Політика модерації контенту з одного боку захищає користувачів від травматичної інформації й пропаганди, а з іншого - допомагає злочинцям приховати докази.
Технології завжди мали значення у розслідуванні воєнних злочинів. Проти нацистів, які постали перед Нюрбергським трибуналом, свідчили не лише фотографії й відео-плівки репортерів. Докази надалі також їхні ж власні друкарські машинки чи мімеографи.
Читайте такожFacebook звинувачують у стеженні за користувачами Instagram через камеру смартфона
Соціальні мережі відкрили новий фронт таких розслідувань. В 2016 році суд у Франкфурті звинуватив німця у воєнних злочинах після того, як у Facebook з'явилися фото, на яких він позує з відрізаними людськими головами в Сирії. Але соціальні мережі у скрутному становищі. З одного боку, на них тиснуть, щоб змусити їх захистити користувачів від страшного контенту й екстремістської пропаганди. Для цього вони ухвалюють жорсткі політики модерації контенту.
Але ця політика також призводить до втрати важливих доказів проти винних у порушенні прав людини. В результаті втрачається можливість притягнути виконавців звірств до відповідальності. Не важко зрозуміти, чому слідчі дедалі частіше звертаються до соціальних мереж по докази. Зони бойових дій важко й небезпечно відвідувати. Свідчення очевидців можуть бути помилковими або маніпулятивними.
Читайте такожFacebook заявляє про викриття чергової російської "фабрики тролів"
Згенеровані користувачами докази особливо корисні для міжнародних організацій, таких як Міжнародний кримінальний суд (ICC), у якого не завжди є можливість видавати повістки чи ордери на обшук. В 2017 році ICC вперше видав ордер на арешт на основі даних з соціальних мереж. Він стосувався командира бригади "Аль-Саїка" Махмуда аль-Верфаллі, який воює на боці самопроголошеної "Лівійської національної армії" на чолі з Халіфом Хафтаром. Аль-Верфаллі звинуватили у вбивстві 33 людей.
Однак, такі дані не завжди ідеальні. Люди, які їх записують на місцях, часто не мають професійного досвіду збору доказів. Тому їхні знімки можуть бути вибірковими. А самі збирачі можуть підставити себе під дуже великий ризик. Цифрові докази можуть бути неправильно пояснені, сфальсифіковані або ними можуть маніпулювати. Це особливо тривожить на тлі розвитку технологій deepfake. З'являються цілком правдоподібні відео і аудіо записи, які створив алгоритм машинного самонавчання.
Читайте такожРодичі жертв рейсу MH17 будуть вимагати виплати компенсацій від обвинувачених
Як приклад The Economist наводить успішну роботу групи Bellingcat, яка допомогла викрити таємну участь 53-ї бригади протиповітряної оборони РФ у знищенні малайзійського рейсу MH17 над Україною в 2014 році. Коли прокурори попросили передати ці докази, виявилося, що більшість з них походять з Facebook, Twitter, YouTube і російської соціальної мережі VKontakte. Група Bellingcat ретельно прочісувала інтернет, шукаючи альтернативні копії доказів, які, зрештою, дозволили успішно засудити трьох громадян Росії і одного громадянина України за участь у знищенні MH17. Але оригінальні матеріали були видалені з соціальних мереж. І це поставило під загрозу все розслідування.
Читайте такожУ Лівії збили російський винищувач, пілот вижив (відео)