Як уберегтися від неякісних товарів під час кризи? Поради виробників...

Через брак коштів у виробників і падіння попиту з боку покупців на полицях може побільшати неякісних товарів. На що слід звертати увагу споживачам розказала директор з якості компанії "Оболонь" Валентина Микусевич.

Світова криза та ускладнений доступ до фінансових ресурсів для виробників, а також падіння попиту та платоспроможності з боку покупців несуть у собі загрози для українських споживачів.

Через брак коштів та прагнення зробити власну продукцію більш дешевою і доступною для споживачів, деякі підприємства можуть вдатися до нечесних дій і знижувати вартість продукції за рахунок зниження її якості. І одного разу споживач, купуючи звичний для себе продукт, може знайти під упаковкою зовсім не те, що очікував, а дешевий аналог з цукрозамінниками, консервантами і т.д.

Наскільки це серйозна загроза та як споживачу не потрапити у пастку неякісного сурогату, ми запитали у директора з якості одного з найбільших національних виробників харчової промисловості – компанії "Оболонь" – Валентини Микусевич.  

- Валентино Якимівно, на Вашу думку, чи підвищився сьогодні, в умовах кризи та браку коштів у виробників харчових продуктів, ризик для споживача придбати неякісний товар?

- Криза сьогодні дійсно впливає на харчову галузь. Найбільше її вплив відчувають невеликі підприємства та ті, хто не мав запасів сировини.

Але великі підприємства, які довго працюють на ринку та дбають про свою репутацію, не допустять, щоби криза вплинула на якість їх продукції.

На мою думку, "підприємства одного дня" будуть переходити на менш якісну сировину. Наприклад, в напоях замість цукру можуть використовувати цукрозамінники. Це дозволить їм знизити собівартість, але ж це вплине і на якість та смакові показники. Коли напій виготовлений на цукрозамінниках, від нього “першить у горлі”, багато такого напою не вип’єш. Крім того, напої з цукрозамінниками не всім підходять. Але до таких дій можуть вдатися невеликі підприємства та ті компанії, які не дбають про своє майбутнє. 

- На Вашу думку, чи потрібно саме зараз посилювати вимоги до якості харчових продуктів, щоб уберегти споживачів від неякісних товарів?

- Зараз готується новий ДСТУ (Державні стандарти України – авт.) з маркування продукції. Але, на мою думку, там є багато неточностей та непотрібних вимог. Наприклад, документом передбачено, яким розміром шрифту потрібно писати літери на упаковці і т.д.

Я вважаю, що інформація на етикетках насамперед повинна бути достовірною та подаватися доступною для споживача мовою.

А що стосується більш суворого контролю, то слід звертати увагу не тільки на  маркування, а й на вміст продукту, оскільки він може бути різним. На даний час в Україні багато уваги приділяють маркуванню продукції, це дуже важливо. Але це не є гарантією того, що український споживач буде вживати кращі продукти. Бо можна зробити дуже гарну етикетку та гарну упаковку, гарно написати недостовірну інформацію і подавати споживачам як  добрий продукт. Цього не можна допускати. Проте ніякі перевірки нічого не дадуть, поки в Україні працюватимуть недобросовісні виробники. Я особисто переконана, що виробник повинен декларувати безпечність свого продукту і потім за це відповідати.

- І все ж, як можна зменшити вартість продукції, не знижуючи її якості?

- У харчовій промисловості є багато шляхів, як можна знизити собівартість продукту не за рахунок якості. Це можна зробити за рахунок енергозбереження. У харчовій промисловості дуже багато енергоємного обладнання. І сьогодні галузь повинна працювати над тим, щоб економити ресурси. Якраз це дозволить зменшити затрати і зберегти якість.

Наша компанія постійно працює над енергозберігаючими технологіями. У нас немає старих енергоємних ліній - ми постійно змінюємо їх на сучасніші лінії, де використані енергозберігаючі технології. Це дозволяє нам виробляти один і той самий продукт, витрачаючи менше енергії, у результаті цього ми знижуємо собівартість, але це не позначається на якості. Завдяки цьому ми маємо можливість конкурувати на ринку.

- Керівництво Держспоживстандарту нещодавно заявило про те, що на всіх українських підприємствах харчової промисловості потрібно ввести систему НАССР (дозволяє контролювати весь ланцюг: від поля до столу – УНІАН). Як Ви до цього ставитеся?    

- Підприємства компанії “Оболонь” мають систему НАССР. Ми розуміємо, що в Європі практично всі харчові підприємства мають цю систему, і якщо ми хочемо бути серйозним та відповідальним виробником та експортером, ми теж повинні мати НАССР.

Але я вважаю, що до запровадження цієї системи потрібно підходити дуже вибірково. На мою думку, обов’язково повинні мати НАССР молочні та м’ясні підприємства - там, де мікроорганізми розвиваються дуже швидко, а також виробники хлібобулочних та кондитерських виробів.

Але до запровадження цієї системи потрібно підходити зважено, а не так, як це робилося кілька років тому, коли вийшла перша постанова про обов’язкове впровадження системи НАССР на підприємствах. Вона передбачала запровадження цієї системи на лікеро-горілчаних підприємствах, при тому, що 40% алкоголь є сам по собі консервантом, який не дає розвиватися мікроорганізмам.

І давайте говорити відверто – не всі підприємства готові ввести НАССР. Щоб запровадити цю систему на виробництві – тобто зменшити ризики, які впливають на здоров’я людей – необхідні значні кошти. А у теперішню кризу знайти такі кошти виробникам дуже складно.

Крім того, я проти всього обов’язкового. На заході система НАССР не є обов’язковою. Там існує система сертифікації продукції за показниками безпеки, але вона добровільна. Тобто виробник самостійно вирішує сертифікувати свій продукт чи ні, чим демонструє своє ставлення до споживачів.

- А чи повинні торговельні мережі, зі свого боку, самостійно контролювати якість продукції, яку вони реалізують?

- Торговельна організація має вимагати від виробників та постачальників продукції певний перелік документів  –  сертифікат якості та сертифікат відповідності. Тільки тоді ми зможемо довіряти їм. Але якщо ви в супермаркеті попросите показати сертифікат якості на продукт, я боюся, що вам його на кожен продукт не дадуть. Я кілька разів приходила у супермаркети, вимагала сертифікати якості та відповідності, і мені їх ніхто не давав...

У торговельних мережах має бути ретельне ставлення до продукції, так само, як на серйозних виробничих підприємствах. На нашому виробництві є чіткий перелік документації, яку повинні надати постачальники на сировину, щоби ми могли залучити її у виробництво. Якщо таких документів немає, ця сировина не розглядається взагалі як сировина. Цього ж чітко мають дотримуватися ті, хто продає продукти.

Але зараз, на жаль, переважна більшість мереж не здійснює контроль за якістю товарів, які реалізує, і не хоче цим займатися.

- А як споживач може самостійно визначитися, що є якісним продуктом, а що – сумнівної якості?

- Я можу порадити, щоб споживач, коли бере продукт, дивився, чи сертифікований цей продукт, чи ні - це все вказується на етикетці. Є велика надія, що ці дані перевіряють контролюючі органи і звіряють їх зі своїми даними.

Наприклад, пиво не підлягає обов’язковій сертифікації, але великі підприємства сертифікують своє виробництво, щоб показати, що цей продукт є безпечним для споживання.

- Тобто, споживач завжди має покладатися лише на себе у виборі продуктів для свого споживання?

- Сьогодні саме так!

Розмовляла Оксана Голуб (УНИАН)

УНІАН в Google News