Втекти від війни: як Львівщина приймає тисячі переселенців з гарячих точок України

Львівщина стала основним форпостом для переселенців з усієї України. Люди з Херсона, Дніпра, Харкова та Києва їдуть сюди, аби врятуватися від куль і ракет російських військових. Як їх приймають львів’яни, де облаштовуються вимушені переселенці та що їх тут чекає, дізнавався УНІАН.

Сотні тисяч українців змушені покинути свої домівки через масштабну російську агресію в Україні. Харків, Київ, Херсон, Миколаїв, Одеса… Ворог вже не соромлячись запускає ракети в житлові масиви. Проте паніки немає. Літні люди, жінки з дітьми, коли мають змогу, виїздять з найнебезпечніших регіонів на захід країни.

Чоловіки нехай захищають Батьківщину

У Львові на стадіоні "Арена Львів" створили центр розселення вимушених переселенців, а в центрі, на вулиці Коперника, діє координаційний центр. Тут їм допомагають з усім необхідним – харчами, ліками, засобами гігієни, а також знайти тимчасове житло. Сюди ж небайдужі львів’яни приносять гуманітарну допомогу. А ще у Facebook та Telegram для переселенців створили чат-бот, який допоможе знайти помешкання або запропонувати його людям, яких з дому вигнала війна.

За словами голови Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького, загалом в області є 37 тисяч готових місць для біженців. Проте, якщо буде потреба, готові розгорнути до 100 тисяч.

Лише за перші три дні війни Львівщина прийняла понад 31 тисячу переселенців. Частина з них, переночувавши у Львові, поїхала на Закарпаття. Станом на 27 лютого, 2,5 тисячі осіб отримали поселення у Львові, звернувшись в центр надання допомоги переселенцям стадіоні "Арена Львів". Окрім того, багатьох приймають у Львові родичі чи знайомі.

"Люди приїжджають власним транспортом, поїздами, хто чим. Є ті, хто їде сім’ями, групами, їх розселяють по санаторіях, готелях, школах, а також приймають львів’яни у свої квартири чи будинки", - зазначив Козицький.

За перші три дні війни Львівщина прийняла понад 31 тисячу переселенців / фото REUTERS

Перевагу надають жінкам з дітьми та літнім людям. До прикладу, влада міста Стрий та курортного селища Східниця вже офіційно відмовилися приймати чоловіків мобілізаційного віку - від 18 до 60 років - в усіх закладах, незалежно від форми власності.

"Починаючи з 26 лютого, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ми не можемо поселяти чоловіків мобілізаційного віку без дозволу військового комісара", – розповів селищний голова Східниці Іван Піляк.

Квартиру дали чужі люди

Варто нагадати, що ще до початку чуток про можливе вторгнення Росії в Україну, у Львові стрімко підскочили ціни на квартири. Тепер ситуація змінилася – ціни на оренду житла дуже різні, а багато львів’ян готові приймати в себе переселенців абсолютно безкоштовно.

Багато львів’ян готові приймати в себе переселенців абсолютно безкоштовно / фото REUTERS

Сім’я Анатолія та Тетяни приїхала з Харкова ще у суботу. Подружжя немолоде, а разом з ними ще й старенькі батьки, двоє котів та папуга. Зізнаються, що навіть не сподівалися на таку підтримку львів’ян.

"У нас тут є знайомі, коли це все почалося, вони самі зателефонували і запропонували допомогу. Це дуже зворушливо, - зізнається Тетяна, стримуючи сльози. – Ми їхали автомобілем, разом зі своїми домашніми улюбленцями, а куди ж без них? Першу ніч переночували у знайомих, вони прийняли нас усіх разом з тваринами, нагодували. А наступного дня підключили вже всіх своїх знайомих і знайшли нам квартиру. Пожити безкоштовно дозволили абсолютно чужі люди".

Скільки доведеться їм жити у Львові, Тетяна та Анатолій поки не знають, але кажуть, що додому не хочуть – там справжнє пекло.

"Вранці 24 лютого ми прокинулися від вибухів і виття сирен, це було дуже страшно. У батька одразу підскочив тиск. Що робити, куди бігти - не знали, були розгублені та перелякані, - продовжує жінка. – Але згодом опанували себе і зрозуміли, що потрібно втікати".

Подружжя планує переїхати до Польщі – там мають родину. Проте через величезні черги, які зараз є на кордоні, вирішили перечекати.

На кордоні – аншлаг, а поїзди на вокзалі беруть штурмом

Виїхати у Польщу з Львівщини в останні дні практично нереально. На кордоні утворилися кілометрові черги, а на головному залізничному вокзалі люди днюють і ночують, сподіваючись сісти на поїзд. І це при тому, що польська залізниця призначила кілька безкоштовних поїздів, аби евакуювати людей з України.

На ніч ніхто не розходиться – люди сплять просто на пероні. Навколо них розкидані речі та навіть валяються чиїсь валізи: коли пасажири сідають у потяг, речі не завжди поміщаються, тож їх залишають просто на вокзалі.

Іноді губляться діти. Зокрема, днями у соцмережах було повідомлення, у якому жінка просила допомогти знайти її 13-річну доньку, яка їде у поїзді зі Львова до Польщі. Мовляв, дівчинка мала сісти на потяг зі знайомою, проте та не влізла, тож дитина вирушила за кордон сама. На щастя, все закінчилося добре – дитину знайшли небайдужі люди й передали матері.

"На кордоні зараз страшенні черги, людям доводиться стояти по кілька діб, - говорить у коментарі УНІАН речниця Львівського прикордонного загону Олександра Кучковська. – Але ситуація міняється щогодини, тому точної кількості автомобілів чи протяжності черги, а також на яких пунктах пропуску більша чи менша черга, сказати не можу".

Виїхати у Польщу з Львівщини в останні дні практично нереально / фото УНІАН

Львів’янка Марта разом з чоловіком та трьома дітьми виїхали зі Львова автомобілем одразу 24 лютого, коли почалися бойові дії. Проте перетнути кордон їм вдалося лише 26 лютого, вранці.

"Ми стояли три доби в авто з трьома дітьми, найменшому ще немає двох років. Без води та їжі, бо запаси, які мали, швидко закінчилися. Ми просто не розраховували, що доведеться стояти так довго. Вночі холодно, гарячої води, щоб зробити чаю, ми теж не мали. Це були найжахливіші три доби у нашому житті. Але скажу чесно – поляки нам дуже допомагають перетнути кордон, ставляться зі співчуттям і розумінням. Вони спростили систему перетину, не вимагають "Зеленої карти", дозволів на вивіз дітей, документів на тварин, навіть паспорти не дуже ретельно перевіряють", - розповіла Марта кореспонденту УНІАН.

Наразі вона з дітьми проживає у знайомих у Варшаві. Її чоловік повернувся додому, каже, що його місце зараз на передовій.

Заробітчани повертаються в Україну, щоб воювати

Захищати Батьківщину повертаються й українські заробітчани. Сергій Тидень – уродженець Сум, але вже вісім років проживає у Німеччині, має там роботу, працює на фермі. Проте, тільки-но почув про війну в Україні, не роздумуючи, вирішив повернутися.

"У мене в Сумах батьки, поруч ідуть бої. Як я можу сидіти? Це моя земля, і я мушу її захищати", - каже чоловік.

Допомагає Сергію навіть його роботодавець: дав автомобіль та пообіцяв допомогти закупити усе необхідне.

"Я в соцмережах написав, що зараз потрібно військовим. Мені люди почали писати цілі списки – від харчових продуктів, до ліків, бронежилетів, тепловізорів тощо. Що зможу, те куплю, і що влізе в машину. Ще є багато охочих тут, в Німеччині, їхати зі мною, однак не знаю, чи когось візьму, бо авто забите провізією", - розповів Сергій.

Зараз на півдні, сході та півночі країни точаться запеклі бої. Але ворог не очікував такого опору та такої солідарності народу. А з такою підтримкою нас дійсно не побороти.

Мирослава Бзікадзе

УНІАН в Google News