Ніно Бурджанадзе: Сподіваюся, що я стану новообраним лідером Грузії

Втрати Грузії величезні... Політична ситуація напружена... Саакашвілі своє президентство реально закінчив у серпні... Інтерв`ю

В інтерв`ю УНІАН екс-спікер парламенту Грузії Ніно БУРДЖАНАДЗЕ розповідає, як змінила Грузію війна з Росією

Минуло вже більше півроку після війни – Ваша оцінка події.. Хто винен і чи могла ситуація вирішитися в інший шлях?

Я оцінюю ситуацію як величезну трагедію для грузинської держави і грузинського народу, оскільки ми реально були відкинуті серпневими подіями на 15–20 років назад, зараз навіть не з нуля доведеться починати будь-якому іншому уряду. Починати з негативної точки, з мінусів і великих мінусів. Регіони Південна Осетія і Абхазія були зайняті російськими військами, ми одержали російські військові бази на нашій території, і ще одна військова морська база починає з`являтися на горизонті. Наша інфраструктура була серйозно зруйнована, і економіка одержала великий удар, країна втратила імідж надійного партнера, наше прагнення швидко ввійти до НАТО було серйозне сповільнене, перспектива одержати членство в НАТО була відкинута в невідоме майбутнє. Тому, звичайно ж, країна опинилася в дуже тяжкому становищі. Чи можна було уникнути цієї ситуації? Я думаю, що так. Я думаю, що такого катастрофічного розвитку можна було б уникнути, якби мій президент адекватно оцінював ситуацію, адекватно оцінював можливість реагування Росії і потужність російської військової машини, реальну готовність протистояти цій силі. Тому я однозначно вважаю, що наш уряд відповідає за те, що сталося. Але це не означає, що ми виправдовуємо кроки, зроблені Росією. Навпаки, що зробила Росія – непробачно, реакція і дії Росії до і після військових дій були однозначно негативними. Але моя проблема - це дії мого уряду, який не зміг оцінити ці негативні дії і мету російської політики в даній ситуації, не зміг уберегти країну від катастрофічних наслідків прямого зіткнення з Росією.

Чи ведуться сьогодні офіційним Тбілісі хоч якісь переговори з РФ для відновлення дипвідносин, зняття економічної блокади і повернення до нормальних двосторонніх відносин?

Наскільки я знаю, таких переговорів практично немає, якщо не рахувати Женевського формату. Напевно, ви читали заяву Грігола Вашадзе (голова МЗС Грузії. - Прим. ред.) про те, що Грузія не збирається говорити з Росією, вести діалог, поки останній солдат не залишить окуповану територію. Був оголошений абсолютно незрозумілий форс-мажор, сенс якого ніхто мені не може пояснити. Що це таке між двома державами? А найсумніше те, що з одного боку Грузія говорить про те, що не вестиме прямий діалог з Росією, а з іншою, – віддає ІнгуріГЕС в руки Росії. Тобто, повна неув`язка, і це просто можна назвати злочином. По-перше, без діалогу я не уявляю, як ми зможемо врегулювати питання, хоча діалог буде складним, безумовно. Саме мистецтво діалогу, мистецтво дипломата і державних мужів в тому і полягає, що коли діалог складний - вони повинні знайти вихід з цієї ситуації, повинні захистити інтереси своєї країни і знайти розумний шлях за домовленістю. Мені абсолютно незрозуміло, коли з одного боку нібито не розмовляють, а з іншої - віддають Росії стратегічні об`єкти. Це дань цього керівництва російській стороні і все.

Яка ситуація у визнаних Росією Південній Осетії та Абхазії? Чи можуть визнати політики в Грузії втрату частини території своєї країни, і як до цього ставиться населення?

Мені складно про це судити, тому що ми не одержуємо реальної інформації звідти. Ми судимо про ситуацію в Абхазії і Південній Осетії за інформацією російських ЗМІ або іноземців, які там бувають. Звісно, там ситуація ненормальна і не стабільна, це однозначно. Абхазія і Південна Осетія стали мілітаризованими районами, практично великими військовими базами, тому ні про який нормальний розвиток цих регіонів і мови бути не може.

Населення ставиться різко негативно до того, що відбувається. Що стосується того, чи визнаємо ми втрату, то якщо хтось вважає, що ми змиримося з визнанням цих територій, я вам однозначно кажу, що ні! А те, що нині де-факто вони тимчасово втрачені, це зрозуміло всім, крім Саакашвілі, який досі каже, що ми виграли війну або, в принаймні, не програли. Сьогодні про контроль над цими територіями та політичне врегулювання немає навіть можливості говорити. Можливість повернення цих територій до єдиної грузинської держави втрачена надовго. Хоча я вважаю, що ресурси залишаються, але не у нашого уряду на чолі з Саакашвілі. Наступний уряд повинен зробити все, щоб збудувати мости між грузинами й абхазами, між грузинами й осетинами, відновити ці мости, завоювати довіру всередині країни і на міжнародній арені. Це нелегка робота і забере не один рік, але це єдиний вихід.

Які економічні втрати в цілому для країни? Наскільки їх посилює світова фінансова криза?

Втрати Грузії величезні, оскільки втрачені два райони, які були підконтрольні країні - це 114 сіл. Це і втрата кожної сім`ї окремо.

Економічні втрати фактично рівні тим втратам, які ми одержуємо від економічної нестабільності, від того, що країна втратила імідж більш менш програмованого партнера. Інвестиції скоротилися практично до нуля. І я не думаю, що найближчим часом є ресурс для того, щоб переконати всіх інвесторів, щоб вони активно вкладали гроші до Грузії. Наведу такий приклад - турецькі інвестори, які вклали гроші і займалися будівництвом на території Ахалгорі, тепер мають справи не з грузинським урядом, а з російською владою. Авжеж, така нестабільність нікому не подобається і не може сподобатися в майбутньому. Тому економічні втрати на сьогоднішній день величезні, але згодом вони будуть ще важчими.

Фінансова криза поки що особливо Грузії не торкнулася. Швидше за все, різкого удару через світову кризи по грузинській економіці не буде, оскільки якщо не існує реальної економіки і вона не пов`язана з світовою економікою, то, природно, і вплив менший. Тобто, у кожного мінуса є свій плюс, якщо, звичайно, це можна назвати плюсом. Хоча вже постраждала банківська система Грузії - багато хто втрачає роботу, йдуть скорочення. У певному значенні негативний вплив світової кризи вже позначається, і я думаю, що чутливішим це буде вже в березні-квітні.

Як складається політична ситуація в країні? Чи можливі позачергові вибори – як президентські, так і парламентські?

Політична ситуація в Грузії дуже напружена, хоча Саакашвілі і не визнає політичної кризи. Це нонсенс, коли всі опозиційні партії в один голос кажуть про те, що президент повинен подати у відставку, президент повинен піти, що це єдиний вихід з ситуації, що склалася, а, з іншого боку, президент каже, що в країні немає політичної кризи. У країні відбувається серйозна політична боротьба, і я впевнена, що ми доб`ємося призначення дострокових президентських виборів, а після виборів президента вже повинні бути призначені  парламентські, оскільки нинішній однопартійний парламент ніяк не відповідає ні демократичним стандартам, ні сподіванням грузинського народу. Я вважаю, що вибори повинні бути проведені достатньо швидко, і я не раз говорила, що вважаю оптимальним варіантом для їх проведення весну.

Яким Ви бачите найближче майбутнє Грузії? На якому етапі створення Вашої опозиційної партії "Демократичний рух - єдина Грузія"? Якою є підтримка населення, і чи стане вона реальною силою в країні? Які Ваші плани в політичному житті?

Сьогодні про це неможливо реально говорити, поки не будуть призначені президентські вибори, тому що, якщо теоретично припустити, що Саакашвії на цей період залишиться при владі, то це означатиме кінець країни. Це відсуває можливість повернення Абхазії й Південної Осетії та демократичного розвитку нашої країни, здійснення всіх планів, які в нас є відносно країни, на десятки і десятки років. Щодня правління Саакашвілі та його команди занурює країну в дедалі більшу кризу. Тому, я вважаю, що в першу чергу потрібно досягти проведення виборів. Я вважаю, що вибори пройдуть демократично і справедливо, і новообраний лідер, сподіваюся, ним стану я, поведе країну в новому напрямі. Правильний напрям – це демократія, діалог, нормальний розвиток держави, хоча найближчі п`ять років для нашої країни будуть у будь-якому випадку дуже важкими.

Наша партія вже існує, вона у всіх регіонах представлена серйозними структурами, у всіх регіонах і практично у всіх районах Грузії у нас є чимала кількість наших однодумців і членів партії, і тих, хто їй співчуває. Я упевнена, що зараз «Демократичний рух – Єдина Грузія» - одна з найсильніших партій, хоча ми були створені недавно. Я не називатиму кількість членів, ми зараз перебуваємо в процесі реєстрації, до нас надходять десятки і сотні заяв про вступ до партії, ми зараз активно видаємо мандати членів партії. Все це свідчить про те, що ми маємо серйозну підтримку серед населення, що населення чекає змін, і вони довіряють і лідерові цієї партії, і лідерам, яких вони висунули в партійний актив, активістам цієї партійної організації. Наші офіси вже є практично в усіх регіонах.

Безумовно, коли створюєш серйозну політичну партію, і ведеш серйозну політичну боротьбу, природно, ти готуєшся  до виборів – це не гра.

На вашу думку, чи залишилися в України та Грузії шанси одержати в найближчі роки ПДЧ і продовжити інтеграцію в НАТО, враховуючи російський-грузинську війну, внутрішньополітичні й економічні проблеми в Україні, зміну влади в США?

По-перше, в Україні склалася дещо інша ситуація, сам український народ повинен вирішити, чи хоче країна вступити до НАТО, що є дуже важливим для будь-якого подальшого просування до альянсу. Я не знаю, які перспективи України. На жаль, у найближчі роки я не бачу перспективи вступу Грузії до НАТО. Ця перспектива була перекреслена Саакашвілі в серпні минулого року.

Як Ви вважаєте - яке політичне  майбутнє Президентів Ющенка і Саакашвілі?

Не говоритиму про президента Ющенка. Не думаю, що повинна оцінювати його політичне майбутнє. На жаль, Україні не вдалося налагодити ситуацію так, щоб не було перманентної кризової ситуації в країні. Це дуже сумно, але, на жаль, це факт. Що стосується Саакашвілі, то вважаю, що він своє президентство реально закінчив у серпні. Тобто він поставив крапку у всьому, що він зробив до цього, а він зробив не тільки погане. Він зробив дещо і добре в країні, але в серпні він усе перекреслив, поставив велику жирну чорну крапку. У нього немає перспективи як політика і як президента і, на превеликий жаль, він втратив шанс ввійти до історії Грузії як людина, яка змогла підняти цю країну на ноги, змогла побудувати в цій країні реальну демократію і цим шляхом об`єднати країну. Він залишиться в історії, як людина, яка втратила не тільки ці території, але до того ж сказала: «Ну і що, ми втратили тільки два райони, подумаєш!». А це вже не прощається, це навіть не прощається більше, ніж сама втрата територій.

Розмовляла Інна Кукуджанова