Будь-які розмови про те, що нібито Київ якимсь чином "спровокував" Кремль, - це просто маячня.
Як для країни, яка стверджує, що не хоче війни, поведінка Росії біля кордонів України останнім часом мала аж надто войовничий вигляд. Російські війська будують табір у Воронезькій області за сотню кілометрів від української території.
А тим часом, російське телебачення готує росіян до того, що от-от розпочнеться український "наступ", - пише Politico. Міністр закордонних справ Сергій Лавров нещодавно заявив, що відновлення війни на Донбасі призведе до "знищення" України. Минулого ж тижня заступник голови адміністрації президента РФ і ключовий представник на переговорах з Києвом Дмитро Козак повторив твердження за 2014 рік. Мовляв, якщо буде треба, Москва вторгнеться, щоб захистити жителів Донбасу.
Читайте такожРосія нарощує війська навколо України на трьох напрямках - МЗС
"Хоч абсолютно "випадкова" війна малоймовірна, завжди існує ризик прорахунку або надмірної реакції", - йдеться в статті.
З загостренням напруги заходи, націлені на побудову хоч якоїсь довіри й пом'якшення ситуації, зазнають невдачі. Учасники переговорів в Мінську знову зайшли в глухий кут. Додаткові домовленості про припинення вогню, домовленості про які з'явилися в липні 2020 року, стабілізували ситуацію на кілька місяців. Але тепер вони теж руйнуються. Росія проігнорувати всі запити про роз'яснення її військової активності біля українського кордону. Україна надіслала відповідний запит, спираючись на Віденський документ.
У Москві дехто стверджує, що Україна нібито спровокувала напругу, розвернувшись в бік більш "ворожого" підходу до Росії впродовж останніх місяців. Але це перебільшення. Президент України Володимир Зеленський насправді був, навпаки, дуже стриманим у своїй риториці щодо Донбасу й останньої російської активності.
Нещодавно Київ запровадив санкції проти проросійського олігарха Віктора Медведчука, який виступає союзником Путіна, а також проти його соратника Тараса Козака. Безумовно, це розлютило Кремль. Але Москва в своїй публічній реакції була відносно стриманою. Дехто вказує на дві нещодавно схвалені стратегії України як на провокації. Зокрема, йдеться про план деокупації й реінтеграції Криму, а також про нову військову стратегію. В обох Росія відверто згадується як загроза.
Читайте такожSüddeutsche: Україна слабка, але не беззахисна
Для Росії українське членство в Альянсі - абсолютна "червона лінія". Але в прагненнях Києва його отримати немає нічого нового, а тим більше дивного. Тож стратегія навряд чи може бути причиною для війни. Хоча ніхто не знає, як Москва інтерпретує різні речі.
У Москві також розчаровані, що Зеленський не виконав Мінські угоди безумовно. Зокрема, ті положення, які стосуються надання особливого статусу так званим "республікам", підконтрольним Росії. Теоретично це дозволило б Кремлю мати постійний і великий вплив на країну через ці так утворення. І при цьому Україна повинна була б платити за їхнє утримання, а не Росія.
Відсутність чіткості щодо російських намірів і кінцевого плану в суміші з риторикою в дусі 2014 року означає, що напруга дуже висока. І саме тут може й відбутися прорахунок.
Читайте такожWP: Вторгнення в Україну не дасть Путіну високий рейтинг, як 7 років тому