Нове покоління обирає... А як саме?

Пити чи не пити? А якщо пити, то як і що саме? Модель споживання алкоголю, що б там не говорили, ми формуємо насамперед у сім’ї.

Пити чи не пити? А якщо пити, то як і що саме? Модель споживання алкоголю, що б там не говорили, ми формуємо насамперед у сім’ї.

Всупереч усім юнацьким бравадам щодо самостійності наші діти все одно переймають наші ж звички і дотримуються наших традицій. Психолог і коуч-тренер, директор Центру розвитку особистості «Діалог» Марія Ляхова , спираючись на практичний досвід педагога й дослідника, стверджує: «Діти підсвідомо повторюють уподобання своїх батьків, починаючи з їжі, пиття, зокрема алкоголю, бо це звично, природно. Поведінкова картинка-матриця закладається автоматично: сім’я за столом, на ньому — страва, чарки або келихи, з буфета дістають пляшку певного напою. Ніхто спеціально нікого не навчає, але дитина в майбутньому обов’язково повторить це у своєму самостійному житті, не замислюючись і не усвідомлюючи, що копіює навіть найменші деталі, механічно вимальовані дитинством».

Не надто ними покомандуєш...

Як просто було б дати цінні вказівки, різко заборонити небажане, пригрозивши пальчиком: «Ну-ну-ну!» або для остраху помахавши батьківським ременем. Навряд чи в сучасній сім’ї спрацює строгість — демократія бере своє, і дитина дедалі частіше почувається рівноправною. Тож батькам доводиться поступово готуватися до ролі порадників, консультантів для своїх підростаючих чад, щоб у майбутньому з цих позицій керувати ними й лише у крайньому разі вдаватися до авторитарних вказівок або заборон.

«Ефективний стиль виховання поєднує сувору, послідовну дисципліну з високим рівнем теплоти й уваги. Довіра й повага є ключовими для збереження авторитету батьків, зокрема для їхнього впливу щодо куріння й випивки», — підкреслює Крістіна Джексон, доктор з університету штату Північна Кароліна .

Модель поведінки дитина не може вигадати самостійно, взяти нізвідки, вона вибирає її з варіантів, які помічає серед дорослого оточення. Заразитися будь-якими звичками дуже легко: дивишся, а підліток уже жестикулює, ходить, копіює розмовну манеру батьків, знайомих, учителів або популярних артистів. У такому наслідуванні здебільшого виявляється його повага до тих людей, від яких він залежить і з якими його пов’язують теплі та дружні стосунки. Тому люблячим батькам, що розуміють свої обов’язки, завдяки емоційному зв’язку легко змалку формувати у дитини норми та стиль поведінки, пояснювати їй світ людських цінностей, наставляти, що можна, а чого не слід робити.

«І зовсім необов’язково спеціально читати дитині нотації, — радить Марія Ляхова. — Батькам досить просто розмовляти між собою. Маля все чує й закладає у пам’ять норми, навіть не помічаючи, що вони стають його власними переконаннями. Переймаючи в батьків систему цінностей, дитина може порівнювати її з поглядами й поведінкою друзів-ровесників. Важливо, щоб не відбулося у свідомості переломної зв’язки: алкоголь — це те, що мені в житті дуже потрібно».

Що для росіянина розминка, то для янкі дабл дрінк

Культура споживання алкоголю сягає корінням у давнину. І в різних народів є свої особливості. Наприклад, багато дослідників відносять Росію, як і Україну, до держав, де переважає так звана горілчана культура північного типу. Якщо коротко: п’ємо до сильного й навіть глибокого сп’яніння. Назва «північний» пов’язана з географічним фактором — країни Північної Європи ще у ХIX столітті зіштовхнулися з алкогольними проблемами, які загострилися зі зростанням рівня життя. У Британії в день зарплати дружини робітників чекали чоловіків у пабах, сподіваючись не дати їм пропити зароблене. В Ірландії, за свідченнями очевидців, у сільській місцевості повсюди стояв стійкий запах самогону.

А ось південноєвропейська культура, навпаки, характеризується хоч і частим споживанням алкоголю, але в невеликих кількостях: за вечерею, у колі сім’ї та друзів, під час задушевної розмови. Така культура характерна для виноробних регіонів, але не тільки. Наприклад, у Центральній Європі поширена пивна культура, що також поєднує досить часте споживання пінного напою невеликими разовими дозами. За даними статистики, у таких країнах навіть високий за світовими мірками рівень споживання алкоголю не супроводжується катастрофічними наслідками для здоров’я нації. Про це свідчить досвід Франції, Португалії, Німеччини, Австрії та постсоціалістичних Чехії, Польщі, Вірменії, Грузії.

У нас прийнято жартувати над американцями, схибленими на здоровому способі життя. Хоча, чому б і не запозичити деякі офіційні традиції, вміло впроваджені у США? За десятиліття, що минули з часів скасування сухого закону, там склалася особлива культура споживання алкоголю. Американці оперують стандартним поняттям drink — це 12 унцій (приблизно один кухоль) пива, або 5 унцій (келих) вина, або 1,5 унції (чарка) міцного спиртного напою на кшталт віскі або бренді. Для жінки нормальною дозою вважається один дрінк на день, для чоловіка — два. Вживання такої кількості алкоголю не лише не засуджується суспільством, а навіть вітається, причому як на побутовому рівні, так і на офіційному. Ось якщо кількість дрінків збільшується до шести на день, це вже вважається алкоголізмом.

Не лише Америка демонструє приклади впливу різних соціальних інституцій — держави, церкви, бізнесу — на формування культури споживання спиртного. Наприклад, Скандинавські держави традиційно дотримувались горілчаної культури. Однак, у результаті цілеспрямованих дій уряду і бізнесу тут у другій половині XX століття різко збільшився відсоток пива й вина за одночасного скорочення споживання міцних напоїв. На пострадянському просторі стрімко зростає питома вага пива. Особливо помітні зрушення на користь пивної культури в молодіжному середовищі.

Слово про культуру

Розсудливі професіонали — лікарі, наркологи, науковці, педагоги — давно розуміють, що безглуздо наступати на алкоголь виключно заборонами. Значно корисніше виховати в суспільстві стійку здорову культуру споживання різних напоїв, передану з покоління в покоління. Та й провідні гравці пивного ринку вже серйозно замислюються над новими формами спілкування зі споживачами, опираючись на виховання здорової сучасної культури споживання. Варто сказати, не без успіху, оскільки більшість зустрічей, погодьтеся, тепер ми призначаємо саме в брендових модних кафе й ресторанах, а наші діти завчасно замовляють столики у фірмових барах, щоб разом повболівати за улюблену команду.

Директор Інституту харчування РАМН Віктор Тутельян скаржиться на відсутність соціальної реклами, що пропагувала б здоровий спосіб життя серед населення. «Потрібно навчати правильно харчуватися з дитинства, — зазначає він. — Виходить так, що ми любимо телевізор, диван, пиво, але не любимо спорт, фізкультуру, рухливий спосіб життя. Переконати людину змінитися практично неможливо, але прищеплювати культуру споживання напоїв у зв’язці зі здоровим способом життя слід усім, починаючи з підростаючого покоління. Адже, помірне споживання слабоалкогольних напоїв не заважає жити повноцінним життям».

З такого погляду досить логічним вбачається, наприклад, засуджуване багатьма залучення до реклами пива іменитих спортсменів, які вже самі по собі авторитетно представляють зразок здорового способу життя. Або, скажімо, спонсорство виробниками слабоалкогольних напоїв відомих вітчизняних команд, змагань, турнірів, програм.

Ще кілька заходів, за рахунок яких можна захистити громадян від надлишкового споживання алкоголю, пропонує лікар-нарколог, ординатор клініки психіатрії Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України Андрій Мухоморов . Він радить запровадити регламентовану законом культуру споживання, що міститиме в собі, наприклад, обов’язок бармена відмовити в алкоголі вже явно п’яному відвідувачеві, підвищити ціни на спиртне та ввести жорсткі каральні заходи за появу на виробництві у стані сп’яніння або похмільного синдрому. Схоже, у деяких областях такий заклик уже почули, про що свідчить, наприклад, заборона владою Тернополя розпивати спиртні напої, включно з пивом, у громадському транспорті.

А твердження директора з якості ЗАТ «Оболонь», віце-президента Української асоціації якості Валентини Мікусевич звучить як звернення до колег-виробників: «Ми виступаємо категорично проти споживання пива дітьми й підлітками. І закликаємо всіх українців пам’ятати про необхідність помірного споживання будь-яких продуктів, що містять алкоголь, зокрема пива. Кожен має ставитися до цього відповідально: у деяких ситуаціях, а також для людей у певному фізичному стані вживання алкоголю навіть у малих дозах несе значний ризик для здоров’я і безпеки. Важливо пам’ятати, що, подаючи приклад відповідального споживання пива й алкогольних напоїв, кожен із нас може змінити ситуацію у своїй родині і в суспільстві загалом».

Між нами, дорослими

Іноді дуже корисно побродити по інтернет-чатах та блогах. Часом ми, батьки, буваємо там навіть відвертішими, ніж у бесіді з рідними й близькими, визнаємо свої помилки та прорахунки. Ось кілька одкровень молодих батьків.

«Коли я замислилася над тим, чого ми можемо навчити наших дітей, то мені спало на думку, що іноді проблема навіть не в присутності шкідливих звичок, а у відсутності корисних. Наприклад, як мама, яка загартовує свою дитину в прохолодній водичці, пояснить їй, чому вона сама ніжиться в теплій ванні? Або, як тато переконає дитину, що вранці слід обов’язково робити зарядку, якщо сам, прокинувшись, іде на кухню пити каву? Як мама, що почитує винятково легеньке чтиво на зразок жіночих романів, зможе прищепити дитині потяг до розумних і корисних книжок? Тато, який проводить вечір за комп’ютером, як пояснить дитині, що корисніше погуляти на вулиці? Список можна продовжувати нескінченно... Треба навчити дитину думати. Дивитися навколо — і БАЧИТИ. Розуміти, що погано, а що добре.

Як навчити? Багато розмовляти, багато читати, відповідати на всі дитячі запитання й заохочувати виникнення нових, задовольняти її цікавість і давати підстави для роздумів! Приділяти дитині увагу! Навіть якщо інколи здається, що немає часу, все одно — дізнатися, як пройшов день, зайнятися чимось разом або просто побешкетувати!»

«Перш ніж я стала матір’ю, я вибачала собі маленькі слабкості, не вважаючи їх вартими осуду чи надто пильної уваги. А коли з’явилася донька, для того щоб зрозуміти, як її виховувати, що з моїх якостей їй знадобиться у житті, а чого добре було б і позбутися, довелося переглянути свій життєвий уклад (і чоловіка, і батьків) і зробити висновки. Погано тільки те, що висновки зроблені, а заходи вживаються дуже туго. Розумію, що донька запізнюватиметься, як завжди запізнюємося ми із чоловіком, вечерятиме на табуретці біля телевізора, носитиме вдома футболки, що віджили свій вік, чому її навчить тато, розкидатиме по всьому будинку книжки, так само як мама, і таке інше.

З дитиною дуже непросто, доводиться на кожному кроці поводитись краще й чесніше, ніж міг би поводитись, якби не було в тебе цього маленького свідка твого життя».

КОНТРАКТИ ЗА МІСЯЦЬ

УНІАН в Google News