Швед над Полтавою. Gripen E проти Су-35C - хто кого переграє та знищить

Росіяни традиційно відносять Су-35 до винищувачів покоління 4++, але насправді це просто бажання "виглядати дорослими" та наслідувати приклад США, які давно мають такі літаки.

У кінці червня сталася подія, яку з нетерпінням чекали майже з самого початку російсько-української війни. Ексміністр оборони Михайло Федоров та шведська група Saab AB оголосили про підписання остаточного контракту на постачання ЗСУ 16 винищувачів Saab JAS 39E/F Gripen (E - одномісний, F - двомісний).

Постачання заплановане на 2029-2030 роки. Окрім самих літаків, Україна отримає обладнання, а також логістичну й технічну підтримку. Іншими словами, все необхідне для повноцінної експлуатації "Гріпенів".

На момент одержання літаків Україна вже матиме досвід експлуатації цих машин, адже на початку 2027 року вона має отримати перші 16 літаків Gripen C/D.

Це відносно старі машини, які ще можна порівняти за своїм потенціалом з наявними у ЗСУ F-16 Block 20 MLU, але, на жаль, не з російськими "Сушками". Інша справа - JAS 39E/F. Це не просто кращий шведський бойовий літак. Станом на сьогодні він є одним з найпотужніших винищувачів у Європі.

Обидві партії (як старих, так і нових JAS) не виглядають великими, але це лише початок. У кінцевому рахунку Україна хоче отримати від Швеції до 150 винищувачів четвертого покоління. Переважно - саме JAS 39E/F.

Велика крилата проблема: коли кількість стає якістю

Небезпека з боку російської авіації зростає щомісяця. За даними українського Генштабу, у червні було встановлено черговий рекорд за кількістю керованих авіабомб, застосованих Повітряно-космічними силами РФ.

Протягом минулого місяця росіяни скинули 8266 авіабомб (ФАБ з УМПК, УМПБ та інших), що на 10% більше, ніж у травні. Це більше ніж 270 авіабомб на добу.

Головним носієм авіаційних бомб з УМПК, а також більш далекобійних УМПБ Д-30СН виступає фронтовий бомбардувальник Су-34. Завдяки великій дальності бомб, яка у випадку з Д-30СН досягає 100 км, він може наносити удари без заходу в зону дії більшості українських ЗРК.

Найефективнішим засобом протидії виступає винищувальна авіація.

На перший погляд, великий і неповороткий Су-34 - ідеальна мішень, яка прекрасно знищується ракетами "повітря-повітря". Водночас російські бомбардувальники літають не самі - їх прикривають винищувачі різних типів, серед яких найбільш просунутим є Су-35С. Принаймні, якщо казати про масові машини.

Цей літак переважає як модернізовані радянські МіГ-31БМ, так і більш нові Су-30СМ/30СМ2. Головним чином - за рівнем бортової електроніки та льотними якостями.

Що стосується Су-57 п’ятого покоління, то росіяни мають кілька десятків бортів, які лише умовно можна назвати серійними. Літак, хоча й може виконувати бойові завдання, не є основною російських ПКС. І ще дуже не скоро нею стане (якщо взагалі стане колись).

Су-35С у росіян набагато більше - близько 130-140 одиниць. Нещодавно Україна збила один літак, а загалом під час збройної агресії Москва втратила близько десяти машин цього типу. Втрати не є критичними - лише за минулий рік РФ виготовила щонайменше 14 нових Су-35С.

Іншими словами, Су-35 був, є і ще принаймні тривалий час залишиться найкращим російським винищувачем. Водночас JAS 39E/F стане найкращим повітряним бійцем України (французи обіцяють Rafale, але тут перспективи більш невизначені), а з часом має всі шанси перетворитися на один з головних бойових літаків ЗСУ.

Порівнювати ці літаки важко через те, що вони належать до різних вагових категорій. Водночас кращого винищувача у України може не бути. Спробуємо розібрати, чи є шанси у нового "Гріпена" проти Су-35C.

JAS 39E/F проти Су-35С: вагові категорії різні, але завдання схожі

Льотні характеристики. Для  загального розуміння подивимося на льотні характеристики- дальність, швидкість, тягооснащеність тощо. Тут російський літак переважає "шведа" практично за всіма параметрами.

Це не повинно нікого дивувати, адже з одного боку представлений легкий одномоторний літак, з іншого - важкий Су-35 з двома потужними двигунами АЛ-41Ф1С.

Поряд з 35-м "Гріпен" виглядає приблизно як легковушка на тлі "КамАЗу".

Російська машина (порожня) важить 19 000 кг, тоді як маса JAS 39E/F становить 8000 кг.

Більша маса палива, яке можна залити, призводить до того, що бойовий радіус Су-35 становить 1500-1600 км. У JAS 39E/F Gripen він дорівнює у середньому близько 1300 км. Різниця, на перший погляд, не дуже велика, але у випадку із шведським літаком такий показник досягається лише у поєднанні з підвісними паливними баками.

Бойове навантаження "Су" сягає 8000 кг, тоді як у "Гріпена" - до 7200 кг (прекрасний показник для легкого літака).

Су-35 має більшу максимальну швидкість (2500 км/год проти 2200 км/год) та кращу скоропідйомність (280 м/с проти 254 м/с). А ще у "Сушки" краща тягооснащеність, тобто відношення тяги силової установки до ваги винищувача.

Авіоніка. У наш час такі якості як маневреність або максимальна швидкість відходять на другий план. В першу чергу - через стрімкий розвиток ракетного озброєння.

В даному випадку працює просте правило - хто перший побачив і перший пустив ракету, той і переміг. Існує принаймні кілька аспектів, які є набагато більш значущими, ніж сухі льотні дані.

Йдеться зокрема про бортову РЛС, яка є очима та вухами літака. Су-35С має радіолокаційну станцію "Н035 Ірбіс", яка стала свого роду візитною карткою винищувача.

Російські автори апелюють до її номінальної дальності, яка на зустрічних ракурсах начебто досягає 350-400 км. Водночас вони "забувають", що ця дальність існує лише в рекламних буклетах "Ростеху".

Станом на сьогодні немає жодної підстави вважати, що Су-35 може ефективно виявляти повітряні цілі на такій відстані. Натомість ми бачимо скромні успіхи росіян у знищенні старих радянських МіГ-29 та старих версій F-16, які має Україна. Це, м’яко кажучи, не в’яжеться із образом "чудо-РЛС".

Одна з головних проблем "Ірбіса" полягає в тому, що насправді це дуже архаїчна станція. В її основі перебуває застаріла технологія ПФАР (пасивна фазована антенна решітка). Це свого роду перехідний етап - такі станції значно поступаються сучасним радіолокаторам з АФАР (активна фазована антенна решітка).

АФАР переважає ПФАР майже в усьому. Замість одного потужного передавача, як у ПФАР, антена з активною фазованою антенною решіткою складається з тисяч дрібних приймально-передавальних модулів. Таким чином, вихід з ладу кількох модулів майже не впливає на роботу РЛС.

Радар з АФАР може випромінювати сигнали на різних частотах одночасно. Це дозволяє йому без затримок сканувати повітряний простір, супроводжувати цілі та наводити зброю. Завдяки швидкій зміні частот випромінювання (режим LPI) він має малу помітність, що дуже важливо у сучасному повітряному бою.

Саме тому для JAS 39E/F шведи обрали сучасну РЛС Raven ES-05 з активною фазованою антенною решіткою, яку спільно розробили Saab та концерн Leonardo.

За оцінками, вона складається зі 1000 прийомно-передавальних модулів, що можна вважати прекрасним показником. Для порівняння, РЛС одного з найпотужніших винищувачів четвертого покоління - Dassault Rafale - має близько 830 прийомно-передавальних модулів.

Відомо, що Raven ES-05 може виявляти повітряні цілі на дальності від 160 до 200 кілометрів, що також є цілком прийнятним. Завдяки спеціальній системі переміщення антени, радар може бачити під екстремально широкими кутами, що покращує можливості виявлення.

Окрім потужної РЛС JAS 39Е має вбудовану інфрачервону систему пошуку та відстежування цілей Skyward-G. На Су-35 встановлений схожий комплекс, який має назву ОЛС-35.

Таким чином, обидва літаки можуть в пасивному режимі відслідковувати повітряні цілі, але "Гріпен" має більш передовий радар. Це набагато важливіше, адже РЛС бачить далі і є більш багатофункціональною, ніж оптико-локаційна станція (нехай і найбільш сучасна).

Озброєння. Для перемоги у повітрі побачити противника замало, треба його знищити.

Як Су-35, так і Gripen E мають весь арсенал класу "повітря-повітря": це ракети малої, середньої та великої дальності.

Перші майже не використовуються у повітряних боях, адже вимагають небезпечного наближення для противника. Ракети середньої дальності представлені типовими представниками нашого часу. Це російська Р-77 та американська AIM-120 AMRAAM (у шведів вона має назву Rb.99).

Найбільш цікавими є ракети великої дальності, які дозволяють вражати противника на максимально можливій відстані і при цьому почуватися відносно спокійно.

"Довгою рукою" Су-35 виступає ракета Р-37М, тоді як новий Gripen E може застосовувати MBDA Meteor. Формально обидві вони мають схожу дальність і можуть вражати цілі на дистанції 200 км (росіяни взагалі кажуть про 300 км у випадку із своєю ракетою).

Однак тут повторюється ситуація із РЛС "Ірбіс", коли номінальні цифри мало про що говорять.

По-перше, треба розуміти, що вразити високоманеврену повітряну ціль на максимальній дистанції можна лише "у сферичному вакуумі" - ідеальній ситуації, якої ніколи не станеться у реальному повітряному бою.

Запас енергії у ракети після запуску вичерпується, через що вона втрачає швидкість, необхідну для ефективного перехоплення цілі. Іншими словами, реальна ефективна дальність в обох випадках може становити до 100 км, якщо казати про знищення цілі типу "винищувач".

Але головне навіть не це. Як би не хизувалися росіяни паперовими характеристиками Р-37, навіть вони вимушені визнати, що ракету можна назвати "новою" лише умовно.

Насправді йдеться про модернізацію радянської Р-33, яку створили ще у 70-х роках і яка взагалі не призначалася для перехоплення маневрових цілей. Її цілями були бомбардувальники, літаки ДРЛС, крилаті ракети тощо.

Водночас MBDA Meteor - це повністю нова розробка, яка з самого початку створювалася як багатофункціональна ракета повітряного бою. Вона перевершує Р-37М зокрема завдяки новому прямоточному повітряно-реактивному двигуну.

У той час як Р-37 після запуску швидко втрачає енергію, Meteor зберігає швидкість понад 4 Маха практично до самого моменту перехоплення цілі. Зона гарантованого ураження "Метеором" ракети може перевищувати 60 км.

Російська Р-37М нічим подібним похвалитися не може, будучи де-факто просто "великою ракетою".

За попередніми розрахунками, твердопаливний двигун Р-37 може працювати 15-30 секунд, тоді як у ракети Meteor, за даними European Security & Defence, цей показник досягає 60 секунд.

Іншими словами, на відстані у 100+ км європейська ракета влетить у ціль, тоді як російська у кращому випадку докульгає. Це не робить її "поганою" у класичному розумінні, але ще раз демонструє величезне відставання російського ОПК.

При цьому альтернативи Р-37М у росіян немає - колись перспективна КС-172, судячи з усього, давно припадає пилом на звалищі. Те саме стосується ракети РВВ-ПД (не плутати із РВВ-БД, тобто Р-37), яку можна було вважати умовним аналогом "Метеору".

"Якщо це (постачання нових літаків, - УНІАН) буде реалізовано разом з ракетою "Метеор", то з огляду на його можливості це дозволить вести бій з перевагою у бік "Гріпена", - говорить агенції УНІАН директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. - РЛС "Гріпена" теж важлива, але ми розуміємо, що ці винищувачі будуть працювати разом із шведськими літаками дальнього радіолокаційного виявлення. Дальність там 400+ кілометрів".

За словами експерта, це саме той симбіоз, який потрібен ЗСУ. Росіяни також використовують свої літаки далекого радіолокаційного виявлення А-50. На щастя, їх у Москви небагато, а наявні борти ризикують нарватися на українські ракети.

До речі, нову ракету може використовувати не лише JAS 39. Іншими носіями виступають Eurofighter Typhoon та Dassault Rafale. Останнє є особливо важливим з огляду на те, що Україна, як вже зазначалося, може отримати принаймні 16 винищувачів цього типу.

Реальну бойову ефективність MBDA Meteor можна буде оцінити лише після її застосування проти російських винищувачів. Це ставить закономірне питання щодо її практичної ефективності.

Як би там не було, західні ракети класу "повітря-повітря" переважали, переважають і будуть переважати російські аналоги - навіть якщо не враховувати Meteor.

На користь цього твердження свідчить досвід усіх минулих десятиліть. Зокрема, підтверджена висока ефективність AIM-120 і дуже спірний результат російської Р-77.

Радіолокаційна помітність. При порівнянні російських та західних літаків, які отримає Україна, є один аспект, на який рідко звертають увагу.

Це радіолокаційна помітність, яка вимірюється в ЕПР (Ефективній площі розсіювання). Фактично йдеться про відстань, на якій літак виявить ворожий радар. У сучасній бойовій авіації це не просто важливий, а архіважливий аспект.

На жаль, ані JAS 39E/F, ані Dassault Rafale не є повноцінними стелсами, на кшталт F-22 чи F-35. Вони ніколи не створювалися як повноцінні "невидимки".

Водночас, на відміну від російських машин (всіх, окрім Су-57), на них впровадили окремі технології зниження помітності. "Рафаль", наприклад, оснащений S-подібними каналами повітрозабірників, які приховують лопатки компресора двигуна від радарів.

Значну роль відіграють розміри самого винищувача. Що би там не казала російська пропаганда, але Gripen E значно менш помітний у радіодіапазоні завдяки меншим розмірам.

ЕПР Gripen E фахівці оцінюють на рівні до 0,1 квадратного метра (ймовірно, без озброєння, або з мінімальною кількістю ракет). Це можна порівняти із помітністю крилатої ракети або розвідувального безпілотника.

Водночас гігантський Су-35, розміром з бомбардувальник Другої світової, світитиметься на радарі, як новорічна ялинка. Показовим в цьому випадку є те, що передові країни вже майже не виробляють великих важких винищувачів покоління 4+. Виключенням є хіба що Китай з чисельними копіями "Су" та американці зі своїм F-15EX.

Порівняння непорівняного, або переможця не буде

Gripen E (а також його двомісний варіант F) не можна вважати аналогом Су-35С, оскільки це машини різних класів. Водночас шведський літак являє собою хіба не найкращий інструмент асиметричної протидії російським літакам.

"Якщо вбачати літак "Гріпен" як протидію російському Су-35, то треба розуміти, що це абсолютно різні філософії авіабудування, тому складно їх порівнювати - каже УНІАН директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у запасі Анатолій Храпчинський. - Водночас у "Гріпена" є можливості, наприклад, відтягнути російську авіацію від кордонів за рахунок ракет "Метеор". Вони мають велику відстань і можуть при взаємодії з літаками дальнього радіолокаційного виявлення від "Сааб" працювати проти російських літаків".

JAS 39E/F поступається Су-35С за льотно-технічними характеристиками, але має сучасніший радар, більш передову зброю класу "повітря-повітря" та набагато меншу радіолокаційну помітність.

Росіяни перебільшують потенціал свого літака, приділяючи занадто багато уваги сухим цифрами і не бажаючи бачити його очевидних недоліків. Наприклад, відсутності підвісного прицільно-розвідувального контейнера рівня американського Sniper Advanced Targeting Pod.

Це робить літак практично "сліпим" при роботі по землі.  Саме тому його краще віднести до покоління 4+, а не 4++. Де-факто це рівень західних машин 90-х - початку 2000-х.

Для України головна проблема полягає у кількісті винищувачів. При всіх перевагах Gripen E, 16 машин - не те, що вплине на перебіг повітряної війни. Для умовного паритету із сотнями російських "Су" Україні потрібно мати принаймні 100+ літаків Gripen E, або машин зі схожими характеристиками.

Додатковою трудністю для ЗСУ стане тотальна розуніфікація, якої немає навіть у Росії. При умові отримання "Гріпенів" і "Рафалів", парк винищувальної авіації України складатиметься щонайменше із семи різних машин, яких буде об’єднувати хіба що горда назва "винищувач".

УНІАН в Google News