"Ніхто такого не очікував‎‎": Ізраїль виграв всуху

Ми стали свідками однієї з найбільш фантасмагоричних ситуацій. Коли одна зі сторін повномасштабної війни майже не зазнала військових втрат, тоді як інша опинилась практично на порозі краху.

Президент США Дональд Трамп заявив, що Ізраїль та Іран домовилися про тотальне припинення вогню. Він зазначив, що країнам "вистачило витримки, мужності і розуму" закінчити бойові дії. І що тепер війну можна буде назвати "12-денною".

"Це війна, яка могла тривати роками і знищити весь Близький Схід, але цього не сталося, і ніколи не станеться!", – додав президент Сполучених Штатів Америки.

І хоча ситуація, схоже, ще далека від свого остаточного вирішення, ця заява спонукає до певних висновків щодо протистояння двох країн.

Ірано-ізраїльська війна: хід бойових дій

Війна між Іраном та Землею Обітованою почалася 13 червня.

Основними цілями Ізраїлю стали ядерна програма та інфраструктура балістичних ракет Ісламської Республіки, які загрожують єврейській державі (Іран неодноразово заявляв, що його мета – знищення Ізраїлю).

І хоча всі чекали війну багато десятиліть, складається враження, що для Ірану вона стала ‎повною несподіванкою‎.

Ще на початку операції Ізраїль вдарив по ядерній інфраструктурі Ірану, а  одночасно з цим вбив високопосадових іранських військових і фахівців з ядерних розробок.

Унаслідок атак був вбитий командувач Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Хоссейн Саламі. Це можна порівняти з тим, якби українці в перший день війни знищили Патрушева, Бортнікова або Наришкіна (КВІР фактично є основою іранського режиму).

Також було вбито начальника Генерального штабу Збройних сил Ірану генерал-майора Мохаммада Багері, а потім – командувача Центрального штабу "Хатам аль-Анбія" Алі Шадмані. Вбитих іранських учених-ядерників ніхто вже навіть не рахує.

Важче оцінити матеріальні втрати Ірану, хоча вони, вочевидь, є колосальними.

Серед іншого ізраїльтяни знищили або пошкодили Нетензький ядерний об'єкт, Еракський ядерний комплекс і Ісфаханський центр ядерних технологій і досліджень (останній вважають найбільшим атомним науковим центром Ірану).

Станом на сьогодні знищено десятки або навіть сотні іранських ЗРК та пускових установок для балістичних ракет.

На відео, які виклали в мережу, можна бачити знищення раритетних американських винищувачів F-14, які США передали Ірану до Ісламської революції 1979 року (на одному з них зовсім нещодавно літав Том Круз в фільмі Top Gun: Maverick).

Одразу після атак ізраїльтян Тегеран підняв червоний прапор помсти та оголосив "початок знищення Ізраїлю".

Тель-Авів мав певні приводи для занепокоєння.

На початку війни Іран мав тисячі дронів і ракет, зокрема, мобільні одноступеневі твердопаливні балістичні ракети Sejjil дальністю 2000-2500 км (дистанція від Тегерану до Тель-Авіву становить приблизно 1600 км). Вага бойової частини цієї ракети складає від 500 до 1500 кг.

І хоча сам Sejjil виглядає загрозливо, більша частина іранських ракет має набагато більш скромні показники.

Так, дальність Fateh-110 становить лише 300 км, тоді як її бойова частина має вагу близько 500 кг. Така зброя може бути ефективною у війні в Сирії, однак проти Ізраїлю її цінність більш ніж сумнівна.

Жодна з протиракетних систем не здатна збивати балістичні ракети зі 100-відсотковою гарантією. Тим не менш, багаторівнева система ПРО Ізраїлю, до складу якої входять "‎Хец"‎, "‎Праща Давида"‎ і "Залізний купол", справилась із поставленою задачею.

За оцінками фахівців, ізраїльські системи ПРО перехоплювали 80-90% іранських балістичних ракет. Це дуже гарний показник. Загальні втрати Ізраїлю від атак становлять кілька десятків осіб. Жертвами в основному виявилися цивільні громадяни.

Перелом у війні: кількість ракетних атак впала

За оцінками експертів, у перші три дні обміну ударами Іран запускав по Ізраїлю одночасно близько 40-50 балістичних ракет з шагом у кілька годин. Однак потім вікно між пусками почало збільшуватись, а кількість ракет в одному залпі впала до 10-20 одиниць з періодичністю раз на півдня.

Російські пропагандисти назвали це "‎війною на виснаження"‎. Мовляв, іранці просто накопичують сили для довготривалої війни. Насправді причина зменшення кількості пусків була простішою.

Ізраїль не тільки вдало перехоплював ракети, але й знищував їх на землі.

За оцінками ізраїльтян, до початку конфлікту Іран мав приблизно 360 пускових установок балістичних ракет. При цьому ще 17 червня ЦАХАЛ повідомив, що вже знищив більше сотні.

Кадрів ураження пускових установок в мережі дуже багато, але треба враховувати, що принаймні частина з них може виявитись макетами. Та навіть якщо було знищено "лише" чверть – це видатне досягнення. Ті, що залишилися, іранці будуть ховати і вже не зможуть так активно використовувати.

Остаточно надії іранців на перемогу (хоча вони і так були ефемерними) поховав фактичний вступ США в війну.

Нагадаємо, 22 червня під час американської операції Midnight Hammer сім стратегічних бомбардувальників В-2А, які вилетіли з авіабази Вайтмен на території США, скинули 14 важких проникаючих бомб.

Шість "невидимок" скинули 12 бомб на ядерний об'єкт у Фордо, а один літак В-2А скинув дві бомби на ядерний об'єкт у Натанзі. Їх підтримали винищувачі F-15E і F-22A, які ескортували бомбардувальники і атакували позиції ППО.

Також американці запустили 30 крилатих ракет морського базування Tomahawk з атомних підводних човнів по ядерних об'єктах у Натанзі та Ісфахані.

Звісно, головну роль виконали не субмарини, а саме В-2А, а точніше – їхні бомби GBU-57.

Наразі складно оцінити збиток, нанесений іранській стороні, але відомо, що GBU-57 може проникати в землю на глибину приблизно 60 метрів або пробивати до 19 метрів армованого бетону. Таким чином, мова йде про найбільшу протибункерну бомбу у світі.

Надія на Росію – шлях до поразки: чому програв Іран

Щоб там не було з ядерною програмою, ця війна вже увійде в історію, як одна з найбільш "парадоксальних".

Достатньо сказати, що станом на кінець червня ізраїльтяни не втратили жодного (!) пілотованого літака. Все, що викладали в Мережу (зокрема, "збитий ізраїльський льотчик Макаревич") виявилось або жартом, або іранською пропагандою.

Про що саме мова?

Подивимось на відомі конфлікти з широким застосуванням реактивної авіації.

Всі давно звикли, що авіація під час війни (якщо це реальна війна, а не полювання за бойовиками) зазнає чималих втрат. Так було в Кореї і В'єтнамі. Так було під час Афганської війни. Сам Ізраїль під час війни Судного дня втратив до 120 літаків і гелікоптерів.

У ході зразково-показової операції зі звільнення Кувейту в 1990-1991 роках (війна в Перській затоці) підсумкові втрати Багатонаціональних сил склали більше 70 літаків і вертольотів.

Під час бомбардувань Югославії американці втратили, зокрема, знаменитий стелс F-117 Nighthawk, а РФ впродовж п’ятиденної російсько-грузинської війни втратила дальній бомбардувальник – вочевидь, Ту-22М3.

Нарешті, величезними втратами обернулася для росіян сучасна російсько-українська війна.

За даними ресурсу Oryx, одних тільки бомбардувальників Су-34 з 2022 року було втрачено близько 40 одиниць, тоді як кількість знищених ударних гелікоптерів Ка-52 вже перевищує 60. Загальні втрати російських літаків і вертольотів оцінюють у приблизно 330 одиниць. Більшість з них були знищені.

Тобто, ситуація в небі Ірану є не просто унікальною. Вона є аномальною в усіх розуміннях цього слова.

Проте, кожна аномалія має своє пояснення, і ця ситуація не є виключенням.

В зазначених вище війнах в бою стикнулись комплекси приблизно одного покоління. Звісно, технічна перевага була на стороні Заходу, однак мова йшла про зброю, яку створили приблизно в один час. Тобто, в період Холодної війни.

Водночас, під час ірано-ізраїльської війни ситуація виявилась принципово іншою.

Нагадаємо, на сьогодні Ізраїль вже має близько півсотні найновіших винищувачів п'ятого покоління F-35I Adir, які не тільки "‎невидимі"‎, але й несуть широкий арсенал озброєння різного класу.

Також Повітряні сили Ізраїлю мають глибоко модернізовані винищувачі четвертого покоління – загалом близько 170 літаків F-16 різних версій та близько 60 винищувачів F-15.

Ізраїльтяни створили велику кількість авіаційних ракет великої дальності. Це і стара Delilah, і нова Wind Demon (остання може вражати мобільні цілі і має дальність 200 км). Безумовною перевагою ізраїльтян є дешеві високоточні бомби, які можна застосовувати у великій кількості.

А що мав у своєму розпорядженні Іран?

На перший погляд, країну захищала потужна об'єктова ППО. На озброєнні Ісламської республіки перебували принаймні 32 пускові установки (чотири дивізіони) ЗРК С-300ПМУ2. Також Тегеран мав "‎Тори" (близько 30 одиниць)‎, старі радянські С-75 та багато власних зенітний комплексів.

Проте, більш детальний аналіз показує повну невідповідність цих систем загрозам, з якими вони стикнулися.

Можливо, 30 років тому "‎Тори" та С-300 ще були актуальні. І вони могли збити кілька десятків ізраїльських літаків. Однак сьогодні їм довелось стикнутися із зброєю нового покоління, яка створена саме для знищення таких комплексів.

"Іранська система ППО будувалася на основі радянських зразків і декількох типів систем, які були передані з боку Росії, – говорить УНІАН авіаційний експерт, член громадської ради при Державіаслужбі Богдан Долінце. – Певна кількість цих систем була уражена або пошкоджена ще в перші дні воєнного конфлікту. Були використані безпілотники – за аналогією з українською операцією "Павутина" на території РФ".

Якщо зенітні системи Ірану просто застаріли, то винищувальна авіація останні десятиліття перебувала у відверто жалюгідному стані.

Немає сенсу описувати "‎зоопарк"‎ з літаків радянського, американського і французького виробництва, які знаходились (або знаходяться) на озброєнні Ісламської Республіки.

Зазначимо лише, що серед них немає жодного сучасного літака, а загалом парк винищувальної авіації Ірану можна порівняти із середньостатистичним авіаційним парком країни Чорної Африки.

При цьому всі спроби створити свій власний винищувач (в різні роки з’являлись Kowsar, Saeqeh і Azarakhsh) закінчились нічим. Можливо, найбільш показовим в цьому сенсі є іранський винищувач-"‎невидимка" ‎Qaher-313, який виявився звичайним фейком.

Росіяни вважають, що єдиною надією іранців були Су-35. Дійсно, в різний час повідомлялось про 25 і навіть про 50 літаків цього типу, які повинна була отримати Ісламська Республіка.

Проте, навіть зараз, через багато років після початку перемовин, немає жодного наочного свідоцтва передачі Ірану скільки-небудь суттєвої кількості Су-35.

Чому іранці не отримали нові винищувачі?

Головною причиною, на думку фахівців, є те, що РФ просто не в змозі виробляти літаки у достатній кількості, а того виробництва, яке є, ледве вистачає для покриття втрат у війні.

"Це все пов'язано з електронікою, – говорить УНІАН авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. – На Су-35 є велика кількість західних компонентів, які дозволяють цим літакам більш-менш відповідати сучасним вимогам. Сьогодні на заводі у Комсомольську-на-Амурі стоять вже зібрані літаки, але на них частково відсутня авіоніка".

Дійсно, якщо подивимось на статистику, то багато що стане зрозумілим.

Якщо у 2014 році Збройні сили РФ отримали близько 100 бойових і навчально-бойових літаків нового виробництва, то у 2018-му ця цифра зменшилася до 50 (по авіабудуванню вдарили санкції, які Захід ввів після анексії Криму).

У минулому році ЗС РФ могли отримати лише кілька десятків нових бойових літаків. У цьому році їх кількість, вочевидь, буде приблизно такою ж.

"Росіяни зараз розвивають власне виробництво електроніки, але це все одно не відповідає тим вимогам, які зараз є", – додає Анатолій Храпчинський.

В якості одного з провалів російської оборонки експерт називає Су-57, який і досі не має штатного оснащення. Всього було побудовано лише кілька десятків цих машин.

Системна криза в Ірані: все набагато складніше

Відсутність сучасної зброї – лише симптоми хвороби, яка вразила Іран.

Цікаву оцінку свого союзника дають самі росіяни з доволі відомого Центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ).

За їх словами, Іран став наочним зразком того, як спроба проводити "великодержавну політику" без відповідного рівня ресурсів та розвитку веде до імітації "великої держави".

Іран створив цілу культуру потьомкінських сіл (це стосується як внутрішньої ситуації, так і зовнішньої політики). Коли всі ресурси йшли на блеф і "показуху". І майже нічого не робилося для того, щоб дійсно посилити обороноздатність Ісламської республіки.

КВІР за довгі роки перетворився з елітного військового формування в справжню опричнину. Яка була зацікавлена лише в постійному розширенні свого політичного впливу і просто в розкраданні майна.

Нарешті, гігантські ресурси втрачались на союзників в регіоні, які, як показав досвід Сирії та "Хезболли", були не надто боєздатними. Тобто, лише до того моменту, поки за них не взялись всерйоз.

На останок варто додати, що для самого Ізраїлю слабкий, відсталий і корумпований Іран – майже ідеальний ворог. Адже Тегеран не тільки програє війни, але й наочно демонструє науково-технічні досягнення Ізраїлю.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News