Франція епохи Олланда: життя в рожевому світлі

Звістку про свою перемогу Франсуа Олланд чекав у робочому кабінеті в невеликому містечку Дюль департаменту Корез. З ним була його дама серця Валері Трейвеллер.

... Місце було вибрано не випадково. Олланд очолює депутатську раду департаменту саме тут і саме тут півтора роки тому він розпочав битву за пост Президента Франції.

Ще за кілька годин до оголошення результатів виборів місцеві жителі зібралися на головній площі міста. О 8-ій вечора медіа оголосили вердикт президентської гонки. Однак ще півтори години Республіка чекала першу промову свого новообраного лідера. Сп`яніла ейфорією і шампанським публіка з радістю зустріла Олланда. Але його виступ не вирізнявся оригінальністю.

«Справедливість і молодь», - так новообраний президент позначив свої пріоритети на наступні 5 років. Всі півгодини свого монологу він був зібраний і серйозний. Тільки коли Валері вийшла на сцену, на обличчі Олланда засяяла усмішка. Нова перша дама Франції трималася скуто. Представниця публічної професії - журналістка - вона все ще не звикла бути в центрі уваги. Проте вона все ж наважилася несміливо поцілувати свого президента. Натовп вибухнув радістю.

На сцену вийшли кілька місцевих депутатів з акордеонами в руках і заграли мелодію безсмертної пісні Едіт Піаф «La vie en rose» («Життя в рожевому світлі»).

Перша пара Франції спробувала станцювати, проте після декількох незграбних рухів Олланд залишив свою супутницю і продовжив вітати публіку.

У цьому епізоді ніщо не є випадковим. Дюль - історичний центр виробництва акордеонів. А троянда (rose) - символ соціалістів.

«Грати «La vie en rose» - це вже занадто. У світі - криза і взагалі Піаф погано скінчила», - ось такий коментар я почув наступного дня в поїзді Париж-Страсбург від своєї випадкової попутниці-пенсіонерки.

Кінець епохи Саркозі

Годиною раніше описаних подій Ніколя Саркозі вийшов до своїх засмучених прихильників, які зібралися в головному залі його передвиборного штабу.

фото ЕРА

Зі своєю фірмовою посмішкою, так схожою на вовчий оскал, Саркозі повідомив, що більше ніколи не виставить свою кандидатуру на такий відповідальний пост. Публіка бурхливо запротестувала. Режисер телетрансляції великим планом показав сльози партійних активісток. На цих виборах саме передвиборчі штаби забезпечують телевізійну картинку масових політичних заходів.

Саркозі по-батьківськи закликав присутніх до спокою. Великодушно, правда, не без іронії, він побажав успіхів Олланду. Блискучий актор, Саркозі глибоко заховав гіркоту поразки. На його обличчі читалося полегшення. Останні місяці президенту було особливо важко. Напевно, до нього на жодного з лідерів п`ятої республіки не обрушувалося стільки критики. Чи справді нестримному президенту багатих вдасться відпочити? Далеко не факт. Адже над Саркозі тяжіє загроза кримінального переслідування у справах про незаконне фінансування його президентської кампанії 2007 року. Тим більше, що між двома турами нинішніх виборів один з Інтернет-сайтів опублікував документ лівійської розвідки, що нібито підтверджує передачу Муаммаром Каддафі 50 млн. євро на фінансування злощасної кампанії. Саркозі звинуватив сайт у наклепі. Проте журналісти декларують рішучість офіційно довести достовірність компромату. Один з великих підприємців, добре обізнаний у справах Лівійської Джамахірії, вже заявив, що у нього немає сумнівів в достовірності документа.

Поки Саркозі будує плани на майбутнє, у лавах його рідної партії «Союз за народний рух» розпалюються пристрасті. Буквально через чверть години після того, як Саркозі залишив сцену свого передвиборного штабу, в спорожнілий зал зайшов Франсуа Фійон, поки ще прем`єр-міністр Республіки. Тієї ж секунди до нього стали збігатися партійні діячі. Цей, на перший погляд, не примітний жест, політичні оглядачі прокоментували як символічну демонстрацію амбіцій без п`яти хвилин екс-прем`єр-міністра на лідерство в партії.

Битва очікується складна. Оскільки Жан Франсуа Копе навряд чи легко поступиться своїм насидженим місцем формального керівника "Союзу за народний рух». Крім того, впливовий міністр закордонних справ Алан Жюпе також готовий поборотися за честь повести партію на парламентські вибори.

Третій тур

Червневі парламентські вибори - справжній третій тур президентської кампанії. Адже саме парламент затверджує уряд. Без своєї людини у Матіньйоні (канцелярія прем`єр-міністра) Олланд не зможе реалізувати свої передвиборні обіцянки. У новообраного глави Республіки достатньо підстав для занепокоєння. За підсумками першого туру президентських виборів «ліві» кандидати сумарно набрали менше голосів, ніж «праві».

Особливо тривожать соціалістів рекордні 18 відсотків підтримки ультраправого «Національного фронту» Марін Ле Пен. В історії V Республіки «праві» ще ніколи не наважувалися скласти альянс з «Національним фронтом». Проте в майбутньому повністю виключати таку можливість не можна.

Серед помірно «правих» виборців популярні деякі ідеї ультраправих, зокрема, з питання обмеження імміграції.

1 травня на площі Опера Марін Ле Пен впевнено заявила про готовність своєї партії перемогти на парламентських виборах «Союз за народний рух» і таким чином очолити опозицію.

Деякі політологи не виключають такого сценарію. Особливо у випадку розколу екс-президентської партії, яка послаблена внутрішньою боротьбою та ідеологічними протиріччями.

Багато хто з членів «Союзу за народний рух» болісно поставився до крутого віражу у правий бік, який вчинив Саркозі з метою отримати голоси прихильників «Національного фронту».

Європейська фінансова відлига?

Ще місяць тому Ангела Меркель, канцлер Німеччини, налякана фривольними промовами про обмеження програми бюджетної дисципліни в Європі, з метою повернути економічне зростання, не бажала навіть знати Олланда. Німецька «залізна дама» особисто агітувала за Саркозі на президентських виборах. Однак тепер становище зобов`язує, і Меркель змінила гнів на милість, запросивши Олланда до Берліна ще навіть до остаточного підрахунку голосів виборців.

Тепер, як за помахом чарівної палички, вже і Єврокомісія, і Європейський центральний банк виступають за «економічне зростання», досягти якого буде неможливо без перегляду жорсткої позиції Берліна з питання контролю витрат держав єврозони.

Час покаже, хто з пари Меркель - Олланд буде готовий піти на більший компроміс: можливо, новий президент Франції не такий вже страшний «світу фінансів». Адже головою своєї передвиборної кампанії Олланд призначив П`єра Московісі - віце-президента Індустріального клубу, лобістської групи, яка об`єднує керівників найбільших промислових груп Франції.

У своєму травневому номері газета «Le monde diplomatiquе» у статті «Фінансові ринки мають обличчя» наводить цитату Московісі про те, що «не варто боятися суворої економії». Лідер штабу Олланда також пообіцяв, що в разі перемоги соціалістів дефіцит держбюджету Франції буде «скорочено з 2013 року до 3% ...чого б це не коштувало ».

До речі, у своїй першій промові після обрання Олланд і словом не згадав «головного суперника - світ фінансів».

Перемога «іноземців»

«On a gagné» («Ми перемогли!") – так вітали мене знайомі студенти-іноземці, коли я в понеділок увійшов в університетський амфітеатр.

фото ЕРА

Таку ж радість я бачив на площі Бастилії в Парижі, де «ліві» святкували перемогу Олланда. Там теж саме іноземці найбільш бурхливо висловлювали свою радість.

«Sarkozy est fini» («З Саркозі покінчено!"), - вигукувала хмільна молодь.

Багато хто з них, отримавши дипломи кращих університетів Франції, навіть не зважаючи на підписані контракти про найм, не могли отримати дозвіл на роботу від Міністерства внутрішніх справ, очолюване Клодом Геантом, вірним соратником Саркозі.

З обранням Олланда десятки тисяч студентів-іноземців можуть бути спокійні за своє майбутнє.

Новообраний президент далекий від упереджень щодо іммігрантів ... в тому числі нелегальних.

Він неодноразово обіцяв видати документи нелегалам, які проживають на території Франції. Враховуючи, що в Сахаро-Сахельскому регіоні Африки 13 мільйонам людей загрожує голод, викликаний неврожаєм і війною, цей великодушний жест може врятувати життя десяткам сімей. Адже отримавши легальний статус, іммігрантам буде легше вивезти свої сім`ї до Франції. Така перспектива викликає жах багатьох «корінних» французів.

«Я, звичайно, за рівноправність і справедливість, але чи витримає наша система соціального забезпечення таку хвилю? Наслідки можуть виявитися страшнішими за ті, які викликало цунамі, що обрушилося на Фукусіму», - з гіркотою поділився зі мною один з викладачів французької мови для іноземців.

Єгор Гаврилов

УНІАН в Google News