Війна Росії та Грузії: що далі

Міжнародне суспільство має визнати геополітичні зміни на Кавказі... Якщо політика Кремля буде продовжуватися, то не лише всі євреї виїдуть з Росії до Ізраїлю, але й українці - до України... Думки експертів

Восьмого серпня виповнюється рівно рік, як російські війська вторглися на територію незалежної Грузії. В результаті військового конфлікту Росія визнала частини Грузії - Абхазію і Південну Осетію незалежними державами. Що сьогодні відбувається в Грузії? Чи можливий новий конфлікт? Коментують експерти.

Всеволод Лоскутов, т.в.о. посла РФ в Україні:

МІЖНАРОДНЕ СУСПІЛЬСТВО МАЄ ВИЗНАТИ НОВІ ГЕОПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ НА КАВКАЗІ

Звичайно, 8 серпня - це дата трагічних подій у Південній Осетії. Винуватцем того, що відбулося є грузинський режим Саакашвілі. Сьогодні обов`язково потрібно говорити про те, що відбулося рік тому, тому що були використані негуманні види озброєнь, включаючи касетні боєприпаси. В результаті загинули сотні мирних жителів. Про це теж треба пам`ятати.

Ми - російське керівництво - ці дії грузинського керівництва оцінюємо, характеризуємо як злочинні дії.

Можна пригадати, що РФ багато років підкреслювала безальтернативність мирних переговорів врегулювання того конфлікту, який був у цьому регіоні. І трагічні події, які відбулися рік тому, ще раз підкреслюють нашу правоту.

Ще один момент слід підкреслити, що агресія Грузії по відношенню до частини своєї ж держави висвітила і проблеми в системі європейської безпеки. Європейські миротворці були задіяні у врегулюванні конфлікту, але існуюча система виявилася не здатною запобігти широкомасштабним нападам на територію, що знаходиться під пильною увагою.

Ми підкреслюємо, що Росія виявилася першою державою, яка знайшла в собі мужність усвідомити об`єктивну реальність. Об`єктивна реальність виявляється в існуванні двох незалежних держав - Південній Осетії і Абхазії.

За цей період нами чимало зроблено, щоб відновити мирне життя у Південній Осетії. Для цього підписано цілу низку документів з Осетією. Це, в першу чергу, політичний договір. І вже оформляються кошти для того, щоб вирішувати соціальні проблеми цих існуючих держав.

Міжнародне суспільство повинне продемонструвати в цьому питанні відповідальний підхід і визнати нові геополітичні зміни, що склалися на Кавказі.

Головне, щоб процес осмислення того, що відбулося минулого року, не був заручником ідеологізованих або блокових підходів.

Ще одне важливе питання. По-перше, нас у Росії дуже турбує процес, який ми називаємо відверто і прямо, - ремілітаризація Грузії. Тому що процес озброєння знову відбувається. Ми дуже уважно відстежуємо і держави, і фірми, які задіяні в цьому процесі.

Хотів би вам нагадати, що президент Росії Дмитро Медведєв підписав указ про заходи щодо заборони постачань до Грузії військового призначення. Указ передбачає, це треба мати на увазі, можливість застосування спеціальних економічних заходів по відношенню до іноземних держав, організацій, громадян у разі виявлення фактів постачань ними до Грузії продукції військового призначення.

Якщо ми такі факти виявлятимемо, ми робитимемо висновки про обмеження або навіть про припинення військово-технічної і військово-економічної співпраці з такими державами.

Звичайно, виникає принципове питання - чому не вдалося відновити місії ООН і ОБСЄ. Російська дипломатія незмінно проявляла гнучкість і конструктивний підхід йдучи на взаємні компроміси як у Відні, так і Нью-Йорку. Не наша провина в тому, що місії довелося згорнути. Всупереч поширеній на Заході думці, причина цього зовсім не саботажництво Росії, а наполегливе прагнення наших партнерів ОБСЄ і Ради Безпеки закріпити в мандатах місій нереалістичні, і тому неприйнятні політичні конфронтації, що відносяться до неіснуючої політериторіальної цілісності Грузії.

Це принципове питання, у якому ми виступаємо. У цьому регіоні склалися нові політичні реалії.

Сподіваємося, що всі, хто скоїв злочини проти осетинського народу, будуть покарані.

Григол Катамадзе, Посол Грузії в Україні:

ВОНИ ОДНОГО ПРЕКРАСНОГО ДНЯ ФЕДЕРАЦІЇ РОСІЇ СКАЖУТЬ, ЩО ХОЧУТЬ БУТИ НЕЗАЛЕЖНІ

Війна між Росією і Грузією почалася не восьмого серпня 2008 року, війна почалася після розпаду Радянського Союзу - в 92-93 роках. На жаль, тоді це називали конфліктом між Грузією і Абхазією, тобто ніхто не хотів називати речі своїми іменами.

Вчора на «5 каналі» показали сюжет про пана Кокойти, де факто президента Південної Осетії. Нарешті він озвучив реальні плани, так званої, незалежної Осетії. Кінцева мета - приєднання грузинських територій до РФ, що викличе нехорошу ланцюгову реакцію не тільки в цьому регіоні, але і по всьому світу.

Я б тоді хотів послухати, що говоритимуть російські власті республікам, які входять до складу РФ. Думаю, вони одного прекрасного дня, а це самодостатні народи, скажуть, що хочуть бути незалежними.

Протягом року практично нічого не зроблено. Не тільки не виконані пункти угоди, яку підписали Саркозі і Медведєв. Більше того, протягом року на території Грузії: Південній Осетії, Абхазії, на території Ахалгорі, яка ніколи не була конфліктною територією, будуються нові військові бази РФ. Відновлюється база в Гудаутах, будується військово-морська база в Очамчирі, а також в Цхінвалі і Знаурі.

Це при тому, що весь цивілізований світ визнає територіальну цілісність Грузії, куди входять і Абхазія, і Південна Осетія.

Категорично не погоджуюся з думкою, що ці території втрачені!

Ні в Абхазії, ні в Південній Осетії, їх керівники не висловлюють загальної думки осетинів, тільки частини, тому що більша частина населення давно вже виїхала з цих територій. Нагадаю, що на території Абхазії за часів Радянського Союзу проживало півмільйона населення. Сьогодні 350 тисяч з них вигнано з власних будинків.

Тоді хто приймає рішення приєднатися до іншої держави? Ті, кому роздали паспорти Російської Федерації?!

Незважаючи на те, що минулого року була війна між Росією і Грузією, ви не побачите ненависті до росіян. Я вам гарантую. Незважаючи на те, що 20% території Грузії окуповано, ви не побачите, що грузинське телебачення сіє ненависть по відношенню до росіян.

А що робиться в Росії? Соціологічні опитування показують, що ворог номер один для Росії - це Грузія. Вони називають нас мусульманською країною.

Росія ніколи не могла силою завоювати Грузію. І Росія ніколи не зможе силою завоювати Грузію. Вона може завдати ракетного удару по резиденції Президента Саакашвілі, і це буде велика повага до грузинського народу. Росія може стерти з лиця землі Грузію, але завоювати Грузію - неможливо.

Сьогодні грузинський народ продовжує боротьбу. Це боротьба не Саакашвілі, не окремих політиків, а цілого народу.

Будь-який сільський житель Грузії, який ніколи не був в Брюсселі, скаже вам, що нам потрібно бути в НАТО, щоб раз і назавжди зцементувати свою безпеку.

Ігор Чубайс, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії:

ЯКЩО ПОЛІТИКА КРЕМЛЯ БУДЕ ПРОДОВЖУВАТИСЯ, ТО НЕ ТІЛЬКИ ВСІ ЄВРЕЇ ВИЇДУТЬ З РОСІЇ ДО ІЗРАЇЛЮ, АЛЕ Й УКРАЇНЦІ - ДО УКРАЇНИ

Багато в чому цей конфлікт був обумовлений зовнішніми чинниками. На мій погляд, наша влада пішла на визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії цілком виправдано. Тому що якби вони цього не зробили, ситуація Росії погіршала б. Але проблема в іншому. Проблема в тому, що американці відірвали Косово, і 60 держав його визнали. А Південну Осетію не визнав ніхто, навіть Білорусь. Тобто Росія зробила крок і опинилася в повній політичній ізоляції.

Це говорить про те, що нинішній зовнішньополітичний курс тупиковий. Ми втратили дружбу з Україною, яка була абсолютно органічною, наша влада почала сваритися з Білоруссю. Тобто в цілому курс Москви тупиковий, наша влада знаходиться в ізоляції.

Чи назавжди втрачені Абхазія і Південна Осетія для Грузії? Мені важко уявити ситуацію, коли Кремль визнає ці території частиною Грузії. Думаю, цей процес є незворотним.

Зараз говорять про якісь соціологічні опитування, і, мовляв, ворог номер один - грузини. Коли у нас говорять про соціологічні опитування, про вивчення громадської думки, то припускаються великої помилки. Насправді це не вивчення громадської думки, це вивчення ефективності пропаганди. Незалежної громадської думки у нас майже не існує, оскільки її формують чотири перші телеканали. На них виступає дуже вузьке коло людей. Жодна людина з альтернативною точкою зору там виступити не може.

Це так само, коли деякі пишуть, що російський народ став народом сталіністів. Але росіяни, які розбираються в історії, ненавидять Сталіна.

Насправді не Грузія ворог Росії, якщо, наприклад, читати газету «Известия», то перший ворог - Україна. У ній немає номера, де б не було знущання на її адресу. Ту інформацію, яку вони подають з Києва, не можна читати не здригаючись. Йде страшна напруга.

Не можна змішувати пропаганду з реальними живими росіянами.

Особливість політики, яку провадить Кремль, полягає в тому, що в усіх невдачах, які трапляються в Росії, винна або Америка, або Грузія, або Київ. І ніколи не буває винен президент або голова уряду. Що говорить не про реальну ситуацію, а про пропагандистську машину.

Я побоююся, що якщо політика Кремля буде продовжуватися, то за деякий час не лише всі євреї виїдуть з Росії до Ізраїлю, але й естонці виїдуть до Естонії, українці - до України.

Знаю експертів, які запевняють, що новий збройний конфлікт в Грузії можливий. Думаю, це було б повним абсурдом тепер воювати з Грузією. Але в нашій армії панує дідівщина і це сприймається як норма. Побоююся, що якщо так і буде тривати, то наші відносини з Грузією переростуть у протистояння Ізраїлю та арабів.

Аркадій Мошес, керівник програми «Росія-ЄС» Фінського інституту міжнародних відносин:

АБХАЗІЯ БУЛА ДЛЯ ГРУЗІЇ ВТРАЧЕНА Й РАНІШЕ

Очевидно, що ситуація в Грузії залишається напруженою і за великим рахунком непередбачуваною.

Регіон достатньо серйозно мілітаризований, навколо нього розігруються якісь інформаційні війни. Тому наступного конфлікту виключати не можна. Але переростання в таку торішню війну є малоймовірним. Тому що, з одного боку, певним стримуючим чином на грузинську сторону діє нинішня позиція Адміністрації США. А Росія поки досягла своїх тактичних цілей. Тим більше у неї так багато інших конфліктних точок із Заходом, що повертатися до війни з Грузією їй навряд чи вигідно. Тому, думаю, що нової великої війни не буде.

Щодо Абхазії. Вона була для Грузії втрачена й раніше. І саме з вини грузинського керівництва і світової спільноти. Тепер, думаю, назад ці території до складу Грузії повернути нереально.

Між Україною і Росією такий конфлікт ніяк не можливий. Європі вистачило газового конфлікту, якщо буде ще й військовий, то тоді на Росії, як на енергопостачальникові, точно всі поставлять хрест. І Росія це розуміє.

Георгій Хаїндрава, один з лідерів грузинської опозиції, екс-міністр Грузії з урегулювання конфліктів:

РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКА СТОЯТЬ ТАМ, ДЕ Й СТОЯЛИ

Абсолютно жодних проблем не вирішено, окупація продовжується. Російські війська стоять там, де й стояли. Продовжуються також і провокації, кілька днів тому був мінометний обстріл. Кількість російських військ і військової техніки постійно збільшується. Росія навіть це не приховує. Тому говорити про якесь затишшя не доводиться.

Ситуація дуже напружена, до цього додається абсолютно авантюристське ставлення до власної країни Президента Саакашвілі і його оточення.

Я не можу нічого хорошого про ситуацію в Грузії сказати.

У жодному випадку територія Абхазії і Південної Осетії не втрачені для нас. При Саакашвілі, думаю, можливість повернення цих територій мінімальна, але в найближчому майбутньому, коли пройдуть вільні вибори, до влади прийде нове більш дипломатичне керівництво.

Виходячи з тієї логіки, якою керується Путін в Росії, цілком можливий новий конфлікт.

Записала Оксана Климончук

УНІАН в Google News