Аукціон нечуваної щедрості, або Як Черновецький і Пилипишин змагалися за Чайку

"Чиновники всіх держорганів повинні, як в усьому світі, їздити на скромному недорогому вітчизняному транспорті. Слава Богу, він ще в нас є..." Репортаж

З самого ранку під стінами столичної мерії кипить робота. Ставлять намети, підганяють автівки, виносять стільці і столи. Ні, це не черговий мітинг чи акція протесту. Сьогодні в мерії аукціон нечуваної щедрості – столичні чиновники прощаються зі своїми службовими автівками.

Майже місяць красувалися біля КМДА Крайслери, Мерседеси, Б’юік, дві Чайки і численні Тойоти. Лише напередодні ввечері їх забрали з-під мерії, а вже сьогодні зранку ці лоти після наведення марафету (певно, що для надання товарного вигляду), виблискуючи, стояли в очікуванні удару молотка і нового власника. 

- Я маю честь від імені киян відкрити перший в Україні аукціон з продажу службових машин моїх замів, колишніх мерів, колишнього (покійного вже, царство йому небесне) першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, - розпочав свою промову столичний градоначальник Леонід Черновецький. - Сьогодні у нас свято, і сумна новина для усіх чиновників, які за рахунок киян їздили на дуже дорогому службовому транспорті. Одну з машин, Чайку, я куплю на пам’ять про цю важливу подію. Як людина, яка знає життя, я стверджую, що це тільки початок боротьби з корупцією. Ця подія буде мати для України історичне значення. Чиновники всіх держорганів повинні, як в усьому світі, їздити на скромному недорогому вітчизняному транспорті. Слава Богу, він ще в нас є і його треба підтримувати. Це правильно, це справедливо, це по-народному, це справжня любов до своїх виборців. Я закликаю Кабмін негайно по всій системі продати мільйони дуже дорогих машин, на яких сьогодні вони їздять за рахунок українців, а гроші направити на соціальні програми. Сьогодні у нас свято. Я щасливий, що ми його дочекалися.

Мер зазначає, що всі кошти, виручені від аукціону, підуть київським лікарням: онкологічному центру, дитячій лікарні та трьом туберкульозним диспансерам. 

Після промови мера біля мікрофона з’являється його вірна заступниця Ірена Кільчицька. Сьогодні вона в якості ведучої торгів разом з  представником Східноєвропейської фондової біржі Іваном Остапенком. Крок аукціону на початку складає 1 тисячу гривень. Перший лот - автівка секретаря Київради Олеся Довгого. Стартова ціна  - 115 тис. 644 грн.

Ціни зростають неквапливо...

- Автомобіль перебуває поряд з вами ліворуч – красень автомобіль, Тойота Камрі, - рекламує лот Остапенко.

В результаті торгів колишня службова автівка Довгого йде з молотка за 154 тис. грн.

Наступний лот  - Тойота заступника мера Віталія Журавського. Початкова ціна – 115 тис. 363 грн.

Раптом Журавському телефонують.

- Наберу через 15 хвилин. Не можу говорити – продаю машину, - швиденько відповідає він і далі спостерігає за долею тепер вже колишньої автівки.

Він зауважує, що відтепер їздить на власній машині, придбаній нещодавно , і заправляється за власні кошти.

Підняти стартову ціну вдалося лише на 20 тис. грн. Новий володар Тойоти за 135 тис грн. не дуже хоче коментувати свою покупку.

- Про аукціон дізнався в Інтернеті. Я вважав, що все це підстава. Виявляється – ні. Подобається мені такий автомобіль.

- Одразу хотіли придбати машину Журавського?

- Частково, - ухиляється від відповіді покупець.

- А як вас звати?

- Сергій.

- А прізвище?

- Все, дякую, до побачення, – новий володар Тойоти швиденько зникає у натовпі.   

- Хто захоче залишити ті самі державні номери, організуємо окремий аукціон, - голосно вигукує Кільчицька і додає. -  Велике прохання не махати номерами, ви дестабілізуєте ситуацію на аукціоні. 

Поки проходить аукціон, Леонід Михайлович впевненою ходою господаря прогулюється на подвір’ї мерії. Підходить до Ірени Реонольдівни, яка активно, як справжня професійна продавщиця, розпродає службові автівки, обіймає її, посміхається і рухається далі.

- Леоніде Михайловичу, раніше повідомлялося, що на аукціоні буде виставлено 18 машин. Журналістам навіть видали їх перелік. Де решта 9 чи буде другий тур аукціону? – звертається до мера УНІАН.

- Ще 200 машин продамо, - впевнено відповідає Черновецький. - Складно все підготувати, і чиновники чинять опір. Але ми перемогли їх опір. Вони щасливі від того, що позбавляються від пільг. Пільги – це недобре. Я борюся з пільгами.

- Тобто Ви розпродасте всі службові автівки?

- Так, абсолютно всі машини. Зараз виставлені найдорожчі.  

Мерседес Бенц Голубченка вдається продати за 106 тис грн., Тойоту Ленд Крузер Омельченка – за 115 тис грн., Тойоту Камрі Басса - за 153 тис. А ось бажаючих придбати Крайслер Басса не знайшлося. Отже, лот довелося зняти.

- Через 10 років вартість цього авто зросте в 10 разів – рекламує наступний лот, авто Б’юік для обслуговування делегацій, Кільчицька.

Але незважаючи на ораторський талант Ірени Реонольдівни Б’юік вдається продати лише за 69 тис грн. Нова володарка відмовилася від будь-яких коментарів, одразу сіла в автівку і поїхала в невідомому напрямку. 

Попереду було найцікавіше – торги за другу Чайку, в яких найактивнішими учасниками були Леонід Черновецький і Віктор Пилипишин.

- Вікторе Петровичу, а якщо машину купите, що з нею робити будете? – питають у Пилипишина журналісти перед початком торгів.

- Мера буду возити, -  сміється той.

- Я буду кататися перед Кабміном, - додає посміхаючись Черновецький. - А Віктор Петрович - перед Київрадою.

На зауваження журналістів про низькі технічні можливості автівки Пилипишин відповідає:

- У мене перша машина була Запорожець, так я півдня їздив, а півдня штовхав. Будемо разом штовхати.

- Крок по цьому лоту буде 50 тис. грн. – зазначає Кільчицька.

Стартова ціна “Чайки ГАЗ-14” 1979 року випуску, на якій свого часу їздив перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький, - 100 тис грн.

- 150 тисяч, 200, 250...600 – по черзі вигукують “суперники”.

- Мільйон, - раптом задоволено виголошує Черновецький.

- Мільйон сто тисяч, - не здається Пилипишин.

- Леоніде Михайловичу, ви якось зніяковіли, - звертається до мера заступниця.

- 1 млн 200 тис. – видає мер.

- Вікторе Петровичу... – вичікувально звертається Кільчицька до Пилипишина.

- Думаю, чи вистачить зарплати. Мер премію не підписав, - жартує той.

- Один мільйон 500 тисяч гривень, - вигукує Леонід Михайлович, підіймаючи табличку №1.

- Півтора мільйона гривень пропонують за раритетну Чайку. Невже, для тих, хто хоче себе відчути в цьому автомобілі Щербицьким, 1,5 млн грн. – гранична ціна? – підігріває торги Кільчицька.

Виявляється, що так. 

Учасник під номером №1 виграв цей лот, - радісно повідомляє вона під бурхливі оплески.

Автівку підганяють до подвір’я КМДА. Черновецький сідає за руль. Робить невеличке коло і з щасливою посмішкою на обличчі виходить з салону.

- Я відчув себе Щербицьким! Клас! – ділиться враженнями мер.

Але Пилипишин без Чайки теж, схоже, не залишився. Другу машину ГАЗ-1402 1985 року випуску придбала за 600 тис. грн. депутат Київради від Блоку Литвина Олена Антонова. 

На запитання журналістів, чи не для нього куплений цей автомобіль, Пилипишин відповів:

- Ви не помилитесь, якщо скажете, що так.

Черновецький тим часом організовує невеличкий брифінг.

- Я хочу всіх привітати зі знаменною подією в житті українців – вони побачили, що таке справжня боротьба з корупцією. Все було проведено блискуче моїм заступником – красивою Іреною Реонольдівною, яка взагалі в Київській адміністрації перша відмовилися від службового автомобіля.

- Я не їздила жодного дня, - гордо додає Кільчицька.

- Ми з нею не отримуємо зарплати. Жодного разу не отримували за три роки нашого мерства, - ділиться Черновецький. – За аукціон ми отримали 2 мільйони 828 тисяч гривень, які Ірена Реонольдівна благородно розподілить серед лікарень Києва на благо киян, і тихенько додає Кільчицькій. - - Дай я тобі ручку поцілую.

Цілує руку Ірени, одягнену в шкіряну рукавичку.

- Все, пока, - тихенько прощається він з заступницею.

Мер замерзає і йде від преси по-англійськи. 

Анна Ященко

Фото УНІАН

УНІАН в Google News