Мінімальні ціни на вино, або прощавай, "шмурдяк"!

Виробники горілки та коньяку домоглися встановлення мінімальних цін на їхню продукцію - для боротьби з "тіньовиками". Тепер цю ідею озвучують винороби. Якщо їм вдасться запровадити це обмеження, можливо, з магазинів зникне сурогат...

У кінці минулого року легальним виробникам алкоголю вдалося домогтися встановлення мінімальних роздрібних цін (МРЦ) на міцний алкоголь, переконавши уряд, що якісна горілка не може коштувати у магазині дешевше 14 грн. за півлітрову пляшку, а якісний коньяк – нижче 25 грн. за той самий об’єм. Калькуляція проста. Собівартість виробництва горілки – 3,8 грн., акциз – 4,3 грн., ПДВ – 1,8 грн. А враховуючи прибуток, 10% витрати на дистрибуцію і маркетингове просування, 20% роздрібну надбавку, у магазині горілка не може коштувати менше 14 грн. А значить, “півлітра” за 8 грн., що користується популярністю у чималого сегменту споживачів, вироблена з сурогатного спирту сумнівної якості без сплати податків. Це ж стосується і коньяку.

Введення зазначеного нормативу спрямоване на скорочення, а в ідеалі – на повне знищення тіньового сектору. Принцип дії простий – коли вартість продукції відомих брендів зрівняється з менш відомою, часто виробленою нелегально продукцією, споживач обере відому торгову марку, а тіньовики зазнають збитків, не маючи змоги демпінгувати. Поки чіткого аналізу ефективності даного цінового обмеження немає, оскільки МРЦ були введені у кінці року, і тенденції змін на ринку ще не відображені повністю. Але, не чекаючи оцінок, винороби вже зараз хочуть застосувати цей інструмент на своєму ринку для боротьби із сурогатом і неякісною продукцією.

Директор з маркетингу ТМ «Шустов» і ТМ «Ореанда» Юлія Комарова вважає, що введення мінімальних цін на вина було б дуже правильним рішенням. За її словами, на сьогодні не менше 50% вина на ринку – "узаконений фальсифікат". "Багато виробників пропонують споживачеві так звані «другі», «треті» вина, коли з одного літра виноматеріалу виготовляється 3-4 літри вина за допомогою банального розведення водою. Тому для винного ринку введення мінімальних цін було б украй необхідним заходом", - підкреслила вона.

Директор з маркетингу Першого Національного Виноробнного Холдингу (ТМ INKERMAN) Сергій Колесніченко, у свою чергу, відзначив, що велику частину неякісної продукції складає міцний алкоголь, але і серед вин вона зустрічається достатньо часто. "Тому ми не просто вважаємо введення мінімальних цін на вино ефективним, але і домагатимемося цього вже у 2009 році", - підкреслив  С.Колесніченко.

Виробники вина в один голос підтримують цю ідею. Але, як відзначає директор з маркетингу ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель» Наталія Ворожейкіна, до цього питання потрібно підходити за умови вивчення аналітики введення мінімальних цін на інших ринках. "Оцінюючи досвід горілчаного і коньячного ринків, ми зможемо врахувати всі недоліки і прорахунки даного проекту і взяти тільки кращі його сторони, що дозволить нам просунутися далі на винному ринку", - пояснила вона.

Основне питання - якою має бути мінімальна роздрібна ціна на вино – винороби ще не вирішили. Директор з маркетингу групи «Баядера» Дмитро Самсоненко вважає, що мінімальна ціна на винну продукцію не може бути меншою за 10 гривень. "На сьогодні дуже важливо розповідати споживачам, яка мінімальна ціна справжнього виноградного вина – не обмивок віджимок, розбавлених спиртом, а саме натурального вина. Важливо, щоби споживач зрозумів: не буває за 8-10 грн. малинового або якого-небудь іншого вина. Це сурогат або навіть суміш, одержана хімічним шляхом з додаванням спирту і цукру, або, у кращому разі, обмивки віджимок", - пояснив він.

З ним погодився С.Колесніченко. На його думку, споживач повинен розуміти, що не може вино, вироблене за встановленими стандартами, коштувати на полиці 7-10 грн. "Думаю, складно це вино назвати натуральним вином. Уявіть, якою має бути собівартість виготовлення такої продукції, якщо навіть такі низькі ціни дають її виробникам прибуток на ринку", - відзначає він. За підрахунками С.Колесніченко, мінімальна роздрібна ціна на вино не може бути нижче 14-15 грн. за пляшку - це той мінімум, при якому, відмінусувавши всі маркетингові затрати, можна хоч якось вийти на собівартість продукту, виготовленого відповідно до діючої нормативно-технічної документації.

Директор з маркетингу ЛВЗ «Хортиця» Микола Шрам вважає, що нижня планка економічно обгрутнованої ціни за умовну пляшку тихого вина у скляній тарі ємність 0,7 літра має бути не менше 15 грн.

Ю.Комарова наводить свій приклад розрахунку мінімальної ціни вина. "Один кілограм винограду для виробництва вина коштує близько 3 грн. При виробництві вина з 1 кг винограду виходить близько 0,7 л виноматеріалів. Тобто, 1 літр вина коштує близько 4-5 грн. Якщо ще додати вартість пляшки, етикетки, витрати на рекламу і т.д., то отримаємо кінцеву вартість близько 15-20 грн. На полиці магазина, таким чином, пляшка вина повинна коштувати 18-20 грн. Проте, сьогодні можна знайти в магазинах вина по 8 -10  гривень за пляшку", - говорить експерт.

"Тому наша позиція у цьому питанні однозначна: введення мінімальних цін на вино дозволить мінімізувати тіньовий ринок вин і дасть споживачеві натуральний, якісний продукт", - підкреслила Ю.Комарова.

Тим часом, як відзначає директор профільної асоціації «Союз оптових виробників алкоголю і тютюну» (СОВАТ) Володимир Демчак, сьогодні незрозуміло, яку методику обрахування мінімальних цін на вино застосувати, оскільки поняття «вино» дуже широке і включає і натуральні вина, і кріплені, й ігристі. За його словами, асоціація не має остаточної думки з цієї проблеми, але з урахуванням актуальності питання найближчим часом розглядатиме його на нараді.

Мінімальною ціною не обмежитися. Винороби пропонують ще ряд заходів для боротьби з неякісною продукцією. Д.Самсоненко вважає, що ще один метод боротьби з нелегальною продукцією – паспортизація виноробного господарства. За його словами, сьогодні дуже багато виробників декларують наявність декількох тисяч власних виноградників, що часто не відповідає дійсності, інші взагалі нічого не повідомляють про свої плантації, але прорахувавши ту кількість вина, яке вони розливають, стає очевидно – їх виноматеріал або сурогат, або продукт сумнівної якості незрозумілого походження.

"Паспортизація – це також контроль: скільки виноградників виробник має, стільки вина (саме конкретного сорту і якості) він має право виробляти", - відзначив Д.Самсоненко. "Приклад: є сорт вина Сатерн, для виготовлення якого застосовується настільки перезрілий виноград, що коли гроно висить на гілці, з нього вже починає стікати сік. Завдяки перезрілому солодкому винограду вино у результаті виходить солодким. Якщо у Франції при виготовленні цього сорту вина контролюючі органи виявлять хоч кілограм цукру, то виробник позбудеться ліцензії. У нас у подібних випадках смак вина абсолютно безкарно буде доведений до необхідного цукрами і спиртами", - констатує він.

Н.Шрам додав ще один пункт в боротьбі з «тіньовою» продукцією. Це - зміни в акцизній політиці щодо кріплених вин, або так званого «шмурдяка». "Адже кріплені вина, по суті, не вина, а винні напої, розбавлені спиртом. Саме тому вони повинні обкладатися акцизом залежно від градусності (% вміст спирту) на рівні лікеро-горілчаних виробів. Таким чином держава змогла б істотно підвищити надходження до держбюджету. Але, мабуть, низькі ставки акцизу для кріплених вин мають своїх прихильників", - заявив Н.Шрам.

"З кріпленими винами склалася абсолютно ненормальна ситуація, і ми за підтримки СОВАТ обов`язково боротимемося за внесення змін до законодавства в частині підвищення ставок акцизного збору щодо кріплених вин. Якщо такі зміни будуть внесені, це стане великою перемогою для всієї галузі", - додав він.

Очевидно, що запровадження мінімальних роздрібних цін на вино вигідне тільки великим виробникам, які мають значні бюджети. Адже при однаковій ціні на полиці магазина рука споживача потягнеться до знайомого бренду. Але невеликі підприємства, що проводять маленькі партії якісної продукції, все ж таки матимуть нішу практично ексклюзивній продукції.

Висновок напрошується сам по собі - введення розумних і економічно обґрунтованих мінімальних цін стане бар’єром для тіньовиків і «шмурдяка», який виробляється і конкурує далеко не за якістю продукції. Сумно тільки одне, що в Україні у будь-якому бар’єрі знаходиться шпарина, або навіть тунель, по якому річки неякісної продукції продовжують виливатися на полиці магазинів. Саме тому важливо продумати всі аспекти введення цього заходу і механізми контролю його виконання, чим, очевидно, і займуться добросовісні виробники найближчим часом.

Мар`яна Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News