"Шістка" путіна. Найсекретніший російський розпил бюджету – МіГ-41

У світі з ентузіазмом заговорили про надсучасні винищувачі шостого покоління. Росія, усіляко демонструючи "велич", також заявила про розробку свого нового "аналоговнєтного" літачка. УНІАН з’ясував, чи дійсно РФ має змогу та ресурси створити щось подібне.

Питання створення винищувача шостого покоління знов опинилося на порядку денному, що зумовлено як зростанням напруги в світі, так і запропонованим на 2025 фінансовий рік бюджетом Пентагону.

США зараз реалізують одразу дві програми винищувачів шостого покоління. Флотська отримала назву F/A-XX: вона передбачає створення палубного літака нового типу, який замінив би добре відомий винищувач-штурмовик четвертого покоління F/A-18E/F. Водночас, програма Повітряних сил – Next Generation Air Dominance (NGAD, у перекладі з англійської: Домінування у повітрі нового покоління) – спрямована на пошук заміни для винищувача-невидимки п’ятого покоління F-22 Raptor.

Як стало відомо з проекту бюджету, США спрямують близько мільярда доларів з флотської програми F/A-XX на підтримку поточної боєготовності. Водночас, розробка NGAD отримала новий імпульс, адже на неї запросили більше 800 мільйонів доларів (значно більше, ніж у минулому році).

Що взагалі розуміється під новим поколінням?

Якщо кількома мазками змалювати вимоги, яким має відповідати бойова машина, щоб носити титул "винищувач 5 покоління", вийде приблизно так: надзвукова крейсерська швидкість без великих витрат пального, непомітність для радарів, малопомітність у інфрачервоному діапазоні, можливість запускати ракети (і взагалі використовувати зброю) не лише у напрямку руху літака, а й "заднім ходом" (американці взагалі за стандарт беруть концепцію "Сфери 360" - тобто, літак, не змінюючи напрямку руху, має можливість атакувати цілі довкола себе на 360 градусів – і горизонтально, і вертикально.

А щодо 6 покоління американські інженери, окрім іще меншої помітності ті кращої маневреності, говорять про можливість легкої заміни ("оновлення") різноманітних компонентів літака – з прицілом на оснащення "шісток" у найближчі роки навіть лазерною зброєю!

"Основними відмінними рисами п’ятого покоління є кардинальне зменшення помітності літака, надманевреність, багатофункціональність та високий рівень автоматизації, – розповідає УНІАН голова інформаційно-консалтингової компанії "Defense Express" Сергій Згурець. – У шостому поколінні до цього списку приєднується ще один пункт – безпілотність. Для цього треба створити єдину інформаційну мережу, в якій зможуть працювати подібні авіаційні платформи (щоб ескадрилья літаків з пілотами і без під час виконання бойового завдання могла швидко обмінюватись інформацією, координуючи свої дії і цілі, - УНІАН). Це накладає особливі вимоги до обміну даними, зокрема здатності взаємодії з морськими та наземними платформами, які будуть діяти в цій мережі. Тобто це вже буде просування у бік реального штучного інтелекту, де роль людини буде зведена до мінімуму".

Зауважимо, що американські F/A-XX і NGAD – не єдині програми літаків шостого покоління. Загалом відомо про щонайменше чотири різні ініціативи, зокрема, від європейських країн.

FCAS та Tempest: пробудження Старого світу

Цікаво, що свого часу європейці повністю відмовились від розробки винищувача п’ятого покоління, зробивши ставку на закупівлю американських F-35. Причина проста: розробка такого апарату коштувала мільярди, а американські партнери чудово вміють робити зброю, яку у них можна потім купити – тобто, тут йшлось про банальну економію, та й великих військових загроз перед собою країни ЄС не бачили. Але з шостим поколінням ситуація інша – європейські розробники поки що йдуть на одному рівні з американськими, чималу роль у цьому зіграла агресивна політика росії. Ба більше, зараз європейці єдині, хто показав свої розробки у "житті" (щоправда, поки що лише у виді макетів).

Франко-германо-іспанська розробка отримала нехитру назву NGF (New Generation Fighter, з англ.: Винищувач нового покоління). Його створюють за програмою FCAS або Future Combat Air System (Повітряна бойова система майбутнього). Макет літака вперше було представлено на французькому Ле Бурже у 2019 році, в цьому році про намір приєднатися до програми заявила Бельгія.

Практично одразу після анонсу програма зіштовхнулася з протиріччями між головними підрядниками: аерокосмічними компаніями Dassault Aviation і Airbus, які не могли визначитися, хто з них буде головним. Подолати розбіжності вдалось лише наприкінці 2022 року. Згідно з останніми відомими планами, перший політ NGF/FCAS відбудеться у 2027 році, а ввести літак у експлуатацію хочуть приблизно у 2045-му (так, настільки складна і досконала зброя "доводиться до розуму" роками і десятиліттями, звідси і шалена вартість відповідних розробок).

Британський (або, точніше, британо-італійсько-японський) проект з умовною назвою Tempest у цьому сенсі виглядає краще, адже ролі в ньому давно поділені. Головною скрипкою виступають британські BAE Systems, Rolls-Royce та MBDA, а інші партнери допомагають розробкою окремих вузлів, агрегатів чи програмного забезпечення.

Спочатку до проекту британців долучились італійці, а у 2022 року він вилився у амбітну програму Global Combat Air Programme (GCAP, з англ.: Глобальна бойова повітряна програма), до якої приєдналася японська сторона. Отримати льотний демонстратор винищувача партнери хочуть вже у 2027 році, а серійний літак планують ставити на озброєння з 2035-го: тобто значно раніше, ніж FCAS.

Ще один великий міжнародний гравець – Китай – залишається нібито у стороні, обмежуючись деклараціями і концептами, які мають мало спільного між собою. Водночас, це нагадує затишшя перед бурею: раніше Пекін без зайвих політичних заяв і піару побудував декілька сотень винищувачів п’ятого покоління Chengdu J-20 (щоправда, військові експерти дещо скептично ставляться до "5 покоління" у китайців, віддаючи перевагу визначенню цих літаків як "покоління 4+++".

Метаморфози російського МіГа

Водночас, "друга армія світу" похвалитися такими розробками не може. Майже 15 років минуло з моменту першого польоту російського винищувача (нібито) п’ятого покоління Су-57, і за цей час вони побудували аж… 15-20 літаків цього типу, разом із прототипами.

Однак це не заважає росіянам, як завжди, робити гучні заяви щодо майбутнього шостого покоління, причому з претензією на "світове лідерство". Як повідомив у січні цього року заступник голови комітету Ради федерації з оборони та безпеки Віктор Бондарєв, російський літак шостого покоління отримає індекс МіГ-41.

Цікаво, що раніше ми вже чули цю назву: вона була тісно пов'язана з тим, що російська сторона піарила як ПАК ДП або Перспективний авіаційний комплекс далекого перехоплення.

"Це не міфічний проект, він для "МіГ" давній. Ми – основоположники цього проекту. Зараз під егідою Об'єднаної авіабудівної корпорації йдуть інтенсивні роботи, тому незабаром ми представимо це громадськості", – вихвалявся ще у далекому 2017 році голова корпорації "МіГ" Ілля Тарасенко.

Повідомлялося, що винищувач нібито зможе розганятися до швидкості 4-4,3 махів (приблизно 5000 км/год). Для порівняння: максимально допустима швидкість МіГ-31 (одного з найшвидших бойових літаків у світі, що нині в обмеженій кількості стоїть на озброєнні армії росії) становить 3000 км/год, і підтримувати її він може не більше 5 хвилин. В конструкції МіГ-41 передбачається використати технології зниженої радіолокаційної помітності. Росіяни заявляють, що планують побудувати як пілотовану, так і безпілотну версію МіГ-41.

Найбільш цікавим тут є питання озброєння, адже сучасний винищувач це, перш за все, платформа для застосування бомб та ракет. У 2020 році російські ЗМІ повідомили, що для МіГ-41 створюють "Багатофункціональний ракетний комплекс далекого перехоплення" (БФРК ДП), головним завданням якого буде боротьба із гіперзвуковою зброєю.

Бойова частина БФРК ДП отримає кілька ракет класу "повітря – повітря", які доставлятимуть до району передбачуваного знаходження загрози за допомогою швидкісного боєприпасу. Після виходу у зазначений район, суббоєприпаси повинні відокремитися від ракети-носія та розпочати пошук повітряних цілей.

"Звичайна зенітна ракета має одну бойову частину, – вихвалявся раніше російський військовий оглядач Дмитро Корнєв. – Імовірність промаху по гіперзвуковій цілі, що маневрує, дуже висока. Але якщо один боєприпас несе кілька снарядів, що самонаводяться, то шанси вразити високошвидкісний об'єкт значно зростають".

У якості кандидата на роль суббоєприпасу розглядають ракету класу "повітря – повітря" середньої дальності К-77М. Окрім того, МіГ-41 може отримати добре відому ракету Р-37М з дальністю до 300 км, яку раніше вже адаптували під старий МіГ-31.

Взагалі питання наступності тут є ключовим, адже спочатку МіГ-41 позиціонували саме як послідовника МіГ-31 – вузькоспеціалізованого перехоплювача, який росіяни пізніше обладнали під запуски аеробалістичних ракет Х-47М2 "Кинджал".

І тут виникає цікаве питання. Справа в тому, що жодна країна в світі не виробляє спеціалізовані перехоплювачі вже приблизно 30 років, оскільки їхні задачі взяли на себе багатоцільові винищувачі-штурмовики, що можуть і битись в повітрі, і атакувати наземні та надводні цілі – такі, як Dassault Rafale та F/A-18E/F. У сучасних реаліях, коли розробка нових літаків коштує десятки мільярдів доларів, створення вузькоспеціалізованого перехоплювача – економічно не обґрунтоване (окрім того, це не сприяє уніфікації авіапарку). Тому навряд чи МіГ-41 розробляють як спеціалізований комплекс: більш логічним здається варіант, що росіяни хочуть отримати багатоцільовий літак. Хоча, якщо зауважити, що логіка російської оборонної промисловості, передусім, це – розпил військових бюджетів, то, чому б не вкрасти кілька десятків мільярдів доларів спочатку на перехоплювачеві, а потім – і на універсальному винищувачеві?..

Утім, на думку спеціалістів, скоріш за все, мова йде про розвиток ідей, які були закладені у попередній розробці "МіГа" – дослідно-експериментальному прототипі п'ятого покоління МіГ 1.44. Росіяни побудували його ще у 90-і, а свій перший політ він здійснив у лютому 2000-го. Згодом проект, незважаючи на величезні уже освоєні кошти, було закрито, а перевагу надали "Сухому" з його винищувачем п'ятого покоління Су-57.

Загалом МіГ 1.44 був досить цікавою розробкою. Його обладнали двома надпотужними двигунами АЛ-41Ф з тягою на форсажі 2×18 000 кг/с. Завдяки їм літак міг розганятись до фантастичної швидкості 3210 км/год, що майже на 1000 км більше, ніж у його американського конкурента – F-22 Raptor. Для збереження малопомітності все озброєння літака розташовувалося у внутрішньому відсіку.

Втім, відродження МіГ 1.44 у тому ж вигляді, якій він мав у 90-ті, неможливо: зараз у Росії нема ані спеціалістів, які створили його, ані відповідних технологій. Мова, скоріше, про саму концепцію – тобто важкий багатоцільовий літак, який отримає два двигуни і зможе нести велику кількість різного озброєння.

Окрім того, не слід забувати, що МіГ 1.44 – це, все ж таки, прототип п’ятого, а не шостого покоління. Розробка останнього – набагато складніше завдання.

Російські фантазії: "перескочити" через покоління

Подивимось, які з вимог до винищувача шостого покоління реально можуть виконати росіяни. Головною відмінною рисою п’ятого покоління є малопомітність. Єдиний російський винищувач, заявлений як бойова машина п’ятого покоління, Су-57 (існує ще Су-75, однак він навіть не здійснив свого першого польоту), позиціонується виробниками як повноцінний стелс (невидимка), однак це банально не відповідає дійсності.

Наприклад, для зменшення помітності у радіолокаційному діапазоні використовують S-подібну форму повітряного каналу (яким повітря потрапляє до двигуна), оскільки застосування таких каналів істотно знижує помітність повітрозабірника за рахунок екранування першого ступеня компресора двигуна. При цьому, на фотографіях добре видно, що на Су-57 використовують прямі, а не S-подібні повітрозабірники – як у літаках попередніх поколінь.

На цю проблему часто звертають увагу закордоні експерти, зокрема європейці і американці. Олії у вогонь підлила Індія, яка у 2018-му вийшла зі спільного з Росією проекту FGFA (Fifth Generation Fighter Aircraft, з англ.: винищувач п’ятого покоління), що передбачав створення на основі Су-57 сучасного індійського винищувача. Головна причина – літак не відповідає вимогам малопомітності.

Є й інші складнощі.

"Су-57 досі не має двигуна другого етапу, який можна було б віднести до двигунів п’ятого покоління. Електронна база в нього також з літаків покоління 4++. Її взяли з таких винищувачів як Су-30 та Су-35", – говорить УНІАН провідний експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука Олександр Коваленко.

Тут мова йде про те, що, відповідно до загальноприйнятого у світі визначення, винищувачі п’ятого покоління повинні мати можливість розганятися до надзвукових швидкостей без використання форсажу, який значно збільшує витрати пального і робить літак набагато помітнішим у повітрі для засобів наведення. Російсько-радянська промисловість такі двигуни поки що виготовити не спроможна.

Щодо безпілотності, то і тут питання відкрите. З одного боку, росіяни створили свій безпілотний дрон великої дальності С-70 "Мисливець", який іноді помилково називають "шостим поколінням". З іншого – він і досі залишається експериментальною розробкою, побудованою у кількості аж 3 одиниць. Всі вони є прототипами.

Дорога в нікуди або "МіГ", який не зміг

А як щодо розробника літака нового покоління? Вибір "МіГ" у якості головного підрядника є, м'яко кажучи, дивним, адже компанія, що свого часу була великим авіабудівником, нині перетворилася на живий труп. Звісно, російські повітряно-космічні сили отримують велику кількість нових бортів, однак всі вони зроблені на підприємствах "Сухого". Багаточисленні версії Су-30, фронтовий бомбардувальник Су-34, багатоцільовий Су-35С та російський винищувач п’ятого покоління – всі вони, як нескладно здогадатись, є дітищами цієї компанії.

Водночас "МіГ" в останні десятиріччя запам'ятався лише відверто провальним МіГ-35, який побудували у сміховинній кількості. На 2024 рік було побудовано лише 6 таких літаків: 4 МіГ-35С та 2 МіГ-35УБ (ця модель – взагалі навчальна). Найбільшим же "досягненням" компанії стала бюджетна модернізація старого радянського МіГ-31 до рівня МіГ-31БМ. До речі, серійне виробництво нових літаків цього типу в Росії відсутнє.

Провалом для "МіГа" закінчилась і спроба побудувати розвідувальний та ударний безпілотний літальний апарат "Скат", який був дуже схожий на "Мисливця". Представлений у 2007 році безпілотник досі існує лише у якості макету, а всі роботи у цьому напрямку в Росії зараз веде "Сухий".

Можна лише припустити, що вище військово-політичне керівництво рф, розчароване скромними успіхами "Сухого" в попередні роки, вирішило дати шанс внутрішньовидовим конкурентам-конструкторам. Які давно не отримували великих підрядів і скучили за великими грошима.

"Сухий" залишок російського авіабудівництва

Власне, тому вже зараз зрозуміло, що МіГ-41 – проект, що веде у глухий кут. Це ще один приклад російського військово-промислового ескапізму, що знаходиться на одному рівні з "гіперзвуковими" ракетами, торпедою "Посейдон", бойовим лазером "Пересвет" та керованим бойовим блоком "Авангард". Простіше кажучи, це про мільярди на демонстрацію неіснуючої технологічної величі і банальний піар.

Ніяка кооперація росіянам тут також не допоможе (як "МіГ", так і "Сухий" зараз входять до так званої Об'єднаної авіабудівної корпорації), адже створення такого комплексу – це питаннях багатьох десятирічь.

"Якщо Росія і має шанс створити винищувач шостого покоління, то років через 30. Через 10-15 років росіяни можуть хіба що створити прототип, який будуть називати "літаком шостого покоління", але який не буде відповідати цим показникам. Станом на сьогодні росіяни виробляють свій винищувач "недоп’ятого" покоління Су-57 у кількості кількох одиниць на рік, тоді як США виробляють в середньому на рік 150 винищувачів F-35. У Росії просто немає технічної та технологічної можливості виробляти настільки складну техніку", – розповідає УНІАН Олександр Коваленко.

Та навіть якщо росіяни зрештою і зможуть створити винищувач шостого покоління, інші країни на той час будуть вже далеко попереду. Скоріш за все, лідерами стануть США.

"Сполучені Штати – перша країна, яка створила винищувач п’ятого покоління, і він повністю відповідає вимогам таких винищувачів. Отже, якщо ви починаєте готуватись проектувати літак шостого покоління, треба, щоб були підготовлені технічні та технологічні процеси п’ятого: неможливо перестрибнути через голову", – додає експерт.

Як би там не було, битва за лідерство у шостому поколінні триває, і хто саме переможе – поки що невідомо. Найбільші шанси зараз у американської корпорації Lockheed Martin. По-перше, через труднощі, що виникли у її головного опонента в обличчі Boeing (через критичні дефекти моделі пасажирського літака Boeing 737). А, по-друге, і це – головне, Lockheed Martin має найбільший в світі досвід у створенні винищувачів п’ятого покоління. Саме її спеціалісти розробили F-22 та F-35, які зараз задають тон світовій бойовій авіації.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News