Лідер Китаю Сі Цзіньпін після заколоту ватажка ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина побачив, наскільки нестійка співпраця з російським лідером Володимиром Путіним. Така ситуація негативно впливає на владу Сі й змушує покращувати відносини з США і Європою.
Видання The New York Times пише, що коли Сі Цзіньпін піднявся на вершину китайської влади десять років тому, він побачив у Володимирі Путіні сильного лідера, який поділяв ворожість до міжнародної системи, в якій домінував Захід. Їх об'єднала взаємна параноя щодо загроз їхній владі, і вони обмінялися найкращими практиками, щоб встановити контроль вдома та зробити світ більш пристосованим до їхніх авторитарних імпульсів.
Лідер Китаю назвав Путіна своїм "найкращим, найближчим другом". Ось тільки після заколоту ватажка ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина ставка Сі Цзіньпіна на російського лідера виглядає не такою надійною.
Катастрофічні військові дії Росії, кульмінацією яких стало невдале повстання глави напіввійськового формування групи "Вагнера", викрили путінську Росію такою, яка вона є - ослаблена, непередбачувана ядерна держава на кордоні з Китаєм, з проблемним лідером, чий термін при владі не гарантований.
Сі не може дозволити собі повністю відмовитися від Путіна. Він занадто багато вклав у відносини, і Росія залишається корисною Китаю. Але відносини, які викликали стільки занепокоєння на Заході, ймовірно, досягли свого піку.
Якщо Сі хоче досягти своєї стратегічної мети і перевершити США по силі в усьому світі, йому необхідно буде збалансувати свою зовнішню політику, щоб врахувати вразливість Путіна. Це може означати тиск Китаю на припинення війни, яка так сильно вдарила по російському лідеру, і потенційно менш конфронтаційний підхід Китаю до США та Тайваню.
Є ознаки того, що дружні стосунки Сі і Путіна, можливо, вже остигають. Пекін лише стримано відреагував на епізод з "Вагнером", назвавши його "внутрішньою справою", але в китайських державних ЗМІ з'явилися натяки на тривогу з приводу невдалого заколоту. Китайський лідер не виграє, якщо зараз видасть Путіну карту підтримки. Це може спровокувати питання всередині країни з приводу зовнішньополітичних суджень Сі, які можуть тільки посилитися, якщо російський диктатор зазнає подальших невдач.
Китай буде змушений скорегувати свою позицію щодо війни в Україні. До цих пір, роблячи лише нерішучі заклики до миру, Пекін надав Москві важливе дипломатичне прикриття, зображуючи війну як виправдану для запобігання розширення НАТО або як спровоковану Заходом. Пекін також надав Москві рятувальний круг в економічній сфері, компенсуючи західні санкції значним розширенням китайсько-російської торгівлі.
Хоча вже давно видно ознаки того, що китайські лідери не повністю підтримують війну Путіна. Спочатку конфлікт вселив у Китай надію на те, що він відверне увагу Вашингтона від Азії, де Пекін прагнув розширити свій вплив, але цього не сталося. США і союзники посилили військову присутність на периферії Китаю після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і на сьогоднішній день вони ще більш згуртовані в обмеженні доступу Китаю до технологій.
Путін марширує під свою власну дудку. Але тепер Пекін усвідомлює, що тривала війна в Україні може загрожувати партнерству з Москвою і ставить під загрозу його зовнішньополітичний порядок денний. У СІ є мотив вийти за рамки розпливчастих виразів принципів щодо війни і використовувати свій унікальний вплив на Москву, щоб закликати до припинення бойових дій.
Однією з основних причин цього є Європа, де імідж Китаю постраждав через підтримку Росії. Ставлення європейських ділових кіл до Китаю погіршилося, прямі іноземні інвестиції сповільнилися, а трансатлантична координація щодо Китаю посилилася.
Сі твердо налаштований підірвати зусилля Білого дому щодо стримування Пекіна. Ворожа Європа це лише ускладнить. Ізоляція Росії змушує Китай поліпшить відносини з Європою, щоб не допустити об'єднання з Вашингтоном проти Пекіна. Один з кращих способів для Китаю домогтися цього - змінити своє позиціонування в якості миротворця в конфлікті в Європі.
Проблеми в Росії також ускладнюють плани Сі щодо Тайваню. Війна в Україні показала, що чиста військова міць не гарантує успіху на полі бою і все, крім перемоги, може призвести до проблем з лідерством. У цьому світлі початок війни в Тайванській протоці може мати катастрофічні наслідки для китайського лідера.
На самоврядному острові в січні пройдуть президентські вибори, щоб обрати наступника Цай Інвеня, який розлютив Пекін, встановивши більш тісні відносини з США. Китай має ряд інструментів, які він раніше використовував проти Тайваню для здійснення економічного тиску або поширення дезінформації на підтримку кандидатів, які надають пріоритет поліпшенню відносин з Пекіном.
Але агресивна китайська риторика та військові навчання з погрозами навколо Тайваню можуть перешкоджати досягненню мети, підтримавши кандидатів, які виступають проти примирення з Китаєм, не кажучи вже про те, що вони посилять підтримку Тайваню з боку Вашингтона та міжнародного співтовариства. Для Сі найприємнішим моментом буде здаватися сильним і рішучим, але при цьому не запускати спіраль ескалації.
З огляду на цю змінену динаміку, лідер Пекіна, ймовірно, тепер також розуміє, що вони повинні знизити градус у відносинах з США. Відносини після інциденту з повітряною кулею-шпигуном у лютому показали ознаки потепління. Минулого місяця держсекретар Ентоні Блінкен здійснив поїздку до Пекіна, яка включала аудієнцію у Сі, і візит на цьому тижні міністра фінансів Джанет Йеллен.
Президенту Китаю все ще потрібен його "близький друг". Росія залишається єдиною країною в світі, у якої є засоби і мотивація для партнерства з Китаєм в ослабленні ролі прав людини і демократичного управління в міжнародній системі. Стабільні відносини також забезпечують стабільність уздовж сухопутного кордону і дозволяють постачати Китаю уцінені російські енергоносії, а також продовольство та військову техніку. Можна очікувати, що обидві сторони поводяться як зазвичай. Але Сі мало що виграє, подвоївши ставку на Путіна, чиї проблеми не сприяють грандіозним планам Китаю.
Позиція Китаю щодо війни в Україні - головні новини
Китай має неоднозачную позицію з питання вторгнення армії РФ в Україну. Пекін виступає за територіальну цілісність України, але водночас нібито дотримується нейтралітету.
Крім того, Китай продовжує посилювати співпрацю з Росією, в тому числі і у військовій сфері, а також скуповує підсанкцонну російську нафту.
