Останній дзвінок для держави. Чому професія "вчитель" на межі вимирання

Вчителі масово йдуть на пенсію, а молодь не хоче вчителювати через малу зарплату. Педагоги мають шалене навантаження й пережитки радянщини в організації освітнього процесу. Чи можна це змінити і як, та чи буде кому вчити у старшій школі нинішніх першокласників?

Микола Дмитрович вже сімнадцять років виходить зі своєї житомирської дев’ятиповерхівки щоранку о сьомій. Має з собою термос гарячого чаю і трохи часу – 25 хвилин, щоб дійти до рідної 17-ї школи та встигнути підготувати своє робоче місце.

"Не завжди зранку вчитель встигає поїсти, тому беру термокружку", - розповідає Микола Тарасюк ТСН.Тижню, крокуючи сонним містом.

У будь-яку погоду він іде пішки, адже переконаний: рух – це життя.

"Я продовжую династію вчителів. Моя мама була вчителькою фізичного виховання, тітка викладала хімію, сестра – вчителька історії, дядько – вчитель математики", - розповідає він ТСН.Тижню.

Крейзі вчитель

Микола Дмитрович викладає інформатику. Настільки вдало, що його учні-старшокласники, навчаючись у школі,  працюють в ай-ті-компаніях та самі заробляють.

"За рік з джуніора в ай-ті-компанії учень став мідлом. Це круто! Я завжди граю з дітьми і ми працюємо, як маленька ай-ті-компанія, в якій я менеджер, який роздає чарівних копнячків та навчаю дітей працювати в команді", - розповідає вчитель. 

Навчаючи, програміст-практик ніколи не підвищує голосу. Він  перетворює   учнів звичайнісінької житомирської школи в переможців міжнародних конкурсів з діджитал-малювання, програмування, робототехніки. Нагороди своїх учнів  тримає у класі.

"Він як мій продюсер, - розповідає ТСН.Тижню учениця Єлизавета Малиновська, - знаходить цікаві конкурси, в яких я беру участь".

"Це – малюнок на конкурс інформатрикс, він відбуватиметься в Мексиці. Я моделюю костюми для майбутнього покоління, яке може жити на Марсі. Я виходжу від всієї України", - показує дівчинка свої здобутки.

Викладач постійно вигадує заохочувальні трюки. Під час дистанційки роздавав футболки та браслети, створив навіть власний бренд – "Mytrych - crazy teacher from Ukraine".

"Сrazy teacher – бо діти кажуть, що я крейзі, що, маючи багато здібностей і можливостей залишаюся працювати в школі. Тільки навіжений  сьогодні все це зможе витримати", - розповідає Микола Тарасюк ТСН.Тижню.

Найгірше, що в цих словах - купа прихованої вчительської правди і не надто світлий бік школи.

Вчительські одкровення - табу, якщо не має  дозволу від директора чи управління освіти / фото УНІАН, Володимир Гонтар

Учительські одкровення

Відкритий до всього нового педагог - чи не єдиний, хто  погодився в День учителя відверто поговорити з ТСН.Тижнем про важкі вчительські будні, мізерну зарплатню, шкільну субординацію та… втрату поваги до його професії. Пояснює: вчительські одкровення - табу, якщо не має  дозволу від директора чи управління освіти.  

"Хто з вчителів пише власні пости, думки? Їх одиниці на всю країну! Це відгомін радянської системи. Є департамент, треба прогнутися і стати на задні лапки. Чому? Хтось боїться, що його звільнять з роботи", - каже Микола Тарасюк.

Радянщиною також називає вимогу для вчителів носити форму. Мовляв, на свято він у піджаку, але зазвичай – у джинсах та спортивній кофті. І так його важко відрізнити від учнів. Проте – так зручно. "Мені комфортно в таких умовах. І це класно дітям, що я з ними на рівних", - каже вчитель інформатики.

Та справжня біда освітян - малі зарплати: "Тих коштів, які я сьогодні отримую, не вистачає. Я працюю на трьох роботах. Хоча кажуть про те, що підвищують, підвищують. На 200 гривень? На 50!".

Зарплата молодого вчителя сьогодні не дотягує п’яти тисяч  і становить 4 тисячі 859 гривень. Щоправда, в грудні обіцяють підняти до 5 тисяч 265 грн. Учитель першої категорії отримує 6 тисяч. У грудні піднімуть на 500 гривень. А платня вчителя вищої категорії – 6,5 тисяч, у грудні буде 7.  На таку зарплату прогодуватися важко. Тому півтори ставки - практика доволі поширена. Є надбавки за звання, стаж, класне керівництво...

"Йдуть класними керівниками, бо це хоч якась доплата до зарплати… Я також з такої точки зору йшов", - розповідає ТСН.Тижню Микола Тарасюк.

А навантаження шалене: писати класний журнал, перевіряти особові справи учнів… "Люди перегорають, їх перевантажують роботою. Я в такому випадку йшов у спортзал і лупашив грушу, були такі ситуації. Я не можу свої проблеми переносити на роботу - це не педагогічно", - каже вчитель.

Однак саме тому в школах уже сьогодні катастрофічно бракує вчителів. Особливо - фізики та математики. Ніхто не хоче вчителювати за 5 тисяч гривень.

ТСН.Тиждень вже два роки поспіль запитує у студентів спеціалізованого педуніверситету, чи хочуть вони працювати вчителем. І відповіді незмінні: "Треба хоча б 10 тисяч".

Цьогоріч до освітянської спільноти приєднаються 3 тисячі молодих учителів. Водночас як педагогів-пенсіонерів маємо близько 70 тисяч. Щоби зник цей   дефіцит, потрібне не одне десятиліття. Тож у голові мам і тат нинішніх першокласників зараз має виникнути одне підступне запитання: "Чи буде кому взагалі вчити їхніх дітей у старших класах!?".

Оксана Радіонова, Олександр Шиян

УНІАН в Google News