На тлі війни в Нагірному Карабасі почалися розмови про "смерть" грізної бронетехніки, але це перебільшення.
В 1897 році американський письменник Марк Твен відповів у листі журналісту з Лондона: "Повідомлення про мою смерть були перебільшенням". Теж саме можна сказати про останні твердження про смерть танків і всіх головних бронемашин.
Читайте такожВірменія й Азербайджан звинуватили один одного у ракетних атаках (фото)
На полі битви в соціальних мережах дуже гаряче. Азербайджанська й Вірменська сторони поширюють різні відео як доказ масового знищення бронетехніки супротивника. Якби всі ці твердження були правдою, це були б приголомшливі новини. Минулого тижня Вірменія стверджувала, що її війська фактично знищили цілу дивізію танків, а Азербайджан говорив про дивізію "танків і десантних машин".
Автор нагадує, що історія про смерть Марка Твена виросла на плітках навколо хвороби його двоюрідної сестри в Англії. І щось подібне відбувається й у випадку війни в Нагірному Карабасі. Обидві сторони конфлікту поширюють численні цифрові фото й відео, щоб довести свої гучні заяви про страшні втрати супротивника на полі битви. Якщо все це сприйняти за чисту воду, то можна зробити логічний висновок: танки (й інша бронетехніка) не вічні. Тож вони більше не потрібні на полі битви, де домінують дешеві безпілотні апарати. Але це помилкове враження.
Танки справді можуть морально застаріти. Але війна в Нагірному Карабасі не дає підстав вважати, що це вже сталося. В серці проблеми, яка спричинила такі припущення, лежать три бойові фактори: тренування, територія і тактика. А також одна фундаментальна помилка - неправильне припущення, що нові технології, а саме безпілотні повітряні апарати, дійсно можуть витіснити бойові бронемашини.
Читайте такожПосол: в Азербайджані вірять у перемогу, оскільки весь світ знає, що Нагірний Карабах - це азербайджанська територія (відео)
Якби втрати були справді, це був би дуже сильний удар по боєздатності обох країн. До спалаху боїв в Нагірному Карабасі в Азербайджану було 500-600 танків. Вірменська армія дещо менша, але в її розпорядженні теж кілька сотень танків всього.
Вирвані з контексту "відео-докази" теж викривають інший аспект. Стає очевидно, що далеко не всі танки на них були знищені за допомогою безпілотників. Деякі з відео, які найбільше поширюють в соціальних мережах, насправді підірвалися на протитанкових мінах. А це технологія, якій більше 100 років. Інші ж були розбиті протитанковими ракетами.
Але в розмовах про "смерть" танків немає нічого нового. Невійськові історики часто говорять про те, як поява пороху призвела до кінця епохи кінних лицарів у Західній Європі. В реальності ж вони застаріли через появу великих і дисциплінованих армій пікінерів. Таким чином, добре озброєних лицарів в броні, які колись були королями битв, зробила застарілими не якась нова технологія, а цілком стара. Ідеї про добре навчені й дисципліновані піхотинські формування на той час було вже приблизно 2 тисячі років. Підготовка, а не технологія, була головним фактором зникнення кінних лицарів.
Читайте такожВ ЄС "надзвичайно стурбовані" продовженням боїв у Нагірному Карабасі
Москва продала Азербайджану навіть свої найкращі Т-90, попри свою тіснішу дружбу з Вірменією. Але суть в тому, що навіть найбільш передових танк - це лише купа брухту, якщо немає добре навченої й дисциплінованої живої сили, яка б керувала цими машинами. Проводити паради з новенькою "бронею" - це одне. А використовувати її в бою - зовсім інше.
На відео з обох країн видно, як бронемашини збиваються в щільні кластери, ніби вони пересуваються не в бойовому режимі. Танки не маневрують, широко роз'їхавшись один від одного, як того вимагають бойові умови. Також машини ведуть вогонь зі статичних позицій.
У вимірі території, гори Нагірного Карабаху - не найкраще місце для танків. Там немає рослинності, яка б могла заховати "броню". Та й гірський ландшафт обмежує дії танків. Все це робить їхню роботу без підтримки піхоти чи інших бойових елементів особливо уразливими. Несприятливі умови на території можна подолати, але це вимагає дисциплінованості сил, які спеціально готувалися до боїв в таких ситуаціях.
Читайте такожForeign Policy: Війна в Нагірному Карабасі - нічний кошмар для Ірану
Війна в Нагірному Карабсі нічого не говорить про смерть танків. Натомість вона лише стала свідченням, як непідготовлені й погано озброєні воєнні сили незграбно поводяться на полі битви й відкривають себе для ударів ворога. Це й дало можливість знімати ефектні відео для соціальних мереж. Але все ж ця війна пропонує цінні висновки, які повинні засвоїти армії в Європі і частково в США. Вони стосуються того, що не варто недооцінювати системи ППО. Безпілотники будуть ставати дедалі більшою загрозою. Але таку дешеву зброю можна також дешево збивати.