Дві дороги до моря. Плюси і мінуси традиційного та "дикого" відпочинку

Один напрямок, але два принципово різних відпочинки. Хтось віддає перевагу традиційному, з пошуком квартири чи будиночка, а хтось не злякається ще не досить розвиненого в Україні кемпінгу, й повезе до моря власну «хатинку». Тож який обрати?

«Обережно, двері зачиняються!», - так починає свій шлях до моря кореспондент ТСН.Тижня Андрій Орляк. Він – мандрівник із досвідом. Знає немало симпатичних місцин країни – щоб бюджетно, гарно, смачно і, найважливіше, з комфортом, чи… майже з комфортом.

Водночас кореспондентка ТСН.Тижня Наталія Ярмола погоджується на другу у своєму житті «дикунську» мандрівку, маючи всюдихідний «готель» на колесах.

Подорож до моря з київського залізничного вокзалу починається для Андрія з перевірки температури. На вокзалі майже безлюдно. Для перших днів липня – неочікувано. Але карантин вніс свої корективи до звичного нам життя. За словами Андрія, купити квиток напередодні мандрівки зараз не стало проблемою. Натомість рік тому таких шансів не було б. Та є й мінуси – весь маршрут треба бути в масці. А потяг їде понад вісім годин… Ще одна неприємність – у потязі не працює кафе. Карантин. Тож про перекус під час мандрівки слід подумати заздалегідь.

Подорожувати потягом сьогодні те ще «задоволення». Постійно треба бути у масці.

А ось у Наталі таких проблем не виникає. Вона обирає «будиночок-причіп» до авто і проходить підготовку молодого кемпера – дізнається, де що вмикається та як «збудувати» другий поверх. 700 кілограмів ваги «будиночка» ми швидко чіпляємо до машини. І – поїхали. Ніяких масок! До речі, на дорозі нерідко можна зустріти схожі караванери з готелями на колесах.

«Будиночок» на колесах – 700 кілограмів автономії.

Переваги такої мандрівки у тому, що можна зупинитися будь-де та будь-коли. Наприклад, ми на своєму шляху до моря зробили привал в уманському парку «Софіївка». Втім, якщо начистоту, окрім поплавати на човнику за 100 гривень та банально прогулятися, робити тут більше нічого.

Після того, як потяг Андрія прибуває в Одесу, на нього очікує ще один «бій» - пошук маршрутки до першого запланованого курорту. «Просто під одеським вокзалом на таких, як я, чатують маршрутчики. В Санжійку – сотка з особи. Водій обіцяє, що завантажимося й поїдемо. Але це «завантажуємося й поїдемо» - добряча година очікування, поки бусик до повного «напакують» туристами», - ділиться Андрій враженнями.

Крім того, сама поїздка часто супроводжується концертом всередині буса. В нашому випадку – піснями Олега Винника. Але, певно, буває й гірше…

Натомість Наталю турбують не музичні смаки водія, а як не загубити причіп з житлом на дорогах Миколаївщини. Потрапивши у дощ, здавалося, що негоду не вдасться перечекати й авто просто потоне… «Треба було просто зупинитися, але ми... «пливли» на зустріч морю із вже зовсім не морським настроєм», - ділиться враженнями Наталія.

Та подолавши негоду, кемпери втрапили ще й в затор на Хаджибейському лимані…

Перший «привал» Андрія – Санжійка – курортне селище у кілометрах 35-ти від Одеси. Номер за 1400 гривень з видом на море і маяк (у вартість номера входить сніданок). На всю округу – єдиний морський ресторанчик. Кілограмова порція щойно виловлених мідій – супер-смачний, але удар по гаманцю – 300 гривень. Але як же смачно!

Курортне селище Санжійка

Курортне селище Санжійка

Курортне селище Санжійка

«Санжійка - це вузький, але дуже довгий пляж. Цьогоріч, схоже, особливо малолюдний. Це - височезні урвища над морем. І це - спокій від метушні, гарантований відсутністю готельних хмародерів та нашестя дискотек. Утім, спокій цей – аргументований… По туристичній привабливості всіляка там Затока, як на мене, і поруч не стояла з Санжійкою. Тут – страшно привабливо! Але слово «страшно» я вжив не просто так. Берег тут – величезні шматки землі, розколоті між собою. А там, всередині, на метрів п’ять урвища. Все це означає, що берег щороку – як кажуть, на сантиметри – йде в море. Там його собі забирає Посейдон», - каже Андрій Орляк.

Вузький, але дуже довгий пляж. Тут дуже привабливо

У Наталі ж перша точка – Грибівка. Й дорога до кемперського пристанища справді дика – крізь лан із вирвами. У сутінках їхати страшно. Але, доїхавши, розумієш, що воно того вартувало: вид з «будиночка» на колесах такий, що перехоплює подих. «Здається, що все море тільки для мене», - каже Наталія.

Ризикнувши жити над проваллям, ми отримали чудовий вид на море. Але… під час ранкових процедур виявляється, що тут доволі вітряно й зовсім не затишно. Навіть зробити вранішню каву – справжній квест. Хоча пити каву з таким видом… ммм… Чудово!

У Грибівці кемпери можуть жити над вирвою, милуючись морем

Втім, не відстає й Андрій. «Досі я й не уявляв морський курорт, де може бути такий «штиль» з людей!», - ділиться він враженнями.

Грибівка із Санжійкою дуже схожі. Єдиний і великий мінус тут – це спуск до моря. Крім того, кореспондентам ТСН.Тижня не пощастило – море було холодне, а вітер не давав сповна насолодитися безлюдними пляжами. Тож обидва подорожують далі до справжньої оази Одещини. Тут є ліс, море, лиман. Це – Лебедівка.

Лебедівка – справжня оаза Одещини

Над хвилями височіють в'юнкі контури урвища, з якого донизу час до часу з'їжджають дерева. Це одне з небагатьох місць в Україні, де ліс стоїть прямо на березі моря. Але романтичний настрій Наталі пожити там псується з перших метрів . «Ми дуже стукнули дзеркало нашого авто. Тож ніколи не повторюйте наш подвиг, маючи габаритну машину й причіп. Ми ледь звідти вибралися», - розповідає вона.

Андрію ж пощастило більше. Номер в Сергіївці за 600 гривень. Холодильник, кондиціонер, телевізор, два ліжка… Стакани на тумбочці, певно, старші за нас, надщерблена тарілка, але – власний маленький балкончик!

Сергіївка. Басейн – бонус до номера

Є й інші бонуси. Наприклад, безкоштовно можна відвідати басейн, або так само безкоштовно човном вас доправлять на чудовий пляж, розташований на косі.

«Пляж тут розкішний. Бо довгий, піщаний і, що цікаво, - він на косі. З материка за десятку туди доправлять човни, чи електромобілі по кілометровому мосту», - розповідає Андрій.

Наталія теж знаходить своє райське місце. На косі – між морем і лиманом. Звідси починається національний парк «Тузлівські лимани». Їжу готуємо самі. Продукти підкупляли партіями, щоб не псувалися. За всю подорож витратили 863 гривні.

Райське місце – на косі між морем і лиманом

«Кілька кроків…і я на лимані Бурнас, але здається, наче десь в Африканській савані. Чи – у дельті Амазонки. Ну, принаймні нашестя комашок тут точно, як в Амазонії. Суцільні чорні хмари. Від них рятує лиш багаття», - розповідає Наталія.

Тузлівські лимани, зняті з гори – це просто космос. Ландшафти наче з іншої планети. Це - житло для тисяч унікальних птахів – рожевих пеліканів, пісочників, шилодзьобиків…

Ці лимани набагато солоніші за море. Тому їх часто порівнюють із Мертвим. «Тут є цілющі грязі. Зокрема, до їх складу входить і блакитна глина. Дуже корисна для шкіри», - розповідає Наталія і додає, що запах цієї грязі ще довго не могла відмити…

Фінальна місцина Андрієвого відпочинку – Курортне. Тут значно більше людей, ніж у всіх попередніх місцинах. Тут значно довший і ширший пляж. Тут - багацько посередніх кафешок, магазинчиків і, словом, цивілізації. Але... Схожий на тутешній номер – так само зі сніданками й басейном – удвічі дорожчий за Сергіївку, 1300 гривень.

«У сухому підсумку: на три ночівлі і чотири дні, перекуси й переїзди громадським транспортом з Києва і по Одещині - на мене з оператора «пішло» близько семи тисяч. Та це був прекрасний досвід, розкішні красоти Санжійки та лагідне море. Тепер - хочеться відпочити... у наших карпатських горах», - каже Андрій.

Наталія завершує свою подорож у селі Миколаївка. Вона у захваті не стільки від місцини, як від можливості побачити мільярд зірок й насолодитися єднанням з природою. Крім того, у місцевому рибному ресторані, який організує вам тут рибну пригоду на світанку, коли рибу можна буде ловити майже руками, вам приготують найсвіжіший улов.

У ресторані у селі Миколаївка вам приготують найсвіжіший улов

«Мої чотири незабутні дні відпочинку обійшлися у дванадцять тисяч. Харчі, пальне, екскурсії, і, звісно - найзатратніший - півтори тисячі на добу - готель на колесах… Та я остаточно закохалася у все це… Нехай вас не бентежить «дикий» відпочинок. Насправді він дуже і дуже романтичний…. І я вже хочу повернутися саме так і саме сюди», - підсумовує Наталія.

«Дикий» відпочинок – дуже романтичний

Ми обрали один напрямок до моря, але запланували принципово різні відпочинки – традиційний та «дикий». А який з них буде більше до вподоби вам – вам і вирішувати.

Наталія Ярмола, Андрій Орляк, Олександр Аліфанов, Роман Сизченко

УНІАН в Google News