україні інформаційні кампанії, щоб розділити українців "на сорти": "східняки", "западенці", "кияни", "російськомовні" - і так далі… На жаль, ця ІПСО успішно вкоренилася. І деяким українцям бути "не того сорту" доводиться навіть після того, як росія продемонструвала: не важливо, в якому регіоні України ти жив і якою мовою розмовляв, якщо ти українець, тебе буде знищено.

В історії з обласною бібліотекою Тернополя дикість навіть не в тому, що батькам запропонували залишити в закладі чималу суму (600 гривень застави) за дві книжки. Дикість в тому, що "корінні" мешканці міста отримують книги без застави. А от тим, хто переїхав з Харкова чи Херсона – треба платити.

"Мені одразу показали три формуляри інших читачів-переселенців з вкладеними в них грошима. Мовляв, ось, нормальні читачі без проблем лишають кошти. Але, коли я попросила показати мені формуляри з залишеними грошима від місцевих дітей, то мені заявили, що не будуть зараз перелопачувати всю бібліотеку", – пригадує мама Святослава Катерина Посохова.

За її словами, бібліотекарки також наводили "аргументи" щодо застави: "Така застава, бо до нас немає довіри". Мовляв, "можете десь в книжці написати "слава росії", або "такі як ви вже багато книг у нас потягли".

Простими словами, 7-річного хлопчика з Харкова готові звинуватити у симпатіях до росіян – тих, хто зруйнував не лише його місто, а його світ, або заклеймити "книжковим злодюжкою", тільки за те, що він – не місцевий.

Окрема поличка, де були не цінні екземпляри

Безперечно, коли ця історія почала набирати обертів у соцмережах, можна було припустити, що харків'яни щось не так зрозуміли, щось не так почули (хоча є фото формуляра хлопчика з надписом: "Видаємо тільки під заставу"). Але офіційні коментарі директорки тернопільської обласної бібліотеки для дітей Надії Новіцької поставили крапку в таких сумнівах.

За її словами, ніхто не закидав Святославу, що він писатиме на сторінках проросійські гасла, але...

"Просто у нас був один неприємний випадок. 9-річна приїжджа дівчинка повернула книгу. Бібліотекари завжди перелистують їх, бо часом хтось сторінки вириває, залишає цінні речі, навіть бувало долари використовують як закладки. І, ось, бібліотекар побачила на сторінках написи: "Смерть Украине!", "Слава России!", "Слава Путину!", "Пусть живет Россия!", – розповіла журналістам Надія Новіцька.

Тому, мовляв, історія з заставою – це не навішування ярликів, не стереотипи та упередження, а "пояснюючий аргумент" щодо необхідності залишати кошти за книги у якості застави.

"Логіка" ставлення до переселенців спостерігається ще в у такому факті: після повномасштабного вторгнення росіян, коли до Тернополя почали прибувати переселенці, для них одразу облаштували окрему поличку (!) з книгами. В бібліотеці спокійно пояснюють, що це не були якісь цінні екземпляри. Просто у закладі вирішили, що люди можуть мігрувати далі й не знати, чи матимуть змогу повернути книги.

Тобто, підкреслимо, такий розподіл читачів на дві категорії - чи два "сорти" - "своїх" і "не своїх" в бібліотеці вважали цілком нормальним.

"Якби в нас була дискримінація переселенців, то вже давно б це прозвучало, адже ми вже стільки часу обслуговуємо цю категорію дітей. Ми їх навіть не називаємо переселенцями, а кажемо "наші тимчасові жителі"", – зазначає Надія Новіцька.

Певно, за такою "логікою", її теж можна назвати "тимчасовою директоркою" бібліотеки.

"Треба викликати поліцію"

"Директорка працює з дітьми, але не розуміє, що дитина може бути травмована, і що вона сто відсотків травмована, якщо вона приїхала з Харкова. Ця історія, скоріше, не про кримінал. Вона більше про не дуже людяний підхід до хлопчика чи дівчинки, які приїхали з території війни. Ця історія про те, що хтось досі гадає: якщо людина приїхала зі сходу чи півдня країни, або це російськомовна людина, то вона якось гірше, ніж сама директорка, чи її діти. Це – недалекоглядність. Врешті, у директорки бібліотеки з Тернополя також є ризик стати переселенкою", – вважає керівниця ГО "Мартін-клуб" Віка Федотова.

Представниця уповноваженого з прав громадян, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, Ольга Алтуніна, коментуючи цю історію Радіо Свобода, зазначила, що бачить в поведінці працівників бібліотеки дискримінацію. І, за її оцінкою, застава за книги бралась незаконно.

Про це каже й адвокатка Адвокатського об'єднання "Актум"  Оксана Доготер.

"Враховуючи, що Тернопіль – велике місто, неможливо знати кожного, неможливо знати, хто на що здатен. В Тернополі живуть такі самі люди, як в інших містах. Вони так само можуть вчинити певні дії - як законні, так і незаконні. Вони так само можуть написати в книзі щось про Путіна… Тобто, все це - просто абсурд! В цьому випадку є ознаки дискримінації. Є відповідно до міжнародного законодавства і відповідно до нашого національного законодавства", - зазначає юристка.

У таких випадках адвокатка радить викликати поліцію: "В будь-якому випадку треба зафіксувати цю подію. Можна знімати на телефон відео, можна робити фото. І, на мою думку, можна було б в судовому порядку ставити питання про, принаймні, вибачення у зв'язку з тим, що допущена дискримінація, а також про компенсацію моральної шкоди".

За словами Оксани Доготер, в такому разі проводиться експертиза і експерт визначає розмір збитків: "Це може бути 5-10 чи 15-20 тис грн, в залежності, хто як постраждав".

Статус ВПО як тавро

Вибачень з боку Тернопільської обласної бібліотеки дійсно поки що не було, але на сторінці Facebook закладу опублікований допис, в якому звинувачення у маніпуляціях та хейті лунають на адресу батьків Святослава - Катерину та Павла Посохових.

Проте в коментарях під дописом Катерини Посохової про цю історію інші люди повідомляють, як переселенці потрапляли у схожі ситуації й у інших бібліотеках.

"Навесні 2022 у знайомих така ситуація була у бібліотеці Трускавця, згодом там все ж переконалися, що переселенці книжки не псують", – пише Олена Бекетова.

"У 2020-му нам з донькою відмовили в реєстрації в київській районній бібліотеці, бо Донецька прописка. Ми могли б піти домовлятись з завідуючою, але дочка навідріз відмовилась, попри те що дуже зраділа, побачивши бібліотеку поряд з домом", - розповідає Ольга Бублик.

Але не можна сказати, що саме бібліотеки – лідери латентної дискримінації переселенців. Наприклад, у будь-якому містечку вам досі розкажуть дурницю, як "понаїхавші" айтішники зняли квартиру, потім за неї не заплатили, "і таке після себе залишили!"… І це, певно, власники квартир ще не передивлялись у своїх домашніх бібліотеках книги. Адже там, на сторінках, мабуть, айтішники теж щось понаписували…

Десять років тому з донецькою (луганською) пропискою в Україні було вкрай важко зняти житло. Зараз такої проблеми нема, можливо, через те, що ціни за оренду підскочили у два-три рази. І люди, вимушені покинути свої рідні домівки, часто-густо живуть у місцях тимчасового розташування, адже у них, банально, не вистачає коштів на оренду окремого житла. І, на жаль, процес отримання державної компенсації за таку оренду досить складний…

ВПО звинувачували в усіх гріхах у 2014-му, звинувачують й зараз. Фактично, "вина" цих людей полягає у тому, що "відібрали" у місцевих спокійне життя, постійно нагадують про війну. Ба більше, часто-густо переселенцям доводиться чути щось на кшталт: "У вас війна почалась через те, що ви російською говорили". Тобто, відбувається те саме, як коли у насильстві звинувачують жертву насильства: сама винна, бо щось "не так" зробила чи сказала на адресу кривдника.

Доволі часто можна почути, що статус ВПО – тавро для роботодавця. Ніхто не хоче вкладати сили, кошти, час у людину, яка вважається "тимчасовим мешканцем".  З іншого боку, й переселенці іноді ставляться до локального населення таким чином: "Ми пережили жахи, а ви - ні. Ви нам винні".

Керівниця ГО Мартін-клуб Віка Федотова каже, що згадування "статусів", того, "хто є хто", дуже розмежовує людей. Вона наводить приклад, як навіть гарні наміри можуть спровокувати булінг переселенців у школах.

"Була така дурня з моєю дитиною, коли школа вирішила привітати дітей-переселенців. І тільки їм подарувала по коробці цукерок. Тобто, вони з найкращих міркувань зробили виокремлення дитини, – говорить Віка Федотова. - Було вже дуже багато репортажів, роздумів на тему: "Переселенці - це мешканці, чи гості?". Але ВПО - не те, й не те. Вони - просто громадяни України, які мають свободу пересування, і можуть тут жити і працювати. Але вимушене переселення - не про те, що людина захотіла переїхати і переїхала. Переселення - це коли ти втратив контроль над своїм життям повністю. Ти стаєш залежний. Що тобі дадуть з'їсти, де ти будеш спати? Ти весь час знаходишся в стресі, який дуже впливає на здоров'я".

Хепі-енд

Після того, як історія хлопчика й тернопільської обласної бібліотеки розбурхала соцмережі, книги почали приходити Святославу в подарунок. Надсилають їх і видавництва, і автори. Наприклад, хлопчику написав письменник Сашко Дерманський, книгу якого "Чудове Чудовисько" родина й намагалася взяти у бібліотеці. Тепер Святослав насолоджується читанням. І, за словами батьків, через якийсь час прочитані ним книги-подарунки будуть передані до бібліотеки.

Святослав щасливий. Але чи не зіткнеться він знову з людиною, для якої інструкції будуть важливіші, ніж дитина?

Наразі існує багато програм з толерантності до переселенців, і вони поступово змінюють ставлення до ВПО. Та їх, на жаль, неможливо миттєво "завантажити" в усі голови.

УНІАН в Google News